Репутаційні ризики

19
30 жовтня 2015

Грав я якось в теніс з братом.

А на сусідньому корті грали мій колишній тренер та нардеп кількох скликань, активний антимайданівець та один з голосів, себто рук, диктаторських законів.

Тренер попросив зіграти на пари. Ми погодились.

Після матчу, за традицією, учасники тиснуть один одному руку. Повага до тренера, fair play тощо – але мені досі соромно, що я потиснув руку цьому негіднику.

*  *  *

Вибори показали – плювати на репутацію. Давай гречку або гроші.

Ми не Росія, звичайно, де матері мовчать про мертвих дітей, щоб дістати гроші від Путіна.

Ті, хто були в АТО, місцями прийшли до влади. Ті сім'ї, яких АТО та Майдан торкнулися, свої голоси не продали. Але в переважній більшості – від Ужгорода до Харкова – маємо дуже сумну та ватну історію.

Конфуцій казав: "Соромно бути багатим у бідній країні, і соромно бути бідним у багатій країні".

В країні, де лютує війна, соромно навіть руку потиснути тому, в кого на руці годинник за десятки тисяч доларів. Годинник та кров українців.

В країні, де найбідніші віддають останнє солдатам та переселенцям, повинно бути соромно голосувати за тих, хто возить свої насиджені місця у автомобілях за сотні тисяч доларів, а на виборчі кампанії тратить мільйони.

В країні, де корупціонери з їх круговою порукою повбивали тисячі людей та зруйнували долі сотням тисяч, має бути соромно брати гроші за голос, щоб проголосувати за цих вбивць.

В цій країні має бути соромно ходити на концерти тих, хто боїться назвати Росію агресором.

В цій країні має бути соромно ходити на відзнятий людиною, що зняла пропагандистський "Матч", фільм. Яким би патріотичним не був наступний. Або на фільм за участі актора, який відзнявся не в одному пропагандистському фільмі Москви.

Адже на фінансування Кириленком чи Іллєнком цих людей ми вплинути, на жаль, не можемо. Але можемо вплинути "ногами" – не прийти.

А на політиків ми можемо вплинути руками – не взяти хабаря та проголосувати вірно.

Щоб не прийшлось їх потім "руками, ногами, залізною трубою" – та в сміттєві контейнери.

*  *  *

Жодної різниці між корупціонерами – дільничним лікарем чи міліціонером та міністрами тих же відомств – немає.

Справа тільки в посадах та розмірах.

Як і між депутатами різних рівнів. Більше того – кандидата в депутати місцевого рівня, його "кредитну історію" та "репутаційні ризики" людина знає навіть краще.

Допоки гарна репутація не буде грати вирішальну роль у будь-якому нашому виборі – нічого гідного ні з культурою, ні з політикою, ні врешті решт, з державою відбуватись не буде.

Не буде – тому що бачили очі, кого і що вибирали.

powered by lun.ua