Як українські університети абітурієнтів втрачають

В Україні налічується 289 закладів вищої освіти III та IV рівня акредитації, які приймають до себе студентів на бакалаврат.

Чи означає це, що в кожній області в середньому знаходиться однакова кількість абітурієнтів?

Ні. Дослідження Аналітичного центру CEDOS доводить: студентство розподіляється по території країни дуже нерівномірно.

Є області, які з року в рік втрачають молодь, а є ті, що, навпаки, приваблюють величезну кількість кадрів.

Куди і звідки їдуть, і що це означає для системи вищої освіти в Україні?

За даними дослідження, областями, які найбільше втрачають своїх абітурієнтів є Київська (без урахування м. Києва), Донецька, Хмельницька, Житомирська та Чернігівська.

Кожна з цих областей у 2018 році втратила 57-90% від загальної кількості вступників своєї області.

При цьому, серед найбільш популярних напрямків вирізняється аж три групи.

До першої належить м. Київ – тут знаходиться частка абітурієнтів з кожної області України.

У другій групі знаходяться Львівська та Харківська області.

Очікувано, Львівська область приваблює 11-20% абітурієнтів з областей Західної України.

Харківська область, яка приваблює 5-45% вступників, не обмежується лише східними областями, а й залучає окремі центральні та південні.

У третій групі знаходяться Одеська, Дніпропетровська та Чернівецька області, які змогли залучити 5-14% абітурієнтів із сусідніх областей.

Виходить так, що саме ці п’ять областей приваблюють абітурієнтів із сусідніх областей, а університети інших втрачають своїх потенційних студентів.

Чому так відбувається?

Можна висунути кілька припущень.

На думку директора аналітичного центру CEDOS Єгора Стадного: "Ми маємо ту ж саму систему державного замовлення, яка існує ще з радянських часів, а це стримує розвиток, тому що університет отримує кошти за кількість студентів, а не за якість освіти".

Мені здається, що це особливо негативно може відображатися в університетах тих міст, які не входять до популярних напрямків студентів.

Виходить, що у цих університетів не залишається вибору, окрім як набрати людей з низькими балами на бюджет.

Інший вихід – набирати людей на дешевий (у порівнянні з "провідними" університетами") контракт, щоб забезпечити існування університету.

Втім, студент чи студентка, обираючи університет, керуються певними критеріями відбору.

Не остання з них – це люди, з якими вони будуть навчатися.

Бачачи, що в університет їхнього рідного міста вступають люди з низькими балами ЗНО, він або вона мимоволі замисляться: "А не подати мені документи до університету у сусідній області, де вчаться люди з кращими показниками?"

Інший чинник, на який звертають увагу майбутні студенти – це економічний розвиток області або певного міста, де він або вона будуть навчатися.

Адже кожен абітурієнт обирає не лише університет, але й місто, у якому він буде жити.

Ба більше, треба приблизно уявляти, які можливості може йому або їй запропонувати це місто у питаннях доступу до житла, роботи тощо.

У цьому випадку, більш економічно розвинена область буде перетягувати на себе абітурієнтів.

Хоча, деякі абітурієнти можуть їхати в сусідню область з міркувань близькості до рідного міста. Наприклад, за даними дослідження до Київської області прибуває найменше студентів із Західною України, можна припустити, тому що там є два доволі потужні центри – Львів і Чернівці.

Також, все залежить від обраної спеціальності. У деяких регіональних вузів може бути можливість підняти свою привабливість за рахунок потужного навчання дисциплін, на яких кваліфікується університет. Наприклад, на річковий транспорт більш вірогідно поїдуть навчатися в Одесу, ніж до Києва.

Досі проблема залишається в тому, що багато вишів не знають як відповідати на запити абітурієнтів і як їх заохочувати.

Якщо ВНЗ таких міст як Київ, Харків, Львів, Одеса мають багаторічні позитивні показники за кількістю та якістю вступників, та величезний символічний капітал, то що робити іншим?

З одного боку, вони змушені набирати ту кількість абітурієнтів, яку мають набрати.

З іншого боку, вони таким чином втрачають свою конкурентоспроможність.

Саме тому, цим університетам варто визначитися зі своїми сильними сторонами, або ж створити їх для забезпечення більш якісних умов для освіти, які допоможуть привабити кращих абітурієнтів.

Юлія Назаренко, студентка магістеріуму Національного університету "Києво-Могилянська академія", спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Майбутнє університетів – до чого готуватися українським вишам?

Чим топові західні університети відрізняються від українських