День стійких музеїв: Як музейний квартал Києва відновлюється після російської ракетної атаки

Відкритий Лувр, Музей Ватикану та Метрополітен – сьогодні, 18 травня, у світі відзначають міжнародний День музеїв. За традицією, відвідувачі можуть безкоштовно переглянути старовинні шедеври й твори сучасних авторів і зробити селфі із улюбленими експонатами.

Українські музеї другий рік поспіль відзначають свій день без постійних експозицій – з початком повномасштабного вторгнення колекції вивезли до безпечних місць. Деякі шедеври, як то у Херсонському художньому музеї та Музеї Архипа Куїнджі в Маріуполі – розграбували окупанти. Проте частина музеїв все ж відчинить двері для відвідувачів – навіть попри відсутність колекції на місці й руйнування, завдані атаками росіян. А таких музеїв в Україні багато, навіть у самому серці столиці.

Так, 10 жовтня 2022 року від вибуху у парку Шевченка постраждав цілий музейний квартал. Проте завдяки оперативній реакції волонтерів і допомозі міжнародних організацій, Музей Варвари та Богдана Ханенків, Київська картинна галерея, музей Тараса Шевченка та Національний науково-природничій музей приймають відвідувачів і є ще одним прикладом української стійкості

УП. Життя побували у музейному кварталі Києва та поспілкувались із директоркою музею Ханенків Юлією Вагановою, заступником директора Київської картинної галереї Володимиром Радченком, а також головною зберігачкою фондів музею Тараса Шевченка Юлією Шиленко – про відновлення роботи після пошкоджень та амбітні плани на майбутнє.

Музей Ханенків

Музей Варвари та Богдана Ханенків відновив роботу у травні 2022 – усього за два місяці після початку повномасштабного вторгнення Росії. Перед цим подбавши про свою колекцію – цінні полотна, стародавні ікони та графіку зняли зі стін і сховали. А для відвідувачів відкрили музейний дворик, а дещо згодом – основні зали.

"В музеях, де люди можуть збиратися – відчувати підтримку, силу духу між собою. Це і терапевтично, і дуже підтримуюча річ. Навіть в порожніх стінах музею багато історій: про інтер'єри, про те, як цей музей переживав дві війни, а зараз переживає третю", – каже директорка Музею Ханенків Юлія Ваганова.

У музеї Ханенків постраждали вікна й фасад. Фото: надані ГО Museum for Change. Автор: Юрій Стефаняк

Окрім концертів та екскурсій, музей Ханенків організовував виставку сучасного мистецтва та міждисциплінарні події.

Буквально за кілька днів до нападу, на початку жовтня музей та формація Opera Aperta запропонували своїм відвідувачам сучасну оперу "Генезис" – композитори-експериментатори Ілля Разумейко та Роман Григорів написали її спеціально для музею Ханенків і його простору.

Дійство відбувалось в різних залах, а глядач, на відміну від класичного концерту – міг рухатись від локації до локації й дивитись "власну" оперу.

Про роботу музею Ханенків розповіла його директорка Юлія Ваганова. Фото: Facebook Юлії Ваганової

"Після цього проєкту у нас власне стався вибух. Пророчим став момент, коли Разумейко та Григорів поставили старий рояль і в нього встромили ракету. Я тоді засмутилась, бо виникло передчуття. Подумала, що митці не знають, наскільки бувають пророчими", – каже директорка.

Перші наслідки вибуху в музеї допомагали ліквідовувати волонтери та молоді митці, благодійники приносили ОСБ-плити, якими заклали вибиті вікна. Музей Ханенків почав також збір пожертв.

Музей Ханенків отримав допомогу від міжнародних фондів. Фото: надані ГО Museum for Change. Автор: Юрій Стефаняк

"Коли 10 жовтня у нас повилітало скло, попадав дах – нам потрібно було зробити кілька дуже термінових речей. Спершу, звісно, законсервувати будівлю. Вікна ми закрили волонтерською допомогою, частково за рахунок фонду АЛІФ. Далі потрібно було провести інструментальне дослідження будівлі, зрозуміти, що сталося з будівлею, як вона себе взагалі поводить", – каже директорка.

