Подружній обов'язок чи зґвалтування?

Подружній обов'язок чи зґвалтування?

Про сексуальне насильство у шлюбі не заведено говорити, оскільки вважається, що такої проблеми не існує – нібито шлюб (чи стосунки між партнер(к)ами) сам собою передбачає згоду на секс.

Непоодиноко простежуються в суспільстві хибні уявлення про те, що сексуальне насильство може бути лише тоді, коли кривдник та постраждала незнайомі, або навіть якщо знайомі, то не перебувають у стосунках, а зґвалтування вчиняється зненацька.

До прикладу, темний час доби, потерпіла та кривдник перебувають поза межами своїх місць проживання, де немає нікого, окрім них, постраждала чинить активний фізичний опір, а кривдник заподіює їй тілесні ушкодження.

Як-от у фільмі "Незворотність". У ньому молоду дівчину, яка поверталась вночі з вечірки, жорстоко зґвалтував чоловік у підземному переході.

Водночас в американському серіалі "Неймовірне" ("Unbelievable") головна героїня зазнає зґвалтування з боку незнайомця, який проникає в її помешкання. Дівчина повідомляє поліцію про пережите, але зіштовхується з тим, що її показанням не вірять, а саму справу закривають. Тобто ті, хто мали б допомогти, ще більше травмують потерпілу та відвертаються від неї.

Проблема сексуального насильства оповита різними упередженнями, нереалістичними уявленнями, стереотипами та врешті міфами, які глибоко вкорінилися у суспільстві. Щобільше, нерідко трапляється victim blaming – перекладання відповідальності за вчинення насильства на постраждалу замість кривдника, звинувачення постраждалої у тому, що трапилося.

Тим часом у фільмах здебільшого екранізують сексуальне насильство з боку сторонніх осіб, а в соціумі зберігаються патріархальні наративи про секс у шлюбі як "подружній обов’язок". Така ситуація виносить "за кадр" сексуальне насильство між подружжям чи партнер(к)ами, а суспільство взагалі не усвідомлює, що така проблема існує.

Чи буває зґвалтування у шлюбі або стосунках?

У відомому американському серіалі "Велика маленька брехня" одна із головних героїнь Селеста нібито перебуває у щасливому шлюбі, подружжя виховує дітей, у них панує гармонія та взаєморозуміння. Однак пізніше стає зрозуміло, що жінка переживає фізичне, психологічне та сексуальне насильство з боку свого чоловіка.

Добровільність та згода заміняється "подружнім обов’язком", а агресія ототожнюється із пристрастю та темпераментом.

Добровільність це основна ознака, яка дозволяє встановити – було насильство чи ні.

Відсутність фізичного опору, синців, ушкоджень, з позиції нашого національного законодавства, не означає, що статевий акт відбувся за взаємною добровільною згодою. Так, якщо постраждала відчувала страх застосування насильства, боялася проявів агресії чи існували інші обставини, які перешкоджали сказати "ні" чи виразити заперечення на статевий акт, то це означає, що був секс без згоди, тобто зґвалтування.

За результатами дослідження ОБСЄ з питань добробуту та безпеки жінок, в Україні 28% жінок зазнають фізичного/сексуального насильства з боку свого партнера. А за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 35% жінок у всьому світі страждають від сексуального насильства з боку інтимного партнера.

Ці дані не є остаточними, оскільки існує велика ймовірність того, що значна частина жінок не звертаються по допомогу. А подекуди навіть не усвідомлюють, що зґвалтування у шлюбі взагалі можливе.

На жаль, в Україні не ведеться офіційна статистика щодо сексуального насильства у шлюбі, що не дає оцінити реальні масштаби проблеми. Фахівчині Асоціації жінок-юристок України "ЮрФем" подавали запити щодо статистики за статтями, які стосуються зґвалтування та сексуального насильства.

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за зґвалтування, яке вчинено між подружжям/колишнім подружжям чи з особою, з якою кривдник не перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі, але перебуває у сімейних чи просто близьких відносинах (ч. 2 ст. 152 ККУ). У цьому випадку для кривдника кодекс передбачає суворішу відповідальність у порівнянні з ситуаціями, коли зґвалтування скоїла стороння особа.

І у відповідь на запит ми отримали інформацію про те, що правоохоронці не фільтрують кількість проваджень по частинах відповідних статей (і зокрема, тієї частини, яка стосується зґвалтування у шлюбі). Тобто визначити кількість таких зафіксованих поліцією випадків поки неможливо.

І ще один важливий момент: хоч національне законодавство встановлює відповідальність за зґвалтування у шлюбі, однак, переглядаючи судову практику, я не виявила рішень по притягненню до відповідальності за це.

Водночас на лінію правової допомоги "ЮрФем: підтримка", яка надає безоплатну юридичну та психологічну допомогу постраждалим від сексуального насильства, неодноразово надходили звернення з приводу сексуального насильства у шлюбі.

Жінки повідомляли про те, що змушені були вступити в інтимну близькість зі своїми чоловіками всупереч своїй волі. Через різні фактори, зокрема, попередній пережитий травматичний досвід фізичного насильства, страх агресії чоловіка у відповідь на відмову, вони замовчували своє небажання займатись сексом.

В рамках роботи з такими кейсами адвокатки "ЮрФем: підтримки" зіштовхуються із небажанням правоохоронних органів відкривати кримінальні провадження за фактом вчинення зґвалтування у шлюбі. Таку бездіяльність слідчих адвокатки змушені оскаржувати до суду.

То який підсумок?

По-перше, при зґвалтуванні постраждала може не чинити фізичного опору, а тілесні ушкодження можуть бути відсутні. Сам факт того, що особа не чинила опору статевому акту, не означає, що вона дала згоду на секс.

По-друге, у шлюбі (чи стосунках між партнер(к)ами) також може відбуватися зґвалтування, за яке передбачена суворіша відповідальність у порівнянні із ситуацією, коли постраждалу зґвалтував незнайомець.

Тому допоки суспільство не усвідомить цих двох аспектів, а секс у шлюбі не буде вважатися таким, що завжди відбувається за взаємною згодою, до тих пір не зміняться підходи до розслідування сексуального насильства, зокрема в шлюбі чи у стосунках, тотожних до сімейних.

І поки ми не почнемо говорити про сексуальне насильство у шлюбі чи в стосунках в парі, ми не зможемо висвітлити реальні масштаби цієї проблеми, а також не зможемо змінювати практику розслідування та притягнення до відповідальності кривдників.

Марта Змисла, адвокатка, координаторка лінії правової допомоги "ЮрФем: підтримка", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Реклама:

Головне сьогодні