Зміст освіти в еру штучного інтелекту: чого слід навчатися в середній школі
Наше майбутнє доволі неясне. Батьки школярів часто губляться, шукаючи для себе орієнтири в освіті дітей.
Перед ними стоїть питання: "Чого ж дитина має навчитися у школі?".
Пропоную заглибитися у цю тему, яка є вкрай важливою і для нас, професіоналів зі сфери освіти.
Інформаційне цунамі
В 1982 році Бакмінстер Фуллер, американський футурист та винахідник, в своїй книзі "Критичний метод" на основі аналізу розвитку людства передбачив, що швидкість, з якою збільшується кількість інформації в світі, постійно зростатиме.
В продовження цієї гіпотези IBM розрахувала, що в 2020 році кількість нової інформації подвоюватиметься кожні 12 годин.
 |
| Нині інформація оновлюється за 12 годин |
Зараз 2020 рік. І ми вже перетнули умовну точку, коли інформація подвоюється частіше, ніж пауза між тим, як ми встали з ліжка і туди ввечері повернулися.
Обсяг змісту, який ми хочемо вмістити в час навчання дитини в школі, перестав дружити зі здоровим глуздом.
Розвиток змісту навчання на кожному з еволюційних етапів освіти не відкидав зміст, яким потрібно оволодіти в школі, він нашаровувався.
Ми починаємо навчання і тепер, і 100 років тому, з оволодіння елементарними навичками читання, письма і рахунку.
Колись цих знань було достатньо для ліквідації безграмотності. Зараз ми досягаємо такого рівня приблизно до кінця початкової школи.
Наступним етапом в середній школі стає введення учня в широке коло предметних областей: алгебра, геометрія, фізика, хімія, історія тощо.
Про гуманітарну сферу теж не забуваємо. Бо через літературу, живопис та мистецтво ми передаємо культурні цивілізаційні надбання від одного покоління наступному.
Мене турбує захопленість технологіями в освіті аж до підміни змісту засобами. Здається, що тепер часто під вивіскою інноваційності можна посилено навчати дітей безпорадності, але тепер на високому технологічному рівні. Я – за людяність в освіті, якій служать технології.
Вже ніхто не сперечається, що технологічні та комунікаційні вміння теж вкрай важливі.
Якщо під грамотністю розуміти базову частину знань, без яких безпечне та повноцінне життя у сучасному світі неможливе.
Тоді виходить, що в базовій школі потрібно додати ще кілька видів грамотності: цифрова, медіа-, громадянська, екологічна, міжкультурна, фінансова, основи життєбезпеки, гігієни та звички здорового способу життя. І цей перелік не вичерпний.
Швидкість, з якою застаріває інформація, також зростає, тож знання та навички мають постійно оновлюватися. Тому виникає необхідність знаходитися в постійній верифікації та коригуванні знань, які закладені в програму навіть рік тому.
І поки нові підручники пишуться, грифуються та видаються, вони вже частково застарівають.
Як вмістити весь зміст, необхідний дитині в сучасному світі,
в шкільні роки?
Щоб знайти вихід з такої безперспективної гонитви за постійним оновленням, у 1996 році ЮНЕСКО озвучила необхідність здійснити зміни і зв’язати зміст освіти з навичками XXI століття, що передбачає перехід від предметно-орієнтованого курікулуму на компетентнісний.
Компетеність залишається набагато довше актуальною. Відповідно державам було рекомендовано поступово перейти на компетентісні освітні програми.
Компетенції за визначенням ЮНЕСКО – це здатність до інтерактивної мобілізації та етичного використання інформації, даних, знань, навичок, цінностей, поглядів та технологій для ефективного залучення та дії в різних контекстах XXI століття з метою досягнення індивідуального, колективного та глобального благополуччя.
Таким чином, має відбутися суттєва зміна змісту: від традиційного надбання рутинної експертності в певних предметних галузях до адаптивної компетентності – вміння гнучко застосовувати осмислено засвоєні знання та вміння у різних ситуаціях.
Наприклад, учень не просто знає певні теми з математики, а володіє здатністю логічно мислити та розбиратися з проблемами за допомогою математичних понять та символьної системи.
Можна знати, як помножити числа і пам’ятати формули площ, але не знати, як їх застосувати, щоби вирахувати, скільки треба купити шпалер і клею для кімнати.
Або ж можна вміти добре читати, але не зрозуміти, якими зобов’язаннями вас обкладає кредитор в контракті.
І в дорослому віці можна взагалі знати багато, але не бути здатним повноцінно жити з відчуттям благополуччя.
Процес розробки компетентнісного тренду стартував з 2004 року, коли Міжнародне бюро з освіти опублікувало ґрунтовний документ про ключові компетентності в освіті.
Першими країнами, які почали перехід, були Північна Ірландія з 2004 року та Нова Зеландія з 2007 року.
Фінляндія, до слова, оголосила про перехід в 2012 році, що знайшло відображення в їхній освітній реформі 2016 року.
Триває глобальний пошук шляхів такого переходу і дотепер.
Україна долучилася до загального процесу в 2010-2013 роках, коли оновила державні стандарти для початкової, середньої та старшої школи. То були перші спроби сформулювати стандарти у варіанті саме компетенцій.
Стандарти вийшли сирі, предметно-орієнтовані програми ніхто не відмінив, тож батьки до сих пір добре знають про освітні програми і майже нічого не чули про стандарти.