Читайте також: Харківський літмузей номіновано на премію Webby Awards

Щоб мати можливість якісної реставрації в майбутньому, музей дослідив наслідки російської ракетної атаки на старовинний маєток Ханенків та його дерев’яні елементи інтер’єру – величні сходи, віконні рами і двері. Це дослідження було профінансоване ЮНЕСКО. Громадська організація Museum for Change стала оператором цих грошей, допомагала музею із закупівлями та надавала юридичні консультації.

Це в короткий термін допомогло визначити, що саме і як серйозно пошкоджене вибуховою хвилею, провести 3D сканування історичних інтер'єрів, фотогранометрия фасадів.

"За результатами цих досліджень, які були зроблені взимку, ми зараз розробляємо проект реставрації в першу чергу. Наприклад, дах, відновлення фасадів, бо вони "сипляться", реставрація історичних віконних рам. Дякуючи ЮНЕСКО, розробили проєкт реставрації дерев’яних вхідних дверей 19-го сторіччя і внутрішніх дверей", – каже директорка.

Вікна музею Ханенків досі стоять із захисними конструкціями. Фото: надані ГО Museum for Change. Автор: Юрій Стефаняк

Юлія Ваганова розповіла, що ЮНЕСКО відкрита до співпраці з різними учасниками процесу на різних рівнях.

"Вони дуже професійно і в такому людському вимірі чутливо ставляться до потреб, які зараз є в країні. Розуміють, що міністерство не може все на себе взяти, тому залучають громадські організації, щоб ефективно організувати роботу. Представниця ЮНЕСКО в Україні Кар'я Бардескі– це людина, яка їздить по країні, безпосередньо ходить в музеї, намагається зрозуміти, які є потреби "знизу", як її правильно сформулювати і як зробити так, щоб вона не загубилась"на горі"", – каже Юлія Ваганова.

Директорка Музею Ханенків розповіла, що у час повномасштабної війни допомога музею потрібна на різних рівнях.

"Багато потреб музею, які завжди були на часі, загострились ще більш після 24-го лютого. Це питання фондів і збереження творів. У більшості музеїв відбулись демонтаж експозиції і консервація колекції. Переміщення в безпечні місця відбувалось в різний спосіб. Це не є чимось добрим для творів. Особливо якщо говорити про твори з матеріалів природних – з дерева, текстилю, кістки. Давні експонати дуже чутливі для зміни клімату, вологи. Переміщення з одного переміщення в інші може запустити певні незворотні процеси в цих предметах. Нам потрібна ще й стратегія деконсервації колекцій після закінчення воєнного стану", – каже Ваганова.

Читайте також: Нью-Йоркський музей нарешті визнав художника Архипа Куїнджі українцем

Невдовзі після руйнівної ракетної атаки музей знову відкрив двері відвідувачам – знаковим став концерт Джамали. Захід був благодійним.

"Разом ми збирали на снайперів. І це сила. Думаю, просто неможливо відновлювати будівлю, якщо в нас не буде вирішена основна проблема – а це ворог. І нам потрібно, звісно, зберегти те, що тут є, і зберегти себе – причому в усіх сенсах – і фізично, і психічно і наші зв'язки один з одним, і наші зв'язки з тими, хто тут, і з тими, хто тимчасово поїхав. Нам потрібно про це дуже дбати.", – каже Юлія Ваганова.

Київська картинна галерея

Будівля цього музею тут же поруч, це теж старовинний маєток – Київська картинна галерея розташована в колишньому помешканні Федора Терещенка.

Свою основну колекцію та експозицію музей переніс у безпечне місце, але і він відновив свою роботу – у форматі, власне, галереї. Оскільки одна з частин музейного комплексу – "Шоколадний будинок", який експонував роботи сучасних митців, знаходиться в урядовому кварталі і закритий для відвідувачів – основне приміщення тепер активно приймає виставки молодих художників.

