Ромський поет Януш Панченко – хранитель прадавньої мови сервів та волохів

6139
25 жовтня 2020

Як звучить ромська поезія та які культурні коди вона приховує?

Про що розповідають сенси ромських байок?

Мова предків ромів нині на межі зникнення, як і сама їхня культура загалом.

В рамках освітньо-мистецького проекту CultuROM, який реалізує Ромська програма Міжнародного фонду "Відродження", метою якого є доступно й цікаво розповісти про ромське мистецтво широкій аудиторії, спробуємо розібратися, хто береже та відроджує ромські традиції в сучасній літературі та чиїми голосами сьогодні звучить сучасна література ромів.

Мова, котра зникає

Міжнародний день пам’яті про нацистський геноцид ромів в Україні відзначається 2 серпня на державному рівні з 2005 року.

За останні роки правозахисні ромські організації в Україні суттєво активізувались навколо цієї трагедії, відтак про день пам’яті геноциду ромського народу все більше дискутують. І це добрий сигнал.

В Каховці, де мешкає ромський поет Януш Панченко, мешканці міста також долучаються до вшанування сумнозвісної дати. У школі частіше говорять та міркують про історію ромів в контексті України.

Пам’ятник "Ромська Кибитка" в Бабиному Яру в Києві, встановлений у вересні 2016 року.
Автор проекту – Анатолій Ігнащенко.
Друга назва пам'ятника – "Чорний жах", або "Калі Траш" (Kali Tras) – геноцид ромів у роки Другої
світової війни. Фото Роман Кабачій

Я написав цей вірш після довгої трьохрічної паузи. Він про геноцид нашого народу. Хочу присвяти його сестрі моєї бабці – Саньці, котра померла від рук нацистів під час Другої світової війни. Вірш є у двох варіантах: в ромському та російському. Який прочитати? – запитує.

– У ромському, – відповідаю.

Читає. Мелодика глибока. Невловима.

Рятэ́ и балвáл марэ́лас,

Шынэлпэ екхáтар катýна,

Чюкни́ бэятóсти ровэ́ла,

Брышы́нд питя́я скризь кýна.

"Май-сóв, шаворрó, када ли́ндра,

Та пхэ́н аврэ́ шаворрэ́нди

Савэ́ биерéско вуря́йле,

Сар кхам свитóя тэсáра,

Амэ́ eктханэ сáворрэ

Пистрóя молы́твэ пэ брýма

Колэ́нди, со на хасáйле".

Таки не втрималася, щоб перекласти вірш українською.

Вітер ніччю задуває

Розривається шатро.

Батіг хлопчика заплаче

дощ тече у люльку.

"Засинай маленький, це лиш сон.

Розкажи всім іншим. Тим, хто без мами й тата полетіли.

Коли на світанку прокинеться сонце -

разом напишемо наші молитви на срібному інії.

Для тих, хто залишився з нами".

– Поезія – як власна медитація для мене, – каже Януш Панченко і береться читати ще один зі своїх віршів ромською мовою. 

Голос його тихий, спокійний.

Януш – поет, перекладач, етнограф, дослідник ромських діалектів, громадський активіст. Ром за національністю.

Починаємо розмову з його віршів, бо для Януша написання власних текстів – важливий спосіб презентації мови свого народу. Мови, котра зникає.

– У нас неписемна мова. Її ніхто не фіксує, не зберігає.

Діалект, на котрому пише Януш, ніхто не використовує ані в художній, ані в науковій літературі.

Ромські слова українського походження

Янушу 29 років. Він народився в Херсоні, а нині мешкає в містечку Каховка Херсонської області.

Родинна історія хлопця непроста. Дідо та бабця кочували довгий час, це був їхній звичний життєвий ритм. Пізніше осіли та призвичаюватись до іншого, більш соціального способу життя.

Молодому хлопцю з такої родини вдалося стати успішним ромом серед "своїх" та "чужих".

Януш здобув вищу освіту та ступінь магістра, є стипендіатом Ромського освітнього фонду та лідером громадської організації "Романо Тхан", котра займається гуртування ромів південного краю.

Януш Панченко на озвучуванні мультфільмів ромською мовою. Фото зі сторінки поета у Facebook

Окрім громадської діяльності, Януш перекладає відомих ромських та польських поетів ХХ ст., досліджує культуру і традиції своїх предків, створив словник волоського діалекту для ромів.

