Заплануйте собі "правильні" відвідини Лапландії
Ви можете об’їздити всі зимові курорти світу, але Лапландія – то зовсім інше.
Ніде нема таких безкінечних мовчазних ялинкових країв, ніде нема такого снігу, глибокого і хрусткого, і ніде більше в світі нема такого неба, на якому взимку не сходить сонце, але проміні якого світять десь з-за горизонту, і це схоже на довгий-предовгий морозний світанок.
 |
| Лаппі – так самі фіни називають Лапландію |
Ми тиждень провели у Лапландії, і я хочу розказати про те, що можна пізнати і побачити у цьому дивовижному краї.
Спочатку ми, як всі, традиційно збирались до Лапландії за головним – до Санти у місто Рованіємі, це десь за 700 кілометрів від Гельсінкі.
Але – вже за три місяці до нового року все більш менш пристойне житло тут виявилось викупленим та заброньованим.
Те, що лишилось, вартувало страшних грошей, ціна на різдвяну або новорічну ніч на звичайний двомісний номер легко доходила до тисячі євро за ніч.
Причому, чим ближче до Санти, тим дорожче, у готелі біля самого Санти номер можна було забронювати за 2 з половиною тисячі євро!
Врешті, ми знайшли у центрі Рованіємі якусь нормальну квартиру, і забронювали її на пару ночей на самий кінець нашої мандрівки, ближче до Нового року. А на початку вирішили податись кудись вглиб Лапландії, на північ.
З’ясувалось, що в Лаппі – так самі фіни називають Лапландію – є кілька гірськолижних курортів, і в тому числі Леві, цей курорт знаходиться у селищі Сіркка неподалік маленького міста Кіттіля, там навіть є аеропорт, куди зимою літають чартери з України.
У Леві повно віл, на будь-який смак, ми орендували одну, з п’ятьма спальнями і найвищим рейтингом на букінгу, за такі самі гроші, як коштувала невеличка квартира в Рованіємі.
Там була велика вітальня, камін на дровах, маленькій кінотеатр, сауна одразу з виходом у засніжений ліс, а у вікна заглядали високі ялинки.
У нашій віллі було нечувано тепло, і діти бігали в майках, а після сауни ми всі ходили пірнати у сніг.
В цілому, я особисто не очікувала від того незнаного мною Леві нічого особливого.
Ну, що я, фінських сіл не бачила?
Але воно виявилось інше! Казкове. З розкиданими будиночками поміж схилів. З акуратними засніженими доріжками, з прикрашеними ялинками, тихе, невеличке, з безліччю лижних трас.
Так, ціни на скіпаси немалі, але не дорожче буковельських, звісно. А головне – гірки і невисокі підйомники для дітей та новачків безкоштовні! Це просто супер, такого я більше ніде не бачила.
А коли їдеш серед тих гірок, все в снігу, і навколо – наче палає біло-синім сяйвом.
В Леві виявилось небагато людей, бо, видно, всі туристи їдуть до Санта Клауса, а лижі вже не такі привабливі.
Але в Леві й без лиж не вистачає часу зробити все, що хочеш. Покататись на снігоходах, з’їздити на оленячу ферму, взяти мандрівку на хаскі… Стосовно хаскі, їх треба бронювати заздалегідь, хоча б тижні за два.
Після всієї цієї майже незагарбаної зимової краси – Рованіємі виявилось суцільним розчаруванням. Звичайне собі провінційне містечко вщент повне туристами та туристичними агентами, і на додачу із жахливим цінами на жахливі послуги.
Дуже нагадало морські курорти у сезон – за все потрійний тариф, адже сезон мине, і потім сиди собі. Всі хаскі та снігоходи рази у три (!) дорожче за ціни в Леві.
Зупинятись в Рованіємі точно не варто.
І лише Санта. Санта дуже милий.
Вхід до Санти безкоштовний для всіх. Правда, великі черги. Ми прийшли в обід, нас записали у слот на пів сьомої вечора, і в тому слоті ще була черга години на півтори.
Але стояти в черзі було зовсім не нудно, навколо цілий Санта світ – його стіл із магічними книжками, безліч дверей, і у кожній замковій шпарині, коли заглядаєш, крутять різні відео – як ельфи завертають подарунки, або пишуть щось.
Є ціла стіна, де фото Санти із знаменитостями, є Spice Girls, наприклад, або Даля Грібаускайте…
Санта лише обняв дітей, побажав нам щасливого Різдва – і все. Довелось іти.
Кажуть, що літом Санта говорить з кожним гостем набагато довше, і навіть знає кілька слів українською.
На свій телефон Санту фотографувати не можна. Під час зустрічі з Сантою ельф-фотограф робить фото, одне роздруковане вартує 35 євро, в цифровому вигляді дорожче. Але брати фото зовсім не обов’язково.
Дорогою до Гельсінкі ми ще заїхали у найбільший північний зоопарк у Рауні. Там живуть білі ведмеді, олені та полярні сови.
Я, чесно кажучи, не дуже люблю зоопарки, але в цьому – тварини живуть у надзвичайних умовах. В кожного звіра і пташки свій маленький ліс.
Особливо вразили сови – їх тут видів 10 певно. Є тут і біла полярна. Вона не сидить на гілках, тільки на снігу, в неї пухнасті лапи, і вся вона білосніжна, зливається із снігом. Аж тільки раз – і бачиш – щось повернуло голову і блиснули на тебе великі і здивовані чорні очі…
Галина Сергєєва, журналістка, спеціально для УП.Життя
Вас також може зацікавити:
🌏 Країна гейзерів: Топ-5 місць Ісландії
🌏 Что необычного посмотреть в Дубае: золотая рамка, lego-рай, лаборатория будущего
🌏 Не за всі гроші світу: як провести бюджетну відпустку в Італії
🌏 Кемпінг, каюта, шатро чи хостел: яке житло обрати для відпустки
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.