Міжнародні обміни в умовах пандемії. Особистий досвід
Існує теорія, що кожна криза – окрім складних викликів – приносить ще й нові можливості.
Саме у момент, коли все летить з рук чи перестає працювати, людський мозок починає посилено шукати шляхи вирішення ситуації.
У книжці "Мислення швидке й повільне" Деніела Канемана якраз дуже добре пояснюється, яким чином наш мозок реагує на загрози та як діє у часи розслаблення й задоволення.
Якщо коротко, то автор визначив у розумовій діяльності Систему 1 та Систему 2. Якщо Система 1 відповідає за найбільш елементарні речі, до прикладу: я зараз знаходжуся в будинку, зі мною ще двоє людей, мені пропонують чашку чаю – і я погоджуюся. Це все забаганки Системи 1, яка приймає рішення замість нас. Вона доволі швидка та довго не думає.
Однак якщо запитати себе: чи хочу я розвивати з цими людьми, скажімо, бізнес? Які проблеми у нас були в минулому та чи вплинуть вони на наші майбутні взаємовідносини? За це все відповідає Система 2. Її задача – аналізувати та давати рішення Системі 1. Друга система доволі повільна й ледача.
Чому я це розповідаю?
А тому що саме в кризові моменти Система 2 прокидається та починає діяти. Вона дуже ледача, але при цьому неймовірно ефективна. Іноді ми робимо такі речі, які від себе навіть не очікували. До слова, дуже рекомендую до прочитання дану книгу.
Так ось, я дуже вірю в ефективність кризи. Найпопулярніші та найміцніші економічно компанії були створені у моменти турбулентності.
До речі, всесвітньо відомий бренд взуття та одягу Dr. Martens був створений після завершення Другої світової війни.
"Минув тиждень, як скінчилася війна. Більшість людей почали грабувати те, що не було знищене. Однак у той час, коли всі шукали такі цінності як золото, прикраси та хутро, я взяв трохи шкіри, голку, нитку – та пошив пару взуття на товстій підошві", – розповів Клаус Мартенс, автор знаменитого бренду.
Зараз це взуття носять по всьому світу й усі – від студентів до топ-моделей та політиків.
ТАКОЖ ПО ЦІЙ ТЕМІ: Як потрапити на навчальну програму обміну. Практичні рекомендації
Саме у розпал пандемії я відправилася на стажування за програмою Erasmus for Young Entrepreneurs до Іспанії.
Мало кому відома програма виявилася доволі ефективним інструментом для втілення у реальність моїх бізнес-планів та амбіцій.
Що цікаво, дана програма підтримує підприємців-початківців у різних сферах. Освітній напрямок, у якому я працюю, також.
Ідея полягає в тому, аби дві сторони, які є представниками різних країн, обмінювалися досвідом у спільній сфері діяльності. А також створювали або ж працювали над розвитком певного продукту. Одним словом – колаборація (як зараз модно говорити).
Іспанія
Саме тому я зв’язалася з відправляючою організацією CIVITTA в Україні, презентувала їм свій бізнес-план, підкорегувала його з огляду на рекомендації – та вже восени минулого року відправилася до Іспанії.
Країна, яку я обрала, викликала дещо неоднозначне сприйняття серед моїх українських колег. Вона стала стереотипами, про які я вже розповідала.
 |
| Міжнародні обміни дозволяють поспілкуватися з дуже різними людьми. Фото ViewApart/Depositphotos |
З огляду на високі показники ковіду в Іспанії, багато людей запитували мене, чи я не боюся туди їхати. Чи не краще зачекати.
Сама ж країна закрила свої кордони та впускає на свою територію поки лише з поважних причин – таких як робота, возєднання з сім’єю, навчання.
У реальності заходи безпеки тут виявилися набагато кращими, ніж в Україні. У масках потрібно й досі ходити навіть на вулицях, за недотримання правил – штраф 60 євро на місці. Абсолютно скрізь стоять санітайзери. А в магазинах люди дійсно дотримуються дистанції.
Річ у тім, що іспанська економіка у більшості своїй тримається на туризмі, а тому протягом року вони дотримують правил, аби в сезон дозволити собі приймати туристів – зокрема, з Британії та Німеччини.
Зараз країна проводить активне вакцинування громадян категорії 40-50 років. Варто розуміти, що значна кількість іспанців входить до категорії 80+ років.
Зустріти у кафетерії похилу пару років дев’яноста, які спокійно насолоджуються вечірнім бокалом вина чи ж ранковою кавою, діло звичайне.
Саме з огляду на такий високу чисельність довгожителів багато часу в уряду зайняло вакцинування саме похилих людей.
Тож, приїхавши до Іспанії, у мене зникли всі переживання щодо ризиків захворіти. Адже, по суті, шанси були однакові з українськими.
Стажування
Програма стажування тривала шість місяців.
Протягом всього часу я брала участь у практичній роботі з навчальними проектами, розробляла нові довго та короткострокові міжнародні навчальні курси, що базуються на неформальних медотах освіти, комуніквала з уже перевіреними партнерами з різних куточків світу, а також знайомилася з новими колегами.
Команда, з якою я працювала, вільно володіє англійською мовою, а більшість проектів також імплементуються спільною для всіх англійською. Адже їх мета – це покращення мобільності серед країн Європи. Аби люди, скажімо, з Іспанії приїздили до України та обмінювалися досвідом на задану тематику.
Щотижня ми проводили спільну зустріч з усіма працівниками нашого відділу, яких є п’ять людей, та обговорювали досягнення, перемоги, виклики минулого тижня й плани на майбутнє.
Аби пожвавити атмосферу в команді, щоразу хтось із колег виступав у ролі лідера й проводив team-building активності. Короткі розминки, вправи-змагання, загадки, презентації – це все, що об’єднує кожну команду.
Зазвичай у кожного учасника подібних обмінів та стажувань є ментор. Це людина, яка, по суті, стає кращим другом на час проекту.
Тож, щотижня мій ментор проводив зустрічі, що англійською зветься short-term evaluation (оцінювання роботи протягом короткого проміжку часу), цікавився моїми справами та просто розказував про Галіцію (або ж як ми жартома кличемо Галиччині).
З англійською в Галіції є невеликі проблеми. Однак, знову ж таки, повертаємося до Системи 2, що прокачала мою іспанську до рівня Advanced.
Іще трішки потренуюся – й буду вивчати французьку. Аби мозок не втрачав здатність мислити ясно й швидко.
За що я люблю міжнародну проектну діяльність, так це за відсутність умовних кордонів. Майже щодня декілька zoom-дзвінків чи повідомлень у WhatsApp з колегами з Америки, Ірландії чи Грузії – звичайне діло.
У такі моменти здається, що й океану поміж нами не існує. Під час такої комунікації посилюється співпраця, партнери діляться ідеями, й втілюють задумане у реальність.
Україна також до цього залучена, адже за можливістю я намагаюся долучити до партнерського консорціуму українські організації. А це означає, що вже зовсім скоро до нашої країни приїдуть гості з-за кордону, які будуть захоплюватися нашим борщем та... балконами.
Також такі стажування надають нові можливості не лише особисто учасникам, а й багатьом українцям.
До прикладу, завдяки створеним моєю організацію проектам люди з різних куточків України поїдуть навчатися до Європи і не тільки.
ТАКОЖ ПО ЦІЙ ТЕМІ: Молодіжні й не тільки обміни. Чому їх має бути якомога більше в нашій освіті
Міжнародні та міжрегіональні обміни мені подобаються ще й за можливість розширювати горизонти та світобачення. Адже приходить прийняття інших людей, які від слова "зовсім" відрізняються від мене.
Тобто я розумію, що культура, можливо, релігія та світобачення у нас різні, але ж ми лишаємося людьми з однаковими потребами й цінностями.
Також можна вивчати практики інших країн, підхід до спільної справи (у моєму випадку – проектний менеджмент у сфері освіти), ставати друзями, запрошувати до себе в гості.
Та найголовніше – отриманий досвід дуже ефективно застосовується на власній практиці!
Головне, що я отримала протягом цього стажування – це потужне усвідомлення того, що я маю та використовую цю можливість саме зараз. Саме завдяки такій вдячності та обставинам знання засвоюються набагато краще.
А бажання працювати над тим, що так подобається, та розвиватися професійно й особистісно зростає до лінії, де заходить сонце. Тобто безмежно!
Оксана Шамонова, проєктна менеджерка неформальної освіти, комунікаторка, спеціально для УП.Життя
Титульна світлина luckybusiness/Depositphotos
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Вас також може зацікавити:
Молодіжні й не тільки обміни. Чому їх має бути якомога більше в нашій освіті
Як потрапити на навчальну програму обміну. Практичні рекомендації
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.
Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".