Жіночий вагон з Жаданом. Поет видає збірку віршів про залізницю і любов

Найвідоміші тексти Сергія Жадана, які стали трендами у TikTok, увійшли до нової збірки "30 віршів про любов і залізницю". Вона виходить 26 травня. У передмові до книжки поет написав, що йому завжди було цікаво, скільки текстів про залізницю він має. УП.Життя вже зазирнуло всередину книжки знову холостяка Жадана і розповідає, що там.

Транзитна культура

Поїзди – не перший транспорт, до якого звертається у своїй поезії Сергій Жадан. "30 віршів про любов і залізницю" – третя книжка із своєрідної серії, перед цим у 2021 році у нього вийшла збірка "Псалом авіації". А їй передувала збірка про кораблі, яких був цілий список.

Сергій Жадан формувався як поет у 90-ті. Це був час тестостеронових розбірок і відродження української ідентичності з попелу зруйнованої імперії. Літературознавиця Тамара Гундорова означила цей час терміном "транзитна культура": тяжіння до марґінальності, непривʼязаності до одного місця, життя на валізах і вокзалах охоплює і літературу, і побут.

Для Жадана і його покоління не затримуватись на одному місці означає вижити, люди у його віршах шукають кращої долі в межах батьківщини, проте за межами осілості. Вони як кочовики нового століття переміщуються від вокзалу до вокзалу: "все наше життя перетікає поміж станціями та вокзалами й складається з очікувань та пересадок".

Про це написав свого часу і Юрій Андрухович на останніх сторінках "Московіади", коли висловив припущення, що згодом люди його країни перестануть їхати за східні кордони. Тепер вони знову їдуть, але у геть протилежний бік – на захід, бо тікають від війни, яка йде зі Сходу.

"Вірші про залізницю..." – своєрідна квінтесенція цієї транзитної культури. А ще це сувора, непатетична ода транспорту, який в найважчі часи рятує мільйони людей. Залізниця "...сталевими нитками прошиває країну, скріплюючи її й тримаючи разом", – написав Жадан у передмові.

Велика залізна павутина – це клеймо людської присутності на нашій землі. Залізниця є і початком, і фіналом цієї подорожі-збірки, в одному з текстів йдеться: "Знову історія країни твориться вздовж залізниці".

До роботи над збіркою залучили ілюстраторку Славу Шульц. Фігури подорожніх, замальовки людей в прощанні і в очікуванні виринають з темноти зеленого кольору. Він залишає відчуття надії, попри подекуди безпросвітну чорноту.

Фрагмент ілюстрації Слави Шульц. Надано "Видавництвом Старого Лева

Читайте також:

"Ми запропонували війні себе самі": солдатка Ярина Чорногуз видала збірку поезій прямо з передової

Спитайте Мієчку в еміграції. Чому варто читати новий роман Євгенії Кузнецової

Костянтин Москалець хейтить Facebook і Домонтовича: автор пісні "Вона" видав збірку есеїв

"І все, що лишається після тебе, – п’ята колія, третій перон"

Російське вторгнення розпочалось для Сергія Жадана задовго до 24 лютого 2022 руку. Співжиття східних міст з війною присутнє у його віршах з 2014-го: "Війна триває сторіччя і триватиме ще віками".

У збірці про залізницю війна зʼявляється і неминуче, і неочікувано водночас, посеред замальовок буденності: "…працювати залізничником в місті, / де немає давно залізниці / і вокзал розбомбили ще в чотирнадцятому."

Лірика Жадана документальна навіть тоді, коли особиста і чуттєва. Її герої гуртуються на вокзалах в очікуванні на невідомість, тримаючи все своє життя у клунках і валізах: "... Ламана лінія кордону, мов соснова гілка. / Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.!

Що саме відбулося на п’яній колії третього перону? Прощання чи все ж зустріч? Який потяг з неї відправляється чи прибуває на неї? З рідного Харкова до Києва? Чи з Ужгорода аж в Донецьк, повністю пронизуючи країну? Зрозуміло, що залізниця важлива для поета, але читачі можуть лише здогадуватись, які події Жадан переживав там, а які просто споглядав.

Ця збірка була б неповною без віршів про любов. Усі згадані тексти заполонили український TikTok свого часу і принесли Жадану ще більшу популярність. Вірші поета звучать з гаджетів і його читачів, і далеких від літератури людей.

В поезії про любов кожен може впізнати себе. Попри ліричність, Жадан ніколи не втрачає маскулінності, якої так багато на війні. Його жінки – або фатальні, або безголосі і скривджені. А чоловіки завжди мовчазні і серйозні. Проте це їм усім не заважає любити: "Скільки любові, – думає, – хто б подумав: скільки любові. / Це наша любов, господи, ми в ній як подорожні. / Спробуєш її відібрати – побачиш, на що ми спроможні".

Сергій Жадан вражає своєю потужністю як волонтер, як промоутер української культури і як поет. Ця книжка стане доречним свідченням про цю війну у вишуканих бібілотеках містян та в підліткових книжкових збірках. Її варто тримати на видному місті, брати в руки, розглядати похмурі і водночас теплі ілюстрації, читати про себе чи вголос "Їй пʼятнадцять, вона торгує квітами на вокзалі", де війна фонить становленням: "Ніхто не пояснює їй, у чому причина. / Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату. / Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина, / ніби хребет у підлітка з інтернату.

Читайте також: Це читомо: фантастичний Крим, бунтарі-шістдесятники та інші книжкові новинки, які варті ваших бібліотек

В оформленні тексту використано ілюстрацію Слави Шульц, що надана Видавництвом Старго Лева.