Чи захистить Україну добровільна самоізоляція від коронавірусу?
Коронавірусна інфекція COVID-19, вперше після закінчення третьої пандемії чуми на євроазійському континенті, від якої загинуло близько 20 мільйонів людей, стала справжнім випробовуванням для системи епідеміологічної безпеки в світі за останні сто років.
Якщо азійські країни на кшталт Китаю та Кореї, які ще пам’ятають наслідки третьої пандемії чуми задіяли всі можливі заходи та ресурси, аби ізолювати райони уражені COVID-19, то європейці обмежилися лише обов’язковими перевірками температури тіла в аеропортах, пунктах пропуску та рекомендаціями обмежити рукопотискання тощо.
Україна також не стала вживати радикальних заходів, направлених на запобігання враження території України коронавірусною інфекцією. Тому виявлення в Україні осіб заражених COVID-19 стало питанням часу.
Мало того чиновники, відповідальні за санітарне благополуччя українців, ввели в правовий обіг нове визначення "самоізоляція".
Зміст цього терміну очевидно полягає в самостійному та добровільному обмеженні контактуванні потенційно заражених коронавірусом громадян з іншими "здоровими" членами українського суспільства.
При цьому чиновники не деталізують рівень такої "самоізоляції", адже залишається не вирішеним питання забезпечення самоізольованих осіб необхідним харчуванням, утилізації продуктів їхньої життєдіяльності, надання необхідних соціальних послуг (наприклад, сплата комунальних послуг, отримання пенсій та соціальних виплат тощо), не враховуючи потреб осіб з особливими потребами, для яких "самоізоляція" може стати вироком.
[BANNER1]
Очевидно, що механізм самоізоляції фактично здорових людей, але які контактували із зараженими (який ще називають обсервацією), існує лише в хворобливій уяві чиновників та у разі тотального поширення коронавірусу територією України грозить колапсом та неконтрольованою панікою серед населення.
Перші ознаки цього ми побачили в Чернівцях по відношенню дружини хворого.
Більше того, в правовій системі України відсутній механізм "примусового стаціонарного лікування" хворих на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації.
Справа в тому, що норми статтей 28, 29, 30 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" мають суто декларативний характер, оскільки в принципі не відповідають статті 28 Конституції України, згідно яких ніхто "жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам", оскільки "лікування" раніше невідомого коронавірусу невідомими ліками і є дослідами.
Очевидно, що без запровадження правового механізму "примусової госпіталізації", а так само "примусового карантину чи обсервації" хворих та потенційно хворих осіб, Україна не зможе запобігти можливій пандемії коронавірусу або інших пандемій у майбутньому.
[BANNER2]
Андрій Мамалига, адвокат, представник омбудсмена з питань партнерства з Інститутом громадянського суспільства, координатор проектів у сфері перехідного правосуддя в Україні та член Ради адвокатів України, спеціально для УП.Життя
Титульна світлина IgorVetushko/Depositphotos
Вас також може зацікавити:
На підозри коронавірусу виїжджатимуть додаткові "швидкі" – МОЗ
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.