Світові новинки жовтня: Нобель, Ґонкур та інші

Осінь почала приносити свої літературні плоди. Саме зараз в світі роздають літературні нагороди. "Українська правда. Життя" перевірила, хто, що, і за що отримав.

Місяць тому опублікували короткий список номінованих на Букерівську премію. 16 жовтня буде оголошений переможець. Головна інтрига – переможуть дебютанти чи досвідчені автори?

В очікуванні на новину - читаємо тільки найкраще.

Китай

10 грудня в Стокгольмі першу в історії Китаю літературну Нобелівську премію отримає письменник Мо Янь. Варто також пам’ятати, що 2010 року Китай уже отримав "нобеля" миру… От тільки лауреат Лю Сяобо сидів у в’язниці як політичний в’язень.

З цього ракурсу нагородження Мо Яня виглядає як своєрідне примирення Нобелівського комітету з КНР, адже Мо Янь точно не є дисидентом.

Його входять до рейтингів "улюблених книжок" китайських читачів. Натомість колеги-письменники з Китаю іноді закидають Мо Яню брак цехової солідарності, бо він не виступає на захист письменників-політичних-в’язнів.

Псевдонім Мо Янь значить "мовчи", його справжнє ім’я Гуань Моє.

Дитинство і підлітковий вік Гуань Моє припали на Культурну революцію. Після неї чимало письменників "неправильного" походження втекли з країни. Наприклад, Дай Сіє, автор роману "Бальзак і маленька китайська кравчиня".

Гуань Моє відбув Культурну революцію, а 1976 року (у віці 20 років) приєднався до народно-визвольної армії Китаю. За 5 років вийшов друком його перший твір.

Тексти Мо Янь майже не перекладалися в пострадянському просторі. Наприклад, в Україні перекладено лише одне його оповідання "Геній".

2013 року в Китаї вийде друком новий роман письменника "Бах!". Сам Мо Янь радить усім прочитати свій роман 1996 року "Великі груди та широкий зад". Його американський перекладач Говард Голдблет уже боїться, що "феміністки розіпнуть нас за назву роману". Але далі він пояснює, що насправді роман – про силу жінок в історичному процесі.

В цьому романі Мо Янь охоплює період останніх років життя останньої королівської династії, народження китайської республіки, японської окупації, "культурної революції" та інших подій історії Китаю 20 століття.

Українські читачі не розбалувані читанням китайської літератури. Можливо, Нобелівська премія для китайського письменника трохи змінить асортимент перекладної літератури.

В очікуванні на це можна почитати цікаві цитати з інтерв’ю Мо Яня та зовсім свіжий щойно виданий переклад роману "Країна вина".

Франція

У Франції щойно оголосили короткий список претендентів на Ґонкурівську премію. Він виглядає так:

Vassilis Alexakis pour " L’enfant grec " (Stock)
Thierry Beinstingel pour " Ils désertent " (Fayard)
Patrick Deville pour " Peste et choléra " (Seuil)
Joël Dicker pour " La vérité sur l’affaire Harry Québert " (Fallois)
Mathias Enard pour " Rue des voleurs " (Actes Sud)
Jérôme Ferrari pour " Le sermon sur la chute de Rome " (Actes Sud)
Linda Lê pour " Lame de fond " (Christian Bourgois)
Joy Sorman pour " Comme une bête " (Gallimard)

Французька преса називає фаворитом Патріка Девілля і його роман "Чума та холера". Про цю книжку "Українська правда. Життя" вже писала.

Короткий список стане ще більш коротким 30 жовтня. А переможця назвуть 7 листопада. Одночасно з ним стане відомий лауреат альтернативної премії Renaudot.

З-поміж номінованих варто звернути увагу на ім’я Vassilis Alexakis із романом "L’enfant grec". Цей письменник увійшов до списків не тільки "ґонкура", але й премій Renaudot, Fémina, Médicis. Він – один із нинішніх улюбленців критиків і преси.

Письменник Васіліс Алексакіс сам себе називає "інспектором вулиць" - після важкої операції він може ходити дуже повільно і лише з паличкою. Його романи наповнені особливим паризьким духом, де автор-оповідач ніби веде читача вулицями міста.

В романі "L’enfant grec" ("Грецька дитина") Алексакіс водить читача алеями Люксембурзького саду. Реальний план подій відбувається в госпіталі на півдні Франції, де оповідач лежить після операції. З палати лікарні уява несе до Парижа, а звідти – в спогади та вигадку.

В художньому світі Алексакіса поруч існують реальні особи сьогодення, історичні фігури та цілковито вигадані персонажі. Д’Артаньян і Дон Кіхот, Тарзан і Робінзон Крузо, Зорро і Робін Гуд, Олівер Твіст і Жан Вальжан… і десь там в кущах іноді пробігають зірки на кшталт Бодлера чи Леніна.

"L’enfant grec" - чудесне читання для всіх закоханих у літературу, хто колись давно читав книжки під ковдрою з ліхтариком. Де б ще трапилося просто так запитати себе, як там поживають діти капітана Гранта?