Точка опори. Все, що ви хотіли знати про школу-хаб на селі

7424
8 грудня 2016

В одному з сіл на Полтавщині директор малокомплектної школи активно опиралась її закриттю. Вона ж була і викладачем у цій школі з невеликою кількістю учнів, і там-таки навчалась її донька.

Дівчина вступила до університету, але на одному з перших занять викладач вишу сказав їй: "Де ти навчалась і хто тебе так погано навчив?"

Вона не могла сказати, що мама. Але вдома розповіла про інцидент. 

Зараз ця жінка – керівник відділу освіти об’єднаної територіальної громади (ОТГ) і стала активним прихильником оптимізації і створення опорної школи.

Її історію переповідає експерт шведсько-українського проекту "Підтримка децентралізації в Україні"Айдер Сеїтосманов

За більш як рік роботи з громадами, де створюються опорні школи, він чув не одну таку розповідь. 

Вони різні за драматичністю, але схожі за висновками – в опорних школах діти мають можливість отримати кращі знання, аніж в неповних класах з вчителями, що викладають по кілька предметів одночасно у перерві між роботою на городі.

Загалом за останній рік в Україні з’явились 142 такі опорні школи і процес їх створення триває, коректуючи статистичні дані.

З тим, що це за школа, навіщо вона і які проблеми виникають на етапі її створення "Українська правда. Життя" розбиралась на конференції "Україна на шляху децентралізації освіти", де зустріла експертів, чиновників та представників територіальних громад.

ЩО ЦЕ ТАКЕ І НАВІЩО ВАМ ПРО ЦЕ ЗНАТИ

Опорна школа є найбільшою і найпотужнішою в певній місцевості. До неї привозять дітей з інших шкіл. 

Ці інші школи є "філіями" опорної школи. Вони перестають бути юридичними особами, персонал філій наймає на роботу директор опорної школи. 

Загалом варто пам’ятати, що в середньому за навчання одного учня в Україні держава платить 9600 гривень, тоді як витрати на 1 учня на рік на селі становлять від 20 до 60 тисяч гривень.

При цьому у сільській місцевості знаходиться 65% шкіл, а в них навчається лише 32% учнів.

Є й інші цифри. 

Діти зі сільських місцевостей мають значно менше шансів вступити до вищих навчальних закладів, бо погано здають ЗНО. 

Наприклад, міністр освіти та науки Лілія Гриневич розповідала, що діти з села мають в 10 раз менші шанси скласти успішно тестування з іноземної мови. 

Тому опорна школа – це спосіб спробувати дати всім дітям рівний доступ до якісної освіти. 

Така школа має бути більш оснащена, там працевлаштовані кращі вчителі регіону, а класи достатньо наповнені, аби діти могли соціалізуватись і вчитись ділитись на команди та працювати у групах. 

Тепер ви не лякатиметесь при словах "опорна школа" і не будете гуглити, що це таке. 

Діти з села мають в 10 раз менші шанси скласти успішно тестування з іноземної мови. Фото DoctorKan/Depositphotos

У ЧОМУ ФІШКА ФІЛІЇ?

Зазвичай це школи І-ІІ ступеню – тобто 1-4 клас або ж 1-9 клас. Вони потрібні для того, аби малі діти не мусіли їздити автобусом кудись далеко від дому. 

Такі філії також можуть бути не просто школою, а НВК (навчально-виховним комплексом). Тобто включати у тому числі садок.  

Особливість філії в тому, що вона не є юридичною особою, і вчителі з опорної школи можуть там читати предмети. 

До останнього часу в сільських школах деякі предмети викладали вчителі-сумісники. Наприклад, хімію міг читати математик, який не так добре знає суміжну тему. Тепер вчитель хімії з опорної школи, який має лише 8-годинне навантаження, зможе отримати додаткові години у філії. 

Фактично, за таких умов, директору й заступнику немає що робити у філіях. Таким чином можна зекономити кошти на адміністративних витратах

За задумом авторів реформи, філії мали б "понижувати свій ступінь". Тобто якщо раніше це була школа І-ІІІ ступенів (діти вчились до 11 класу) – то тепер старшокласники мали б їздити до опорної школи. 

В деяких місцях саме так і відбувається, хоча не всюди. Там, де школам не понижують ступінь, так вчиняють для того, аби зменшити конфліктогенність ситуації

Ще трішки цифр. Опорних шкіл, при яких є філії зі зниженим ступенем, є лише 47. 

Інші – ще майже сотня опорних шкіл – має філії, у яких ступені не понижені, і там теж навчаються старшокласники.

