Музейний острів. Культурні цінності Криму в ізоляції

Частина 1

Минулого тижня до напруженного кримського "порядку денного" додалася ще одна, менш очевидна широкому загалу, проте вкрай суттєва, проблема – подальша доля мистецької спадщини та музеїв на території АР Крим.

Так, депутат Володимир Ар’єв заявив, що з кримських музеїв вивозяться полотна Івана Айвазовського, а віце-прем’єр з соціальних питань Олександр Сич висловив побоювання, що деякі експонати з кримських зібрань, які тимчасово демонструються на виставках в Росії, можуть вже не повернутися на територію України.

Тим часом в Нідерландах, в Музеї Алларда Пірсона, що є частиною Амстердамського університету, триває виставка "Крим: золото і секрети Чорного моря", на якій експонуються древні коштовності з 5 українських музейних зібрань (4 кримських музеї та київський Музей історичних коштовностей).

На прохання української сторони термін роботи виставки був подовжений до вересня 2014 року. Спеціальний представник президента РФ з міжнародного культурного співробітництва Міхаїл Швидкой зробив з цього приводу заяву: що все музейне золото має повернутися до Криму.

Разом з тим, Міністерство культури України вже повідомило, що експонати з Амстердаму будуть повернуті Україні, адже документи на перевезення творів були видані українською стороною.

Експонат виставки "Крим. Золото і секрети Чорного моря", фото - Allard Pierson Museum

Експонат виставки "Крим. Золото і секрети Чорного моря", фото - Allard Pierson Museum

Кримська криза, без сумніву, загрожує мешканцям півострову значно серйознішими наслідками, аніж перекритий доступ до класичного живопису. Тим не менше, ситуація навколо місцевого культурного спадку викликає неабиякий привід для занепокоєння, адже втрата мистецьких та археологічних пам’яток, що ними багатий Крим, загрожує державі серйозним духовним та матеріальним збитком.

Українська правда. Життя пропонує огляд найбільш цікавого та цінного мистецького надбання, що зберігається в археологічних та художніх музеях на території АР Крим.

Славетний художник Іван Айвазовський був згаданий в цьому контексті найпершим не випадково. Видатний художник-мариніст, величні реалістичні пейзажі якого прикрашають усі чільні музеї пострадянського простору, Айвазовський сьогодні є одним з тих митців, ім’я якого "на слуху" навіть у вельми віддаленої від мистецтва аудиторії.

Айвазовський "Бриг Меркурій, атакований двома турецькими кораблями", 1892. З колекції галереі в Феодосії

Сприяє такій популярності й помітний попит на його твори серед світових колекціонерів.

Зокрема, в квітні 2012 року його полотно "Вид Константинополя і Босфора" було придбане на аукціоні Sotheby’s за 3,23 млн. фунтів.

Морські пейзажі Айвазовського цінуються також вітчизняними можновладцями та бізнесменам як розкішний подарунок з присмаком вишуканості та "культурності". Остання тенденція породила у свій час помітну хвилю підробок на майстра. Ба, навіть в резиденції колишнього президента Януковича Межигір’ї було знайдено полотно митця.

Найбільша колекція творів митця (417 робіт) вже понад 100 років зберігається в Національній картинній галереї ім. І. Айвазовського в місті Феодосія.

Галерея ця була заснована самим художником. Перша експозиція з 49 робіт була відкрита ще в 1845 році в залі просторого будинку, що належав Айвазовському, а в 1880 році відкривається ще один постійний виставковий зал.

Експозиція галереї Айвазовського у Феодосії

Зібрання картин в галереї постійно оновлювалося, оскільки роботи художника регулярно надсилалися на виставки і, зважаючи на прижиттєвий успіх, вже не поверталися до галереї.

В 1845 році, вже маючи статус визнаного митця і професора кількох європейських академій, Айвазовський остаточно оселився у своєму рідному місті Феодосія, де відкрив школу мистецтв, а згодом і картинну галерею.

Після смерті художника в 1900 році галерея, згідно його духовному заповіту, була передана місту: "... Моє щире бажання, щоб будівля моєї картинної галереї в місті Феодосія з усіма картинами, статуями та іншими творами мистецтва, що знаходяться в цій галереї, складали повну власність міста Феодосія і, на згадку про мене, Айвазовського, заповідаю галерею місту Феодосія, моєму рідному місту ... ".

Значними зібраннями західноєвропейського, українського та російського класичного живопису володіють також Симферопольський та Севастопольський художні музеї. Первинний склад обох колекцій склали твори з палаців та маєтків Південного берега Криму, а також літньої імператорської резиденції в Лівадійському палаці, націоналізованих в 1920 році.

Симферопольський художній музей був заснований в 1922 році. Значна частина творів була втрачена внаслідок бойових дій на півострові в роки Другої світової війни. Сьогодні в музеї знаходиться 77 творів, що збереглися від довоєнної колекції.