Він озвучує мультфільми та казки ромською мовою, і окрім поезії пише ще й байки.  

Розповідає, що словом, текстами, римою захоплювався ще з дитинства. Тоді записував слова, котрі чув від бабці. Згодом почав цікавитись діалектом, на якому розмовляли його прародичі.

А далі вирішив сам займатись ромськими діалектами. Популяризувати свою мову в фокусі власних досліджень.

– Знаєш що таке "жерделя"? А "мурий"? – запитує у мене. – У нас так кажуть. Я довгий час сприймав ці слова як наші, циганські. Але потім з’ясував, що вони українського походження.

Хлопець каже, що наявність українського лексикону в ромській мові пояснюється тим фактом, що етнічні групи ромів – сервів та волохів найдовше проживали на українських землях, а тому багато перейняли в мовному аспекті.

Ілюстрації різниці діалектів сервів та волохів

Тато Януша належить до етнічної групи ромів сервів, а мама – до волохів. Відтак він говорить та пише ромськими діалектами сервів та волохів.

Історично ці етнічні групи були вихідцями з Румунії та проходили через землі Правобережної України. Тому мовне середовище могло увібрати у себе витоки й інших українських діалектів.

Януш носій ромської мови з дитинства. Проте праця з мовою та "у мові" ніколи не припиняється.

– Весь час вивчаю мову на іншому, новому рівні. Нові слова, ідіоми. Все це потім презентую у віршах.

Кримські роми при зустрічі кажуть "селям"

Вдома родина спілкується ромською та українською. Рідше російською.

Розбіжності мовних та культурних кодів серед самих ромів пояснює вкрапленнями й інших культур, котрі формувались навколо тієї чи іншої етнічної групи.

В рідному місті Януша Панченка розташований район, де мешкають кримські роми. Вони становлять близько 50% всього ромського населення в Каховці.

Працюючи педагогом у міській школі, Януш багато часу приділяє популяризації ромської культури. Об’єднує різні етнічні групи ромів, знайомить з традиціями та культурою.

Дитяча книжка ромською мовою (волоським діалектом), що потрапила до бібліотеки
ЗОШ №6 у м. Каховка. Фото Facebook Януша Панченка

– Для того, щоб не було відчуття, що ми як інопланетяни один для одного, я намагаюсь якомога більше гуртувати різних дітей – кримських ромів, сервів, волохів.

От у кримських ромів набагато менше романських слів, зате багато тюрських. Їм більше зрозуміліші арабські мови, кримськотатарська, наприклад.

А нам сервам та волохам – романські мови. Знаєш як вітаються кримські роми? "Селям", – з усмішкою каже Януш.

Одразу уявляєш, ніби ти в соковитих країнах Близького Сходу. Натомість у середовищі ромів сервів та волохів частіше говорять просто "доров", або "лашо дес".

Переклад, як розповідь інших історій

Окрім написання власних віршів та дослідження діалектів ромської мови, Януш займається перекладом.

Здебільшого перекладає з польської мови. У його життєписі – кілька десятків перекладених віршів польських поетів ромського походження.

Розповідає про улюблених, котрих читав та перекладав. Це польські поети Кароль Парно та Константи Ільдефонс Галчинський.

Переклад для хлопця, як ще одна нагода майстерно та зрозуміло розповісти чиюсь історію. Однією ниткою поєднати світи багатьох людей.

– Взагалі цікаво, коли якийсь поет стає мейнстрімом, а інший ні, – усміхається, робить паузу і додає: – Це не завжди від якості поезії залежить.

От, наприклад, польський поет Кароль Парно – про нього взагалі немає ніякої інформації в інтернеті, а я люблю його поезію. Перекладав багато. 

Янош також працює  педагогом у школі

Говорячи про переклад польської поезії, Януш Панченко знову повертається до власних текстів. Вперше почав писати у 2014 році. Тоді вірші набули популярності серед ромів. Серед тих, хто цікавиться ромською літературою.

Спочатку були байки. Згодом більше лірики. Каже, що у майбутньому хоче взятись і за репортажні тексти.