ПРО ЯКУ ЦЕ ВИ "КОНФЛІКТОГЕННІСТЬ"?

Створення опорних шкіл далеко не всюди йде гладко. 

Мешканці сіл обурюються, що їм потрібно везти дітей в інше село чи місто, хоча зовсім поряд є своя, сільська школа. Крім того, багато депутатів у своїх передвиборчих програмах вписували пункт "зберегти школу на селі" – а люди впевнені, що "нема школи – нема села". 

Відтак процес закриття шкіл, перетворення їх на філій і розвезення дітей для багатьох громад стали каталізаторами сварок, протестів і скандалів.

Загалом зі 142 опорних шкіл лише 20 були створені ініціативою знизу, тобто об'єднаними територіальними громадами. Тоді як всі інші були засновані за підтримкою т.зв. "командно-адміністративного" ресурсу обласної влади. Такі дані наводила міністр освіти і науки.

Як розповідають представники департаментів освіти, найбільшими противниками опорних шкіл є вчителі та директори філій. 

Тут немає нічого дивного. 

Система освіти у сільській громаді забезпечує близько 20% робочих місць. Якщо директор школи мав печатку, то тепер вона буде в директора опорної школи. У нього ж будуть всі трудові книжки працівників, і він керуватиме тим, хто й де має працювати. 

Директор Департаменту освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації Олег Фасоля так розповідає про страшилки на місцях:

"Вчителі кажуть батькам: "Ваші діти не зможуть там спілкуватися. У маленькому колективі значно краще, там буде 30 дітей, а тут три. Ми ж до кожного підійдемо, ми всіх чуємо і краще навчимо".

Його колега Валентина Боднар додає: "Ми пояснюємо, що навчання включає групову форму роботи". 

Варто зауважити, що у філіях теж є хороші вчителі. Іноді вони справді "підходять до кожного". 

Валентина наводить приклад дитини зі школи в Грушківцях, яка стала філією. Її учень переміг на шкільній олімпіаді з хімії вже в опорній школі.

Освітяни кажуть, що батьки також бояться сегрегації: мовляв, дітей будуть ігнорувати.

Водночас, Боднар наводить історію, яка цей міф спростовує: дітей з філій теж обирають старостами класу, їх поважають.

Освітяни кажуть, що батьки також бояться сегрегації: мовляв, дітей будуть ігнорувати. Але це не зовсім так. Фото erierika/Depositphotos 


ЧОМУ ЦЕ ВПЛИВАЄ НА ЯКІСТЬ НАВЧАННЯ? 

Тут ми ще раз прочитуємо Олега Фасолю з Хмельницької області, де оптимізація мережі і створення опорних шкіл йде саме на базі ОТГ, йде дуже активно і є одним з найуспішніших. 

Отже, слова керівника тамтешнього керівника департаменту освіти:

"У нас в області 261 школа І-ІІІ ступенів, 167 – це малокомплектні, де навчається менше 100 учнів. Вони фактично мають зникнути або стати І-ІІ ступенів.

Відповідно до досліджень у 75% малокомплектних шкіл більше половини учнів складали ЗНО на початковому рівні. Тому без змін ми свідомо обмежуємо дітей в освіті. У 85% цих шкіл немає жодного учня, які б складали ЗНО на високому рівні. 

Ми уважно досліджували це питання навіть не лише у малокомплектних школах, а в звичайних, де щорічно зменшується контингент на 5-6%. 

Виявилось, що якщо відбувається зменшення чисельності учнів, то відбувається і зниження результативності.

Не буду говорити, що це масово, але є й така тенденція: батьки із сільських шкіл звертаються до департаменту з проханням провести оцінку навчальних досягнень їхніх дітей у школі, бо, на їхню думку, вчителі оцінюють необ'єктивне – діти нічого не знають, а їм ставлять високі оцінки.

Ми їдемо туди – і те, що кажуть батьки, підтверджується в значно гірших показниках". 

Чому так відбувається? 

Спробуйте уявити, що вчитель постійно вчить по 4 учнів у класі, а в інший час займається домашнім господарством і городами (саме так зазвичай відбувається на селі). Йому не дуже то й треба вивчати нові методики, вчитись працювати з групами і використовувати нові інтерактивні технології. 

Якби у вчителя таких дітей в класі було 30, він мав би більш ретельно готуватись до уроків.

Або ще такий приклад. У Грушковецькій школі І-ІІ ступенів у 5-9- х класах один учитель викладав 7 предметів: історію України, всесвітню історію, географію, біологію, хімію, основи здоров'я, правознавство. 

