Пацієнти боротимуться за свої права разом із парламентарями

Чи можна виміряти такі речі, які здаються невимірюваними – наприклад, стигму та дискримінацію?

Виявляються, що можна – в Україні зусиллями БО "100% життя" таке дослідження вже проводиться вчетверте.

Нещодавно його результати були презентовані. Ось декілька вражаючих цифр.

З проявами стигми і дискримінації з боку медичних працівників стикалися 17% людей, які живуть з ВІЛ – саме через свій діагноз.

Найбільш поширені прояви – це грубе фізичне поводження, уникнення фізичного контакту, а також вербальне насильство у формі образ і пліток, навіть рекомендація не вступати у сексуальні стосунки!

Через це 30% людей, які живуть з ВІЛ, проявляли самодискримінаційну поведінку – відмовлялися від сексу, не зверталися за медичною допомогою, ізолювались від сім’ї та друзів, не влаштовувались на роботу або звільнилися.

45% опитаних зізнавалися, що їм соромно, за те, що вони – ВІЛ-позитивні, про прояви внутрішньої стигми розповіли 63%.

Насправді, такі дослідження дуже важливі, адже стигма й дискримінація – це основні перешкоди при доступі до лікування.

Пацієнти, особливо із інфекційними та психічними захворюваннями, не звертаються до лікарів, бо бояться осуду та зверхнього ставлення, розкриття їхніх медичних діагнозів та потерпають від відчуття провини за свої хвороби.

Але це шкодить не тільки їм, але й громадському здоров’ю в цілому, адже здоров’я нації залежить від особистого здоров’я кожного її громадянина.

До того, досі лишається нерегульованими деякі колізії національного законодавства, яке не містить чітких механізмів реалізації пацієнтами своїх прав на охорону здоров’я. Самі норми законодавства подекуди досі нехтують правами людини.

Таким чином, з’явилася нагальна потреба в захисту прав пацієнтів на системному, державному рівні.

Саме з цією метою парламентарії та пацієнтські організації об’єдналися та зареєстрували міжфракційне депутатське об'єднання (МФО) "Здоров'я нації та права людини".

[BANNER1]

В чому складаються основні завдання цього МФО?

По-перше, це формування політичної волі до розробки та промоції заходів для подолання бар’єрів у захисті прав людини в сфері охорони здоров’я та об’єднання зусиль парламенту, урядовців, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для подолання стигми та дискримінації, а також захисту законних прав та інтересів людей з інфекційними і психічними захворюваннями.

По-друге, це укріплення партнерських відносин та налагодження регулярного діалогу пацієнтських та неурядових організацій, щоб об’єднати їхні зусилля у вирішенні проблем, пов’язаних з якістю життя пацієнтів, реалізацією гарантованих державою прав пацієнтів і членів їх родин, забезпеченням медичними та соціальними послугами в необхідному обсязі.

За допомогою МФО ми забезпечимо простір для комунікації, спільного розгляду питань, адвокації та обміну інформацією щодо необхідних законодавчих змін, а також обмін позитивними й ефективними практиками реалізації ініціатив у цій сфері.

Є нагальна потреба захисту прав пацієнтів. Фото obencem/Depositphotos

По-третє, це комунікація та координація дій між парламентом та іншими сторонами щодо законодавчих ініціатив з питань ефективних заходів контролю над ВІЛ, туберкульозом та іншими інфекційними захворюванням.

В-четверте, це впровадження ініціатив, що мають на меті покращення становища людей з інфекційними і психічними захворюваннями; розробка законопроєктів, які сприятимуть ефективному подоланню інфекційних захворювань та поведінкових чи психічних розладів.

Акцентування уваги на ролі парламентарів у процесі реалізації Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року.

По-п’яте, ми будемо забезпечувати діалог між парламентарями щодо ефективних стратегій та програм для сталого захисту прав людини у сфері охорони здоров’я та соціального захисту.

[BANNER2]

Наостанок, МФО буде контролювати впровадження та виконання стратегій подолання епідемій, зменшення рівня захворюваності інфекційними та неінфекційними хворобами та покращення якості життя пацієнтів.

До роботи Парламентського МФО окрім народних депутатів планується долучити представників органів виконавчої влади, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, міжнародних партнерів, пацієнтських, правозахисних, неурядових організацій.

Україна, як країна-член ООН, приєдналася до глобального процесу забезпечення сталого розвитку.

Цілі сталого розвитку якраз й включають прогрес в області здоров'я і благополуччя всього населення і його найбільш уразливих груп.

Однією з таких груп є люди, які перебувають в ризику або хворіють на інфекційні захворювання – COVID-19, ВІЛ/СНІД, гепатити, інші інфекційні захворювання); мають психічні захворювання (депресивні розлади, шизофренію, хворобу Альцгеймера, наркотичну залежність, епілепсію, розумову відсталість тощо).

Без згуртованої, системної роботи влади у взаємодії з громадянським суспільством система здоров’я та благополуччя населення залишатиметься у стані стагнації, пострадянська стигма матиме перевагу над правами людини, а численні суперечності в законодавстві заважатимуть його ефективному застосуванню.

Лада Булах, народний депутат від партії "Слуга народу", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина everythingposs/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

7 книжок про життя без стереотипів

11 фото про те, як гендерні стереотипи доходять до абсурду

Ціна стереотипу. Чому зволікання з легалізацією медичної марихуани дорого коштує Україні

В плену каких стереотипов о клинических исследованиях живут украинцы

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.