Коли маленький "Крок" МОЗу – великий крок суспільства
"Нові вдосконалені правила потрібні, але цього мало. Люди завжди шукатимуть способу їх обійти. У когось на якийсь час це вийде. Ось чому на першому місці має стояти ефективний нагляд. Правила ефективні настільки, наскільки ефективні наглядачі, а хороший нагляд за буквою правил бачить їхній дух" (с) "Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи" Христя Фріланд
Міністерство охорони здоров'я України тисне на медичні університети та скасовує одна за одною можливості корупційних схем во благо пацієнтів та самих студентів.
Та університети хоробро вистоюють під цим натиском. Бо ж "МОЗівська американізація – то геноцид".
Поза тим, тисячі заможних українців відправляють своїх рідних лікуватися за кордон та сами звертаються за медичною допомогою до тих же ж американців.
[L]Чому так?
Звичайно, є ряд ситуацій, коли в Україні немає відповідних умов (як-от затягування із відповідним законом про трансплантацію, чи відсутність специфічного обладнання), проте найчастішою причиною є саме освіта лікарів.
Інстинкт самозбереження ніби диктує українцям не обирати лікаря сліпо, шукати кращих по порадах знайомих, форумах, численних поліклініках.
Чи прийнятним є обирати лікаря, що не дає ні гарантій вибору тактики лікування, ні чуйного ставлення, ні потрібної допомоги?
Чи хочемо ми жити у суспільстві, де присутність людини у білому халаті ще не означає надання адекватної своєчасної допомоги, не викликає довіри?
Аж ніяк! "Дефекти освіти", – скажете ви. І я погоджусь.
А якщо б медичні мрії можна було не обмежувати, то якою була б система підготовки лікаря?
З чого починати, як контролювати і якого кінцевого результату ми очікуємо?
Якщо ми готуємо фахівця, котрий у підсумку безпосередньо буде впливати на життя людей, то я б почав, звичайно, зі сім’ї, та школи.
Але "чиновницьки", можемо втрутитись лише на етапі відбору до медичної школи кращих абітурієнтів, мотивованих, цілеспрямованих. Вкотре: 150 – мізерний поріг для тих, хто прагне до високих цілей.
Коли мова йде про підготовку якісного лікаря, то основним завданням університетів є створення відповідних умов для навчання здібних і мотивованих, справедлива муштра у виробленні клінічного мислення, донесення до студента правил комунікації з пацієнтом, його рідними, відпрацювання мануальних навичок на манекенах, тваринному матеріалі у спеціальних кімнатах, куди би був доступ майбутнім лікарям цілодобово.
На етапі вступу важливе значення має відбір відповідних абітурієнтів, що змогли б повернути втрачену ціну лікарській професії.
Можливо не усі зможуть його пройти, але завдання університету – вчасно відсікати тих, хто не прагне бути кращим, хто не намагається вчитися, бо саме пожиттєве навчання є запорукою якісної праці лікаря (бо ж Nulla dies sine linea).
Думаєте, міністерство отримувало звернення від медичних університетів із проханням встановлення мінімального прохідного балу?
Правильно, жодного! Замість встановити чіткі правила гри й жорсткий контроль на кожній ланці, університети випускають неосвічених студентів з дипломами у надмірній кількості, що залишають медицину після восьми років, так і не пізнавши її, як слід. Тому університети лише роздувають бульбашку у кількості, зменшуючи шанси продукувати в якості.
У випадку, якщо університетам така ноша здається неважливою чи непосильною, тоді її бере на себе Міністерство охорони здоров’я.
Базові кроки вже у процесі впровадження:
– встановлення мінімального прохідного балу для абітурієнтів медичних освітніх закладів, що на цей рік є відтермінованим, проте цілком актуальним на майбутні роки;
– впровадження широкого конкурсу зарахування, що дозволить розподіляти кількість бюджетних місць (читай – бюджетних грошей) за бажанням абітурієнтів, а не ректорів. Той університет, котрий користуватиметься більшим попитом серед майбутніх студентів, отримуватиме більше держзамовлення;
– тестування із медичної англійської для студентів із розрахунком на безперервну медичну освіту потенційного лікаря, що є неможливим без знання англійської як міжнародної мови науки.
Для безкомпромісного контролю знань, вчасного виявлення слабини в медичній освіті існує Центр Тестування при МОЗ України (ЦТ) – неприбуткова організація, що контролює здійснення оцінювання знань із загальних наукових дисциплін (Крок - 1) на 3-му курсі, професійно-орієнтованих дисциплін (Крок-2) на 6-му курсі та освітньо-професійних якостей (Крок-3) після проходження інтернатури.
Система відбору, редагування, донесення, проведення, збору й перевірки усіх Кроків визнана Національною Радою Медичних Екзаменаторів (NBME). Довіряємо їй і ми.
Щоб об’єктивно оцінити знання, потрібно усіх оцінюваних помістити в рівні умови.
Відповідні заходи безпеки забезпечують процедуру здачі Кроків від можливості фальшування: відеоспостереження в аудиторії, огляд металошукачами студентів працівниками поліції, контроль проінструктованими спостерігачами.
Здавалось би, що такі заходи є зайвими для студентів-медиків, що розуміють усю серйозність процедури та навіть не намагатимуться схитрувати.
Фотодоказ такої потреби – мікронавушник, вилучений у студента, одного із… , якого не допустили до здачі тесту.
 |
| Фотодоказ такої потреби – мікронавушник, вилучений у студента, одного із… , якого не допустили до здачі тесту |
Тому умови здачі Кроків є максимально справедливими. Тут претензій немає.
Якість тестів – питання інше. Їх першоджерела – ще інше.
Зрештою, який продукт викладачів студенти отримують під час навчання, такий і мігрує в буклети з року в рік. Викладачі, що навчають за інформацією, котра вважалась найновішою ще за часів СРСР, не здатні продукувати інший контент. Тому рішення перейти на запитання із міжнародних тестових завдань є єдиноправильним.
Упс... 3% випускників справились із цьогорічним пробним блоком таких тестів – оце реальна ціна медичної освіти.
Проте медичні університети не дбають про свою репутацію, якість своїх випускників, бо звикли працювати за нав'язаними правилами: кількість перекривати якістю, насильно закриваючи кадрові прогалини неосвіченими немотивованими молодими лікарями.
Кожне наступне нововведення у медосвіті зустрічає цілий шквал спротиву університетів, хоча кожен підсвідомо розуміє, що такий рух є правильним і те, що зараз відбувається, тривати більше не може.
Та замість того, щоб самостійно ініціювати введення міжнародних запитань, ми чуємо лише нарікання та прохання про чергове штучне збільшення бюджетних місць. Знову. По колу.
Тому Центр Тестування МОЗ є своєрідним Сортувальним Капелюхом вищої проби в українській медичній освіті, блокпостом між пацієнтом та некваліфікованим лікарем, не здатним допомогти.
Від роботи ЦТ безпосередньо залежать оцінка підсумків навчання медика; безпека пацієнта, з котрим гіпотетично цей медик працюватиме; життя країни, де обоє житимуть. Немалий масштаб, погодьтесь. Тому дякуємо за якісну роботу.
Захисники старої системи чинять спротив. Введення мінімального порогу знань для вступу на медичні спеціальності перенесено на наступний рік.
Наступний удар системи – Центр Тестування. МОЗ вже на барикадах, хто з нами?
Олександр Лінчевський, заступник міністра охорони здоров`я