Слова цілющі: як ваша випадкова фраза може допомогти іншим

14750
13 листопада 2021

Сьогодні – Всесвітній день доброзичливості (World Kindness Day). 

Здавалось би, усіх в дитинстві вчать бути добрими і допомагати іншим. Та в часи соціальних стресів, конфліктів, токсичних соцмереж добрі настанови втрачаються, а реальність стає жорсткою.

І ми забуваємо, що маємо нескладний – і безкоштовний – інструмент, щоб робити світ кращим. Яким дуже дуже просто користуватись.

Розповім про нього одну історію.

Коли помер вокаліст гурту "Мертвий півень" Михайло Барбара, моя стрічка фейсбук переповнилась згадками про нього. Це дещо дратувало – деякі спогади здавались висмоктаними з пальця.

Дратувало, доки не зрозуміла, що й сама маю такий спомин.

 Вокаліст гурту "Мертвий півень" Михайло Барбара. Фото: Павло Пахоменко

Колись я дозвонилась на Радіо Люкс, на передачу Михайла Барбари. На якийсь конкурс. Років в 15-16. Не виграла – але Місько сказав, що все одно гарно побажати доброго дня всьому Львову таким приємним голосом.

Здається, я можу програти цю його фразу з усіма відтінками інтонацій, ніби у мене не пам’ять, а диктофон.

Просто тому що до того ніхто ніколи не казав, що у мене приємний голос. 

Що пищу, верещу, говорю забагато, зашвидко, взагалі говорю, заважаю – казали не раз, різні люди, близькі і чужі, коли я була радісна і сумна.

Від хвилювання голос підвищується. І від щастя, і від страху. Зараз розумію, що мені б дуже хотілось почути "ти хвилюєшся? Не переживай, я тебе чую. Що тобі так важливо?" замість "перестань пищати, голова вже від тебе болить".

Слова – цілющі. Або – руйнівні. Це не метафора, а науково доведений факт.

Мозок формує досвід. Ця фраза працює в обидва боки – досвід "налаштовує" мозок на певний лад. А налаштування мозку впливають на сприйняття реальності.

Те, в чому ми живемо і зростаємо, що чуємо і бачимо навколо, створює нас на фізіологічному, нейронному рівні.

Злі слова викликають хвилювання, стрес, біохімічні зміни в тілі. Короткотермінові ефекти минають і можуть загартувати. А от постійна ситуація справді змінює.

Іншими словами, люди, які живуть у токсичних стосунках, перевантажуються від постійного стресу, мають менше енергії і більший ризик захворювань. Словесної агресії для цього досить.

Як на мене, "середнє по палаті" нашої культури спілкування зараз добре описується фразою "Ти дивись, не подобається, що голос підвищили! Скажи дякую, що не б’ють".

Ви ж також виросли в роки, коли хвалити дітей було не прийнято? Це вважалось розбещенням, а не підтримкою і заохоченням. Четвірка – чому не п’ять? П’ятірка – так і має бути. Ну, якщо переможеш на олімпіаді – от тоді заслужиш. Але й олімпіади проходили як ок, норм.

Вітаю, всі ми – не надто впевнені в собі і погано вміємо бачити власні досягнення.

Хто знає, можливо доброзичливість Михайла Барбари спонукала мене говорити сміливіше. 

Потім я чула про приємний голос вже не раз. Але саме випадкова фраза цієї щедрої на цілющі слова людини, яка потрапила в спраглі вуха підлітки – змінила щось в мені. 

Змінила настільки, що я досі пам’ятаю кожен звук тієї телефонно-ефірної розмови.

І, судячи з спогадів про Михайла, його слова – часто зовсім випадкові – змінили багатьох.

Тепер, будучи дорослою, я знаю, що добрі слова і справді впливають на нас. Змінюють наш емоційний фон, створюють середовище, в якому ми живемо, задають горизонт очікувань і щоденний рівень стресу. 

Кожне ввічливе дякую, гарного дня з працівниками і працівницями сфери послуг може здаватись необов’язковим, але насправді має значення. Це – про країну, в якій доброзичливе спілкування є нормою, а хамство – відхиленням.

Ми ніколи не знаємо, коли, для кого, і які саме слова стануть цілющими. Але можемо збільшити шанси, повідомляючи друзям і знайомим про все, що нам у них подобається, що гарно вдається. 

Надаючи позитивні відгуки бізнесам. Коли в соцмережах наша поведінка йде не за патерном "подобається – лайк, не подобається – розлогий коментар", а навпаки – підтримуючих коментарів ми пишемо більше.

Можемо також відзначити Всесвітній день доброзичливості в коротких розмовах з незнайомцями. 

Це складно. Я завжди в таких випадках хвилююсь. 

Хвилююсь – бо бачу, що кожен неочікуваний контакт викликає настороженість. Та й у мене самої теж. Що вони хочуть? Продати, напарити богів чи політиків, попросити щось, відволікти, нашкодити – і, десь в самому кінці списку, – спитати дорогу. Сказати комплімент? Цього в списку немає.

А дуже хочеться, щоб було. Хоча б на третьому місці. 

Якщо ви дочитали – ви хороша людина! Адже вам важливі цілющі слова. Класно, що це нескладно. Можна просто почати їх говорити.

p.s. 14 листопада Михайлу Барбарі виповнилося б 50 років. 21 листопада відбудеться концерт пам’яті у Львові.

Тамара Злобіна, блогерка, редакторка експертного ресурсу "Гендер в деталях", спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина kravik93/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Роби добро добре: як волонтерити ефективно

8 пасивно-агресивних фраз, які не можна говорити людям

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.



powered by lun.ua