Психіка, соматика та здоровий глузд
Зараз чи не кожне захворювання приписують до психосоматичного.
Є така сучасна тенденція.
А якихось років 15-20 тому все, що було пов’язане з психологією та психотерапією, сприймалось з великою недовірою та сарказмом.
З урахуванням того, що в складні хвилини люди більш піддатливі до різного роду переконань та навіювань, то знаходяться охочі, хто спекулюватиме довколонауковими та напівезотеричними знаннями собі в прибуток.
Аналогічно як колись хвороби посилались за гріхи (свої, гулящої прабабки), то зараз за неусвідомлення психологічних потреб: короткозорість – боязнь майбутнього, безплідне подружжя – не хочуть дітей, людина збожеволіла – втікає від реальності.
При цьому нівелюється великий пласт інших чинників – фізичних, хімічних та біологічних.
В цей момент непогано пригадати ендемічні хвороби. Наприклад, флюороз зубів у тих регіонах, де багато фтору у воді, чи серповидну анемію в Африці.
Або ж поглянути на професійні захворювання – ту ж променеву хворобу.
Який у них психологічний зміст?
Чи взяти до уваги факт, що генетика та біохімія головного мозку й в 21-му столітті залишаються втаємниченими та складними питаннями, тому такі буквальні пояснення психічних розладів є щонайменше недалекоглядними та примітивними.
Притягнути за вуха і обволікти у психологічний сенс можна чи не будь-яке явище, але чи це буде – а) доречно та б) корисно.
Відкриваючи міжнародний класифікатор хвороб чи іншу медлітературу, знаходимо, що психосоматика – це функціональне, без органічного пошкодження, порушення в організмі людини, в основі якого лежать психологічні причини.
Тобто не всі хвороби психосоматичні, причини різні.
В будь-якому випадку захворювання позначається на психіці, а це вже соматопсихіка.
В жодному разі не знецінюю психотерапевтичну роботу із тілесним симптомом, просто коли психологізується (подекуди безглуздо чи гіперузагальнено, як гороскоп, що всім підійде) те, чому є інше реальне пояснення, то це лише нашкодить людині, яка звернулась за допомогою.
Захворювання, смерть, інвалідність – це завжди страшно, прагнення пояснити – спроба контролювати їх.
Важливий комплексний підхід при лікуванні тих чи інших захворювань. Спостереження у лікарів різного фаху.
Психотерапевтична допомога при соматичному захворюванні цінна, вона може покращити стресо- та життєстійкість людини, допомогти знайти ресурс та опору в боротьбі із хворобою, але вона не має бути єдиною.
Важливо виявити, як захворювання чи певний симптом позначається на міжособистісних стосунках, чи вирішує або демонструє якийсь психологічний конфлікт, яке значення (в тому числі психологічне) має для людини, яким сенсом людина його наділяє?
Щоб говорити про пряму кореляцію (наприклад, ось ці психологічні причини викликають конкретно ці розлади), треба проводити тривалі дослідження. Вже з проведені свідчать, що 100% залежності немає.
Тема хвилююча. Адже в додаток до захворювання людина отримує вину за те, що з нею відбувається, відчуття власної неповноцінності.
Я стикалась із плачевними наслідками, коли психологізували хворобу, а краще б лікували.
Бувало й навпаки: лікували соматику, не беручи до уваги психологічних моментів, тоді тілесний симптом тимчасово міг зникнути, або ж з’являвся новий.
В нашому організмі мимоволі відбуваються надзвичайно складні фізичні, біохімічні процеси, частина з яких ще навіть не досліджена, тобто усвідомити їх нам зась, а тим більше ми не в змозі свідомо на них впливати.
Психіка, тіло, спадковість, середовище знаходяться у постійній взаємодії та взаємному впливі один на одного.
Випускаючи щось із уваги, вириваючи із контексту, ставлячи акцент на чомусь одному, можна зашкодити. В лікуванні та одужанні важливі здоровий глузд, цілісність, людяне відношення.
Галина Лисяна, лікар-психолог, спеціально для УП.Життя
Титульна світлина iakovenko123/Depositphotos
Вас також може зацікавити:
Психосоматика и гинекология: нарастающая проблема современных женщин
5 комерційних діагнозів у гінекології. Коментує лікар Олена Березовська