Гідність пацієнтів чи гідність медиків – що важливіше?
Людний коридор обласного онкологічного диспансеру.
Посеред коридору стоїть жінка у спідній білизні. ЇЇ одяг акуратно складений на стільці поруч.
Інші відвідувачі з цікавістю спостерігають за жінкою. Хтось відводить очі, хтось розглядає нахабно.
Сама вона не знає де подітися від сорому.
Раптом відкриваються двері кабінету УЗД і з нього виходить інша жінка в білизні та починає поспіхом одягатися, а наша знайома – швидко зникає за дверима кабінету.
Що тут відбувається?
Звичайний робочий день в онкодиспансері, де жінок змушують заходити у кабінет одразу роздягненими – начебто для економії часу. А от про роздягальню для них – ніхто не подбав.
В палату травматологічного відділення районної лікарні, де лежать чотири пацієнтки, ми з колегою попросилися для того, щоб поговорити про гідність і який сенс українські пацієнти вкладають у це поняття.
На наше перше запитання про те, що для цих пацієнток означає "гідність", гарна жінка після складної операції на переломаній кінцівці тут же відповідає: "Гідність – це не почувати себе приниженим, залежним. Залежним від унітазу, від допомоги сторонніх, від всяких дрібниць".
Не перериваючись, пацієнтка починає хвалити лікарів та інших працівників відділення і скаржитись на низьку зарплату молодших медичних працівників:
"І ще хочу сказати про нянечок – найбрудніша праця. Не кожен це витримає. Я б платила їм хоча б по 10 тисяч (гривень) в місяць".
Це вперше за три місяці наших розмов про гідність пацієнтів співрозмовник так блискавично ставить себе на місце інших і так влучно описує аморфне поняття гідності.
Щоправда, до цього моменту ми спілкувались тільки з медиками і такі розмови про гідність пацієнтів з ними не завжди йшли гладко.
У всіх трьох районних лікарнях з трьох різних областей, з якими ми працюємо, медики швидко переводять розмову на гідність медичного працівника.
Це й не дивно. Українська медицина, яка після розвалу Радянського союзу виживала всупереч недалекоглядному державному управлінню, а не розвивалась завдяки систематичній державній політиці, стала однією з найбільш реформованих сфер після Революції Гідності.
Стрімкі реформи фінансування і організації послуг внесли безліч змін у звичне існування лікарень і їхнього персоналу, а період адаптації до цих змін ще триває.
І хоча лікарні стали автономнішими, отримали більше свободи у веденні господарської діяльності і можуть вільніше будувати кадрову політику, зміни все одно даються важко.
Це зрозуміло, адже не тільки українські медики не люблять змін – змін не любить ніхто.
Еволюційна психологія пояснює це особливістю розвитку людини. Для первісних людей зміни, які ставалися у звичному більш-менш комфортному існуванні, означали ризик для виживання.
Тому генетично ми усі емоційно реагуємо на зміни і важко до них адаптуємося, незважаючи на те, що зміни – це єдина константа у нашому теперішньому світі.
| Гідність – це не почувати себе приниженим, залежним. Фото photographee.eu/Depositphotos |
Для медиків зміни останніх років – це стрес. Багато хто з медичних працівників не відчуває себе залученими до формування державної політики у сфері охорони здоров’я, не знає, на що очікувати і, навчений гірким досвідом минулого, не вірить у позитивний результат реформи.
На жаль, найчастіше страждають від цього пацієнти. Адже працівники комунальних медичних закладів намагаються "захистити" свій крихкий світ і компенсують зовнішню невизначеність жорсткими і негнучкими внутрішньолікарняними практиками.
Але медичні працівники можуть адаптуватись до нових умов і багато хто це вже робить, поєднуючи роботу в комунальних і приватних закладах.
Один з лікарів під час зустрічі зізнався, що коли він веде прийом у приватній лікарні він зовсім по-іншому ставиться до пацієнтів.
Проте з комунальних закладів ми досі чуємо шокуючі історії про порушення принципів гідного ставлення та медичної етики, такі як на початку цієї статті, і багато інших:
💉 У лікарні швидкої допомоги про смерть людини у реанімації не повідомляли родичів, навіть якщо вони були у лікарні, коли на зміні не було лікуючого лікаря.