Нинішня колекція художнього музею представляє низку полотен та графічних творів майстрів 18 ст. (А. Венеціанова, В. Тропініна, І. Айвазовського), художників-передвижників (І. Рєпіна, Н. Ге, А. Куїнджі), ключових постатей межі сторіч (В. Васнецова, М. Врубеля, В. Нестерова, А. Бенуа, Л. Бакста) та видатних новаторів ХХ сторіччя (К. Петров-Водкін, П. Кончаловський, А. Дейнека, Т. Яблонська).

Заснований в 1927 р., Севастопольський художній музей ім. М. Крошицького важливий, передусім, своєю колекцією західноєвропейського мистецтва: ​​творами художників XVI–X IX ст. майстрів Італії, Голландії, Фландрії, Франції та Німеччини.

Особливий мистецтвознавчий інтерес становлять картини "Мадонна з немовлям" невідомого художника флорентійської школи початку XVI ст., "Святе сімейство" неаполітанця Луки Джордано, а також, картина "Пастушок, що грає з кішкою" мышкой" пензля Томмазо Саліні, що була нещодавно наново атрибутована.

"Пастушок, що грає з кішкою та мишкою", колекція Севастопольського художнього музею

Широко представлені в колекції також традиційно улюблений серед публіки "малі голландці" і фламандський натюрморт.

Окрема окраса музею – монографічні колекції художників, чиє життя і творчість пов'язані з Кримом. Зокема, це М. Волошин , К. Богаєвськй , Н. Самокиш, учні Айвазовського Е. Магдесян та М. Казас.

Окрім суто творчої діяльності, вже згаданий нами Айвазовський цікавився археологією та зробив чимало як меценат для свого міста.

Зокрема, на його кошти був зведений Феодосійський музей старожитностей, який є одним з найстаріших музеїв Європи та найстаріший міський музей в Україні.

Музей старожитностей був заснований в 1811 році за ініціативи феодосійського градоначальника С. М. Броневского. Перлина сучасного зібрання музею – прикраси та кераміка часів Античної Феодосії ( VI ст. до нашої ери – IV-V ст. нашої ери), періоду, коли місто було одним з найбільших еллінських портів Північного Причорномор'я та важливим осередком Боспорської держави, а також, цікаві самобутні пам’ятки періоду панування Генуезців (14-15 ст.) та Османської імперії (15-17 ст.)

Інший археологічний музей з довгою та славетною історією – Керченський музей старожитностей – був відкритий 2 червня 1826 року на основі зібрання родоначальника керченської археології Поля Дюбрюкса. Від початку свого існування музей проводив розкопки, обстеження та опис стародавніх городищ і некрополів Криму.

Під час Кримської війни (1853-1856) будівля музею й експозиція були пограбовані, і найбільш цінні експонати вивезені в Лондон, де й нині зберігаються в Британському музеї.

Грецькі амфори у колекції Керченського археологічного музею

Тим не менше, сьогодні музей лишається володарем унікальної колекції археологічних пам'яток, серед яких надгробні стели, скульптури, пам'ятники епіграфії, архітектурні деталі, плити з тамговими знаками, теракоти, розписна кераміка, амфори, античне скло, нумізматика, які охоплюють період з IV ст. до н. е. по XIV ст. н. е.

Безумовно, головний археологічний та музейний осередок півострова – Національний заповідник "Херсонес Таврійський" поблизу Севастополя.

Херсонес

Херсонес Таврійський – давногрецьке місто-держава, засноване в 422–421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської. За античної доби Херсонес був важливим торгівельним, ремісничим та політичним центром південно-західного узбережжя Криму.

З V ст. н.е. Херсонес входив до складу Візантійської імперії, а 988 року був захоплений київським князем Володимиром, що, на думку істориків, стало одним з важливіх кроків на шляху до союзу з Візантією.

Дослідження руїн колишнього Херсонесу розпочато з 1827 р., а систематичні розкопи – з 1876 р. Знахідки з Херсонесу різних періодів прикращають сьогодні чимало музеїв сучасних України та Росії.

На території заповіднику функціонує археологічний парк просто неба, так зване Городище з відкритими після розкопок будівлями та спорудами різних періодів життя міста: елліністичного, римського і, головним чином, візантійського. Відкрита для відвідування й так звана хора – сільськогосподарська ділянка античного міста з унікальною за рівнем схоронності системою стародавньої агротехніки.

Археологічний музей при заповіднику був заснований в 1892 році. До його зібрання входять, з-поміж іншого, епіграфічні пам’ятки (серед них найвідоміша – "Присяга херсонесців" (ІІІ ст.), колекції монет, поліхромні надгробкові стели IV-III ст. до н.е., мозаїки з чорно-білої гальки та кольорових камінців, антична кераміка та колекція архітектурних фрагментів.

В 2013 році заповідник було внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Окрім згаданих нами пам’яток, умовно зарахованих до європейської традиції, на території Криму також розташовані та зберігаються безліч перлин ісламської художньої культури та видатних прикладів архітектурної думки Схожу.

Огляду цього корпусу пам’яток буде присвячено наш наступний матеріал.