Нова українська школа: як відновити реформу

Нова українська школа: як відновити реформу

Після майже 3 років паузи, на якій стояла шкільна реформа, призначення нового міністра освіти створює дуже багато очікувань від нього. З чого саме розпочати, за який із десятків напрямків взятися, як поєднати "гасіння пожеж" і забезпечення доступу до середньої освіти під час повномасштабної війни та продовження (відновлення) системної шкільної реформи?

Нам хотілося б запропонувати деякі міркування щодо цього. Їхньою вихідною точкою є теза, що протягом 2020-2022 років реформа НУШ через брак політичного лідерства та мотивації втратила імпульс і рухалася за інерцією.

Коротко кажучи, зараз час зупинитися, оцінити зроблене (та не зроблене) відповідно до плану імплементації реформи, з’ясувати, який стан у кожному з основних напрямків реформи, провести оцінку потреб та оновити план її імплементації.

Зміни, передбачені реформою НУШ та викладені у Концепції реформування середньої освіти, стосувалися змісту освіти та методів викладання, організації освітнього процесу та керування школою, забезпечення якості освіти та системи управління середньою освітою загалом. Аби створити систему середньої освіти, яка буде спроможна забезпечити універсальний та рівний доступ до якісної освіти, необхідні були наступні кроки:

  • ґрунтовна перепідготовка вчителів (включаючи реформу педагогічної освіти),
  • створення нових державних стандартів освіти, освітніх програм та навчальних і методичних матеріалів,
  • запровадження екосистеми забезпечення якості середньої освіти – від відповідної Державної служби на національному та регіональному рівнях до систем забезпечення якості освіти у кожній школі,
  • створення безпечного, комфортного та стимулюючого освітнього середовища у кожній школі, включно з технічними засобами для навчання та лабораторним обладнанням.

Також для цього планувалося змінити спосіб, у який ухвалюються рішення в середній освіті – як на рівні школи, так і на рівні громади та області. Основна ідея полягала у переспрямуванні підзвітності – замість підпорядкування вертикалі урядовців МОН – обласний департамент освіти – районний відділ освіти, школи повинні бути підзвітні місцевим органам влади, а через них – громадам, мешканцям яких вони надають послуги.

ВІДЕО ДНЯ

Акцент на відповідальності громад за доступність та якість освіти означав, зокрема, оновлення спільноти директорів та серйозну реорганізацію освітньої мережі.

Вимога універсального доступу та виконання стандартів якості освіти означала, що кожна школа повинна бути спроможною, і на практиці місцеві органи влади зіткнулася з гострою необхідністю створювати спроможні опорні школи замість більшої кількості маленьких шкіл.

У кожному з цих напрямків реформи зараз потрібно визначити, що із запланованого було реалізовано і куди треба рухатися далі, виходячи з Концепції НУШ та враховуючи нові обставини, в яких зараз існує українська школа.

Зміст освіти та методи викладання

Перехід шкільної реформи з початкової до базової школи передбачає залучення цілої нової когорти вчителів, яких раніше (за винятком вчителів іноземних мов та інформатики) НУШ зачепила меншою мірою.

Підготовка вчителів-предметників для роботи у 5 класах НУШ припала на період глобальної пандемії COVID-19 та повномасштабної війни, що супроводжувалися скороченням видатків на освіту та організаційними і безпековими викликами. Тож вона розпочалася впритул до початку навчального року та була досить короткою. Для того, аби більш ефективно здійснити перенавчання вчителів-предметників для роботи відповідно до принципів НУШ, важливо дослідити їхні цінності, підходи до викладання та умови праці.

Україна має приєднатися до міжнародного дослідження вчителів TALIS, однак розгортання шкільної реформи вимагає більш специфічних досліджень учительства. Доцільно включити у такі дослідження не лише опитування вчителів, але й спостереження за їхньою роботою, оскільки існує ризик, що педагоги під час опитувань даватимуть відповіді, які, на їхню думку, очікуються від них і є правильними, але відрізняються від реальної практики.

Окремим викликом для реформи є зменшення нерівності у результатах навчання. Анонсоване МОН дослідження освітніх втрат через повномасштабну війну має враховувати особливості впливу війни на вразливі групи та попередню освітню нерівність.

Нерівність між учнями різних типів шкіл та населених пунктів засвідчено результатами ЗНО і дослідженням PISA. Важливо, що розрив у результатах навчання існує вже в учнів початкових шкіл – це показує дослідження читацьких та математичних компетентностей, проведене УЦОЯО, і моніторинг ефективності впровадження НУШ.

Однак досі немає досліджень, які б з’ясували причини такої нерівності, і виявили фактори, які впливають на навчальні результати. Без вивчення того, чи причиною нижчих освітніх результатів учнів з сільських та/або загальноосвітніх (на противагу селективним) шкіл є рівень освіти батьків та їхня професія, добробут родини, рівень підготовки вчителів, освітнє середовище, очікування від учнів, а точніше, як кожен з цих та інших чинників пов’язаних з результатами навчання, неможливо розробити та впровадити ефективну політику скорочення освітньої нерівності.

За 4 роки має розпочатися впровадження третього етапу НУШ на рівні профільної середньої освіти. Хоча робота над державним стандартом для цього рівня середньої освіти триває, досі немає затвердженої Концепції профільної середньої освіти, яка б визначала особливості функціонування ліцеїв, співвідношення обов’язкових, профільних та вибіркових предметів, спосіб формування навчальних планів, вимоги до вчителів тощо.

Внесені у закон України "Про повну загальну середню освіту" зміни (скорочення мінімальної кількості класів на паралелі до 2, можливості комбінувати ліцеї з початковими школами та гімназіями, право створювати ліцеї у будь-якій громаді) ставлять під загрозу реалізацію задач, які Концепція НУШ покладає на профільну школу. Оскільки цей рівень освіти за Концепцією НУШ мав зазнати чи не найбільших змін, важливо завчасно визначитися із дизайном реформи профільної середньої освіти, підготувати необхідне законодавство та прокомунікувати майбутні зміни місцевій владі, освітянам, батькам та учням.

Читайте також: Старша школа: реформу ліцеїв згортають?

Організація освітнього процесу та керування школою, забезпечення якості освіти

Необхідно дослідити, наскільки демократичним та учасницьким є управління українськими школами. НУШ передбачає прозору, змагальну та демократичну процедуру відбору директорів шкіл та їхню змінність, однак ми не знаємо, які управлінські практики насправді існують у школах, який стиль управління притаманний директорам – як призначеним після реформи, так і тим, хто залишається на посаді довший час, чи мають вони управлінські та лідерські навички для впровадження реформи.

Також необхідно вивчити, наскільки школи є автономними – академічно, кадрово та фінансово, аби вжити ефективних заходів для підвищення спроможності до самокерування, розвитку та співпраці із батьками та громадою.

Важливою складовою розгортання інфраструктури забезпечення якості середньої освіти має бути вивчення цих практик на рівні шкіл та їх відповідності не лише букві, але й духу реформи.

Необхідно зрозуміти, чи існують дієві інструменти захисту усіх членів шкільної спільноти від цькування, насильства, у тому числі гендерно зумовленого, дискримінації, і що потрібно школам запровадити або вдосконалити їх. Зокрема треба вивчити, чи педагоги поділяють цінності рівності, інклюзивності, недискримінації, чи розуміють необхідність захисту прав людини.

Уваги потребують також умови праці вчителів. Їхнє робоче навантаження значно зросло – вони часто вимушені працювати одночасно у дистанційному та очному форматах, з дітьми, які перебувають за кордоном, під час вимкнення електроенергії тощо. При цьому обсяг коштів на заробітну плату скоротився, а застаріла, радянська система нарахування зарплат не захищає вчителів достатньо, при цьому обмежуючи їхню педагогічну автономію.

Цю систему необхідно негайно реформувати, зокрема зменшити частку надбавок і доплат у зарплатні та скоротити перелік регульованих активностей, які оплачуються додатково, хоча є невід’ємною частиною роботи вчителів. За можливості, потрібно реалізувати норми закону "Про освіту" щодо розміру заробітних плат вчителів.

Також потрібно повернутися до дебюрократизації роботи вчителя та керування школою. Для цього варто вивчити умови праці вчителів і бізнес-процеси у школі та знайти шляхи їхнього спрощення без втрати у якості освіти та підзвітності.

Освітнє середовище

Створення стимулюючого, безпечного та інклюзивного освітнього середовища у кожній школі вимагає значних ресурсів. Зараз необхідно оцінити стан шкільних приміщень та класних кімнат, аби не лише порахувати, скільки коштів потрібно на обладнання кабінетів кожного наступного року НУШ, як це відбувалося з першого року реформи, але й зрозуміти стан освітньої інфраструктури загалом.

Попри те, що утримання та обладнання шкіл є відповідальністю засновників, тобто місцевих органів влади, є достатньо свідчень проблем із матеріально-технічним забезпеченням освітнього процесу. Крім того, освітнє середовище у школах постраждало під час бойових дій та тимчасової окупації, і необхідно не лише відбудувати чи поремонтувати приміщення, але й переобладнати класні кімнати, спортивні зали, їдальні тощо меблями, обладнанням та технікою для навчання.

З огляду на це, важливо, аби уряд звернув увагу на цю проблему, як мінімум, щодо оцінки наявного стану, обрахунку потреб, пошуку ресурсів для їхнього задоволення (на додачу до місцевих бюджетів) та координації зусиль із забезпечення у кожній без винятку школі освітнього середовища, яке відповідає стандартам безпеки, гігієни, інклюзивності та дозволяє реалізувати державний стандарт середньої освіти.

Спроможна шкільна мережа

Уряд та місцеві органи влади працюють над вирішенням проблеми неефективної мережі шкіл, зокрема наявності шкіл, які не мають спроможності надавати якісну освіту, з початку реформи децентралізації, яка надала інструменти для змін шкільної мережі. Однак ми досі не наблизилися до її розв’язання, хоча ситуація поступово покращувалася.

Чи достатньо швидким був поступ у створенні спроможних шкільних мереж у громадах, чого потребує місцева влада та школи, аби досягнути мети – забезпечити кожній дитині незалежно від місця проживання доступ до якісної освіти та дозвілля – зараз необхідно актуалізувати інформацію про стан шкільних мереж і докласти зусиль до їхнього планування, особливо в контексті створення мережі профільних ліцеїв.

Оцінка та моніторинг поточного стану справ та ефективності впровадження реформи НУШ, а також оновлення та уточнення її бачення мають лягти в основу оновлення плану заходів із запровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа".

Цей документ не містить детальних кроків із підготовки реформи базової та профільної середньої освіти, не враховує виклики повномасштабної війни і не містить вимірюваних цілей та індикаторів виконання.

Рекомендуємо МОН пріоритезувати роботу над оновленням плану дій з реалізації реформи НУШ. При цьому, дуже важливо зробити це виважено – на основі досліджень і даних.

Ірина Когут, асоційована аналітикиня Cedos, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Реклама:

Головне сьогодні