На прикладі черепахи та інших тварин: 5 принципів для батьків до 1 вересня

Напередодні нового навчального року ми чуємо, як потрібно підготуватись до школи, як адаптуватись до садочка – порад, цілих курсів, інструкцій чимало.

Я ж пропоную свої п'ять зі сотні принципів, які рекомендую батькам, щоб зростали не лише рейтинги і бали, але взаєморозуміння та любов.

Принцип черепахи

Якщо черепашку, заховану в панцир, товкти зверху палкою і кричати "Вилазь, я сказав!", вона ніколи не вилізе.

Натомість, коли покласти її собі на коліна, розслабитись і просто бути поруч, не поспішаючи, за якийсь час тваринка таки довіриться й висуне голівку з лапами. Тепло й час передусім!

Дитина, яка не відчуває, що їй дарують тепло, під палку голову не виставлятиме – це боляче, страшно і небезпечно.

Вона довіриться лише тим, хто готовий буде почути її слова. Навчатиметься лише там, де відчуватиме безпеку.

Не ховатиметься від світу, якщо в світі їй раді, її люблять і цінують. Якщо вміють не спішити, чекаючи на її результати й успіхи. Якщо не "товчуть" словом чи діями.

Принцип верблюда

Верблюди невимовно витривалі тварини! Їхню силу духу, якщо так можна сказати про тварин, варто брати в приклад людям.

Витримуюсь найважчу спеку, долають безмежні відстані, витримують надважкі ноші. Але! Ходять легенди, що верблюда, який втомився і спить, розбудити дуже важко, допоки сам не прокинеться й не випростається.

Вчені пояснюють це тим, що верблюд сам відчуває кількість сил і часу, необхідних йому для відновлення. Якби "заряджався" лише частково, падав би посеред шляху, що має здолати.

Наші діти, насправді, наче верблюди, прекрасно відчувають потребу у відповідній кількості відпочинку, сну, тиші, відновлення.

З роками ми просто переучуємо їх і себе не прислухатися до організму, а жити в стилі цілковитого знесилення.

Частіше звертаймо увагу на те, скільки саме школярі потребують і витримують гуртків та репетиторів. Скільки потребують особисто вони, а не модний світ! Бо якесь дитя знесе кілька секцій, а якомусь і м'яча в дворі достатньо.

І, якщо першокласника часом годі в четвер підняти з ліжка, може, варто інколи влаштувати неофіційний вихідний? Пам'ятаючи, що шляхів і пустель в нього попереду ще ого скільки!

Принцип орла

Коли орел навчає літати своїх пташенят, він кидає їх з гнізда додолу і швидко летить до землі. Зазвичай пташата ще в повітрі таки злітають, але, якщо ні, – дорослий орел підхоплює дитину біля самісінької землі, несе до гнізда і повторює спробу ще раз, і ще не раз.

Орли навчають літати пташат наче з таємним посланням: "Ти зможеш. Пробуй. Але, навіть якщо ні, підхоплю й спробуємо ще раз. Ти в безпеці. Я з тобою".

Коли діти розповідають психологу про крики батьків під час допомоги з домашньою роботою, про сльози після контрольних і страх перед ними, мені завжди хочеться зловити в небі якогось мудрого орла й попросити, аби прошепотів зневіреній дитині оте своє глибоке послання.

Принцип рибки

Тут все просто. Пригадуєте відомий вислів Альбета Енштейна: "Кожен з нас – геній, але, якщо оцінювати рибу за її вмінням лазити по деревах, вона все життя проживе, впевнена в тому, що невдаха"? Так ось.

Принцип рибки – це про вміння глянути на свою дитину з безумовно невимовною любов'ю, обійняти, пригорнути і не намагатися втовкти їй у втомлену голівку неулюблений предмет четверту годину поспіль. В той час, коли дитя ховає під столом зошит зі своїми віршами, "плавати" в яких просто не має часу.

Принцип рибки – це про відвагу батьків-перфекціоністів сказати собі самому: "Ні, моя дитина – не анабас". Хто такий анабас?

Єдина рибка в світі, здатна плавати у воді й лазити по суші та деревах. Мода на дітей-анабасів вже в минулому, правда?

Принаймні хочеться в це вірити, проектуючи персональні дерева чи океани для нашої дітвори.

Принцип мурахи

Справа в тім, що в мурах є два шлунки.

В одному з них зберігають їжу для себе, в іншому – для інших мурах. Саме тому працюють на стільки ефективно, бо є підмогою й підтримкою одне для одного.

Забираючи дітей зі школи, згадуймо про те, що вони не єдині в класі, школі, світі.

Не запитуймо зопалу: "Яка і з чого оцінка?", а, радше, згадавши про турботливих мурашок, поцікавмося: "Кому ти сьогодні допоміг і хто тобі сьогодні допоміг?".

Їм же у світі цьому жити не в статусі "перший в рейтингу", а в статусі "Людина". А як співає "Бумбокс" – "люди, ми тільки тоді, як дуже сильно любимо".

Любі батьки, винаходьмо ще купу своїх власних принципів, аби лиш любові в них було по вінця!

Тоді ростимуть не бали, а щастя в дитячих оченятах! Тоді оченята ті нових знань самі шукатимуть. Чи не так?

Наталія Сиротич, PhD, психолог, арт-терапевт, Карітас Київ, спеціально для УП. Життя

Титульна світлина tatus/Depositphotos

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Що вбиває дитинство? Комікс про Міжнародний день захисту дітей... від дорослих

Як з 1 вересня працюватимуть дитсадки, школи та університети у Києві: список заборон

Домашнє завдання і школа: де межа батьківської відповідальності

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.