Шкільний терор: як захистити дитину від цькування однолітків

3537
22 серпня 2018

Ось-ось почнеться новий навчальний рік. В деяких дітей саме лиш думка про це може викликати жах.

Причина – страх знову опинитися в епіцентрі знущань однокласників.

 Фото: belchonock/Depositphotos

Проблему цькування серед підлітків важко назвати новою.

За даними Дитячого фонду ООН, упродовж останніх кількох місяців 67% дітей стикалися з випадками булінгу.

При цьому 24% українських школярів вважають себе жертвами насилля з боку однолітків.

Ще 40% опитаних воліють мовчати про свої проблеми з однокласниками і не розповідають про них дорослим, продовжуючи терпіти знущання, а 43% зізналися, що вирішили не ставати на захист потерпілих через страх опинитися на їх місці.

Агресивна поведінка дитини щодо своєї жертви є свідомим вибором і може проявлятися у різних формах:

Фізичний булінг (штовхання, бійки, стусани, ляпаси…)

Психологічний (словесні приниження, лайки, ігнорування, погрози, маніпуляції, шантаж)

Економічний (крадіжки, навмисне пошкодження речей, вимагання грошей)

Сексуальний (принизливі жести, прізвиська, образи сексуального характеру, примусові зйомки на відео під час перевдягань)

Кібербулінг (приниження в соцмережах)

Практика показує – коли школяр періодично стає жертвою цькувань однолітків, він соромиться про це говорити або навіть знаходить виправдання агресорам.

Якщо ви помітили, що на тілі вашої дитини є синці чи вона постійно у пригніченому настрої, обов’язково знайдіть час і з’ясуйте ситуацію.

Щоб розмова була більш ефективною, дотримуйтесь таких порад:

Поясніть сину чи доньці, що вони можуть завжди на вас покластися.

Запевніть, що не звинувачуєте дитину в ситуації, яка склалася.

Будьте максимально терплячими. Далеко не у всіх випадках, школярі, які піддалися насиллю, готові одразу розповісти про свої проблеми дорослим.

Поясніть, що про випадки булінгу потрібно повідомляти старших. І при цьому не слід помилково плутати пліткування з піклуванням про власне життя та здоров’я.

Зверніться за допомогою до вчителів, адміністрації школи та психолога.

Не менш терпляче потрібно поводити себе батькам дитини-агресора.

Найперше слід з’ясувати мотиви насильницької поведінки.

Не треба погрожувати чи карати. Як свідчать психологи, агресія може бути прямою ознакою серйозних емоційних проблем у підлітка. Саме тому варто розглянути варіант консультацій у кваліфікованого психолога.

Консультацію як батьки, так і діти можуть отримати в телефонному режимі, зателефонувавши в Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103.

Вадим Гуцул, керівник Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, для УП.Життя

powered by lun.ua