Освіта і пандемія COVID-19: чому навчальний процес досі не організовано безпечно та що з цим можна зробити?

811
30 серпня 2021

Під час пандемії особливо важливою є організація безпечних умов освітнього процесу. За правилами адаптивного карантину, встановленими у липні 2020 року, регіони України розподіляли на "зелену", "жовту", "помаранчеву" та "червону" зони.

У "жовтій" та "помаранчевій" зонах переводили на дистанційне навчання окремі школи та класи, у яких було виявлено підозру або підтверджено випадок захворювання на Covid-19.

У "помаранчевих" зонах дозволялось навчання в закладах професійно-технічної та вищої освіти лише за умови не більше 20 осіб в групі. У регіонах, які знаходились у "червоних зонах", усі заклади освіти переводили на дистанційне навчання.

Протягом усього навчального року 2020/2021 епідеміологічна ситуація змінювалась в усіх регіонах України.

Школи постійно переводили зі змішаного на дистанційне навчання та навпаки.

Університети переважно залишилися на дистанційному навчанні, але в деяких випадках теж використовували змішане. Напередодні нового навчального року 2021/2022 важливо звернути увагу на дотримання безпечних умов освітнього процесу.

Фото: oksun70/Depositphotos

Засоби індивідуального захисту

Однією з важливих речей забезпечення безпечного простору в школі під час змішаного або повноцінного очного є засоби індивідуального захисту.

Минулого року напередодні 1 вересня заклади загальної середньої освіти не були належним чином забезпечені ними. У Міністерстві освіти і науки наголошували про відповідальність місцевої влади забезпечувати школи захисними масками та антисептиками. У чому проблема з таким підходом? 

📌 Насамперед, залишки освітньої субвенції розподілені не рівномірно між громадами, тому не всі з них можуть однаково забезпечувати потреби у засобах індивідуального захисту. 

📌 Також з коронавірусного фонду досі не було виокремлено жодних грошей на освіту, окрім компенсації коштів за пробне ЗНО у 2020 році. Хоча саме з цього фонду МОН міг би попросити гроші на захисні маски та антисептики.

Натомість на забезпечення дезінфікуючими засобами взяли гроші з інших важливих статей витрат на освіту і науку. 

📌 Зрештою, освітня субвенція не завжди була розрахована на те, щоб за неї купувати засоби індивідуального захисту.

Зокрема, минулого року рішення уряду про можливість закупівлі засобів індивідуального захисту коштом освітньої субвенції було прийнято лише в листопаді - через два місяці після початку навчання.

Те саме сталося і цього року, коли відповідне рішення про можливість використання залишків освітньої субвенції 2020 на маски і дезинфікуючі засоби було оприлюднено лише у квітні.  

Вакцинація

Іншою важливою складовою безпечного освітнього процесу в умовах пандемії є вакцинація.

В Україні на початку 2020 року була розроблена "Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19", згідно з якою вакцинація освітян і освітянок та не педагогічних працівників і працівниць освіти передбачалась на третьому етапі.

У квітні 2021 року почали щепити освітян і освітянок за власним бажанням, долучених до проведення ЗНО, вакциною  CoronaVac проти COVID-19 виробництва Sinovac Biotech.

У травні було сформовано алгоритм вакцинації освітян та освітянок, який МОН розіслав у листах до департаментів освіти та закладів вищої освіти. Після цього почався процес вакцинації шкільних та університетських працівників і працівниць. 

Станом на серпень, за свідченням Міністра освіта і науки, вакциновано лише 35% освітян і освітянок.

Водночас постановою уряду від 28 липня 2021 року було затверджено, що робота закладів освіти у звичайному режимі можлива лише за наявності 80% вакцинованого педагогічного та не педагогічного складу. 

Однією з причин низької вакцинації освітян є відсутність широкої інформаційної кампанії на офіційних ресурсах.

Наразі існує лише посібник для освітян, розроблений МОЗ, ЦГЗ (Центр громадського здоров’я) та ЮНІСЕФ, який був опублікований в червні - через півтора місяці після того, як освітяни вже могли вакцинуватися.

Окрім цього, жодних інструментів широкого інформування застосовано не було. Також наразі немає даних по тому, скільки працівників та працівниць вакциновано першою та другою дозою вакцини, залежно від типу навчального закладу. 

Для організації безпечного навчання в університетах було б логічним вакцинувати не лише працівників, а й студентів, серед яких є неповнолітні особи.

Однак наразі вакцинуватися діти з 12 років можуть лише в окремих випадках, які стосуються або високого ризику захворювання, тяжких наслідків захворювання на COVID-19 або виїзду за кордон.

Психічне здоров’я учасників та учасниць навчального процесу

Іноземні дослідження доводять, що психічне здоров’я учасників та учасниць освітнього процесу погіршилось у зв’язку з дистанційним навчанням.

Зокрема, через ізоляцію учнівство та студентство схильні переживати стрес, тривожність, сум, почуття самотності, погіршення настрою.

Це призводить до погіршення навчального процесу в умовах дистанційного навчання: втрати мотивації та складності концентрації. В деяких українських університетах теж проводили опитування щодо впливу дистанційного навчання на психологічний стан студентства.

Погіршення стану психічного здоров’я через дистанційне навчання може бути також у вчителів та вчительок, а також викладачів і викладачок.

Зокрема, адаптація до дистанційного формату навчання призводить до підвищення рівня стресу та понаднормової роботи. Більш вразливі до погіршення стану психічного здоров’я освітяни та освітянки літнього віку та ті, що мають власних дітей.

Також психічне здоров’я може погіршуватися в учасників та учасниць освітнього процесу, які перехворіли на COVID-19. Дослідження показують, що наслідками перенесеної хвороби можуть бути депресія, безсоння та підвищення рівню тривожності.

Діти та дорослі якийсь час після одужання можуть мати погіршення пам’яті, складнощі з концентрацією, головний біль, що може ускладнювати навчальний процес.

Що можна зробити?

✅ Оцінити спроможність засновників забезпечити заклади освіти засобами індивідуального захисту.

✅ Спрямувати додаткові ресурси на засоби індивідуального захисту у громади, що не спроможні самостійно забезпечити заклади освіти засобами індивідуального захисту.

✅ Провести цільову інформаційну кампанію щодо вакцинації від COVID-19 для педагогічних, науково-педагогічних та непедагогічних працівників та працівниць закладів освіти.

✅ Розглянути можливість проведення масової вакцинації для людей від 16 років, аби усе студентство в університетах, зокрема першокурсники та першокурсниці, могли бути вакцинованими на загальних підставах.

✅ Оцінити рівень психічного здоров’я учасників та учасниць освітнього процесу та шкоду, завдану пандемією.

✅ Розробити національну програму психологічної підтримки учасників та учасниць освітнього процесу в умовах пандемії та переходу на дистанційне і змішане навчання, що включатиме онлайн-курс для психологів, вчителів, викладачів щодо того, як допомагати собі, а також дітям і підліткам впоратися зі стресом, депресією, тривогою, що спричинені пандемією COVID-19.

Юлія Назаренко, аналітикиня Cedos, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина HayDmitriy/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Освітній омбудсмен відреагував на запровадження обов'язкових ПЛР-тестів для вчителів

Цифровізація освітньої сфери: як 60 тисяч вчителів отримають ноутбуки до кінця року

Навчання vs освіта, або Дещо про пубертат, як виклик пандемії людству

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.



powered by lun.ua