Як визначити перед вами психотерапевт чи психогвалтівник

6732
31 березня 2019

Зазвичай зустрічається інформація, де перераховуються плюси від психотерапії.

Безумовно, здорові клієнт-терапевтичні стосунки зцілюють, навчають адаптивним моделям взаємовідносин, сприяють покращенню якості життя.

Та, на жаль, нерідко трапляється, що горе-спеціалісти завдають чимало шкоди клієнтам.

Наше здоров’я та життя – найважливіші, тому потрібно бути проінформованим, щоб не довірити своє найцінніше психопату чи самозванцю.

 Phycho the rapist or phychotherapist (псих-гвалтівник чи психотерапевт - англ.) 

Які шкідливі наслідки у некомпетентної психотерапії, на що варто звернути увагу і що вас, як клієнтів має насторожити, про це пропоную поговорити далі.

***

Не рідкість, коли психологами, психотерапевтами та сексологами називають себе люди, які банально не мають відповідної освіти та диплому.

Максимум, що можуть пред’явити, – сертифікат із проходженням певних нетривалих курсів.

Такий "психолог", в міру своїх незнань, може не помітити у клієнта шизофренії.

Він вестиме з ним психотерапію як із психічно здоровою людиною, чим лише  поглибить хворобливі переживання.

Такий випадок, з практики, призвів до невдалої суїцидальної спроби, після якої клієнта госпіталізували.

Зрозуміло, що за мильною бульбашкою та прагненням перебільшувати власні можливості та досягнення стоять особистісна незрілість, істерія "спеціаліста".

Знати "власний розмір", межі компетенції – це професійно.

***

Ні для кого не секрет, що рятівні професії (як от лікар, пожежник, психолог) обирають люди, які свого часу самі потребували порятунку.

Тому так важливо, перед тим, як почати власну практику, пройти сотні годин  терапії в якості клієнта та супервізії (аналіз роботи з старшими колегами), аби вберегти самого себе та клієнта від травматичного сценарію.

Власне кажучи, індивідуальна психотерапія та супервізія психолога повинні супроводжувати  всю його діяльність.

***

Коли ви йдете до психолога поцікавтесь:

  • освітою спеціаліста
  • який психотерапевтичний напрямок опанував
  • чи є у нього індивідуальна психотерапія, супервізія та інтервізія.

Є шкода від некомпетентності, а є від зловживання становищем. Будь-які подвійні контексти у спілкуванні є шкідливими.

Наприклад, ваш психолог є вашим клієнтом (у вашому салоні краси тощо) або вашим другом, родичем, чи у нього проходить терапію близька вам людина.

Психотерапевту важливо виставити перед клієнтом чіткі межі:

  • ціна,
  • час,
  • місце,
  • конфіденційність.

Обійми, рукостискання лише зі згоди.

Відсутність подвійного контексту.

Ні побачень, ні походів в кіно чи на каву, тим паче сексу у вас з терапевтом не повинно бути.

Хоча у клієнтів чи не завжди виникає бажання зблизитись з психотерапевтом, зробити йому щось приємне, товаришувати з ним чи сексуально звабити.

Ці бажання обумовленні переносом – явищем, коли на психотерапевта накладаються якнайкращі якості, коли підсвідомо в психотерапевті вбачається інша знакова людина, зазвичай хтось із батьківських фігур.

Емоції тоді у клієнта по відношенню до психотерапевта яскраві та сильні.

Перенос – це супротив психотерапії, вмілий спеціаліст розбере таку ситуацію з колегами, а згодом привнесе в спілкування з клієнтом, як матеріал над чим працювати.

А ось первезний (збочений) нарцис, буде підтримувати у клієнта регрес, використовуючи беззаперечну довіру, що аж ніяк не сприятиме росту клієнта, а навпаки посилить інфантильну позицію останнього.  

Такі психопатизовані психотерапевти отримують задоволення від влади над людиною, відчувають свою перевагу, підкреслюючи цим свою геніальність, винятковість.

Будуючи "любовні" стосунки з клієнтом та вступаючи із ним в інтимний зв'язок, психотерапевт чинить символічний інцест.

Не дивно, чому за кордоном позбавляють ліцензії за такі вчиники, адже психологічно вони прирівнюються до педофілії.

Якщо клієнту пощастить, і він вийде з таких нездорових стосунків, то все одно зустрінеться із масою неприємних переживань: розчарування, огида, сором, недовіра. Після такого досвіду йому навряд чи захочеться відкриватись перед кимось.

Для клієнтів це сильна ретравматизація, що симптоматично нагадує ПТСР.

Зазвичай, етичні комітети накладають санкції на психотерапевтів, які виходять за межі повноважень (звісно, якщо клієнт офіційно звернувся).

Але буває і так, що психо-гвалтівники, посипавши голову попелом, продовжують приватну психотерапевтичну практику.

Прослідковуюється залежність: чим більше у спільноти/спеціаліста пафосу з акцентом на всесильність, духовність, тим там більше лицемірства та бруду.

***

Щоб не попастись на гачок, важливо простежити залежність між самопрезентацією психотерапевта та об’єктивно його вміннями, досвідом.

Чи амбіції підкріпленні інтелектом, а професійна принциповість переважує марнославство.

На превеликий жаль, ситуації, коли психотерапевт використав владу над ситуацією та піддатливу позицію клієнта в цілях сексуального задоволення чи іншого самоствердження зустрічаються часто.

Та думаю, якщо говорити, про те, що перевертні існують, що некваліфікована допомога лише погіршує ситуацію, то це засмутить, обурить, але це і може зробити споживача більш усвідомленим, обізнаним та вимогливим.

Дуже хочеться, щоб невпинне збільшення психологів та розвиток психологічних, психотерапевтичних шкіл прямо корелювали із станом психічного здоров’я людей.

А спільнота психологів, психотерапевтів відзначалась етикою, колегіальністю  та належними вміннями, знаннями.

Галина Лисяна, лікар-психолог, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина 

Вас також може зацікавити:

Психіка, соматика та здоровий глузд 

Коли секс не про секс: проміскуїтет та інші підміни 

powered by lun.ua