ВІЛ-інфіковані чекають вироку

Як можна назвати країну, яка прирікає на смерть 3 з 4 ВІЛ-інфікованих? Державу, яка не просто прирікає помирати, а свідомо забирає шанс на здорове та продуктивне життя, можливість мати сім’ю та бути повноцінним громадянином? Якщо ВІЛ-позитивна людина отримує спеціальні ліки, – антиретровірусну терапію – вона не становить загрози для суспільства. Така людина може жити повноцінним життям і мати здорових дітей.

Як в Україні, так і у всьому світі, цю спеціальну терапію можна отримати виключно від держави.

Проте Україна, критично недофінансовуючи лікування ВІЛ-інфікованих, виносить їм смертний вирок.

Хвора людина не може піти та придбати ці ліки, оскільки вони не продаються у вільному доступі.

У світі ця система працює для того, щоб держава мала змогу контролювати епідемію, а люди не займалися самолікуванням, оскільки неправильне вживання ліків може призвести до того, що вірус адаптується і лікування буде неефективним.

ВІДЕО ДНЯ

Зазвичай, коли говорять про ВІЛ-інфекцію, більшість із нас думає, що це їх не стосується.

Але статистика – річ вперта.

Україна є лідером за темпами поширення епідемії: кожен 200-ий українець живе з вірусом імунодефіциту людини.

За оціночними даними, в нашій державі близько 220 тисяч українців мають ВІЛ-позитивний статус. За статистикою в одному з 2 вагонів метро точно буде їхати людина з вірусом імунодефіциту.

ВІЛ-інфікованим може бути наш сусід, колега по роботі або однокласник дитини. Але ВІЛ-інфекція – не вирок. Принаймні, у розвинених країнах, які забезпечують пацієнтів із таким діагнозом необхідними ліками.

У Державному бюджеті на 2016 рік закладено лише 30% від потрібної суми для лікування людей, що живуть з ВІЛ.

Зараз АРТ-терапією забезпечено близько 64 тисяч пацієнтів. Решту – 155 тисяч ВІЛ-позитивних – Кабмін просто "списав" помирати.

Проте під загрозою не лише хворі українці. Дослідження показали, що впродовж року ВІЛ-позитивний пацієнт, який не отримує потрібні ліки, інфікує в середньому ще дві людини.

Під загрозу ВІЛ-інфікування потрапить майже півмільйона здорових українців, якщо ВІЛ-позитивні пацієнти не отримають потрібні ліки. Це означає, що в самому серці Європи, країна, яка обрала європейський шлях, свідомо надає бурхливого розвитку епідемії ВІЛ, ставлячи під загрозу тисячі своїх громадян.

Вартість життя однієї такої людини становить – 33 грн на день. Базовий річний курс антиретровірусної терапії, який використовують для більшості пацієнтів вартує 12 400 грн.

Наприкінці 2015 та на початку 2016 року тяжкохворі пацієнти неодноразово виходили із акціями протесту під стіни Кабінету міністрів України.

"Єдиною вимогою було – забезпечити ВІЛ-позитивних пацієнтів необхідними ліками і тим самим врятувати як інфікованих, так і здорових українців. Дивно бачити, коли держава виділяє понад 400 млн гривень на охорону високопосадових осіб, але не може знайти кошти для того, щоб врешті решт зупинити епідемію ВІЛ в Україні, – розповідає Ольга Стефанишина, виконавчий директор БФ "Пацієнти України"

Спеціально для чиновників, для більшості з яких життя пересічного українця нічого не означає, ми підрахували економічну доцільність лікування ВІЛ-інфікованих.

Арифметика проста.

За даними МОЗ, середня вартість одного курсу лікування ВІЛ-позитивного пацієнта становить 12 400 грн.

Враховуючи кількість ВІЛ-інфікованих, що не отримають АРТ-терапію цього року (понад 155 тисяч) та тих, кого вони потенційно можуть інфікувати (а це понад 310 тисяч громадян) державі уже наступного року доведеться виділити понад 3,8 млрд грн на їх лікування.

І це кошти без врахування виплат дітям, що мають ВІЛ-позитивний статус, виплат по інвалідності дорослим ВІЛ-інфікованим, а також сиротам, батьки яких помруть від ВІЛ/СНІДу без ліків.

Загалом, дуже хочеться нагадати нашим чиновникам, які так нещадно порізали бюджет на ліки для тяжкохворих пацієнтів, одну річ.

У 2015 році Україна приєдналася до держав-членів ООН у зобов’язанні досягти амбітної мети з припинення епідемії СНІДу та туберкульозу до 2030 року.

Більше того, Україна підписала угоду із Глобальним фондом, що передбачає надання нашій державі гранту у розмірі 133 мільйони доларів на період 2015-2017 рр. для закупівель ліків для ВІЛ-інфікованих.

Для того, щоб Глобальний Фонд надав це фінансування, Уряд України має виконати свою частину зобов’язань щодо співфінансування, в тому числі на антиретровірусну терапію та опіоїдну замісну терапію, як це передбачено Державною програмою протидії СНІДу на 2014 – 2018 рр.

З 8 по 10 червня питання боротьби зі СНІДом розглядалося на Генеральній Асамблеї ООН.

Усі країни-члени ООН, в тому числі Україна, підписали політичну Декларацію про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом. Усі вони розділяють єдину позицію – епідемію ВІЛ потрібно зупинити.

Є розроблена стратегія Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД в сфері лікування під назвою "90-90-90".

Це означає, що 90% ВІЛ-інфікованих українців, мають знати, що вони інфіковані. 90% людей, що знають про свій ВІЛ-позитивний статус, повинні мати до антиретровірусної терапії і у 90% людей, що отримують ліки, вірус в крові подавляється.

Зараз для того, щоб зупинити епідемію ВІЛ/СНІДу є усі технології та ресурси. Потрібна лише політична воля.

Під час Генеральної Асамблеї ООН з ВІЛ/СНІДу Всеукраїнській Мережі "ЛЖВ" вдалося заручитися у боротьбі з епідемією в Україні підтримкою мера Києва Віталія Кличка.

Він заявив про те, що Київ – перше місто в Україні та Східній Європі, яке долучається до програми "Fast Track Cities" та бере на себе відповідальність зробити все можливе, щоб досягти цілей боротьби з ВІЛ в рамках ініціативи "90-90-90". Зокрема, йде мова про те, щоб в Києві до 2020 року потроїти кількість людей, що отримують АРВ-терапію.

Про важливість забезпечення ліками ВІЛ-інфікованих на державному рівні розповів в.о. Міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський.

Він звернув увагу на два основних моменти.

Перше – Україна повинна забезпечувати ВІЛ-інфікованих потрібними ліками на 100%. Зараз для цього є додаткові ресурси. Завдяки закупівлям АРВ-терапії через міжнародні організації вдалося зекономити близько 30 млн грн.

За ці кошти буде додатково закуплено потрібні ліки для ВІЛ-позитивних пацієнтів.

Друге – потрібно покращувати систему тестування українців, щоб вона була доступна. Адже вчасне виявлення вірусу дає можливість забезпечити ефективне лікування та не допустити поширення епідемії.

Проте ВІЛ-інфіковані, які з року в рік виборюють своє право на життя, уже давно не вірять просто словам. Затверджений бюджет на 2016 рік прирікає на смерть 3 з 4 ВІЛ-інфікованих.

В України поки ще є можливість врятувати тисячі життів та дотримати свої зобов’язання перед міжнародною спільнотою.

Всього на всього потрібно перерозподілити бюджет відповідно до тої мінімальної потреби, яку оприлюднило Міністерство охорони здоров’я на закупівлю АРВ-препаратів та тест-систем – 1,4 млрд грн.

Інакше – як назвати державу, яка свідомо прирікає помирати своїх громадян, залишивши їх без ліків? ВІЛ-інфіковані, як і тисячі інших пацієнтів, очікують вироку від держави.

Реклама:

Головне сьогодні