"Масштабне залісення" від Зеленського ризикує призвести до "масштабного опустелювання"

Президент Володимир Зеленський на Всеукраїнському форумі "Україна-30. Екологія" підписав Указ "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів". І хоча в тексті Указу про це не йдеться, але ціль була озвучена:

"За 10 років збільшити площі лісів на один мільйон гектарів. Задля цього у найближчі три роки ми прагнемо висадити в Україні один мільярд дерев".

Указ позиціонується як дії України із запобігання змінам клімату і покращення стану довкілля (зокрема, мається на увазі, що чим більше на планеті дерев, тим більше двоокису вуглецю вони поглинають з атмосфери, що сприяє стабілізації клімату).

Але коли гарна ідея несе значні ризики – добре буде своєчасно їх назвати і поставити незручні запитання.

Біологи та екологи добре знають, що залежно від того, які дерева і де саджати, ефект від масштабної висадки з точки зору збереження довкілля може бути негативним, якби парадоксально це не звучало.

Бо хоча й загальновідомо, що дерева поглинають з атмосфери та утримують вуглець, але наукові дані свідчать, що не все так просто, і це твердження далеко не всюди можна використати, зокрема – далеко не у всіх регіонах планети.

Наприклад, у природних екосистемах степової та лісостепової зон більшість вуглецю зберігається не в деревах, а в ґрунті.

І найбільше його зберігають грунти у степах, значно більше ніж у лісах. І, на жаль, саме на знищення степів направлене президентське "Масштабне заліснення України".

Слова "степ" досі немає у законодавстві, але кожен підсвідомо розуміє, що воно означає. Тут переважають трав’янисті рослини, які пристосувалися до дефіциту вологи.

Вони тримають більшість своєї біомаси під землею у масивних коренях, бульбах і цибулинах. Щільна коренева система, що розростається біля поверхні ґрунту, і відмерлі рештки рослин утворюють дернину. Коли степ зрошують рясні дощі, вода затримується у дернині і рослини встигають за короткий час поглинути її максимально.

У другій половині літа, коли степ починає всихати, відмирає лише та частина рослин, що знаходиться на поверхні ґрунту.

Основна біомаса рослин буде очікувати нового сезону, схована глибоко під землю. Це дуже корисне пристосування і для захисту від пожеж, які в степу не рідкість.

Тож дернина не пропускає дощову вологу глибоко під землю, органіка у степовому ґрунті майже не розкладається, а накопичується. А органіка – це вуглець, поглинутий рослинами з атмосфери.

Так степ, допоки лишається степом, безкінечно накопичує у ґрунті вуглець, стабілізуючи клімат і даючи життя сотням видів живих організмів.

Втім, варто зруйнувати степову рослинність, як чорнозем починає промокати під час дощів, зазнавати ерозії та руйнування (фактично, розкладається мікроорганізмами під впливом опадів, здувається вітром або змивається вниз по схилах).

У результаті вуглець, накопичений рослинами протягом багатьох тисяч років, вивільняється у атмосферу у тисячі разів швидше, ніж колись поглинався. Для того, щоб це відбулось – немає жодного значення – посадити на місці степу сою чи ліс: однаково степ з його унікальними властивостями буде зруйновано.

Герпетологічний заказник. Фото: Артем Жеребцов

Тому якщо ліси створювати на місці природних екосистем – степів чи луків, то у кращому випадку такі дії вийдуть "в нуль" з точки зміну клімату. А у більшості випадків новостворені ліси стають потужним джерелом викидів вуглекислого газу.

Бо крім вивільнення внаслідок руйнування рослинного покриву треба враховувати і викиди від техніки під час висадки та догляду за лісом, і вивільнення під час масштабних пожеж.

Дослідження вказують, що в таких випадках запаси вуглецю у ґрунтах знижуються в середньому на 36%, а у 75% випадків така ситуація може зберігатися протягом як мінімум 100 років!

Врешті це все не дивно для тих, хто саджає дерева з розумом, адже природа задовго до появи людини визначила, де рости лісам а де розкинутись степам. Тож у кожній кліматичній зоні найбільш ефективно стабілізує клімат своя природна екосистема, і це, звісно, не всюди ліс.

