"Людина народжується втомленою" та ще 6 правил життя у Чорногорії, які має знати кожен мандрівник

За легендою, коли світ був лише голою сірою землею та мінливим океаном, кожна його частина мала одержати собі або родючі землі, або повні риби водойми, або приголомшливої краси міста.

От тільки роззява, який ходив по світу з величезною торбою цих набутків, випадково розсипав майже всі на одному з берегів Адріатичного моря.

Так і з’явилася на світ Чорногорія, де море і гори, густі ліси, запаморочливо блакитні озера, на вигляд лялькові міста і люди, які вірять у цю легенду створення своєї країни.

[BANNER1]

А навіть якщо не вірять – все одно розповідають її мандрівникам.

Чорногорців вважають лінивими й не здатними сповна використовувати природні дари своєї країни – вони часто стають персонажами анекдотів і, схоже, самі не проти підсміюватися над собою.

Напівжартома, а значить і напівсерйозно, говорять про існування правил життя неквапливих місцевих мешканців.

Ці заповіді чорногорців жартівливі, їх не варто сприймати за істину, але "Українська правда. Життя" зібрала деякі з них, щоб налаштувати охочих на літній відпочинок у цій країні.

1. ЛЮДИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ ВТОМЛЕНОЮ І ЖИВЕ, ЩОБ ВІДПОЧИТИ

Старе місто Будва та острів Святого Миколая, Чорногорія. Фото авторки

Що-що, а жити, не набираючи обертів, чорногорці вміють. "Хто спішить, той спотикається і падає", – вважають вони.

Мандрівники ж літню подорож зазвичай планують на узбережжі Адріатичного моря, де найпопулярнішими місцями відпочинку є Будва, Котор, Тіват, два невеликих курортних селища Бечічі та Рафаїловичі за 4 км від Будви, а також містечко Герцег-Нові.

Аеропорти у Чорногорії є в містах Тіват і Подгоріца.

Туристичні компанії організовують трансфери від летовищ до курортних місць, а тому, хто планує подорожувати своїм ходом, доведеться подбати ще й про дорогу з аеропорту.

Назви вулиць у Будві змінюються, а пальми лишаються на своєму місці. Фото авторки

Доїхати самому можна на автобусі або таксі. Наприклад, проїзд в автобусі з Тівата у Будву обійдеться приблизно у 3 євро. Варто пам’ятати, що вночі вони не курсують.

На таксі ціна вища (20-25 євро), хоча теж не все так просто. Відпочивальникам краще знати, де вони спинятимуться, і не сподіватися лише на назву вулиці й номер будинку.

Річ у тім, що під час курортного сезону на узбережжя з’їжджаються чорногорці з різних регіонів країни, щоб підзаробити. Якщо не дуже пощастить, то таксист, який везтиме у Будву, сам буде з Нікшича, а отже напевне запитає у вас, де розташовується, наприклад, вулиця Змаєва.

Де б не довелося спинитися, запаморочливих панорам у Чорногорії не оминути. Фото авторки

До того ж, назви вулиць постійно змінюються. Одна з таких у Будві, колись імені політика Блажо Йовановіча, тепер називається просто – Сьома.

Врешті, спинившись будь-де на узбережжі, є шанс побачити ледь не всю Чорногорію – під час автобусної екскурсії та круїзу Которською затокою, про які йтиметься пізніше.

2. КОЛИ БАЧИШ, ЩО П’ЮТЬ ТА ЇДЯТЬ – ПРИЄДНУЙСЯ

Ринки у Чорногорії створені спеціально для туристів. Ятка у місті Херцег-Нові. Фото авторки

Чорногорська кухня не лишить байдужими любителів морепродуктів. Ті, кому до смаку перші страви, не будуть розчаровані місцевою чорбою на рибному або телячому бульйоні.

Візитною карткою будь-якого меню тут вважається пршут – копчений за спеціальною рецептурою свинячий окіст. Пршут можна скуштувати окремо, але як ще один шар у смажені стейки його також додають.

