"Мистецький Арсенал": тіні забутих запитань

"Мистецький Арсенал" знову в стані облоги. У ролі агресора — Державне управління справами та "нові любі друзі"; у ролі оборонців — залога "культурної твердині" та численні арт-ополченці.

Така от мізансцена вимальовується після обговорення ситуації з мистецьким комплексом країни № 1, що відбулася 22 березня у стінах Арсеналу.

До болю знайомий сюжет, що з різними варіаціями розгортається ще з 2001 року. Змінються імена й назви, незмінною залишається рольова модель з бажанням маленької переможної війни.

Чудовий матеріал для історичної хроніки чи журналістського розслідування. Однак я ставлю перед собою значно скромніше завдання: винести на публічний порядок денний кілька запитань, які губляться у тіні шекспірівських пристрастей навколо "Мистецького Арсеналу".

Чи(м) думає ДУСя?

Абрервіатура ДУС – Державне управління справами – дуже влучно відображає суть цього державного органу. Це такий собі колективний президентський завгосп, який тримає в руках ключі від понад 60 державних підприємств.

Серед них – Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", "Український дім", "Маріїнський палац" та "Національний комплекс "Експоцентр України" (ВДНГ) та інші об’єкти.

Створення "Мистецького Арсеналу" 2006 року ініціював Президент Віктор Ющенко. Фото: artarsenal.in.ua

Власне, саме об’єкти, бо, як і належить завгоспу, він мислить лише квадратними метрами і робить квадратні очі, коли чує щось незрозуміле для себе на кшалт "культура", "креативний потенціал", "публічність і прозорість". Яка громадськість? Яка відкритість? Усе має бути під замком і під контролем!

Завгосп, звісно, охороняє не своє. Народне, на кошти платників податків збудоване чи придбане? Ага, підіть скажіть це завгоспу, який у попередньому житті працював на "базі" і добре вивчив, що треба слухатися "смотрящих", яка б табличка не висіла на воротах.

Інтереси тих, хто над своєю латифундією намагається підняти прапор господаря становища, час від часу стикаються. Тоді на авансцені дуже вчасно з’являються такі персонажі, як "міські божевільні". Останні часто-густо плутають карти або підносять несподівані "патрони долі" ланцкнехтам.

Власне, після одного з таких інцидентів "Мистецький Арсенал" опинився у підпорядкуванні ДУС. Йдеться про руйнування навесні 2007 року фрагмента земляного валу Київської цитаделі, розташовного на території музейного комплексу.

Публічний резонанс навколо цього випадку став спусковим механізмом для Указу Президента, за яким комплекс вивели зі сфери управління Мінкультури й передали ДУС. Цей крок пояснювався залізобетонною логікою: мовляв, па’мятку захистить не закон, а магічне коло приналежності до президентської структури.

Чи пам’ятають у теперішньому управлінні державними справами цю історію? Припускаю, що, якщо й чули, то намагаються забути. Завгосп мислить транзитно: здав – прийняв, протокол, підпис.

Будівля "Мистецького Арсеналу" була зведена наприкінці XVIII-на початку ХІХ століття і сьогодні є пам'яткою архітектури національного значення. Фото: Гатерас

Доступна на сьогодні інформація вказує на те, що наміри зробити рішучий апгрейд "Мистецького Арсеналу" тривають від літа 2014 року. Розглядалися питання не лише зміни керівництва, а й назви і функціонального призначення комплексу.

Причому в більшості варіантів не йшлося про суцільну комерціалізацію і перетворення Арсеналу на торгово-розважальний центр. Мистецька складова комплексу була визнана істотною представниками консалтингових компаній, які були залучені ДУС. У підсумку статус-кво не наважилися порушити.

19 січня 2015 року вийшов Указ Президента України № 24 "Про деякі питання Ради з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал", яким затверджено склад консультативно-дорадчого органу при Президентові України та Положення про Раду.

Офіційна сторінка ДУС подає інформацію, що Головою Ради з питань розвитку "Мистецького Арсеналу" визначено Главу Адміністрації Президента України Бориса Ложкіна, його заступником – Заступника Глави Адміністрації Президента України Ростислава Павленка.

До формування ідеології розвитку культурно-музейного та мистецького комплексу залучені засновник Центру сучасного мистецтва РіnchukАrtСеntrе Віктор Пінчук, художній керівник Центру сучасного мистецтва "Дах" Владислав Троїцький, куратор Ігор Абрамович, Керівник Державного управління справами Сергій Березенко та інші.

Під час першого засідання Ради, 12 лютого 2015 року, створено робочу групу для розробки та реалізації заходів, спрямованих на розвиток НКММК "Мистецький Арсенал". Організувати діяльність робочої групи було доручено Керівникові Державного управління справами Сергію Березенку. Після цього відбулося ще три засідання Ради.

З1 березня 2015 року було скликано розширене засідання Ради з питань розвитку "Мистецького Арсеналу", в якому, крім постійних членів, узяли участь історик Ярослав Грицак, художники Олександр Ройтбурд, Павло Маков, заступниця директора з наукової роботи Національного музею Варвари і Богдана Ханенків Олена Живкова та інші.

Наталія Заболотна та Дітер Богнер, який раніше працював над концепцією "Мистецького Арсеналу" в 2006-2008 роках, представили Концепцію розвитку музейної складової комплексу, розроблену ще 2011 року.

Наталія Заболотна стала генеральним директором "Мистецького Арсеналу" в травні 2010 року. Фото: artarsenal.in.ua

Серед іншого учасники Ради тоді вирішили: схвалити представлену музейну концепцію, доопрацювати стратегію розвитку Арсеналу як комплексу, погодити з ЮНЕСКО питання можливого будівництво в охоронній зоні, куди входить Києво-Печерська Лавра, інформувати громадськість тощо. З протоколами Ради можна ознайомитися на сайті "Мистецького Арсеналу".

А от далі сліди губляться, зв’язки стають заплутаними. Консалтери, які дорожать своєю репутацією, вийшли із цього процесу, посилаючись на його непрозорість. Які саме рішення було напрацьовано робочою групою, невідомо. Принаймні згадок про консультативні обговорення чи презентації у відкритих джерелах я не знаходжу.

І ось на такому інформаційному тлі 17 березня 2016 року з’являється заява Наталії Заболотної про те, що орган управління державним майном вимагає вилучити зі Статуту ДП "Мистецький Арсенал" такі підрозділи, як "Музей" та "Дирекція будівництва", та затягує із призначенням конкурсу на посаду генерального директора.

21 березня ДУС через офіційний сайт поспішило запевнити громадськість, що конкурс буде. Мовляв, тривають консультації.

На запит, направлений до прес-служби ДУС із запитаннями щодо кваліфікаційних вимог до керівника "Мистецького Арсеналу" і планів розвитку комплексу станом на 25 березня, відповіді не надійшло.

Чи є у вас план, містере Фікс?

Утім ознак системного підходу саме до розвитку музейного комплексу недостатньо і в стінах самого "Мистецького Арсеналу". Так, є гідна подиву й поваги програмна діяльність: низка важливих виставок, "Книжковий Арсенал", "Арсенал ідей", ініціатива щодо створення Державного фонду гуманітарного розвитку України, – але комплексного бачення стратегічного розвитку "Мистецького Арсеналу" немає.

Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал", заснований 2011 року, на сьогодні є однією з найголовніших культурних подій України. Фото: baron

Відповідаючи на запитання, яким є стратегічне бачення розвитку музейного комплексу на наступні 5 років, керівник служби стратегії музейного планування та розвитку "Мистецького Арсеналу" Антон Дробович констатує:

"Наразі ми завершуємо підготовку Стратегії розвитку НКММК "Мистецький Арсенал" на 2016-2020 роки. Однак, враховуючи дуже недобросовісне ставлення Державного управління справами до конкурсу, ми вирішили його завчасно не публікувати, щоб раптом не виявилося, що в "чиновницького кандидата" така сама стратегія. Відтак публічний звіт за 5 років роботи команди буде представлений до початку конкурсу під час "Книжкового Арсеналу", а презентація стратегії відбудеться вже після його оголошення".

Відповідь обнадіює, але відсутність згаданої візії в публічному доступі до цього часу робило її нульовим чинником навіть для аудиторії прихильників "Мистецького Арсеналу".

Керівник служби стратегії музейного планування та розвитку "Мистецького Арсеналу" Антон Дробович обіцяє, що публічний звіт за 5 років роботи нинішньої команди буде представлений наприкінці квітня. Фото: Facebook

У цьому контексті саме стратегічне бачення мало би стати основою для формування концептуальних положень конкурсу на посаду гендиректора. Адже важливо розуміти, під які виклики і стратегічні цілі шукається людина.

Втім замість стратегії маємо формулювання "роль особистості в історії", про яку йдеться у відкритому листі українських художників на ім’я Президента. Підписанти (понад два десятки імен) вимагають від глави держави проведення відкритого та прозорого конкурсу на посаду директора і тут же нагадують, що "Наталія Заболотна разом із професійним колективом підняла "Мистецький Арсенал" з руїн і перетворила його в центр культури та мистецтва європейського рівня".

Те ж саме спостерігалося на обговоренні: зацікавлені у підтримці статусу-кво "Мистецького Арсеналу" говорять про конкурс, заздалегідь натякаючи, хто у ньому має перемогти.

Дуже схоже, що попередня діяльність комплексу як грандіозного виставкового і комунікативного майданчика в їхньому розумінні може замінити наявність бачення, а заодно і правити за конкурентну перевагу для теперішньої очільниці "Мистецького Арсеналу".

На запитання про кваліфікаційні вимоги, яким має відповідати директор музейного комплексу, Антон Дробович наголосив:

"Насамперед важливо сказати, що, на думку колективу, за кваліфікаційними вимогами найкращим директором на наступну каденцію є Наталія Заболотна. Таке рішення було прийнято під час Загальних зборів трудового колективу 2 березня 2016 року".

На думку трудового колективу "Мистецького Арсеналу", директором комплексу на наступну каденцію має лишитися Наталія Заболотна. Фото: Facebook

Дробович перелічив і кваліфікаційні вимоги, які колектив "Мистецького Арсеналу" висуває до майбутнього директора: багаторічний досвід успішного арт-менеджменту, надзвичайна енергійність і працездатність, знання культурних потреб суспільства, відчуття світових культурно-мистецьких тенденцій, комунікабельність, вміння знаходити та залучати партнерів і меценатів, здатність протистояти формально-бюрократичному втручанню консервативного чиновницького апарату, вміння підбирати професійні кадри, наявність навичок роботи з медіа тощо.

"Спеціальної роботи над формулюванням кваліфікаційних вимог до директора НКММК "Мистецький Арсенал" колектив не робив, – додає Антон Дробович, – однак ті вимоги, які висунуті в новій редакції Закону України "Про культуру", звісно колективом вітаються, зокрема досвід розроблення і реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, схвальні відгуки в українських та іноземних галузевих засобах масової інформації, бездоганна ділова репутація, досвід роботи на керівних посадах в українських/міжнародних компаніях, установах, програмах, проектах у сфері культури".

Як на мене, нинішня проблема з "Мистецьким Арсеналом" полягає в тому, що і державні мужі з оточення Президента, і Наталія Заболотна з прихильниками вийшли з однієї "шинелі" закритого доступу.

Звісно, в попереднє десятиліття інших у нас просто не було. Більшість із тих, хто мав справу з державним сектором культури, стикався саме з цією горловиною пляшки і мусив іти на різного роду компроміси. Більшість, але не всі. І ось на ці винятки й слід звернути увагу, як і на можливість залучення "легіонерів".

Отже, на сьогодні можна констатувати, що тема конкурсної процедури вибору керівника комплексу за умовчанням стала замковим каменем розмов про ситуацію з Арсеналом. І це сигнал того, що критична маса змін наростає. Тепер ще й підкріплена законодавчо.

Проте є дух і буква закону. Скажімо, за радянських часів теж були вибори – при однопартійній системі і за відсутності реального вибору. Тут критично важливою є спроможність дотримуватися нових правил гри, інстутиціалізувати їх, а не лише зображати.

Мистецтво (не)можливого

Закритий доступ формується там, де все визначалося минулими заслугами, а не спроможністю відповідати на виклики майбутнього, там, де триває експлуатація обмежених і невідновлюваних ресурсів замість розвитку інновацій.

Один з найуспішних проектів "Мистецького Арсеналу" останнього часу – виставка робіт Марії Примаченко "Неосяжне", яка тривала з 9 лютого до 13 березня. Фото:artarsenal.in.ua

У таких умовах створюється ситуація, коли шанси і можливості залежать не від інтелектуального і творчого потенціалу, а від ступеня наближеності і лояльності до "тіла".

Скажімо, у вугільній галузі чи металургії практично гарантовано формується система закритого доступу, в той час як в IT, креативних та інноваційних напрямках, навпаки, вхід на "арену" достатньо вільний і розподілений у просторі. Важлива лише наявність мізків, необмеженої уяви і здатності створювати певну цінність.

На перший погляд, якраз ці характеристики і стосуються мистецтва. Проте в арт-середовищі є один підступний нюанс: коли йдеться про формування колекцій і підвищення ринкової вартості потенційних предметів колекціонування, то тут теж дуже легко побудувати систему, в якій обмежена група людей контролюватиме доступ до майданчиків і в якій ця сама вартість буде формуватися, покликаючись на "роль особистості в історії".

Як результат – ми будуємо мистецько-збагачувальний комбінат на місці шахти чи військового заводу.

Акцентування на музейній складовій "Мистецького Арсеналу" виглядає також проблематичним із точки зору життєздатності всього цього господарства. Навіть досвід Великобританії та Франції, де є музейний туризм, засвідчує, що для сталого існування таких велетнів, як Лувр чи Британський музей, потрібна екосистема, утворена креативними індустріями.