Якою б високою не була кваліфікація вчителя, він не в змозі надати якісну освіту з усіх цих 7 предметів.

ОК. ХТО ЩЕ ПРОТИ, А ХТО – ЗА. МІНІСТЕРСТВО НЕ ЗГАДУЙТЕ: ЯСНО, ЩО ВОНИ "ЗА"

Директори департаментів кажуть, що іноді союзниками виявлялись учні 10-11 класів та їхні батьки. Іноді батьки підтримують зміни, коли розуміють, що діти будуть вчитись в кращих умовах і отримають кращі знання.

Для цього з ними активно проводять роз'яснювальну роботу. 

Валентина Боднар пригадує історію з цьогорічного минулого. 

Частину дітей не привезли на перший дзвоник – директорка школи їх привезла сама вже в понеділок. Та батьки, які були на першому дзвонику, погодилися, що дітям буде тут краще. 

"Директор школи трудові книжки і особові справи привезла нам у понеділок, 5-го вересня. Це була велика перемога роз'яснювальної роботи", – пригадує Боднар.

А ПОЯВА "ОПОРНИХ ШКІЛ" ЕКОНОМИТЬ ГРОШІ НА ОСВІТУ?

За задумом, мала б. Але на практиці все не зовсім так. 

Адже до опорної школи треба дитину відвозити, що теж коштує грошей. Та й філії не можна просто "взяти й закрити" – першачків ніхто не возитиме на автобусі за десять кілометрів від дому. 

Відповідно, "собівартість" тих учнів, які лишилися у філіях, значно виросла (чим кількість дітей в класі більша, тим собівартість навчання менша і навпаки).

"При загальному бюджеті в 38 мільйонів грн, економія в 100 тисяч – не варта тої праці. Це все робилося заради якості знань", – наводить цифри Василь Гущак, заступник Летичівського селищного голови з питань фінансів, економіки, торгівлі та інвестицій.

Тому великої економії грошей тут немає. А радше йдеться про якість. 

До речі, про гроші. Усі опорні школи цього року отримали додаткові кошти. Хоча суми дуже різні й не лише з держбюджету. У середньому – 300 тисяч, хоча є випадки, коли школи отримували і мільйони гривень. 

СКІЛЬКИ ЩЕ ТРИВАТИМЕ ЦЕЙ ПРОЦЕС?

У МОН кажуть, що десь 6 років. Це точно не справа одного року.

У Грушковецькій школі І-ІІ ступенів у 5-9- х класах один учитель викладав 7 предметів: історію України, всесвітню історію, географію, біологію, хімію, основи здоров'я, правознавство. Фото Kzenon/Depositphotos

НІ В ЯКОМУ ЗАКОНІ ЩЕ НЕМАЄ ПОНЯТТЯ "ОПОРНІ ШКОЛИ". ЯК ВОНИ ВПИСУЮТЬСЯ В ЗАКОНОДАВЧЕ ПОЛЕ?

Це той випадок, коли практика випереджає законодавство. 

Справді, поняття опорних шкіл з'являється лише в проекті закону "Про Освіту", який пройшов перше читання. МОН прийняло Положення про освітній округ, куди вписало опорні школи і філії. Власне, на цій законодавчій основі вони і працюють зараз.

Формально, ніде не сказано, що директор однієї школи може звільнити директора іншої (директор опорної – директора філії).

Крім того, якщо йдеться про ОТГ, в якому є свій відділ освіти, то саме він призначає директора опорної школи. У такому випадку орган управління освіти районної, міської чи облдержадміністрації вже не має на цей відділ освіти ніякого впливу.

Тобто тепер, у випадках коли на території всього району створено громаду, вся шкільна мережа утримається громадою (громадами), роль відділу освіти районної адміністрації не зрозуміла. 

Формально вони є, але всі рішення приймають ОТГ і відповідальність на самій ОТГ.

Іноді ці відділи освіти не лише існують за рахунок коштів, які передаються з бюджетів громад в районний бюджет – вони такожчинять спротив змінам, які намагаються здійснити громади.

Якщо ж опорна школа створена не в ОТГ, то тоді її директор призначається так, як і інші директори шкіл – органом управління освіти відповідно районної, міської чи облдержадміністрації.

БОНУС. ЛАЙФХАКИ ВІД ГРОМАД, ЯКІ ДАЮТЬ СОБІ РАДИ З ОПОРНИМИ ШКОЛАМИ

Історія про методкабінет
Володимир Колісник, начальник управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Дунаєвецької міської ради (Хмельницька область)

Ми створили методичний сервісний центр. Ліквідували методичний районний кабінет, який був юридичною установою і виконував контролюючі функції. Цей центр забезпечує методичний супровід працівників освіти не тільки нашої ОТГ, але й двох сусідніх та ще 4-х навчальних закладів, які не ввійшли до об'єднаних громад. 