Вірші Януша перекладені російською і майже немає їх українською. Зізнається, що, хотів би щоб його тексти зазвучали українською мовою, бо вона мелодійніша і більш гнучка для ромської рими.

– Російський переклад – це буквальний переклад. У ньому залишається лише пояснення. Але зникає рима, мелодійність.

В ромській мові все звучить природньо. У російській якось уже ні. У російському варіанті вони звучать зовсім не так, як ромською. Напевно, гарніше вони б звучали українською.

Свою поезію Януш не ховає в шухляду. Пише не тільки для себе, але і для читачів, котрих у нього чимало.

Часто презентує їх на різноманітних літературниках, камерних мистецьких вечорах у своєму місті.

Розповідає про поїздку в Румунію, де щороку в Бухаресті відбувається Міжнародний поетичний конкурс ім. Броніслави Вайс (Папуші), присвячений відомій ромській поетці, народженій на Волині.

Цей конкурс був заснований у 2008 році задля спільного мистецького майданчику та відкриття талановитих ромських поетів та поеток з усієї Європи.

Януш Панченко ставав його лауреатом двічі поспіль. Це неабияк мотивувало хлопця продовжувати далі писати.

Образи та сенси, які вплетені у вірші молодого ромського поета, репрезентують глибинні культурні коди, але при цьому відкриваються для читача у доступній, простій формі.

Його література трансформуються у сучасну форму, проте зберігає свою автентичність, первинність.

Прадавні сюжети не можуть зникнути чи залишитись архаїчними, якщо їх наповнити новим змістом.

Януш вміло показує, що початковість культури може бути хорошим інструментом для продовження іншої, себто уже сучасної форми поезії.

Література для нього є не лише засобом висловлення чи резонуванням на ті чи інші події, але передовсім постійною присутністю у звичній реальності.

Прадавні сюжети, сакральність та теперішнє

– Я поєдную у своїх віршах прадавні образи ромів, їхні традиції, культурні коди, котрі зливаються з сьогоднішнім світом, проте не втрачають свого основного сенсу.

Ще одна тема, яку йому вдалось відчути та простежити у поезії – це сакральність. У вірші "Суно", себто "Сон" Януш веде діалог з Богом, намагається побачити Його у свій спосіб – через образи моря, неба, природи. Віднаходить у цьому певне відображення самого себе.

Сюжет сакральності набуває тихого, інтимного голосу, який у своєї мелодиці поволі стишується. Але не зникає повністю. Він є. Неспішний, спокійний.

"Я влах" – віршована історія про волоських ромів, яку розповідає Януш. Поруч з героєм старий кочівник у червоній свитці, мандрує своїми світами у пошуках сенсів.

Запитую Януша про те, чи ображає його слово "циган".

– Є навколо цього безліч ритуалів, що, мовляв, слово "цигани" не можна говорити і всяке таке.

Трохи некоректно створюється певна культура викривлення цього слова з боку циганських активістів. Ну я особисто нормально до цього ставлюся, – зізнається.

Пояснює, що у контексті етнографії слово "циган" та "ром" не одне і теж. Тут радше викристалізовується історичний контекст. Роми – це ті, хто мешкають тільки на території Європи. Натомість циган – більш ширше поняття. Цигани живуть на всіх континентах світу.

– Той, хто глибоко занурюється в історію, може краще зрозуміти етимологію цих двох слів. Але для загалу це майже одне і теж. Тому і слово "циган" для мене не є образливим.

Єва Райська (Маріанна Максимова), закінчила факультет французької мови та літератури Дрогобицького державного педагогічного університету.

Письменниця, репортерка, культурна менеджерка, координаторка фестивалю "Місяць авторських читань" у Львові. Фіналістка конкурсу "Кримський інжир"-2018. Одна з авторок антології "Кримський Інжир/Qirim Inciri".

Вас також може зацікавити:

"Циган" у кіно, або Чому світові потрібен якісний ромський кінематограф

Україна безкарності та байдужості: хто винен у погромах ромів

Рівень злочинності під час перебування ромів на вокзалі навіть знизився – поліція Києва

Життя ужгородських ромів: між упередженнями й поступом

"Свій циган", сусід та кум. Ким були і є роми для українців, пояснює історик

Циганський музика опинився у книзі рекордів Ґіннеса. Відео

Шана різноманіттю: Як це – бути ромом

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua