Міни замість грибів: коли ліси стануть безпечними?

Я і моя родина – завзяті грибники, для нас "тихе полювання" є величезним задоволенням. Але як минулого, так і цього сезону, наші можливості в цьому плані обмежені: ліси Київщини криють у собі смертельну небезпеку. А все через "подарунки", які залишили окупанти, у вигляді мін та снарядів.

У місцевості, де я живу з початку війни – неподалік Київського моря, активних бойових дій не було. Втім, це не означає, що наші ліси абсолютно безпечні. На деяких в’їздах до лісу стоять таблички "Міни", і особисто мені не хочеться перевіряти, чи справді там є вибухонебезпечні предмети, чи їх просто встановили військові, аби відвадити місцевих шастати лісами.

Небезпека й справді реальна і близька. За даними Держслужби з надзвичайних ситуацій, зараз Україна є однією з найбільш небезпечних країн з точки зору замінованих територій – їхня площа сягає 174 тисячі квадратних кілометрів, тобто майже третина загальної площі держави.

У самій лише Київській області сапери-рятувальники знешкодили вже понад 77 тисяч вибухонебезпечних предметів, і розмінування триває. Ми й самі час від часу чуємо характерні вибухи від знешкодження мін. За даними ДСНС, найбільш забрудненими є території Бучанського, Броварського та Вишгородського районів.

Час від часу повідомляють про людей, які повернулися на деокуповані території, знаходили вдома міни, залишені окупантами – на кухні, у кімнатах або навіть у туалеті. Для необачних це закінчилося погано. Особливо почастішали випадки підривання на мінах, коли почалися сільськогосподарські роботи. Зовсім недавно на Київщині підірвався тракторист – на щастя, відбувся пораненнями. Станом на квітень 2023 року від підриву на мінах загинуло 126 осіб, з них шестеро дітей, дістали серйозних поранень – 286 осіб, з них 33 дитини.

Використання протипіхотних мін заборонене Оттавською конвенцією, до якої Україна приєдналася 1999 року. На жаль, для Росії ці конвенції – порожній звук. Ворог порушує усі можливі правила ведення війни, зокрема – використовуючи дистанційне мінування. Що істотно ускладнює роботу нашим саперам.

Чому міни такі небезпечні? По-перше, тому що їх багато, і ніхто не може сказати точної кількості та місць розташування. По-друге, вони майже непомітні неозброєним оком: той, хто не має відповідного досвіду і ніколи не бачив "пелюсток" або розтяжок, легко може їх проґавити. На спеціалізованих тренінгах навіть проводять експерименти з муляжами мін та снарядів: більшість звичайних людей їх або не помічає, або не розцінює предмет як небезпечний.

Ще одна причина – для мін майже не існує достатньо легкої людини: деякі міни спрацьовують на вагу від 3 кг, тобто, становлять небезпеку навіть для дитини або тварини, не говорячи про дорослу людину. А від розтяжок взагалі врятуватися майже неможливо – неозброєному оку вони непомітні.

На жаль, міни та снаряди у лісах, де точилися і досі точаться бої – це наша нова реальність на найближчі роки, якщо не десятиліття. Скільки часу потрібно на розмінування? Думки різняться. Є теорія, що один день обстрілів території – це місяць подальших розмінувань. Хтось говорить, що для того, аби звільнити від небезпечного непотребу українську землю, потрібен рік, хтось називає термін у десятиріччя. Наприклад, після війни на Балканах у 1991-1995 роках Хорватії знадобилося 20 років, щоб звільнити територію від слідів війни. Та й то, зробити це повністю не вдалося – залишилося ще близько 3% важкодоступних територій, які потребують розмінування.

За словами експертів-піротехніків, Україну теж чекає цей шлях. Частково небезпека для місцевих буде зменшуватися – щось будуть розміновувати фахівці, якісь міни та снаряди виходитимуть з ладу у зв’язку зі старінням. Але у будь-якому разі ліси на територіях, які були окуповані і де точилися бої, будуть місцем небезпеки для цивільних на багато років.