Усі шість ставок методистів у центрі обіймають сумісники. Основними вони залишилися в навчальних закладах, де читають свої години. 

Хтось може сказати, що це не ефективно, тому що півставки, недопрацьовує, часу немає.

Але ми працюємо вже вісім місяців – і за цей час бачимо позитив: методист, працюючи у навчальному закладі, усі проблеми бачить зсередини, приносить їх в управління освіти й одразу починає працювати над їх вирішенням.

Як директору не перетворитись на завгоспа, не відчувати браку кадрів і співпрацювати з філіями
Надія Гончарук, директор опорної школи НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія" №1 міста Ананьїва (Одеська область)
Ця опорна школа не є в ОТГ, директора призначає районне управління освіти. Кількість учнів – 599, потужність – 1000

Сьогодні багато розповідали про те, що директори шкіл займаються не педагогічною роботою, а ремонтами дахів і котлів. 

Я – директор, але я не займаюсь цими питаннями. Для цього є заступник директора з господарської роботи. У нас немає в штаті інженерів чи техніків – якщо в них виникає потреба, ми робимо замовлення на нього, і все. Приїздить мобільна комунальна група і вирішує проблему.

Я займаюсь лише методичною і педагогічною частиною. 

Чи важко мені знайти хороших вчителів? Ні. Проблем з кадрами немає там, де ефективно працюють методичні об'єднання – бо там є обмін досвідом. 

Вчителі нашої школи беруть участь у всіх конкурсах, при цьому не лише тих, які подає відділ освіти, а й тих, які є на інших сайтах. У нас є заступник з методичної роботи. Вона координує усю роботу, знаходить ці конкурси і пропонує взяти участь. Ми пишемо наказ і залучаємо вже й учителів з філій. 

Беруть участь лише ті, хто хоче. 

Буває таке, що ніхто. Заступник з методичної роботи проводить роз'яснювальну роботу перед вчителями – як саме взяти участь, на що націлювати себе. 

Нещодавно в Одесі був семінар біологів про інноваційні технології. Наш вчитель з філії погодився взяти участь і поїхав на нього. От і все.

У нас відділ освіти і методкабінет знаходяться у приміщеннях школи. Я кожен день підконтрольна. Вчителі з трьох філій тепер ходять до нас по рекомендації, у нас спільна атестація. 

Сам директор має бути прикладом. Я – жінка року у своєму районі. Я в номінації "директор року" стала переможницею, я – вчитель-методист. Треба з себе починати, а поді питати з вчителя. 

Якщо перед тобою стоїть директор, якому справді важливіше займатись перекриттям дахів, ніж правильно поставити методично-виховну роботу – то ти став тим завгоспом.

Як ми стали опорною школою? 

По місцевому телебаченню начальник відділу освіти сказав про те, що опорною школою буде школа-ліцей. Це було десь березень-квітень. Я йду до начальника відділу освіти й кажу: "Я вважаю, що опорною школою має бути наш навчальний заклад, тому що переможці ЗНО і всеукраїнських конкурсів. У нас найкраща матеріально-технічна база". 

На це мені відповіли: "Готуйте документи". Що готувати? Я сіла й прочитала "Положення про освітній округ". Прочитала вимоги до обласного конкурсу на опорну школу, і так далі. 

Найважче мені було зробити інвестиційний проект – я не розуміла, що це таке. Але я пішла в інтернет і про все там прочитала.

У цьому конкурсі брало участь 12 шкіл одеської області. Ми стали першими. Потім рішення про визнання нас опорною школою було прийнято на сесії міської ради.

Як ми комунікували ці питання? Ми спочатку поїхали по філіях і проводили роботу не з педколективом – а з батьками. При цьому їх не треба сильно переконувати: заведи їх в школу, покажи результати учнів і педагогів – і все. 

Але сама школа має бути справді школою високого рівня. 

А з педколективом коли говорили?.. У нас біолог читає біологію у всіх 3 філіях, географ – географію у всіх 3 філіях. Поки що у нас жоден вчитель з філії не працює в опорній школі, на наступний рік ми це плануємо. 

Ми готові їх брати на роботу в опорну школу. Але чи готові вони працювати з дітьми, які є в опорних закладах? 

Це – не діти з маленьких шкіл. Вчителям треба проявити себе.

Галина Титиш, Ольга Ситнік, УП

powered by lun.ua