💉 Жінку з травмованою дитиною, яка доїхала з місця ДТП до лікарні на таксі не прийняли в ургентному відділенні, оскільки лікарня була визначена як ковідна.
💉 Професор медицини пояснював родичам молодої жінки після інсульту перспективи її відновлення: "Та це вже нічого не буде, це овоч".
Це лише кілька нещодавніх випадків, які, на жаль, повторюються.
Такі шокуючі історії, а також просто зневажливий тон, крики, замкнені на ключ туалети, відсутність можливості покликати чергову медсестру чи медбрата без допомоги сусідів по палаті або родичів – все це не додає пацієнтам гідності.
Такі випадки і підштовхнули нашу організацію зайнятись поняттям гідності пацієнтів і почати досліджувати її на практиці разом з трьома районними лікарнями-партнерами.
Чи можливо уникнути ситуацій, під час яких пацієнти почуваються приниженими, навіть під час реформування системи?
Коли ми спілкувались з медиками у трьох лікарнях, вони часто висловлювали думку, що гідність пацієнтів буде під загрозою, поки не будуть почувати себе гідно медики.
З цим важко не погодитися – залежність від змін і невизначеності справді часто не дозволяє медичним працівникам почуватись гідно на робочому місці.
Наші колеги у лікарнях найчастіше скаржились:
- на недостатнє фінансування, особливо на низькі зарплати;
- на надмірну завантаженість;
- на пацієнтів, які вимагають, щоб їх обслуговували, хоча обслуговуватись вони мають у іншому місці;
- на скарги пацієнтів.
Коли ми ретельно вивчили ситуацію у цих закладах, то зрозуміли, що:
💊 багато зі скарг від медичного персоналу це не так претензії до реформ, як реакція на брак напрацьованих управлінських рішень для того, щоб адаптуватися до змін;
💊 зарплати медичних працівників і фінансування лікарень будуть рости, якщо послуги будуть затребувані пацієнтами;
💊 надмірна завантаженість медичних працівників не підтвердилась у двох лікарнях, для яких ми проводили аналіз, але розподіл робочого часу справді міг би бути удосконаленим;
💊 пацієнти недостатньо проінформовані про умови прийому у вторинних закладах і це можна вирішити посиленням комунікації між сімейними лікарями, вторинкою і структурними підрозділами з питань охорони здоров’я у громадах, де ці заклади працюють, або регуляторними змінами на національному рівні;
💊 пацієнти скаржаться на національні гарячі лінії, тому що мало де існують ефективні механізми скарг, їх розгляду та відповідних управлінських рішень на рівні лікарень.
Чекати на завершення зміни для того, щоб почати ставитись до пацієнтів гідно – не вихід. Перед Україною лежить ще довгий шлях до трансформації системи охорони здоров’я.
На цьому шляху пацієнти і медичні працівники повинні стати партнерами. Адже всі хочуть одного – не бути залежними від зовнішніх обставин, почуватись гідно на місці праці чи лікування, відчувати до себе повагу.
А першим кроком до цього може стати просте рішення – трохи частіше ставити себе на місце тієї людини, з якою ми спілкуємося.
Дотримання принципів гідності пацієнта, ставлення до них з повагою, розумінням і співчуттям є нормальною людською поведінкою у суспільстві.
Однак, крім гуманістичних цінностей, лікарню має стимулювати можливість отримати більше задоволених пацієнтів, а відповідно – і більше фінансування.
Марія Бачмага, директорка громадської організації "PH Capital. Експерти з громадського здоров’я"
Матеріал підготовлено в рамках проєкту "Сприяння впровадженню принципів гідності людини у закладах охорони здоров’я", що фінансується Канадським фондом місцевих ініціатив.
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Титульна світлина artursz/Depositphotos
Вас також може зацікавити:
З березня медицина без протоколів: чим це загрожуватиме здоров'ю українських пацієнтів
То ходять гроші за пацієнтом чи ні? Що відбувається із сімейною медициною насправді
Пацієнти боротимуться за свої права разом із парламентарями
Один лікар на 100 пацієнтів: НСЗУ розповіли про навантаженість на медзаклади
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.
Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".