Ціна культури і чому її потрібно платити

‒ Жодна людина не буде володіти культурою, не заплативши за неї високу ціну, ‒ писав Джеймс Болдуін, американський публіцист і послідовник Мартіна-Лютера Кінґа.

У випадку суспільно-політичної ситуації, у якій Україна перебуває останні п’ять років, ці слова набувають особливо гострого сенсу.

Ми переконалися, що поруч з героями, здатними віддати життя за правду й волю, стоїть культура.

Вона виступає опорою і щитом одночасно. Мистецькі виставки і лекції на Майдані під час Революції гідності, концерти й читання на лінії фронту ‒ нині культура викристалізовує нових духовних лідерів, доводить значимість митців для аудиторії, ширшої за ту, що відвідує київські вернісажі.

Від початку розробки закону про Український культурний фонд йшлося про те, що нова інституція всіляко сприятиме розвитку культури, її децентралізації, процесам, що єднають суспільство.

Основні принципи діяльності Українського культурного фонду включають у себе гуманізм, толерантність, свободу творчості, демократичність і прозорість прийняття рішень.

Якою є ціна реалізації задуманого?

Це нехитре запитання викликало чималі суперечки у суспільстві.

Улюблений популістський аргумент про те, що країна має більш важливі проблеми, ніж "якась там" культура в контексті бюджету УКФ на минулий і теперішній роки, час від часу вистрелює черговим хайпом.

На нашу думку, найкращими ліками від безпідставних звинувачень і пошуку зради є цифри – суха мова звітів, бюджетів і кошторисів.

Наприклад, торік УКФ розподілив понад 139 мільйонів гривень серед проектів, що представляли вісім секторів культури.

Загалом було подано 716 заявок, і це за умов авральної роботи, мінімуму співробітників та інших виробничих нюансів.

Після проходження технічного, експертного відборів було підписано 298 грантових угод, які потім перетворилися на музичні, театральні фестивалі, освітні проекти, фільми, концерти, книжки тощо.

Цього року бюджет на реалізацію грантових програм УКФ склав 641 мільйон гривень. І ми сподіваємося, що якість проектів виправдає кошти платників податків.

Між іншим, у законі про Український культурний фонд зазначено, що джерелами його фінансування є не лише надходження з бюджету країни, а й "добровільні внески фізичних і юридичних осіб, у тому числі нерезидентів України; добровільні внески урядів, агентств та установ зарубіжних країн, міжнародних фінансових та інших організацій, у тому числі у формі цільових грантів".

Стосовно варіанту з донаторами, то УКФ розробляє окрему внутрішню програму із залучення бізнесу до створення та реалізації культурних проектів.

Ми відкриті до пропозицій, якщо в їхній основі – креативність, інноваційність і прозорість.

Ще одне важливе уточнення, залишок коштів, виділених на грантові програми, повертається державі.

Маркером доцільності державної підтримки культури є касові збори в кінотеатрах, поповнення бібліотек актуальною літературою, активізація творчої спільноти від Ужгорода до Луганська, гідне представлення України на топових міжнародних кінофестивалях, книжкових ярмарках, бієнале сучасного мистецтва.

Зважаючи на історію української культури від Емського указу до смерті Василя Стуса, важко повірити в те, що досі існує потреба у поясненні, чому ж варто підтримувати культуру…

[BANNER2]

Як і вище на допомогу прийдуть цифри – приклади інших країн, на які ми рівняємося, традиційно вважаючи, що краще там, де нас нема.

Коли минулого року було подано проект державного бюджету США з пропозицією президента виключити з нього низку ключових агенцій, які займалися, зокрема, підтримкою культури, у американській пресі піднялася справжня буря.

Сенат не підтримав Дональда Трампа, а відтак Національний фонд мистецтв та Національний гуманітарний фонд отримали 155 мільйонів доларів, що на 2 мільйона більше, ніж минулого року.

Бюджет Франції на культуру у 2019 році склав 10 мільярдів євро. При цьому акцент робиться на популяризації культури серед молоді, захисті спадщини.

Королівство Швеція виділяє півтора мільярда євро на витрати на культуру, засоби масової інформації та розвиток місцевих громад.

Уряд Італії зосереджується на представництві національної культури за кордоном. Лише для цього у державному бюджеті країни передбачено три мільйона євро…

Прикладів може бути чимало, та головне, що Україні вже є чим відповісти.

Крок за кроком ми наближаємося до точки поступу країни, коли культура та креативність стануть запорукою порозуміння та розвитку.

Головне усвідомлювати, що підтримка, повага та відповідальність – це ті чинники успіху, які працюють лише у випадку синергії, вміння отримувати й віддавати.

Юлія Федів, виконавчий директор державного Українського культурного фонду, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Книги – купити, скачати та читати? На якому місці література у житті українців

Автори однієї із 10 найкрасивіших книг світу – "Аґрафка": "Акцент на естетиці найвищої проби"