Які рекомендації є для тих, хто напередодні грибного сезону хоче піти до лісу? Фахівець із мінно-вибухової справи 130 батальйону ТРО Олексій Чхало розповів нескладні правила, які буквально рятують життя.

"Загальний принцип завжди такий: не знаєш що це – вважай небезпечним і тримайся якнайдалі! Там, де стоять позначки "Міни", краще взагалі не ходити. Якщо ці таблички хтось поставив, значить, ознаки мінування є, нехай навіть там одна міна або її залишки. Крім того, потрібно уникати стежок глибоко в лісі: краще намагатися рухатися дорогами з твердим покриттям або користуватися дорогами, по яких уже хтось проїжджав", – розповідає Олексій.

Ще одне правильно – уникати місць, де є явні ознаки присутності військових – окопи, ящики, залишки форми, маскувальні сітки, якесь обладнання. Те ж саме стосується побутових речей у незвичних місцях: наприклад, якщо ви в лісі знайшли телевізор чи унітаз, не чіпайте їх.

Повинна насторожити прим’ята трава, занадто високий пеньок, високий насип, навіть зламана гілка. Небезпечними є і будь-які підозрілі предмети. Особливо варто звертати увагу на зав’язані або обірвані мотузки, проволока тощо. Якщо раптом натрапили на щось подібне, краще якомога швидше виходити з лісу, причому тією ж дорогою, що заходили в нього. Фахівці рекомендують якось позначати місце небезпечної знахідки, щоб потім повідомити у відповідні служби.

Ще одна порада від Олексія Чхала – спілкуватися з місцевими, які знають ліси, як свої п’ять пальців. Вони точно підкажуть, де були військові, де, можливо, хтось вже підірвався, де вони ходять самі і бачать, як ходять люди і їздять машини.

Варто також знати, як виглядають особливо небезпечні міни, які можна помітити на поверхні. Це ПФМ-1, МОН-50 та МОН-90 ПОМ-2 а також ПТМ-1, які в бойовому стані знаходяться над землею, тому помітні оку. А також ручні гранати Ф-1, РГД, РГО. Наближатися на них не можна, бо цивільна людина не зможе визначити, від чого ця міна спрацює.

Протипіхотні міни натискної дії ПМН ПМН-2 ПМН-4 закопують зазвичай не дуже глибоко, й інколи можна побачити та впізнати їхню поверхню, а також побачити не встановлені міни чи залишки упаковування.

Протитанкові ТМ-62М та ТМ-62П інколи залишають просто на поверхні, тому також корисно знати, як вони виглядають і який вигляд мають їхні підривники, та впізнавати.

Протитанкова міна

Набагато гірша ситуація з тими мінами, які закопують у ґрунт і які неможливо одразу помітити. З них, мабуть, найбільш небезпечна ОЗМ-72, яка встановлюється у ґрунті, а із землі стирчить на декілька сантиметрів лише підривник МУВ, який виглядає просто як маленька алюмінієва трубка. Також неподалік можна ОЗМ-72 можна знайти характерні кілкі та металеву проволоку. Якщо пощастило помітити ці ознаки, то треба дуже обережно відходити, не чіпаючи рослини та гілки.

Щоб мати уявлення, як виглядають ці боєприпаси, є сенс знайти їхнє зображення в інтернеті. І, натрапивши на них у лісі, триматися якнайдалі. Про це треба знати самим і постійно повторювати дітям, яких природна цікавість може довести до біди.

Важливо: Міни під ногами: у ДСНС показали 9 видів бомб, які розкидали окупанти в Україні

Головне, що слід пам’ятати: наш ворог – підступний та безпринципний, який не має честі та не дотримується жодних правил. Свої "подарунки" у вигляді мін вони маскують дуже ретельно та винахідливо, і тільки досвідченим оком їх можна помітити. А оскільки більшість нас з вами, звичайних любителів природи та грибників, не мають саперного досвіду, а псів Патронів на всіх не вистачить, найкращий варіант – утриматися від лісових прогулянок цього літа. Або ж гуляти лише у тих лісах, де не було бойових дій і які багаторазово перевірені місцевими.

Вікторія Чирва, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора