Законопроект 5202-д для прискорення змін клімату: держава віддає водні ресурси у приватні руки

Днями у багатьох містах України пройшли видовищні акції – кліматичні марші.

Київський марш завершився під стінами Верховної Ради України і мав на меті підштовхнути державу до принципових законодавчих змін, що допоможуть зменшити негативний вплив України на клімат.

Проте, в реальності, більшість Верховної Ради України лише кількома днями раніше проголосували фактично за найбільш одіозний з законопроектів, що направлений у протилежний бік: в сторону опустелювання.

Йдеться про законопроект "Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель" №5202-д, який був зареєстрований групою депутатів аграрного комітету Верховної ради України 13.08.2021 року. Це сталось після того, як першу версію цього законопроекту №5202 Верховна рада відправила на доопрацювання.

На той час законопроект отримав велику кількість критичних зауважень як щодо екологічних ризиків, так і щодо корупційних.

Доопрацьований варіант закону 8.09.2021 року був прийнятий Верховною Радою України за основу переважною більшістю голосів, лише 8 народних депутатів України проголосували проти небезпечного законопроєкту, і з них – лише одна Юлія Овчинникова з профільного, екологічного комітету.

Схоже більшість тих, хто голосував, зовсім не читали законопроекту і не розуміють, за що саме натискали на кнопки.

Загалом законопроект 5202-д є можливо найбільш небезпечною ініціативою, яка призведе до найбільш стрімких темпів опустелювання в Україні

В чому ідея: в умовах зміни клімату контролювати всю систему зрошення – можливо, навіть прибутковіше, ніж займатись вільним продажем земель, адже кожен, хто придбає сільськогосподарські землі, буде надалі заручником, який муситиме домовлятись з "організаціями водокористувачів", щоб змогти щось виростити на купленій землі.

В умовах змін клімату слід було б думати, що зробити, аби значно зменшити обсяги зрошення а також скоротити площі земель, які обробляються. І вже ніяк не є кліматичним пріоритетом – вивести зрошення з контролю держави і передати у приватні руки, як це виходить.

Назвати законопроект "доопрацьованим" – не достатньо, щоб прибрати загрози, які в ньому є. І дійсно, в тексті доопрацьованого законопроекту найголовніші ризики для довкілля та корупційні загрозине були вилучені і лишились такими, як і в першій версії.

Разом з іншими колегами – природоохоронцями, я переконаний, що законопроект є спробою вилучити з-під контролю центральних органів виконавчої влади прийняття рішень про зрошення і осушення земель, тобто використання меліоративної мережі.

Зокрема, законопроект пропонує вилучити меліоративні канали з Водного кодексу України. Звісно, автори законопроекту (народні депутати аграрного комітету) опонуватимуть, мовляв йдеться ж про штучні канали – рукотворні технологічні споруди, що не мають відношення до природи.

Втім, а вода в них звідки? Хіба існують неприродні джерела поверхневих вод? Всі вони вичерпуються з природних річок і озер і є природним ресурсом загальнодержавного значення.

Наведемо свіжий приклад, який показує, який спектр загроз викликає просте зрошення, скажімо фермерського поля, де вирощують "екологічно чисту" моркву.

На початку літа цього року завдяки зауваженням громадських організацій та місцевих жителів отримав негативний висновок оцінки впливу на довкілля проект зрошення товариства "КищенціФрутс".

Фермери планували зрошувати 244 гектари полів на Черкащині. Нескладні обрахунки дозволили авторам зауважень зрозуміти, що залежно від того, посушливий рік чи ні, на зрошення планувалось використовувати від 41 до 1211% всієї води в руслі річки Гірський Тікич (це там, де славнозвісний Буцький Каньйон, вище по течії від нього). Тобто в середньому – вся вода, що є в річці.

При цьому на річці Гірський Тікич, вниз по течії від водозабору розміщені численні об'єкти природно-заповідного фонду, Положення про які забороняють порушення гідрологічного режиму:

• Гідрологічний заказник "Кутівський",
• Гідрологічний заказник "Кислинський",
• Ландшафтний заказник "Чорнокам’янський притікичський каньйон",
• Ботанічний заказник "Красноставське",
• Заповідне урочище "Діброва Ф. І. Дубковецького",
• Ландшафтний заказник "Синюський",
• Гідрологічна пам’ятка природи "Водоспад Вир",
• Комплексна пам’ятка природи "Буцький каньйон".

Також вся річка номінована на оголошення територією Смарагдової мережі "UA0000385 HirskyiTikychriverbasin". Тут, в руслі та на заплавних луках річки, зустрічаються численні види флори та фауни, занесені до Червоної книги України та Резолюції 6 Бернської конвенції, і всі вони залежні від того, щоб гідрологічний режим не порушувався. Аналогічна ситуація на більшості інших річок України.

Приватні річки

Додатково екологічні загрози законопроекту походять від того, що він оперує поняттям "меліоративні системи", не розділяючи штучно створені об'єкти інфраструктури (канали, шлюзи, греблі) та меліоровані (наприклад спрямлені, або перетворені на каскад водосховищ) природні річки.

Враховуючи, що в роки СРСР в північних регіонах України були створені масштабні осушувальні системи, а у південних областях масштабні зрошувальні, велика кількість природних річок стали частинами меліоративних систем.

Такими є навіть річки Прип'ять, Трубіж, Тясмин, Супій, Інгулець та багато інших. Тобто реально існуючі річки, відомі ще з давньоруських літописів, через їх спрямлення у радянський час, на картах меліоративних систем називаються меліоративними каналами.

І от тут повертаємось до того, що законопроект №5202-д пропонує вилучити меліоративні канали у Водному кодексі України з поняття "водного об'єкту", що призведе до втрати цими об'єктами всіх обмежень та захисту, що їх надає Водний Кодекс (прибережна захисна смуга, заборона забудови і розорювання берегів, передачі у приватну власність тощо).

Автори законопроекту, звісно, говорять, що в ньому не написано що "він дозволяє забудову і розорювання берегів).

Але він знімає цю заборону з.... 56 713, 3 кілометрів водних об'єктів в Україні! Саме такою є протяжність існуючих меліоративних каналів в Україні. Хоча за іншими даними, лише на Сумщині протяжність каналів становить 25 тис км, а на Волині – 18,3 тис км.

Яких саме каналів стосується пропонована зміна до законодавства? У Водному кодексі України у статті 1, яка визначає що входить у поняття "водний об'єкт", після слова "канал" доповнити словами "крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах".

А які ще є канали, крім створених для осушення або зрошення? Тобто стосується всіх.

Державний ресурс без державного контролю

Далі... Новий законопроект 5202-д запроваджує правовий статус так званих "організацій водокористувачів", що наділяються практично монопольним правом розпоряджатись меліоративними каналами (а, відповідно – контролюють зрошення, осушення, дренування, створення нових та демонтаж існуючих каналів та систем тощо).

При цьому законопроект не зобов'язує такі організації ані створювати та погоджувати будівельні проекти, ані навіть отримувати спецдозволи на водокористування (а отже вони не будуть вести облік спожитої води, не звітуватимуть і зможуть безконтрольно постачати воду будь-яким іншим зацікавленим суб'єктам).

Тобто меліоративні системи втрачають захист і головне – контроль законодавства, як водні об'єкти, наділені масою екосистемних послуг і передаються недержавній організації.

До чого це може призвести?

В умовах зміни клімату контролювати всю систему зрошення – можливо навіть прибутковіше ніж займатись вільним продажем земель, адже кожен, хто придбає сільськогосподарські землі буде надалі заручником, який муситиме домовлятись з "організаціями водокористувачів", щоб змогти щось виростити на купленій землі. І ці організації є приватними.

Хоча рамковий закон України "Про охорону навколишнього природного середовища України" чітко зазначає, що всі природні ресурси в Україні є загальнодержавного значення. Україна є найбільш вододифіцитною державою Європи, проте саме цей стратегічний природний ресурс передається у розпорядження недержавних організацій!

Важливим це є також тому, що неконтрольоване регулювання гідрологічного режиму вплине на унікальні заповідні території, що на півночі України, переважно розміщені на болотах (в термінах законопроекту – "меліоративних системах"): нацпарки "Шацький", "Припять-Стохід", "Нобельський", Древлянський, Рівненський та Поліський природні заповідники та важливі території Смарагдової мережі.

Також на річках, перетворених на канали або водосховища, багато де також наявні територій природно-заповідного фонду, про захист яких також не йтиметься.

Усі вони існують завдяки чіткому державному контролю гідрологічного режиму. Тобто всі ці природоохоронні території зберігаються лише тому, що ніхто не змінює гідрологічний режим з часу створення цих об'єктів природно-заповідного фонду.

Проте, потрапивши в приватні руки, шлюзи і інші гідротехнічні споруди більше не матимуть гарантії, що їх ніхто ніколи не регулюватиме. Не для того їх хочуть віддати в приватні руки, щоб і далі тримати законсервованими.

Разом з водою держава втрачає і землі

Крім виведення контролю над зрощенням з повноважень держави, законопроект відбирає у неї і землі.

Нинішня редакція статті 91 Водного кодексу України говорить, що "для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах... встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування".

І далі: "Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень".

Цей абзац законопроект пропонує видалити, тим самим забравши смуги відведення каналів у Держводагенства і, фактично, передати їх все тим же "організаціям водокористувачів".

Якщо рахувати по-мінімуму, що смуга відведення складає 5 метрів з кожного берега, то "приватні" "організації водокористувачів", окрім контролю над каналами, отримають і "подарунковий пакет" у вигляді 57 тис. гектарів земель (площа, еквівалентна площі Києва).

Загалом законопроект 5202-д є можливо найбільш небезпечною ініціативою, яка призведе до найбільш стрімких темпів опустелювання в Україні, а також прискорить глобальні зміни клімату.

Олексій Василюк, ГО "Українська природоохоронна группа", спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Кому заважає Смарагдова мережа – збереження цінних природних територій?

Смарагдова мережа в Україні: чому це вигідно всім нам

Чому в Україні потрібно створити "Смарагдову мережу" і що це таке

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.