Виходить, що висаджуючи нові ліси на місці степів, ми робимо так, що в атмосфері вуглецю стає значно більше, ніж якби степ залишили степом.

І оскільки йдеться про те, що висадка лісів руйнує ґрунти, то варто згадати, що за визначенням саме втрата ґрунтів є опустелюванням. Між іншим, наша держава і без того є європейським лідером за темпами опустелювання.

Є ще інший аспект – біорізноманіття. Свої унікальні комплекси флори і фауни є на всіх різновидах степів, в тому числі і на піщаних степах, солончаках, кам‘янистих розсипах.

Тварини та рослини, пристосовані до життя на них, не можуть існувати у жодному іншому місці.

Враховуючи, що степи зараз переважно є розораними (залишилось не більше як 3% від того, що колись ними було), то не дивно, що третина всіх видів рослин і тварин, включених до Червоної книги України, є саме степовими. Але незважаючи на це, степ досі є найбагатшою на різноманіття флори екосистемою: на квадратному метрі степу можна зустріти до 100 видів рослин.

Висадка лісу повністю трансформує і фактично знищує місця проживання всіх цих видів. Зберігати чимало з них Україна зобов'язана з точки зору кількох міжнародних угод (включно з угодою про асоціацію з ЄС), і серед Європейських держав це можемо зробити лише ми, адже степи є лише в Україні серед всіх держав ЄС і кандидатів на вступ до нього.

Тож наші залишки степів – це всі степи Європи.

Тим більше, як показує досвід минулих років, ліс в степу виростити важко – це просто не передбачено природою. Якби це було можливо – це сталось би природним чином.

Хоча лісівники намагаються перехитрити клімат і закони природи, висаджуючи не місцеві види дерев, а більш посухостійкі види з інших континентів, наприклад акацію (робінія псевдоакацію) та маслинку (лох сріблястий) – але навіть за офіційними даними Держлісагенства, середня приживлюваність нововисаджених лісів в степовій зоні складає менше 70% в перший же рік (в місцями – від 32%).

Тобто кожне 3-є дерево треба пересаджувати заново, а третину насаджень – повністю оновлювати щороку. Між іншим, з 2010 по 2015 роки саме на досягнення "оптимальної лісистості" було витрачено 2 млрд грн з державного бюджету.

На супутникових знімках, зроблених з різницею в 5 років – один з степових лісгоспів Луганщини, ще щороку буквально закопують гроші в розжарений пісок, знову і знову саджаючи у нього ліс

Тому більшість дослідників налаштована однозначно: висадка дерев у степах чи луках має більше шкоди, ніж користі для природи та клімату.

Нічого дивного, що в Європейському Союзі, де прислуховуються до науки та здорового глузду, намір висадити три мільярди дерев супроводжується однозначною умовою – ніякої висадки дерев в степах і інших природних екосистемах (луках, болотах тощо).

І ніяких посадок немісцевих видів дерев здатних до неконтрольованого поширення – як вищезгаданих акацію та маслинки.

Але чому ми вважаємо що 1 млрд дерев в Україні будуть садити саме в степу?

Є декілька причин.

Перша – як це не парадоксально звучить, але Україна досі живе за завітами Сталіна, і його "Великому плану преобразования природы".

Його сутність – природа повинна слугувати задоволенню інтересів людини, і кожен клаптик має максимально експлуатуватись для інтересів народного господарства. Т

ому і Лісовий і Земельний кодекс, досі каже, що створення нових лісів відбуватись на "землях, непридатних для використання в сільському господарстві", "деградованих", "малопродуктивних".Тобто фактично на залишках природних територій, які через складний ландшафт не потрапили під розорювання.

Оскільки радянська ідеологія нічого не говорила про потребу зберігати кожну з природних екосистем, то й досі йдеться лише про "використовувати".

Відповідно – якщо степовий схил не можна розорати – чомусь його конче необхідно хоча б засадити акаціями. Як в колишніх колгоспах – "щоб земля не гуляла". Колгоспів давно нема, а президенти досі підписують укази, направлені на те, щоб земля "не гуляла".

Друга – аби висадити таку велику кількість дерев, треба великі території, де їх саджати, а ще й території де вирощувати саджанці.