За словами Антона Дробовича, подібна модель наразі в стадії завершення. Пріоритети розвитку комплексу мають бути досягнуті завдяки 6 ключовим тактикам:

1. Музейна експансія (Museum Expansion)
2. Інтелектуальна експозиційна синергія (Smart Exposition Synergy)
3. Робота в умовах будівництва (Build in Progress)
4. Сучасна креативна освіта (Modern Creative Education)
5. Благодійний спот (Charity Spot)

"Наприклад, Modern Creative Education стане результатом впровадження в "Мистецькому Арсеналі" досвіду Смітсонівського інституту (освітня програма Spark!Lab), який переріс в постійний проект "Арсенал Ідей", а тепер вийде на принципово новий інституційний рівень. При цьому ми робитимемо ставку на наших молодших симпатиків, яких серед 3 мільйонів наших відвідувачів щонайменше третина, тобто 1 мільйон", – наголошує Дробивич.

Цього року популярний серед столичних родин проект "Арсенал ідей" буде оновлено завдяки досвіду, отриманому в Смітсонівському інституті. Фото: ufest.in.ua

Досить конструктивна ідея. Виникає лише запитання, чому вона озвучується поспіхом на запит медіа? Чому раніше не була комунікована з аудиторією "Мистецького Арсеналу" і не протестована на різноманітних фокус-групах?

Намагалися таким чином захистити її від пронирливих кандидатів від ДУС? Але один із найнадійніших способів захистити авторство будь-якої ідеї, а головне – право на її втілення, – це її публічна презентація. Шоу, в якому класна ідея виймається як кролик із капелюха, може викликати зовсім протилежний від сподіваного ефект.

Однак для того, щоби ця візія стала на крок ближчою до реальності, слід мати доволі оперативне рішення, що робити з "Мистецьким Арсеналом" як проектом найближчим часом?

Зокрема, чи можна прокласти стратегічний маршрут його розвитку так, аби оминути сцилу державного підприємства й усіх його похідних і харибду статусу закладу культури з усіма обмеженнями, які з цього витікають?

Теоретично альтернативою може бути визначення для Арсеналу спеціального, законодавчо закріпленого статусу – наприклад, креативного кластера або хабу, що перебуватиме під управлінням фундації з міжнародним складом наглядової ради.

До речі, якщо взяти досвід розвитку креативного сектора в Європі, то значна частина кластерів (наприклад, Зольферайн у Німеччині) функціонує саме за такою моделлю, коли учасниками кластера є переважно суб’єкти підприємництва малого або мікромасштабу, творчі об’єднання та громадські організації.

Звісно, можна знайти інші моделі, засновані на державно-приватному партнерстві, зокрема. Проте, який би варіант не обрати, все впиратиметься в наявність політичної волі для того, щоби, як мінімум, вивести комплекс зі сфери управління ДУС.

Одним із варіантів розвитку "Мистецького Арсеналу" може стати законодавче закріплення за ним статусу креативного кластера або хабу, що перебуватиме під управлінням фундації з міжнародним складом наглядової ради

Адже доки Арсенал перебуватиме в підпорядкуванні цього відомства, він розглядатиметься виключно як елітна нерухомість, а будь-яка творча динаміка виглядатиме тут лишень тимчасовим явищем, потрібним хіба для підвищення ставок у грі.

Програмою ж максимум, як на мене, є повне перезавантаження проекту "Мистецький арсенал".

Можливо, і конкурс на посаду генерального директора потрібно зробити двоступеневим і міжнародним. На першому етапі визначити власне концепт, візію і модель. На другому – обрати того, хто зможе втілити оптимальну концепцію. Але перед цим варто пройти раунд фахових обговорень, які дадуть змогу консолідувати ініціативну групу.

Оновлений "Мистецький Арсенал" може стати лабораторією культурної політики нового покоління, контури і засади якої зафіксовано в Довгостроковій стратегії розвитку культури до 2025 року. Лабораторією, яка допомагатиме суспільниим інститутам, пов’язаним з культурою, вибудовувати взаємовідносини на засадах відкритого доступу, а також сприятиме розвитку кожної особистості через розмаїті форми освіти.

Саме тоді ми отримаємо культурний простір, який дає змогу суспільству осмислювати власний досвід, уявляти і планувати своє майбутнє в мінливому світі. Завдяки цьому саме суспільство стане більш зрілим і відповідальним, адже культура охоплює найрізноманітніші аспекти життя суспільства та людини, виступає ресурсом для суспільного й особистого розвитку.

Дуже хочеться сподіватися, що гравцям культурного поля вистачить глузду припинити лобіювати особистості, полювати за короткочасними перевагами, а натомість почати "довгу" системну гру з тим, аби потрапити у вищу лігу, вийти на глобальну арену і отримати спільний виграш.