Концепція "Нова українська школа" побудована на сучасному погляді на зміст освіти. Тому в рамках цих змін було докорінно оновлено державний стандарт для початкової освіти і в цьому році має завершитися робота над дежстандартом для загальної середньої освіти.
Що від освіти очікує світ?
А якщо підійти до питання з іншого боку, до змісту освіти.
Що потрібно знати/вміти, щоби бути затребуваним в майбутньому?
Міжнародна організація з економічного розвитку та співробітництва, до якої входять 36 найбільш економічно розвинутих країн світу, вирішила також грунтовно дослідити це питання і зробити крок дещо назад, щоби охопити ширший контекст.
Пошук нового завдання для освіти спланували в два етапи.
З 2015 до 2018 вивчали відповідь на питання "Що є змістом освіти?".
А з 2019 і дотепер триває другий етап, коли намагаються знайти відповідь на питання "Як треба цьому навчати?".
В документі Future of Education and Skills 2030 Project background наводяться результати усвідомлень щодо обставин, на які людство має зважати.
Кожного дня все більше і більше професій зникають, людей заміняють роботи. Багато процесів, що раніше потребували участі людини, за рахунок бурхливого розвитку технологій штучного інтелекту автоматизуються, і задачі навіть виконуються в набагато кращій якості.
Але автоматизація зменшує запит не на всі типи завдань.
Рутинні процеси, які можна повторювати за певною технологією чи інструкцією, заміняються машинами.
Запит на ручну роботу, яка передбачає індивідуальне застосування (наприклад, підстригти бороду) також суттєво знизився з середини минулого сторіччя, але тримається і здається логічним, що ніколи не зникне.
Але різко зростає попит на нетипові аналітичні та нетипові міжособистісті задачі.
 |
| Для збільшення натисніть на графік |
На початку 2019 року ОЕСР підсумувала свою роботу і презентувала "Навчальний компас-2030" в якості відповіді на питання, чому ж має навчати школа. Тож найсвіжіша рамка змісту освіти, або курикулуму, є.
Варто зазначити, що мета, яка закладається хоч "Навчальним компасом" ОЕСР, хоч ЮНЕСКО, співпадає з Глобальними цілями 2030 – це життя в індивідуальному та колективному благополуччі.
 |
| Для збільшення натисніть на малюнок |
"Я" – це, здається, дієслово
Метафора навчального компаса влучно наголошує на необхідності учнів навчитися орієнтуватися самостійно в незнайомих контекстах.
Таким чином, невід’ємним від змісту стає сам учень, його ставлення до навчання. Він стає тим, хто визначає для себе цінність нового та присвоює, інтегрує його, щоб воно стало новоствореною частиною знань, переживань, досвіду, ставлень та переконань його особистості, як психофізичної цілісності.
В подальшому такі люди мають позицію, яку Бакмінстер Фуллер назвав: "Я" – це дієслово".
Тому перехід змісту освіти не відбувається в рамках простої заміни старого переліку тем викладання на новий. Здійснюється "копернікіанський" переворот в ставленні до дитини, що навчається.
Якщо раніше в освіті відштовхувалися від схеми, в якій учень – це об'єкт для керування ним: "не хочеш – научим, не можешь – заставим", то тепер ми прийшли до моменту, який вимагає прийняття іншої перспективи – кожна дитина стає суб'єктом, власним фактором свого усвідомленої навчальної діяльності.
І це нове для нас, дорослих, поле, не дуже комфортне, бо вимагає переосмислення питання контролю, свободи, мотивації.
Знаходження себе таким усвідомленим учнем не починається з конкретного моменту. Воно розвивається.
Здатність бути не виконавцем чужої волі, а вести власну навчальну діяльність, відбувається як рух з меншої в більшу якість, від невмілого рівня "чайника" до більш глибокого ставлення чи рівня "майстра" в керуванні своїм навчанням.
І ця компетенція дуже часто не залежить від віку. Але це компетенція, а не вроджена здатність чи бути виконавцем, чи бути тим, хто ініціює та створює.
Колись Елвін Тоффлер, соціальні гіпотези якого були напрочуд точними, визначив, що сфера освіти буде змінюватися в останню чергу, бо батьки, які формулюють свої запити до шкіл та мають свої очікування від дітей, в останню чергу будуть готові змінювати свої погляди.
Звісно, це в повній мірі стосується й тих, хто працює в школах. Але це ж не діагноз.
Ми здатні прийняти на себе свою частину відповідальності і обрати інший шлях.
Перестати обслуговувати свої стереотипи та страхи і дати шанс майбутньому наставати вже тепер.
Бо воно без нашої участі не наступить.
Зміни відбудуться, якщо ми згадаємо, що ми також народжені навчатися, але почали трохи раніше, ніж наші діти.
Анастасія Киреєва, голова правління ГО "Новий формат освіти", фундаторка "Спільношколи", спеціально для УП.Життя
Титульна світлина macrovector/Depositphotos
Вас також може зацікавити:
Зеленський вважає, що українські школи готові до дистанційного навчання
Освітянам можуть доплачувати за дистанційну роботу – МОН
Третина дітей у світі не має доступу до дистанційної освіти – ЮНІСЕФ
Дистанційне спілкування з батьками, гігієна та екстернат для окремих учнів – рекомендації МОН школам
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.