Про роботу Картинної галереї розповів Володимир Радченко. Фото: Єлизавета Щуляк

"Коли наш музей створювався 100 років тому, то він не випадково отримав назву галереї. І фактично ті умови, в які ми потрапили, змусили нас повернутися до цього формату. Тобто більшість площ, які звільнилися у нас від експозиції, ми задіяли під виставки. У нас прийшло кілька академічних виставок, суперпопулярним був проєкт Анатолія Криволапа. Зараз маємо такі основні два напрямки: кращі зразки професійного мистецтва, а також проєкти, які представляють нове покоління художників", – каже заступник директора Володимир Радченко.

Читайте також: "Це толока, де музейники самі рятують себе і українську спадщину": Ініціаторка Музейного кризового центру Ольга Гончар

Експозиції у час повномасштабної війни добирають особливо ретельно, щоб задовольнити потреби різних відвідувачів.

"Головне, що ми собі взяли за мету – наші двері повинні бути постійно відчинені. Ми відкрилися із досить похмурою виставкою на воєнну тему, але зрозуміли, що є потреба людям дарувати якісь інші, абсолютно протилежні емоції. І в тому ж залі, на тому ж місці була зроблена виставка керамістки Нелії Юсупової. Це така феєрія – коли приходили сім'ї, заходили прямо з прогулянки, з парку Шевченка – діти емоційно реагували на всі ці яскраві, такі незвичайні, казкові фігури", – каже Володимир Радченко.

На момент вибуху у парку Шевченка – в галереї не було експонатів з основної колекції, але будівля зазнала значних пошкоджень.

"Коли ракета впала у парку Шевченка, у нас на фасаді не залишилося жодного цілого скла. Постраждали рами, покрівля. Виставкова галерея, побудована Терещенком – там скляна конструкція покрівельна, вона теж частково постраждала. Але завдяки тому, що музей був підготований, то у нас всі вікна були зсередини закриті щитами – зали, і так само експонати, не зазнали пошкоджень", – розповідає заступник директора.

Від вибуху у парку Шевченка постраждала будівля Київської картинної галереї. Фото: надані Київською картиннною галереєю

За два тижні після ракетної атаки в Галереї провели нову виставку – фотографа Андрія Котлярчука із портретами захисників Маріуполя.

"Буквально за кілька днів ми закрили вікна, пройми, і до перших дощів повністю музей захистили. На той час ми мали грант від фонду АЛІФ. У нас була достатня кількість пакувальних матеріалів і, як завжди це роблять справжні українці, ми пристосували частину не за призначенням. Армовану плівку використали для того, щоб наші скляні конструкції закрити. Це нам дало можливість фактично через два тижні після ракетної атаки прийняти перших відвідувачів", – каже заступник директора.

У приміщеннях Галереї після 10 жовтня 2022 були незначні руйнування. Фото: надані Київською картиннною галереєю

Музей також отримав допомогу від міжнародних фондів. За фінансування ЮНЕСКО Галерея отримала генератори, яких бракувало в час віялових відключень світла, та матеріали для захисту приміщення.

"Основна наша проблема була в тому, що ми не були готові до блекаутів. ЮНЕСКО допоміг технікою. До речі, коли представниця ЮНЕСКО пані К'яра була тут – вона подивилася, як ми використали попередню допомогу – і нам дали те, що було потрібно і навіть трохи більше. В першу чергу, це стосується саме енергобезпеки. Ми встановили бензиновий генератор, інвертори, які дозволяють перетворювати постійний струм в перемінний. Тепер у нас є необхідна кількість різноманітних ліхтарів", – каже заступник директора.

Пакувальні матеріали використали, щоби доправити твори з колекції Галереї за кордон у Швейцарію на виставку. Вона знайомить іноземців із українськими митцями, чиї імена привласнює Росія.

"Одна з наших міжнародних виставок нещодавно завершилася у Женеві, інша в Базелі іще проходить, і вона має зачепити таку визначну подію в мистецькому житті, як "Арт-Базель". Це знакові для нас виставки, їх ідея – повернути в український культурний простір тих митців, які працювали в часи Російської імперії, але мають українське походження, чиї зв'язки з Україною або нівелювалися, або старанно применшувалися. Починаючи від художників 18-го сторіччя, таких як Левицький і Боровиковський, закінчуючи авангардом 20-го сторіччя, наприклад, Серебряковою", – каже заступник директора.

Читайте також: Українська Атлантида. Виставка в Мадриді відкриває український модернізм світу

Тож поки зали галереї позбавлені основної колекції – музейники презентують роботи зі своїх фондів за кордоном, а також створюють віртуальний музей – де картини, що зараз знаходяться в сховищах, буквально оживуть для відвідувачів онлайн.

"У нас ще три роки тому почалася програма створення своєрідного віртуального музею. Наші приміщення детально оцифровані. Так само і частина нашої колекції. Зараз ми підписуємо угоду з одним провідним європейським музеєм – маємо втілити віртуальний проект "100 шедеврів з колекції Київської картинної галереї", – каже заступник директора.

Картинна галерея відновлюється після вибуху. Фото надані ГО Museum for Change. Автор: Юрій Стефаняк

Паралельно ведуться роботи з відновлення будівлі, яка постраждала. Збір коштів на перші потреби організували одразу після вибуху, також допомогли міжнародні фонди.

"Ми змогли залучити до роботи спеціалістів, альпіністів, які виконали захисні роботи в дуже короткі строки і надзвичайно якісно. Той захист, який поставили у жовтні 2022, працює – ми не маємо ніде жодних протікань, жодних порушень цілісності покрівлі. І зараз ми отримали фінансування від міста на відновлення наших споруд. Його достатньо буде на перший комплекс робіт, для того, щоби будівля мала нормальний вигляд, щоб ми могли спокійно приймати відвідувачів, щоб наші вікна знову були світлими, щоб вони не були забиті, не були заставлені щитами. Але це лише перший етап", – каже заступник директора.

Джерела безперебійного живлення, придбані на кошти ЮНЕСКО. Фото надані ГО Museum for Change. Автор: Юрій Стефаняк

Під час обстежень будівлі провели цілий комплекс інженерних, архітектурних, хімічних експертиз. У приміщенні музею виявили кілька суттєвих проблем, зокрема зі станом покрівлі. Перші етапи реставрації зможуть провести за рахунок коштів, яке виділило місто, паралельно музей шукає джерела фінансування для подальшої реставрації.

Музей Тараса Шевченка

Національний музей Тараса Шевченка теж розташовано неподалік – його будівля також є пам’яткою архітектури XIX століття. Його основну експозицію, в якій і знаменита "Катерина", і малюнки Шевченка, і унікальні документи з життя поета, зняли 24 лютого. Але досить швидко відновили – завдяки копіям робіт.

"Саме 24 числа невелика кількість людей приїхала до музею, ми це все демонтували, сховали надійно. Продовжували працювати онлайн. У нас є такий ресурс, який називається "Цифрові колекції Національного музею Тараса Шевченка". Потім ця інформація стала нам платформою, завдяки якою ми змогли відкрити наш музей з нашою першою експозицією", – каже головна зберігачка Юлія Шиленко.

У Музеї Тараса Шевченка проходять нові виставки. Фото: Facebook Музею Шевченка

В кінці квітня музей провів перші екскурсії порожніми приміщеннями.

"Розмістили в соцмережах анонс, що музей готовий прийняти екскурсантів, відвідувачів без експозиції. Хто хоче подивитися на порожній музей і поговорити про те, яка роль творів, як вони впливають на відвідувача – то ми вас радо запрошуємо. У нас був просто аншлаг! Змушенні були цю екскурсію повторити декілька разів", – розповідає Юлія Шиленко.

"Шевченко 4.5.0" – так називалась перша виставка після початку вторгення. Вона зібрала плакати, скетчи та меми з Тарасом Шевченком і його віршами. Пізніше музей відновив експозицію, використавши копії робіт і предметів.

"Копій давно було багато, ми тільки дещо доробили, невелику кількість. У 1989 році, коли музей відкривався після 7-річного ремонту, тоді проводили наукову реставрацію будівлі, створювалась нова експозиція. Тоді у художників замовили і копії робіт – наприклад, для того, щоб експонувати знамениті акварелі Шевченка, треба було мати копії. Їх створював художник Григорій Миколаївич Вербицький й його син. Після 24 лютого дозамовили тільки деякі з олійних робіт Шевченка – автопортрет, Катерину, селянську родину. У червні ми вже працювали повноцінно на два поверхи", – розповідає зберігачка Юлія Шиленко.

Коли 10 жовтня стався ракетний обстріл, музей готував виставку в "Українському Домі" для проєкту "Велика сімка", присвяченого найбільш впливовим українцям. Більшість експонатів мав надати музей Шевченка. Головна зберігачка згадує, що вбачала у такому збігу певний символізм.

"Виставка вперше була проекспонована в Музеї історії Києва до повномасштабної війни, але в жовтні її мали дещо змінити. Показати, зокрема, понівечений пам'ятник Тарасу Шевченку, який в Бородянці дуже постраждав. І куратор виставки вирішив привезти монумент з Бородянки до Києва. Ми мали надати на виставку свої копії робіт Шевченка. Саме в день відправки – в парку Шевченка стався вибух", – розповідає зберігачка.

В Українському Домі показали Шевченка з Бородянки. Фото: Facebook Музею Шевченка

Ракета впала на перехресті між Володимирською вулицею і бульваром Тараса Шевченка – приміщення музею зазнало суттєвих руйнувань.

"Коли я через парк бігла до музею, то вже побачила абсолютно понищений музей Ханенків, Київська картинна галерея була майже без вікон – все покручене, рами повилітали. Звернула увагу на величезну вирву на місці дитячого майданчика. Валялися зламані дерева, купа обірваного листя. Я вже не просто бігла – а неслася, щоби зрозуміти, що із нашим музеєм", – каже Юлія Шиленко.

У приміщенні музею дуже постраждала кутова частина, яка виходить і на вулицю Терещенківську, і на Бульвар Шевченка.

"Теж повилітали вікна. Коли зайшла вже всередину – побачила, що там люстри покрутило. Ударна хвиля була така сильна, що вона позбивала плафони. І вже тільки через деякий час, коли обстеження прийшло, ми помітили, які у нас з'явилися величезні тріщини. Після експертизи нам сказали, що під час вибухової хвилі у споруди підняло дах, а потім він опустився. Через те такі жахливі тріщини пішли вздовж стін і по стелі", – каже Юлія.

Музей Тараса Шевченка відновлюється після вибуху. Фото: Facebook Музею Шевченка

Перші наслідки вибуху ліквідовували своїми силами – вибиті вікна закрили плитами, прибрали пошкоджені частини інтер’єру. Після візиту представниці ЮНЕСКО музей отримав фінансову допомогу. За словами головної зберігачки, врахували всі побажання.

"Я починаю з того, що мені болить. Це не є прямим наслідком цих обстрілів. Але коли я на початку вторгнення мусила оригінали Шевченка евакуювати – не було пакувальних матеріалів і відповідної тари для збереження. Тому я його пакувала, вибачаюсь, в що могла. Складала просто в стосики, а це взагалі неприпустимо, перекладала їх спеціальним перемежувальним папером, тому що інакше було ніяк. Всі наші упаковки з 40-х років 20-го століття. Коли музей відкривався в 49-му році, тоді вдалося їх купити. Зараз зовсім інші технології. Тому нам надали цілий набір архівного зберігання. Це мрія кожного зберігача", – каже Юлія Шиленко.

Окрім матеріалів та засобів архівування, Музей Шевченка мав можливість придбати генератори, осушувачі й еко-фло. Вікна старовинної будівлі повністю відновили, але садиба продовжує потребувати капітальної реставрації.

Читайте УП.Культура у Telegram