Що чекає наївного туриста в Болгарії

Майже такою вона справді була - в 2002 році я переконався в цьому на власному досвіді. Однак цього року бажання оздоровити дитину обернулося тотальним розчаруванням, як у країні, так і в її жителях. Хоча перед відлітом все звучало надзвичайно привабливо: дитячий майданчик, басейн, прекрасний тихий сімейний готель, дружелюбні жителі - насправді все виявилося інакшим.

Найголовніше, з чим зіштовхнуться практично усі туристи - російську мову в Болгарії знає не так багато людей. Молодь нею взагалі не володіє, а саме молодь, в основному, працює в туризмі. Старші ж люди часто не люблять росіян (і українців заодно), тому не чекайте усмішок на вулицях і готовності допомогти в пошуку потрібної адреси.

Не знають болгари й інших мов (звичайно, у Софії ситуація інша, говоримо про узбережжя), англійська в ресторані - це диво надзвичайне, якого за два тижні я не зустрів жодного разу.

Тому не треба вірити турагентствам, що порозумітися в Болгарії дуже легко - навіть пояснити, яке блюдо замовляєш, було надзвичайно складно. Прийшлося вчити болгарську. Наприклад, "завкюште" - загорнути із собою. Сама мова насправді не надто піддається розумінню. Вікові впливи Туреччини віддалили цю мову від слов'янських.

Ціни також неприємно здивували. Звичайно, це не Крим, і навіть близько не Крим. Однак овочі, фрукти та супермаркет приблизно відповідають київському рівню, можливо, відсотків на 10 менше.

Дорогими виявилися поїздки із гідами по визначних місяцях країни та закордону. Так, якщо із Будапешту до Відня ви можете поїхати за 50 євро з людини, то з болгарського Обзору до Варни (відстань 60 км) - за 41 євро. До Стамбулу - більше 120 євро. Хоча реальна вартість тої ж поїздки до Варни своїми силами - максимум 15 євро.

Добре, хоч ціни в ресторанах залишися старими - тобто низькими. Абсолютно реально добре пообідати вдвох за 10 євро. Втім, немає шансу отримати за ці гроші: фреш, нормальний капуччіно (у барі готелю у вас на очах розривають пакетик La Festa; коштує таке капучіно близько 20 гривень), і що найдивніше - хорошу рибу.

Цього всього в Обзорі не виявилося в жодному ресторані. Відсутність риби (за винятком бичків, кільки, акули) взагалі викликала подив, на що болгари нітилися: так в морі ж риби теж немає.

Водночас низькі ціни в ресторанах не рятують від поганої якості їжі та поганого сервісу. Вам запросто можуть подати немиті помідори - так, що ножем можна зішкрябувати бруд. Страва, яка вам сподобалася, на наступний день може виявитися вдвічі меншою і втричі солонішою...

Готель з чотирма зірками для відпочинку з дітьми виявився не дуже тихим місцем. Фото www.turpravda.com

Готель. Це був тотальний жах, хоча й дуже дорогий.

Так, в один прекрасний день виявилося, що прибиральниця викинула в сміття наш брудний одяг.

В адміністрації та в приймаючій турфірмі здивовано підтвердили - так, справді викинула, але таке в нас перший раз. Дуже дивно. А що ви від нас ще хочете?

Басейн, і навіть дитячий - без підігріву, але з постійною подачею води із холодного водопроводу. Як ті німці там купалися - досі не розумію.

Дитячий майданчик - це декілька квадратних метрів піску з одинокою качелькою.

В сімейному готелі виявися прогресивний бар, в якому постійно тусувалися молоді аніматорки.

Підвечір вони починали танцювати на столах, стрибали в одязі в холодний басейн, і робили все можливе, щоб гості готелю частіше ходили жалітися адміністрації. Ефект, щоправда, був нульовий.

Ранковий шведський стіл з яєшнями і булочками вразив своєю одноманітністю. На другий тиждень сніданки ми почали пропускати.

Адміністратори на ресепшені не розуміли ані англійську, ані російську, ані польську. На наше запитання, де можна взяти дитячий візочок на прокат, ми почули чітку відповідь: "Не знаємо, у нас такого немає..." У день від'їзду на одному з стендів у холі готелю ми прочитали, що таку послугу тут таки надають...

Загалом, можна сказати, що ми побували в Криму майбутнього - років через п'ять. Пляжі так само брудні, ціни вже трохи нижчі, люди хоч трохи та іноді намагаються вам допомогти.

Турецького облизування туриста з голови до ніг немає взагалі. Однак і хамства не відчувається, просто повна неувага до гостей країни. Приїхали і добре, платіть гроші і не викаблучуйтеся.

Здається, головна причина подібної ситуації в туризмі - це стрімке зростання саме цього сектору економіки Болгарії. В результаті, катастрофічно не вистачає кадрів, спеціалізованої освіти, і роботодавці не надто спішать звільняти робітників. Їм, чесно кажучи, не до того - необхідно максимально швидко будувати нові готелі.

[L]Вже після усіх перепитій в аеропорті ми обмінювалися зі знайомою своїм негативним досвідом Болгарії (у неї не працював кондиціонер в п'ятизіркового готелі), і у розмову втрутилася жіночка.

Вона поділилася своїм враженням: необхідно знімати вілли одно- і двозіркові, бажано в районі Золотих пісків.

Саме такий відпочинок є найбільш комфортний: маєте хороший басейн в готелі по сусідству, хазяїна, який думає тільки про вас. І пляжі в північній Болгарії прибирають частіше, ніж в південній. А ціна - в три-чотири рази менша за готелі. Може, й справді треба так відпочивати?