Після того, як законопроект №2194, незважаючи на критику екологів, передав майже всі вільні землі в комунальну власність – державним лісгоспам прийдеться просити згоди ОТГ на передачу земель під лісорозведення.

Враховуючи, що для багатьох ОТГ земельний податок – основне джерело надходження, то дуже сумнівно, що вони будуть віддавати хай навіть орні землі (а саме там логічно було б висаджувати дерева з точки зору зміни клімату).

Тому будуть віддавати "землі непридатні для використання в сільському господарстві", тобто залишки природи, як це робили радянські колгоспи.

Третя – за держлісгоспами степових областей досі числяться десятки тисяч гектар незаліснених ділянок, які їм передали під час попередніх "великих заліснень", але на яких вони, на щастя, не встигли висадити ліс через зупинення бюджетного фінансування у 2015 році.

Минулої осені, ще коли мова йшла усього про мільйон, а не про мільярд дерев – нам завдяки співпраці з Міндовкілля вдалось вчасно виявити та зупинити від знищення лісівниками 166 гектар таких ділянок. Цього року варто очікувати на порядок більший обсяг висадки, і ймовірно – в сотні рази більший.

Четверта – в червні цього року міністр захисту довкілля та природних ресурсів Роман Абрамовський видав наказ "Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території і мінімально необхідної захисної лісистості агроландшафтів України".

Незважаючи на те, що чинні закони не вимагають прийняття такого наказу – але це було зроблено на виконання березневого рішення РНБОУ та відповідного Указу Президента, хоча ми добре розуміємо, що цей наказ міністрові Абрамовському "підсунули" лісівники, як і зробили це з указом про "масштабне залісення", що його підсунули на підпис Президентові.

Обоє вони ініціативні політики, але не досвідчені лісівники, і тому не розпізнали давню радянську "схему" у гарній обгортці ідеї "масштабного залісення".

"Оптимальна лісистість", і "захисна лісистість", затверджені цим наказом, збігаються з цифрами наказу, затвердженого міністром екології Філіпчуком у 2008 році, які в свою чергу збігаються з цифрами радянських лісівників 1970-их років.

Чому "схема"? А тому, що всі степові лісгоспи є дотаційними. Тут немає промислових рубок і їхній "хліб" – посадка лісу, а не рубка.

А якщо нема нових і нових площ під насадження лісів, то логічно було б запитати, для чого стільком людям платити зарплатню, коли їм об'єктивно нічим зайнятись.

Саме тому лісова галузь, ще з далеких 70-х й понині працює над тим, щоб ціною природи обґрунтовувати нові і нові площі під лісорозведення. Нові президенти і міністри цю історію навряд знають, тому легко клюють на красиві гасла про "оптимальну лісистість".

Для ілюстрації абсурду наведемо лише одну цифру – аби досягнути "оптимальної лісистості" треба створити в степових областях 1.2 млн га додаткових лісів. Це як половина площі всіх лісів Карпат.

І хоча міністр захисту довкілля в своїх інтерв’ю вказує, що ліс в степу садити не будуть, а Верховною Радою в першому читанні прийнятий законопроект №5650, який приводить українське законодавства в частині створення нових лісів до європейських стандартів – це зовсім не є гарантією того, що в силу озвучених вище причин лісівники на місцях все таки не підуть шляхом найменшого супротиву і не почнуть цієї осені масове заліснення степів.

Тим більше, щоб саджати ліс, необхідно змінити цільове призначення земельних ділянок. Тому і нам з вами і міністрові з Президентом, кожен лісівник дивлячись в очі, скаже, що ліс саджають "не у степу, а на лісових землях".

Але ми сподіваємось, що все таки Держлісагенство, Міндовкілля та Офіс Президента дослухаються до здорового глузду і не будуть займатись масовою висадкою лісу в степу.

І не перетворять "Масштабне заліснення" у "Масштабне опустелювання".

Олексій Василюк, ГО "Українська природоохоронна группа", спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Хочете посадити дерево? 5 речей, про які треба дізнатися перед тим, як взятися за справу

Як правильно посадити дерево, щоб не нашкодити: алгоритм та поради

Як зберегти українські ліси, степи та луки? Критично важливі кроки

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.