В асортименті кафе й ресторанів подорожувальники точно помітять впливи неподалік розташованої Італії на місцеву кухню.

Обираючи місце, де гарненько поїсти (а інакше не вийде – порції тут чималі), варто зважати на можливості свого гаманця.

Наприклад, у Будві найдорожчі заклади – поблизу Старого міста та на його території. Трохи більше, ніж у середмісті, коштуватимуть обіди неподалік від пляжу, а чимдалі вглиб населеного пункту – тим ціни помірніші.

Адріатичне море, фрагмент фортеці старої Будви та кілька голів відпочивальників, які пересиджують спеку у воді. Фото авторки

Тарілка пасти із морепродуктами у закладі в Старому місті коштуватиме близько 9-10 євро, ближче до пляжу – від 8, у кафе на центральній вулиці Медитеранській – 6.

[L]Так само по спадній змінюватиметься ціна на чорногорську чорбу: від 6-8 євро у Старому місті – до 3,5 євро у закладі в житлових кварталах.

Продукти можна купувати й у супермаркетах, тоді ціна залежатиме від мережі.

Важливо знати про особливість місцевих ринків – вони не існують як питоме явище і створені спеціально для туристів. Ціни на фрукти й овочі там, відповідно, вищі, ніж у супермаркетах.

Наприклад, персики, за які магазинна ціна сягатиме 1,2-1,7 євро за кілограм, на ринку можуть коштувати 2 і більше.

Базари не такі поширені у Чорногорії частково тому, що у багатьох людей є свої господарства, де обов’язково росте виноград і фруктові дерева – для вина і ракії.

Риба купається тричі - у морі, в олії та у вині. Але подорожувальники обирають тільки перший варіант. Краєвиди Будви. Фото авторки

Будь-який путівник порадить мандрівникам скуштувати домашнього вина, особливо – червоних сортів винограду або з ягід ожини, чорниць чи малини.

На очах в емоційного чорногорця краще не замовляти лимонад до риби – він образиться, тому що "риба купається тричі: в морі, в олії та у вині".

Шанувальникам міцніших напоїв краще не проґавити можливості випити інжирної ракії – на неї навряд чи вдасться натрапити в українських магазинах.

"Ракія – це не алкоголь, це ліки, – напевне почує у відповідь той, хто киватиме "ні" на пропозицію хильнути. – Тут навіть лікарі використовують її замість спирту".

Ласунам чорногорці точно запропонують скуштувати чорного меду. Темно-темно-коричневий і густий, його роблять із додаванням сиропу молодих гілочок чорної сосни. Кажуть також, чорний мед корисний людям із хворими бронхами та хронічним кашлем.

3. ПОЛЮБИ ЛІЖКО СВОЄ ЯК САМОГО СЕБЕ

Будинки у Чорногорії, якщо заплющити очі на нові блакитні готелі із вікнами від стелі до підлоги, мають дахи з червоної черепиці.

На запитання, чому так, хтось відповість, що треба шанувати споконвічні традиції, а інший скаже, що інших будматеріалів сюди просто не завозять.

Житло, яке пропонують туристам – це переважно готельні номери та апартаменти. Традиційно, близькість до моря, зручності у помешканні та послуги, які пропонує готель, вплинуть на вартість проживання у ньому.

Апартаменти – переважно невеличкі квартирки з кімнатою, де можна спати, передпокоєм, ванною і туалетом, кухнею та балконом, якщо пощастить.

Чорногорці цінують постійність, тому і дахи всі того самого кольору. Фото авторки

Маленька кухня – суттєва перевага для тих, хто хоче зекономити на харчуванні й готувати сам або з різних причин має особливий раціон, якого треба дотримуватися.

Крім того, апартаменти можуть обійтися дешевше, якщо зробити вибір на користь ранкової прогулянки до пляжу й не шукати житла зовсім неподалік від моря.

