Хто і навіщо знімає фільм про Грицька Чубая, й до чого тут Сергій Жадан

4674
30 жовтня 2020

Таємничий, трагічний, богемний, славетний, Грицько Чубай нарешті відкриється в тому обсязі і з того боку, як і з якого хотілося б і треба було б.

В повній мірі й від найближчих людей.

Поет, чия слава мала б світовий розголос, аби його не зламала радянська система, більше відомий через пісні свого сина, Тараса Чубая, який з 90-х років пише музику в своєму гурті "Плач Єремії" саме на слова батька.

Кілька збірочок поезії, трохи відео і розповідей в YouTube – оце й майже все, що має сучасна українська молодь у якості згадки про Грицька Чубая, дивовижного поета, нашого Верхарна, малого творця великого тунелю у світ образів та почуттів.

Це має змінити повноцінний документальний – і повнометражний – фільм "Чубай. Говорити знову", створений за участі Українського культурного фонду режисером Михайлом Крупієвським.

Фільм мусить не просто надолужити і зберегти його для майбутнього, він "має змінити минуле", як каже Михайло, переінакшуючи фразу одного зі спікерів фільму, філософа і поета Романа Кіся, який після інтерв’ю з Михайлом, знову занурений у 70-ті, богемне існування Львова і перебування поруч з Грицьком Чубаєм, сказав: "Дякую, ви змінили моє минуле"...

...Свій фільм Михайло Крупієвський монтує в своїй же квартирі на Оболоні, де раніше був офіс його компанії Film Plus Production.

У доробку Крупієвського та компанії півсотні документальних фільмів для ВВС, Sky News та УТ-1, які він знімав ще з 90-х років як оператор та режисер, а з 2000-х як продюсер компанії Film Plus.

Він був продюсером фільму Сергія Буковського "Діти Донбасу", виконавчим продюсером фільму Spell Your Name, режисером фільму "Моя Україна".

В 2000-х були постановки концертів для Тараса Чубая, Таїсії Повалій, "Братів Гадюкіних", Елтона Джона, "Євробачення", фестивалю "Наше Різдво".

Саме він робив у Києві телетрансляцію промови Папи Римського Івана Павла ІІ та інавгурацію Віктора Ющенка.

І він є добрим господарем для знаменитого героя Facebook та Instagram Ларса (фон) тер’єра, тобто тер’єра на ймення Ларс.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Mykhailo Krupiievskyi (@corriandr) 8 Дек 2017 в 2:53 PST

Ларс як раз підходить до мене на кухні, де ми п’ємо каву, тицяється мордочкою в ногу і, коли я звертаю на нього увагу, промовисто зазирає в очі, даючи зрозуміти – мовляв, ти ж бачиш, що в мене в зубах затиснутий м’ячик, тож піднімай свою дупу і давай гратися!

Цікаво, що було б, якби ми таки почали гратися, бо тут-таки, у двох метрах від нас, абсолютно невидимий, бо нечутний, лежить здоровецький рудий кіт, не менше за Бегемота, ще й 18-ти років від народження – може, він би і не зрушився з місця, а якщо б зрушився?

Історія про те, чому Михайло Крупієвський захопився ідеєю знімати фільм про Грицька Чубая, почалася зі знайомства з Тарасом Чубаєм.

Воно, це знайомство, могло статися 1991 року, коли Михайло знімав для УТ-1 новорічну програму про театр-студію "Не журись!", бо Тарас там грав, але Михайло тоді цього не зауважив.

Історії довелося чекати ще 10 років до персонального знайомства, потім ще два роки до сольного концерту Тараса Чубая "Світло і Сповідь" в київському "Палаці Україна", а потім ще 2 роки, допоки Тарас збудує свій дім, запросить до нього Михайла і поставить музику на своєму iPod.

"Пісні, запущені в довільному порядку, – розповідає Михайло, – часом перемежовувалися голосом Грицька Чубая, який читав свої вірші.

Ми могли сидіти на вулиці перед домом до 2-3 години ночі, і все одно, чи після пісні Девіда Боуї, чи після іншої, вривався голос Грицька, на що Тарас завжди відказував: "О, тато прийшов".

Це постійно повторюється, коли я у нього вдома. Ці вірші вже стали частиною мене. Він ніби присутній з нами".

Знадобилося ще 4 роки, коли вже до Михайла прийшла сестра Тараса, донька Грицька, Соломія.

Грицько Чубай з родиною

"Вона була рушійною силою фільму, – розповідає далі режисер. – Коли приїжджала до нас, завжди читала вірші тата і говорила тільки про нього.

Наші розмови з нею фактично надихнули мене взятись за цю справу і я почав писати сценарій ігрового фільму, але згодом зрозумів, що мені бракує матеріалу і почав час від часу знімати інтерв’ю з друзями Грицька Чубая. З того власне і почалась робота над документальним фільмом.

Пізніше ми подали проект фільму на конкурс до Українського культурного фонду на лот "телевізійний фільм", виграли його, і тепер ця добра справа зрушилася".

Важливою і дуже відмінною ознакою фільму, як панегірика чудовому поету, є людський момент: Крупієвський задумав показати Чубая з усіма його вадами, тому й попросив родичів говорити так, як було насправді.

"Це буде документальна драма і мета її, – пояснює режисер, – в тому, щоб розповісти історію драматичного життя Чубая, переосмислити його поезію в контексті його життєвих обставин, нарешті відкрити її для людей не знайомих з його творчістю".

Поет Грицько Чубай нарешті відкриється українцям в тому обсязі

Грицько Чубай, можна сказати, помер двічі – перший раз у 25 років, коли його заарештували за "антирадянську діяльність" і посадили до СІЗО, де він погодився дати свідчення на суді над Калинцями.

Це зламало Грицька, як людину, і "заткало", як поета.

Переслідування, постійні звільнення з робіт, добили поета, який почав заглядати в чарку.

"Конфлікт життя Грицька – це конфлікт людини з тоталітарною системою, – додає Михайло.

Але це також конфлікт митця і політики, і ця проблема знайома мені.

Чубай – це чудо, його друзі свідки цього чуда, і вони кожен по своєму розповідають про нього".

У Михайла – наполеонівські плани. Поки ми піднімаємося на другий поверх, де фільм зводиться на трьох комп’ютерах, він розповідає, що остаточний хронометраж фільму буде збільшений від наразі існуючих 75 хвилин до 2,5 годин.

"Я не планую обмежувати повну версію фільму хронометражем телевізійних слотів. 2,5 години саме той час за який історію можна назавжди імплементувати у свідомість.

Перша частина фільму зараз закінчується смертю поета, – каже Михайло, – друга закінчиться смертю людини".

Чубай помер в 33 роки. Як знаково і знайомо для вічності...

На другому поверсі квартири-офісу Михайла, посеред величезної кімнати з книжковими полицями попід стінами, стоять комп’ютери.

На одному з них – "чистяться" фотографії у фотошопі, на іншому – крутиться цифрова модель майстерні, збудованої в приміщенні львівського театру ім. Лесі Українки.

Ця підвальна майстерня стала креативною окрасою фільму

Куб без двох вертикальних стін, дві інші в якому – це суцільні книжки. Копія "арт-бункеру" Грицька, що наповнений речами за видимістю речей: тут є ікона Спасителя в народному стилі, Богородиця, старий годинник, картина зі святими, фото Воргола і Хендрікса, бобінний магнітофон, репродукція "Пані з горностаєм", лампове радіо, налаштоване на "Радіо свобода", а до полиць припнуті диванчик з гуцульським коцом і зелене крісло з пилом замість нутрощів.

В межах цієї майстерні, як окремої локації у фільмі, харківський поет Сергій Жадан розказує про життя Чубая.

Але не тільки там. Він ходить місцями Чубаєвого буття, театром Лесі Українки, інститутом ім. Горького, вулицями Львова.

В одному епізоді фільму Жадан застрибує на лавку навпроти церкви Боїмів, імітуючи те, що колись робив Чубай, після вистави в театрі Лесі Українки йдучи з друзями, і починає декламувати його знамениту поему "Вертеп": "Так щодня: в суєті, в круговерті годин люди втікають від себе й до себе...".

"Жадан – людина, яка відчуває вібрації цього світу, – пояснює Михайло, чому запросив саме Сергія і як проходила зйомка.

Він так само як Чубай не тільки поет, він – місіонер, він робить дуже багато рухів у своєму житті, щоб змінювати навколишній світ, тому має право бути провідником по життю Чубая.

Сергій має велику аудиторію шанувальників і я сподіваюсь, що його популярність сприятиме популяризації великого поета".

Зйомки фільму "Чубай. Говорити знову" пройшли влітку у Львові

В серпні у Львові пройшли зйомки. Одним з епізодів був імпровізований флешмоб під час якого Сергій Жадан читав поему "Вертеп" Чубая, просто посеред вулиці, біля Боїмів. Ідея була в тому, щоб зняти реакції сучасних людей на слова цієї поеми.

"Ми приїхали о 8-й вечора, і навмисно нікого не кликали. Випадково назустріч, вулицею йшов Олег Скрипка з родиною, він і став одним з тих кому пощастило бути учасником цього флешмобу", – розповідає автор фільму.

На екрані, де Михайло прокручує переді мною кадри стрічки, видно, що деяких слухачів перефарбовано у чорно-біле.

"Ми ж розуміємо: вібрації, які створює поезія, зачіпають далеко не всіх у цьому світі, – пояснює свою ідею Крупієвський.

Одні люди зупиняються і розчиняються в поетичних образах, інші проходять повз і навіть не повертають голови, тому я вирішив їх розділити за допомогою кольору".

Фільм "Чубай. Говорити знову" вийде в січні 2021 року

Загалом фільм зібрав схожих людей, побратимів Чубая, його родичів, його друзів по духу, таких, як Віктор Морозов, Микола Рябчук, Роман Кісь, Катерина Немира, Орест Яворський, Галина Чубай, Соломія Чубай, Тарас Чубай, Юрій Винничук, Ігор Калинець, Влодко Кауфман та інших митців – поетів, музикантів, філософів, письменників, художників, дизайнерів.

І все – мов спомин про минулого чарівника, Грицька Чубая, трансльований в майбутнє панегірик про того, хто творив і страждав, жив і помер. Але в пам’яті та мистецтві буде жити вічно.

Документальний фільм "Чубай. Говорити знову" вийде в січні 2021 року в річницю з дня народження поета на телеканалі "Еспресо".

Ярослав Підгора-Гвяздовський, журналіст, кінокритик, редактор, спеціально для УП.Життя

Вас може також зацікавити:

Яке кіно прямо зараз знімають в Украні: шість стрічок, які мають потрапити на екрани кінотеатрів

7 українських фільмів 2020 року, які вам варто переглянути

7 кращих українських фільмів останнього десятиліття

Фільм "Заборонений", або Чому варто подивитися кіно про Василя Стуса

Українські кінокритики вручили свою премію 2020 року

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua