Що там у кіно: головні фільми про війну, рух #MeToo та інші картини листопада

Що там у кіно: головні фільми про війну, рух #MeToo та інші картини листопада

У листопаді в український прокат виходять головні фільми російсько-української війни. Тож кіноглядачі матимуть змогу познайомитися, зокрема, і з фільмом вбитого росіянами литовського режисера Мантаса Кведаравічюса.

Кінотеатри України також прийматимуть фільм про витоки руху за права жінок #MeToo та інші.

З 3 листопада

"Клондайк", режисер Марина Ер Горбач

ВІДЕО ДНЯ

Фільм Марини Ер Горбач, що отримав нагороду за найкращу режисуру на кінофестивалі "Санденс" та призи Екуменічного журі та глядацьких симпатій секції Panorama Берлінського кінофестивалю, постає притчею про вторгнення військового катаклізму у приватну повсякденність.

Простір донбаського степу, над яким піднімається дим від збитого "Боїнгу-777", виявляється немов продовженням подружньої спальні, коли одну з її стін зносить удар снаряда. І без того напружені стосунки героїв (Оксана Черкашина, що отримала за цю роль приз Спілки критиків України "Кіноколо", і Сергій Шадрін, для якого робота в "Клондайку" стала останньою), сімейної пари, що очікує появи первістка, загострює необхідність пристосуватися до нових умов або спробувати втекти, і, поки вони зволікають зробити вибір, у їхні сварки вторгається то сусід-сепаратист, то окупанти-кадирівці.

Оповідь не тільки передає жах війни, а й віддає належне душевній стійкості людей, які можуть здатися безсилими жертвами, насправді ж мають ту волю до життя, яка дозволяє найстрашнішим куточкам землі не обезлюдніти після всіх катастроф.

Вітчизняна прем'єра стрічки, що була висунута від України на здобуття "Оскара", відбулася на Київському тижні критики.

"У прямому ефірі", режисер Ромуальд Буланжер

Кожному журналісту доводилося так чи інакше долати боязкість, виходячи у публічний простір, розкриваючи перед аудиторією свої смаки та прагнення, надії та страхи. Втім, центральному персонажу стрічки Ромуальда Буланжера, як вважають і його шанувальники, і його колеги, не відоме почуття сорому- цей радіоведучий (Мел Гібсон) почувається у хвилях прямого ефіру неначе риба у воді і, здається, за всю свою довгу кар'єру жодного разу не втратив самовладання.

Але навіть його холоднокровність і красномовство чекає нелегке випробування. Черговий слухач, який додзвонився до програми, виявляється не0приємним божевільним, який домагається від героя якихось інтимних зізнань, проте той не поспішає висміяти його і відключити, розібравши серед образливих вимог погрози на адресу своїх близьких, які здаються цілком реальними. Покликавши на допомогу всю свою обдарованість і професіоналізм, ведучий підтримує цей дивний діалог, намагаючись з'ясувати особистість свого співрозмовника.

З 17 листопада

"Маріуполіс-2", режисер Мантас Кведаравічюс

Литовсько-німецько-французько-український фільм "Маріуполіс", прем'єра якого відбулася у 2016-му році на закритті фестивалю документального правозахисного кіно Docudays UA, став одним із найуспішніших звернень до повсякденності російсько-української війни, розповідаючи про будні міста, в якому звичне життя продовжується в умовах облоги.

З тих пір литовець Мантас Кведаравічюс встиг зняти, також за участю українських кінематографістів, свій ігровий дебют "Парфенон", який прикрасив вітчизняний кінематограф химерним колективним переживанням самотності і відкинутості, а з початком повномасштабного вторгнення знову вирушив до Маріуполя.

Після місяця зйомок, наприкінці березня, режисер Мантас Кведаравічюс був схоплений російськими військовими і страчений. Знятий ним матеріал врятувала його наречена, українка Ганна Білоброва, яка й змонтувала картину разом із монтажером першої частини Дунею Сичовою. Представлений на Канському кінофестивалі, фільм отримав Спеціальний приз журі "Золоте око".

Українським глядачам картину буде вперше показано 11-го листопада на відкритті Docudays UA.

Читайте також: Чому активісти захищають Довженко-Центр: важливі факти про Національний кіноархів

"Вона сказала", режисер Марія Шрадер

Німецька постановниця, відома стрічкою про останні роки життя Стефана Цвейга "Перед світанком", адаптувала для кіноекрана обставини створення статті, що спровокувала рух #MeToo.

Журналісткам-розслідувачкам The New York Times Джоді Кантор (Зої Казан) та Меган Туі (Кері Малліган) стає відомо про звинувачення, що висувалися різними жінками у різний час проти одного з найвпливовіших кінопродюсерів країни Гарві Вайнштайна. Зайнявшись справою впритул, героїні виявляють дедалі більше випадків сексуальних домагань і зґвалтувань, про які було відомо і які замовчувалися протягом десятиліть.

Фільм отримав позитивні відгуки критиків, які відзначили картину як виразне свідчення здатності журналістики не тільки домагатися справедливості у окремих випадках, а й приводити своїми діями до потужних соціально-культурних змін.

З 24 листопада

"Область героїв", режисер Артур Лерман

Після кількох документальних кіновідображень останніх подій російсько-української війни, здебільшого представлених аудиторії на фестивальних показах (на зразок показаних нещодавно на конкурсі Kharkiv MeetDocs стрічок "Освітяни. Канікули в окупації" Костянтина Кляцкіна та "День українського добровольця" Володимира Тихого), виходить картина, що поєднує документальний матеріал із ігровим. Фільм оповідає про кількох мешканців Київської області, які з перших днів Вторгнення взяли участь у порятунку своїх земляків, організуючи евакуацію з районів, до яких просувалися російські війська або вже були захоплені.

Їхні розповіді про те, що відбувалося, ніби оживають на екрані в реконструкціях, у яких самі рятувальники-волонтери з Бучі, Гостомелю, Ворзеля та Ірпеня зіграли роль себе самих.

"Три тисячі років бажань", режисер Джордж Міллер

Творець "Іствікських відьом" та тетралогії про Божевільного Макса здійснив екранізацію постмодерністської казки Антонії Байєтт, в якій чарівність давніх східних легенд проходить перевірку нашим часом скепсису та іронії.

Відомий літературознавець (Тільда ​​Суінтон) прибуває до Стамбула, щоб прочитати лекцію з теорії оповіді, проте, як і належить справжньому професіоналу, виявляється сприйнятливою до чарів, що походять від витоків її дисципліни. У закутках старого міста вона купує посудину, в якій знемагає могутній джин (Ідріс Ельба). Опинившись на волі, він готовий виконати три бажання своєї визволительки, більше того, прагне зробити це якнайшвидше, щоб, виконавши обов'язок, благополучно забратися до царства джинів.

Але що може побажати успішна дама, що обожнює свою роботу і насолоджується свободою від сімейних обов'язків, усі пристрасні пориви якої, здається, згасли у юні роки, а всі фантазії тьмяніють у порівнянні з тими захоплюючими історіями, які вона досліджує професійно? Оскільки справа затягується, джин приступає до розповіді про своє драматичне життя, проведене серед героїв і володарів Близького Сходу.

Олександр Гусев, спеціально для УП. Життя

Реклама:

Головне сьогодні