Незалежність для жінок і рай для всіх

Інколи буває кілька днів народження – фізіологічне та інші, "кармічні": коли людина врятувалась від небезпеки, переосмислила своє життя, відкрила прихований талант.

Так і в житті країни: є народження деклараціями незалежності, а є – колективно значимими подіями.

Саме таким новим народженням України був переможний Майдан 2,5 роки тому.

Жінки приймали найактивнішу участь у цій події та всіх наступних перипетіях. Як і їхні попередниці 25 років тому – у Народному русі України за перебудову, екологічних рухах пізнього Радянського Союзу.

Тодішніх діячок витіснили з державного будівництва різні фактори: економічна криза і соціальна стагнація 90-х, первинне накопичення капіталу, який розподілявся за чоловічими корумпованими мережами зв'язків – партійні еліти та кримінал. Додала свого і націоналістична ідеологія, яка вітала жіночу активність, але не далі, аніж сфери сім'ї, культури й виховання.

Сьогоднішнє покоління діяльних жінок не погоджується з "жіночим місцем". Найяскравішим прикладом є успішна кампанія "Невидимий батальйон".

Військові і дослідниці кілька місяців наполегливо привертали увагу суспільства до становища жінок в українській армії, насамперед до кричущої несправедливості – наказів і внутрішніх розпоряджень Міністерства оборони, які забороняли оформляти жінок на бойові посади.

Навіть тих воїнок, які по факту саме їх і обіймали: на ділі кулеметниця, а по документах – кухарка!

Завдяки жвавому громадському обговоренню наказ було відмінено, і перелік доступних для жінок посад розширено.

"Невидимий батальйон" – добрий приклад того, що сьогоднішні волонтерки, громадські діячки, освітянки, науковиці, військові, політикині усвідомлюють свої колективні інтереси не лише як українські громадяни, які творять нову країну, але і як жінки. І українські жінки (а вслід за ними – чоловіки) стрімко емансипуються після Майдану.

Що ж буде, якщо, розбудовуючи добробут і демократію, зміцнюючи незалежність, ми побачимо жінок як соціальну групу з власними інтересами?

Визнаємо гендерну нерівність несправедливою та подолаємо її?

Як виглядатиме наше суспільство без сексистських стереотипів та упереджень?

Гармонія особистого і професійного життя

Домашня праця і догляд за дітьми, хворими та літніми перестане бути "закріплений" за жінками. Це спричинить перерозподіл цього навантаження.

Способи перерозподілу будуть різними: ріст ринку сервісних послуг та домашньої техніки; публічна дискусія щодо ролі держави і роботодавців у репродуктивній праці; переосмислення дитинства і старості як турботи для всього суспільства, а не лише для родини.

Не уникнути й створення дружного до сім'ї публічного і професійного середовища та етики праці, яка залишатиме працівникам та працівницям час на приватне життя та розвиток, а не вимагатиме "пересиджувати" на роботі.

Це також призведе до збільшення чоловічої участі у сімейних справах.

Чоловіки перестануть бути "гібридом гаманця і вібратора", а перетворяться на турботливих татусів і чуйних партнерів. І матимуть на це час і натхнення.

Жінок перестануть бачити як готових "щомиті й назавжди" піти в декрет. Отож, охочіше братимуть на роботу і сприятимуть кар'єрному зростанню. Жінки зароблятимуть більше, і матимуть більше ресурсів впливати на економічні та політичні рішення своєї країни та світу.

Стосунки стануть партнерськими, психологічне та фізичне здоров'я міцнішим, а життя довшим.

Безпечне суспільство

У міській адміністрації Відня є гендерний департамент. Його завдання – слідкувати, щоб міський простір був зручним і безпечним для жінок, дітей та літніх.

У районах, які переобладнано за участі цього департаменту, стає більше вуличного освітлення і менше захаращених закутків – ходити вулицями й парками стає безпечніше всім. З перехресть знімають МАФи і парковки – щоб при переході дорога повністю проглядалась. Хідники роблять ширшими, обладнують пандусами, лавочками, прихистками для тіні та фонтанчиками питної води – для відпочинку тих, хто ходить пішки.

Найчастіше пішки ходять жінки з дітьми у дрібних справах – але від такої організації простору виграють всі.

Якщо поліція та суди ретельно розглядають справи про домашнє насилля, зґвалтування, домагання на роботі та інші види гендерного насилля – це означає лише одне: у суспільстві нормальна, не корумпована система правоохорони та судочинства.

А громадяни й громадянки захищені від травм, яких може завдати насилля – отже, і їхні діти захищені від таких травм, а співгромадян(к)и – від неадекватної невротичної поведінки травмованих.

Творча реалізація та інновації

Жінки – це 50% трудового ресурсу України, потенціал якого наразі нерозкритий.

Творчі амбіції жінок, їх сильні сторони і таланти часто гинуть під гнітом консервативного виховання і соціальної обстановки, які наполягають, що точні науки – не для жінок, і спорт, і політика, і бозна що ще... А от насправді, для істинних жінок головне – це вийти заміж. І хотіти платтячко.

Що буде, якщо ми цю безглуздість припинимо? І підтримаємо усе, до чого має задатки дівчинка, дівчина, жінка? Викинемо блакитно-рожеве мислення, додамо усіх кольорів веселки? Адже будь-якій особистості потрібне схвалення і підбадьорювання.

Соціологічні дослідження відповідають – у змішаних командах завжди більше креативних ідей, а компанії, де понад 30% жінок у топ-менеджменті, показують стабільніший довготерміновий ріст.

Футурологи додають – у суспільстві індустріальної революції 4.0, з роботизованим та інтернетизованим виробництвом, найважливішими стануть людські знання, ідеї, жага інновацій та здатність до постійних змін. Чим більше таких людей буде у суспільстві – тим успішніше воно розвиватиметься.

Тож, може, ми наважимось – ми, чоловіки і жінки сьогоднішньої України – бути собою, бути творчими та різноманітними, унікальними і несподіваними?

Забудемо про гендерні стереотипи назавжди – і побачимо в інших людей – незалежно від статі?

Якою тоді стане наша країна завтра?..

Тамара Злобіна, спеціально для УП.Життя