Якщо простір має значення, чорногорці готові запропонувати і повноцінні квартири у середмісті.

Правило для всіх видів помешкання діє те саме: відстань до місця масового засмагання вплине на ціну не менше ніж те, наскільки заздалегідь мандрівник забронює собі житло.

4. ВІДПОЧИНЬ УДЕНЬ, ЩОБ УНОЧІ СПОКІЙНО ВИСПАТИСЯ

Окрім місцевих пляжів Будви, охочі можуть попливти на острів Святого Миколая, який трохи "відірвався" від берега. Фото авторки

Пляжі на чорногорському узбережжі Адріатичного моря переважно з гальки – великої та дрібної. Але ті, хто любить прогулянки по теплому піску, можуть не перейматися – для них теж є місце.

Наприклад, найбільший пляж Будви – Слов’янський – переважно вкритий великою галькою, однак має фрагменти піщаного та дрібногалькового покриття.

Вхід на Слов’янський пляж безкоштовний, але більша його частина зайнята спеціальними шезлонгами й парасолями. Користування ними платне – якщо турист хоче споглядати блакить моря без втручання чужої спини попереду й обере перший або другий ряд, доведеться заплатити за місце 15 євро.

Шезлонги у третьому та четвертому ряді дешевші – 10 євро.

Ті, хто мають свою парасолю, або не бояться обгоріти з перших днів відпочинку, можуть засмагати на незайнятих ділянках, не сплачуючи нічого.

Любителі масажу спини та ступнів можуть з легкістю прямувати на чорногорські пляжі. Фото авторки

Через велику кількість відпочивальників цей пляж вважається найбруднішим на узбережжі, однак у нього є дві суттєві переваги.

Перша – море біля берегів помірно глибоке, тобто під наглядом дорослих недалеко від суші діти можуть безпечно купатися.

Друга – на цьому пляжі є спеціальний спуск до моря для людей в інвалідних візках. Це вимощена доріжка потрібної ширини з металевими поручнями, яка прямує просто до води.

Не менш популярний, однак все-таки менший за розміром пляж має назву Могрен. Він розташований під скелями у протилежному напрямку від Слов’янського. Вхід туди безкоштовний, але за шезлонг теж потрібно заплатити.

Море біля берегів Могрену глибше. Сам пляж поділяється на дві частини невеличким переходом у скелі. Вона, до речі, рятує туристів, які обгоріли. Після 5 години вечора сонце повертається так, що скеля його затуляє, тож затінок для тих, кому необхідна літня морська прохолода – гарантований.

Море навіть біля берегів глибоке. Фото авторки

Від Слов’янського пляжу на катері можна дістатися острова Святого Миколая. Там теж є пляж і невеличка церква, з якої після того, як місце принадило туристів, пішли усі служителі.

Невеликий острів розташований так, ніби "відірвався" від берега, а місцеві розповідають, що одна із його частин поступово віддаляється у море.

Побутує легенда, що Святому Саві терміново потрібно було попливти на кораблі, що ніяк не міг пристати до берега. Тоді він кинув камінь з берега у напрямку човна. В одну мить утворився острів і піщаний шлях до нього. Саві вдалося дістатися корабля і вирушити у мандрівку, а острів тепер вважають одним із найромантичніших місць будванської рів’єри.

5. ВІДКЛАДИ НА ЗАВТРА ТЕ, ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ СЬОГОДНІ

Чорне озеро у парку Дурмітор. Чому чорне, читайте нижче. Фото авторки

Наприкінці цього правила можна було б поставити три крапки і додати: "… але не відкладай мандрівки містами Чорногорії, її каньйонами та Которською бухтою".

Старі міста, на зразок Будви, Котора й Херцег-Нові можуть похвалитися фортецями 15 століття із вузькими вуличками, старовинними церквами та сувенірними крамницями, а також безліччю легенд про своє заснування.

У переказі про назву міста Будва йдеться, що на березі рибальського поселення жив каменяр Марко. Його роботи настільки подобалися місцевим, що в жодному домі не обходилися без виробів майстра. Марко зустрів дівчину з дуже бідної родини і закохався у неї. Батьки були проти нерівного шлюбу, тож пара взялася за руки й стрибнула зі скелі у море.

Будванські риби, які треба вхопити за хвіст, щоб у коханні щастило. Фото авторки

Вони хотіли загинути разом, але перетворилися на двох риб. Побачивши диво, містяни в один голос скрикнули: "Dva će biti kao jedan!" ("Двоє будуть як один!"). Так із з’явилася назва міста, а на кам’яній стіні в цитаделі є зображення двох риб – символу Будви.

Відвідувачі старої фортеці намагаються торкнутися їх, тому що той, хто спіймає рибу за хвоста – буде мати міцну, мов камінь, любов.

Інша історія Будви та її найвідомішого пам’ятника – теж про любов і знову нещасну. Прямуючи на пляж Могрен, усі відпочивальники минають скульптуру дівчини-танцівниці.

Граційна танцівниця, що не дочекалася коханого, на березі моря. Фото авторки

Варіантів, хто вона і чому там "застрягла" – багато. Хтось вважає, що вона була балериною і чекала свого коханого вечорами сидячи на скелі. Інші заперечують – у неї немає пуантів і пачки, тож вона просто танцівниця. "Та ще й гола!" – додають треті, але всі сходяться на одному: дівчина закохалася у моряка і чекала його у Будві.

Моряк більше ніколи не повернувся. А щоб отримати особисте щастя, як від риб на стіні цитаделі, туристи намагаються повторити па танцівниці на уламку скелі або торкнутися її грудей – це безпечніше.

(Для перегляду фоторепортажу, натискайте на стрілочки)

[PHOTOREP]Старий Котор нині вважається містом котів, хоча цей факт ніяк не пов’язують зі співзвучністю назви міста і тварин. Котів у Чорногорії називають мачками, а "киць-киць" кличуть як "мач-мач".

Колись Котор встиг побувати навіть окремою республікою, а вся його фортеця належить до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Старе місто розділене на 5 площ – Збройну, де поблизу годинникової вежі стоїть стовп сорому, Борошняну з італійським палацом Піма 17-го століття, Площу святого Трифона із однойменним собором.

Стовп сорому чорногорці вважали (та й досі сприймають) більш дієвим способом покарання, ніж в’язницю. Колись давно до нього прив’язували людину, що завинила – на неї дозволялося лаятися і кидати зіпсовані продукти чи каміння.

Церква Святого Трифона у Которі. Фото авторки

А щодо в’язниць сьогодні – сталий вислів "сидіти за ґратами" чорногорською звучить ближче до "лежати в тюрмі", а винних у не надто кривавих злочинах ще й додому можуть відпускати полежати на вихідні.

Минаючи вузькі вулички Котора, важко пройти повз Православну площу із Церквою Святого Луки, яка встигла побувати і католицьким, і православним храмом, а також Площу котів, де можна зустріти півсотні вусатих чотирилапих улюбленців.

Із котами краще бути обережним – вони звикли жити на вулиці й на чергове "мач-мач" від туристів можуть відреагувати не дуже дружелюбно.

(Для перегляду фоторепортажу, натискайте на стрілочки)

Ближче до кордону з Хорватією розташовується місто Херцег-Нові, зруйноване сильним землетрусом всередині 17 століття. Щоб дійти до місцевої фортеці мандрівникам доведеться здолати кілька сотень сходинок угору, але літній театр і краєвиди варті навіть таких зусиль у пекельну спеку приморського міста.

Задивившись на столітні височезні пальми, головне звернути увагу і на церкву Святого Архангела Михаїла, збудовану вже у 19 сторіччі.

Церква Святого Архангела Михаїла у місті Херцег-Нові. Фото авторки

Ще одним місцем "must", здатним зацікавити навіть досвідчених подорожувальників є штучний острів Богородиці на Рифі.

