Самотня освіта: чому ніхто не відстоює галузь в епоху COVID-19

3957
29 липня 2020

Реформа освіти – за цими двома словами з 2016-го року в мене налаштований моніторинг Google.

Щодня, чотири роки поспіль, Google надсилав мені коли кілька, коли десятки повідомлень,  з яких можна було скласти враження, що відбувається в освітній галузі, як це преломлюється в блогах чи місцевих медіа. 

От вже кілька місяців, як цей автоматичний моніторинг сходить на ніт.

Тепер це переважно дотичні (іноді дуже побіжно) сфери, які десь якось трохи перетинаються з освітою, а частіше – просто рендомне співпадіння слів "реформа" і "освіта" десь в різних шматках тексту, виловлене невтомним пошуковиком.

І найголовніше – вже кілька місяців в цих повідомленнях практично не фігурує міністерство освіти і науки, хіба в бекграунді.

Аж шкода, що я ці розсилки видаляла, чистячи поштову скриньку, можна було б яскравіше прослідкувати тенденцію, яка вже стала очевидною: МОН перестав бути рушієм реформ в освіті.

І це при тому, що для кожної з реформ є дорожні карти, плани реалізації затверджені урядом, і міністрка Гриневич, і міністерка Новосад залишили по собі в міністерстві перехідні книги з докладним описом зробленого і кокретними кроками на майбутнє.

Я говоритиму про середню освіту і реформу НУШ.

З міністерства вже пішли чи от-от підуть фахівці, які справді були здатні розробляти державні політики. З директорату середньої освіти за останні місяці звільнилися 5 людей – молодих і толкових, які справді прийшли рухати освіту. Пішла керівник групи підтримки реформ Олена Заплотинська.  

Тим часом, співробітники МОН цитують тво міністра, який вважає, що директорати ці непотрібні, в МОН їх забагато, треба їх скоротити і всіх цих експертів з зп по 40 тис і "це закриє дірку в бюджеті на….52 млн грн" (до відома, експерти директоратів - фахівці з проведення реформ - отримують свою зарплату за спеціальною програмою ЄС, а не з загальних доходів бюджету).

Одночасно з цими процесами, Інститут модернізації змісту освіти очолив колишній чиновник МОН часів Табачника і фігурант проваджень про розкрадання майна.

А в секретаріаті уряду кажуть, що серйозно застопорилося ухвалення Державного стандарту базової школи, 5-9 клас, критично необхідного для продовження реформи НУШ.

Цим питанням (ухваленням Державного стандарту базової середньої освіти) опікується заступниця міністра  Любомира Манзій, єдина людина, яка залишилася з команди Анни Новосад і яка готова рухати НУШ. Але така масштабна реформа неможлива без безпосереднього включення першої особи МОН.

Реформ дуже шкода, але це ще не все. І ось над цим я б радила замислитися навіть тим освітянам, які з якихось причин не підтримували реформи останніх років.

Освіта перестала бути пріоритетом уряду. Щороку, з 2016 по 2020 міністерки Лілія Гриневич і Анна Новосад добивалися збільшення фінансування на освіту.

Так, це збільшення не покрило всіх проблем, в нас небагата країна і невеликий державний бюджет, але:

  • щороку з 2017-го збільшувалася освітня субвенція (на зарплати вчителям),
  • щороку додавалися (і збільшувалися) нові цільові субвенції (на підвищення кваліфікації вчителів, на природничі та математичні кабінети, на інклюзивну освіту, на фінансування професій загальнодержавного значення (профтехосвіта), на обладнання для НУШ (1 млрд в 2018, стільки ж в 2019, і 1,4 млрд грн в 2020), на шкільні автобуси, на опорні школи, на покращення викладання української мови в школах національних меншин, на облаштування теплих туалетів у сільських школах…

Цей перелік можна продовжувати, бо і Гриневич, і Новосад постійно працювали з урядом,  переконували Мінфін інвестувати в освіту.

Що ми маємо зараз? НІХТО, підкреслюю – НІХТО зараз на державному рівні не говорить, що освіта пріоритет і це красномовно демонструє ставлення до її фінансування.

Понад 5 (п’ять) мільярдів гривень було знято з освітньої галузі під приводом перерозподілу бюджету-2020 через пандемію коронавірусу. Начебто в коронавірусний фонд.

Чи отримала освіта щось з цього фонду? НІЧОГО.

Засоби захисту і дезінфекції для ЗНО? Ні, їх фінансував не коронавірусний фонд, а Нафтогаз України, ЮНІСЕФ і посольство Швейцарії.

Навчання вчителів дистанційним методам навчання? Не фінансується державою.

Закупівля обладнання для можливого дистанційного навчання? Не фінансується державою.

Доплати вчителям, адже при поділі класів на менші групи чи змішаній формі навчання вчителі будуть вимушені працювати більше? Не фінансується державою, і судячи зі слів тво міністра на Комітеті ВР з питань освіти – ніхто і не проситиме уряд про такі доплати.

Фінансування шкільних медсестер, яких шалений дефіцит в школах і на яких ляже навантаження термометрії та інші нові обов’язки після відновлення навчання– не фінансується державою.

І ще раз – ніхто в МОН, схоже, і не збирається про це просити уряд і переконувати Мінфін зробити хоч щось для освіти, яка безумовно постраждала через пандемію і карантинні обмеження.

Може на це не було грошей? То погляньмо, на що ж пішли гроші фонду боротьби з COVID-19.

З 66 млрд грн Фонду (в який, нагадаю, забрали 5 млрд з освіти) понад половина - 35 мільярдів піде на реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг.

Вдвічі менше – 16 млрд таки піде на систему охорони здоров’я, 7 млрд у фонд безробіття, 2.7 млрд – на доплати працівникам структур МВС і 1.2 млрд - міністерству соціальної політики на підтримку ФОП.

В антиковідному фонді, таким чином, лишилося наразі лише 3 млрд грн.

Як держава збирається боротися з осінньою хвилею COVID – не тема цього тексту, але цей скромний залишок навряд чи піде на освіту.

Принаймі, наразі на те нема жодних натяків і жодних активностей з боку МОН. І навіть на свіжому брифінгу прем’єр-міністр Шмигаль повідомив про можливий перерозподіл коштів з фонду боротьби з COVID, але освіта як потенційний отримувач коштів не згадувалася взагалі.

Справедливості заради, варто зазначити, що з Антиковідного фонду було виділено 53 млн грн на компенсацію учням через скасоване пробне ЗНО – дивну  акцію, коли пробне тестування, яке мало відбутися в понеділок 15 червня, уряд скасував пізно вночі в п’ятницю 12 червня, нікого не попередивши: співробітники МОН і УЦОЯО випадково побачили документ на урядовому порталі.

Але це складно назвати виділенням грошей на освіту. Радше платою за непродуманість рішень грошима платників податків.

Тому навстав час подивится правді в очі: після 4 років, протягом яких освіта була видимим (не лише озвучуваним, а й фінансованим) урядовим пріоритетом, прийшли інші часи.

Гроші з фонду боротьби з COVID є на дороги, на поліцейських, на нацгвардію,  але не на вчителів, не на шкільних медсестер, не на дітей. Ласкаво просимо в нову реальність.

Що можна в такій ситуації порадити батькам?

Якщо вам пощастило з директором школи і з місцевою владою – ваша школа ще певний час протримається. Якщо ні – вмикайте план індивідуального порятунку. Освіта ваших дітей тепер лише ваша турбота.

Іванна Коберник, співзасновниця ГО "Смарт освіта", екс-радниця міністерок освіти і науки Лілії Гриневич і Анни Новосад

Вас також може зацікавити:

До школи з 1 вересня: який досвід роботи закладів освіти Україна вже може перейняти у інших країн

Чи варто повертатися у такі школи? Або чим дихають українські діти в навчальних закладах

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua