Навіщо фемінітив у назві Дня захисників і захисниць?

Ми святкуємо День захисників і захисниць України з 2014 року. 14 жовтня – особливо символічна дата, адже це День українського козацтва, День заснування УПА, і релігійне свято Покрови Пресвятої Богородиці – яка традиційно вважалась захисницею українського воїнства.

Складно описати ту вдячність, яку ми відчуваємо до тих, хто в минулому і сьогоденні зі зброєю в руках бореться за нашу свободу. До тих, хто загинули в боротьбі.

Наша пам’ять про загиблих і наша шана до живих мають бути стійкими і гідними їхнього подвигу. Чи зможемо ми, як суспільство, сформувати нові традиції вшанування, які передамо наступним поколінням?

Знадобилось 23 роки незалежності і початок війни, щоб перестати відзначати день заснування Червоної армії. І ще 8 років війни та повномасштабний напад росії, щоб "давайте купимо колегам в офісі подарунки на день чоловіків" вийшли з чату.

Щоб усвідомити зміни – потрібно згадати, що було до того.

Ілюстрація Євгенії Олійник

Сподіваюсь, більшість читачів і читачок уже призабули, а деякі – і не знали зовсім, що 23 фєвраля жінки вітали чоловіків, а 8 марта – навпаки.

Ці свята колись мали політичне значення, але в пізньорадянський період перетворились на "день жінок" і "день чоловіків". Яскравий спалах серед сірих радянських буднів, нагода подарувати одеколон, шкарпетки чи квіти колегам по колективу і прибухнути.

Можна лише здогадуватись, якою депресивною була та реальність, якщо ці свята настільки міцно закріпились у ментальності, що на 30 років пережили сам Радянський Союз.

8 березня – Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир – у совкової ментальності відбивали феміністки, проводячи в цей день марші за права жінок. Це міжнародне свято, і його сприйняття в Україні значно змінилося. Вітати "ніжних і чарівних зі святом весни" стало поганим тоном.

23 фєвраля не було сенсу переозначувати – створення нового дня для пошанування українського воїнства стало правильним політичним кроком.

Однак виявилось, що можна змінити дату, але не так просто витравити "день чоловіків" з ментальності.

Останні 8 років 14 жовтня було не лише святом на честь справжніх захисників України – але й кошмаром для свідомих громадян, які намагалися переконати інших батьків класу, що цього дня потрібно говорити про ветеранів і ветеранок АТО і ООС, зустрічатися з ними, писати листи подяки тощо. І у відповідь чули агресію, що мовляв хочуть "вкрасти у діток дитинство".

Пропозиції ейчарів скинутися на подарунки чоловікам офісу також шокували – але не тих, хто їх робили. Усі аргументи про те, що це свято справжніх воїнів і воїнок, які служили, ризикували, захищали, що вітати цивільних айтішників і бухгалтерів на основі їхньої статі, а не бойового досвіду безглуздо, що це знецінює внесок реальних захисників і захисниць, які ще й до того ж не ветерани давньої війни, а ось зараз, живуть поруч з нами, бо війна триває – не допомагали.

Здавалося, цю совкову ментальність не витравити нічим – за "день чоловіків" трималися зубами. Щоб було зручно і далі заплющувати очі на війну? Щоб мати якусь радість поміж "сірих буднів"? Просто щоб не користуватися головою за призначенням?

У 2021 році український уряд зробив новаторський хід, аби вирішити цю проблему – свято перейменували на День захисників і захисниць України.

Фемінітив, який відображає реальність – значний відсоток жінок в армії – залізобетонний аргумент, щоб викинути "день чоловіків" на смітник історії разом з іншими радянськими традиціями.

На День захисників і захисниць уже якось незручно збирати гроші на подарунки чоловікам.

Повномасштабна агресія і страшні руйнування значно посунули ці совкові практики з вжитку. Я провела невелике опитування у своєму Facebook щодо того, що пропонують робити у школах:

• "Будемо писати листівки на фронт та донатити)) Захисникам та захисницям) Прийшло повідомлення від директорки)".
• "Діти скидають кишенькові гроші в банку на військовий літак. На день захисника і захисниці – пряники/малюнки захисникам і захисницям".
• "Малюнки та допомога в військовий шпиталь".
• "В нас акція на військовий госпіталь – шкарпетки, гігієна, чайкава, смаколики – хто скільки зможе. Ліцей потім через волонтерів передасть".

Бізнес, на жаль, виявився не таким прогресивним – пропонують купити "своєму захиснику" стандартний набір (шкарпетки, парфуми). Найабсурдніше, що мені зустрілося, це подарувати чоловіку труси з своїм фотопортретом.

Нам потрібно повністю відмовитись від звички вітати чоловіків і дарувати щось чоловікам на 14 жовтня. Назавжди. Такі пропозиції мають викликати загальний осуд, а реклама, яка на них паразитує – спричиняти репутаційні збитки.

Не всі чоловіки служили у війську. А багато жінок – воювали і захищали. Сьогоднішнє свято – про захисників і захисниць, про ту складну, небезпечну, відповідальну і безцінну роботу, про службу і служіння, які здійснюють люди незалежно від статі.

Уявіть собі умовний офіс після нашої перемоги – де є реальні ветеранки і ветерани. Адже зараз служить величезна кількість колишніх цивільних, юристів, журналісток, музикантів, вчителів, програмісток.

Як ті, хто служили, почуватимуться, якщо 14 жовтня знову стане "днем чоловіків" і всі чоловіки офісу отримають шкарпетки – ну бо ж вони типу захисники за статевою ознакою, а не за ділами.

Як почуватимуться діти воїнів і воїнок, у тому числі полеглих, якщо на День захисників і захисниць про їхніх батьків забудуть, натомість хлопчики класу отримають солодощі?

Як почуватиметься жінка, яка служила, якщо на спільній прогулянці її чоловіка-цивільного вітатимуть "з празничком", а її ігноруватимуть, бо ж це "чоловіче" свято?

Ілюстрація Олександра Грехова для Гендер в деталях

День захисників і захисниць України має стати одним з наших найважливіших свят. До відзначення якого усі, і освіта, і бізнес, і політикум, і звичайні громадяни, друзі, сусіди, — підходять з увагою, повагою, і адекватністю.

Я дуже сподіваюся, що після перемоги у нас будуть нові традиції, і гілочка бавовни дістанеться тільки тим, хто справді воювали — разом з словами щирої вдячності, про яку ніхто і ніколи не забуватиме.

Дякуємо вам, дорогі захисники і захисниці!

Тамара Злобіна, блогерка, керівниця експертного ресурсу "Гендер в деталях", спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.