Якщо вірити переказам, на місці острова був невеличкий риф, на якому двоє братів із Пераста побачили ікону Божої матері, що творила дива.

Відтоді хтось із екіпажу корабля, який проходив повз місцину, повинен був кинути до неї камінь. Вважають, що так і постав невеликий острів – близько 30 кроків в один бік і стільки ж – в інший.

Пізніше на ньому заклали церкву Покрови Богородиці, у якій на стінах замість ікон і розписів зберігаються металеві пластини, де врятовані від шторму моряки залишали свої послання.

Острів Богородиці на Рифі, навіть можна сказати острівець. Фото авторки

У храмі на острові зберігається також гобелен, який 25 років вишивала Ясінка Кунік-Майджовіч зі свого сивого волосся, доки чекала коханого. Як і до танцівниці з Будви, до Ясінти коханий не повернувся, а на вишите панно з’їжджаються подивитися мандрівники з усього світу.

Згадані місцини – головні пункти круїзу бухтою Бока Которска. Її вартість – 17 євро, до яких треба буде додати ще 4, якщо захочеться пообідати смаженою рибою або курятиною із салатом просто на кораблі. Ще 1 євро коштуватиме вхід у церкву на острові Богородиці на Рифі. Вхід у старе місто Котор також обійдеться в 1 євро.

6. У ЗАТІНКУ ДЕРЕВ – ПОРЯТУНОК. ВІДПОЧИВАЮЧИ ЩЕ НІХТО НЕ ПОМЕР

Гірська річка Тара абсолютно неймовірних кольорів. Фото авторки

Продовжити відпочивати у Чорногорії можна альтернативною до морського круїзу подорожжю – автобусом у гірську частину країни. Гори, до речі, становлять майже 80% тутешньої території.

Долаючи доволі крутий серпантин, можна потрапити до чоловічого монастиря Морача 13 століття. Його розташування доволі глибоко в горах і час побудови викликають справедливе запитання: "Як їм це вдалося?".

Монастир Морача, захований у гірських масивах. Фото авторки

Місцеві розповідають, що монастир побудували з каменю, який добували у містечку Тушин. Звідти люди, які стояли в колоні довжиною один день шляху передавали будматеріали з рук в руки. Кілька фресок храму збереглися із часу створення – 14 століття, попри те, що майже 70 років монастир простояв без даху.

Далі за маршрутом – найвищий автомобільний міст у Європі, міст Джурджевіча над річкою Тара. Його довжина налічує стільки метрів, скільки днів у невисокосному році – 365. Він був побудований у часи Другої світової війни, під час якої його намагалися зруйнувати вибухом.

Монастир Морача. Його багато не буває. Фото авторки

Відновлений у 1946 році, він і досі зберігає сліди від куль та відкриває просто запаморочливі панорами Чорногорії. Шанувальники екстриму, до речі, тут можуть насолодитися краєвидами в русі – пролетіти на канаті (ZipLine) від одного краю мосту до іншого (таке задоволення коштуватиме 20 євро).

Опинившись на мості Джурджевіча, не варто марнувати пам'ять телефона на знімки гір – все одно кілька доведеться видалити, щоб наробити ще мільйон фото Чорного озера у заповіднику Дурмітор.

Цей національний парк є гірським масивом з 18-ма льодовиковими озерами і найвищою точкою Чорногорії – Боботовим Куком. Вхід туди коштує 3 євро.

Чорне (зовсім не чорне) озеро в парку Дурмітор. Фото авторки

Чорне озеро насправді аніскілечки не чорне – його кольори краще побачити один раз, ніж безкінечно описувати словами, що позначають відтінки блакитного, туркінітового, світло- й темно-синього.

Подейкують, що раніше на місці Чорного озера стояв монастир. Святий Сава якось навідався туди, видаючи себе за простого мандрівника. Він попросив заночувати у стінах храму, щоб не ризикувати із пристанком у горах.

Далі версії легенди різняться – за однією, місцеві служителі підкинули Саві зарізаного півня, аби звинуватити у крадіжці й чимшвидше випровадити з монастиря. В іншій ідеться про те, що вони пограбували Святого, лишивши тільки пару окрайців сухого хліба.

Місцеві активно підтримують страхітливі перекази про Чорне озеро. Будьте обережні - краса оманлива. Фото авторки

Так чи інакше, Сава розгнівався, а коли монахи повернулися до храму – побачили, що на його місці з'явилося озеро – чорне, як їхні помисли.

Працівники парку Дурмітор охоче підтримують страхітливі перекази про Чорне озеро та його небезпеку. Річ у тім, що дно у цієї водойми дуже замулене й слизьке, тому після купання у прозорій оксамитовій воді, вийти з нього буде дуже і дуже важко.

Відпочивальників завжди застерігають, що вони самі відповідальні за свою безпеку під час купання в цьому озері.

Легенди ходять і про дивовижні зцілення, які відбуваються на території без перебільшення гордості Чорногорії – монастиря Острог, розташованого просто у скелі.

Міст Джурджевіча і гори-гори-гори. Фото авторки

Дорога до нього – крута й дуже небезпечна, однак там ніколи не стаються автомобільні аварії. Віряни переконують – це тому, що Святий Василь Острозький оберігає місце.

В Острог не радять їхати у вихідні, тому що прочани зазвичай планують свої паломництва саме на ці дні.

Найбільше відвідувачів святині приваблюють мощі Василя Острозького, які зберігаються у храмі. Він провів у монастирі останні роки свого життя, а тепер поблизу його келії виросла загадкова виноградна лоза просто зі скелі.

Легендарний монастир Острог. Фото tonkosti.ru

Розповідають також, що в часи Другої світової у храм потрапила німецька бомба, яка однак не вибухнула, а тільки розкололася на дві частини.

Фрагменти вибухового пристрою досі зберігаються як доказ у стінах монастиря.

Екскурсія гірською частиною країни (без відвідин Острога) триватиме цілий день і обійдеться мандрівникам у 25 євро з обідом в мисливському будиночку югославського лідера Тіто Йосипа Броза.

7. ЯКЩО РАПТОМ ЗАХОТІЛОСЯ ПОПРАЦЮВАТИ – ПОЧЕКАЙ, ЦЕ МИНЕ

Гострі на слівце й самоіронічні чорногорці не менше, ніж інші, люблять, коли іноземці до них звертаються їхньою ж мовою. Українцям – простіше, чорногорська належить до слов'янських, а отже зорієнтуватися у ній можна, якщо бути уважним.

Із перших днів подорожі стануть у нагоді фрази: Dobro jutro/dobar dan/dobro veče! (Добрий ранок/ день/вечір!). Не варто забувати про ćao (привіт), da/ne (так/ні), hvala (дякую), dobro (добре), molim (прошу), izvolite (будь ласка).

Проте не варто забувати, що pravo – це прямо, ponos – гордість, ukusno – смачно, hrenovki – сосиски, složno – дружно, popust – знижка, bokal – глек, а pecenje – смажене м'ясо.

Не варто сподіватися, що коли ви зрозуміли слово чорногорською, розібралися і в його значенні. Фото авторки

Крім того, вхід – ulaz, а вихід – izlaz. Напис "otvoreno" означає, що тут відчинено, а "zatvoreno" – що доведеться прийти іншим разом.

У закладах харчування і супермаркетах працівники непогано розуміють англійську, у спілкуванні зі старшим поколінням можуть допомогти кілька слів російською. Але головне під час відвідин Чорногорії – усміхатися, що б не довелося казати місцевим.

І звісно, дотримуватися згаданих заповідей чорногорців. Хто ж краще, ніж вони, знається на відпочинку.

Наталія Вуйтік, УП