Великдень в Україні: як традиції існують у різних областях

Чи дійсно паска з цукровою глазурʼю – російська традиція?

Так

Побутує міф, що справжня українська паска має бути прикрашена лише візерунками з прісного тіста: завитками, косами, віночками, подвійними хрестами, сваргами, пташками. А от і ні! У ХІХ столітті, коли цукрова промисловість почала активно розвиватися, українці почали прикрашати паски цукровою поливкою та фарбованим пшоном, яке зараз замінила кольорова посипка. І шукати російській слід у цій традиції (хоч і відносно нещодавній) – не варто.

Ні

Побутує міф, що справжня українська паска має бути прикрашена лише візерунками з прісного тіста: завитками, косами, віночками, подвійними хрестами, сваргами, пташками. А от і ні! У ХІХ столітті, коли цукрова промисловість почала активно розвиватися, українці почали прикрашати паски цукровою поливкою та фарбованим пшоном, яке зараз замінила кольорова посипка. І шукати російській слід у цій традиції (хоч і відносно нещодавній) – не варто.

2/17

Чи був в Україні популярний образ великоднього кролика до XXI століття?

Так

Ні, образ великоднього кролика історично не був популярним в Україні. Цей персонаж з'явився у західноєвропейській традиції – насамперед Німеччини та Англії, а пізніше став частиною популярної культури США. За американськими звичаями, напередодні свята великодній кролик "розфарбовує" та "ховає" в саду яйця, а діти мають їх знайти. В Україні образ кроля чи зайця не був традиційним символом Великодня, однак у XXI столітті, завдяки глобалізації та медіа, великодній кролик поступово став впізнаваним і тут.

Ні

Ні, образ великоднього кролика історично не був популярним в Україні. Цей персонаж з'явився у західноєвропейській традиції – насамперед Німеччини та Англії, а пізніше став частиною популярної культури США. За американськими звичаями, напередодні свята великодній кролик "розфарбовує" та "ховає" в саду яйця, а діти мають їх знайти. В Україні образ кроля чи зайця не був традиційним символом Великодня, однак у XXI столітті, завдяки глобалізації та медіа, великодній кролик поступово став впізнаваним і тут.

3/17

Який із цих інгредієнтів НЕ є традиційним для української паски?

Мускат

На хвилі моди "дубайського шоколаду", деякі господині почали експериментувати з кадаїфом і фісташковою пастою у великодній випічці. Кадаїф – це тонка локшина, популярна в турецьких і близькосхідних десертах, але зовсім не притаманна традиційній українській випічці. Усі інші інгредієнти – мускат, цитрина (лимонна цедра), кориця та кардамон – поширені в історичних рецептах паски, зокрема у варіантах, записаних у ХІХ столітті.

Цитрина

На хвилі моди "дубайського шоколаду", деякі господині почали експериментувати з кадаїфом і фісташковою пастою у великодній випічці. Кадаїф – це тонка локшина, популярна в турецьких і близькосхідних десертах, але зовсім не притаманна традиційній українській випічці. Усі інші інгредієнти – мускат, цитрина (лимонна цедра), кориця та кардамон – поширені в історичних рецептах паски, зокрема у варіантах, записаних у ХІХ столітті.

Кориця

На хвилі моди "дубайського шоколаду", деякі господині почали експериментувати з кадаїфом і фісташковою пастою у великодній випічці. Кадаїф – це тонка локшина, популярна в турецьких і близькосхідних десертах, але зовсім не притаманна традиційній українській випічці. Усі інші інгредієнти – мускат, цитрина (лимонна цедра), кориця та кардамон – поширені в історичних рецептах паски, зокрема у варіантах, записаних у ХІХ столітті.

Кардамон

На хвилі моди "дубайського шоколаду", деякі господині почали експериментувати з кадаїфом і фісташковою пастою у великодній випічці. Кадаїф – це тонка локшина, популярна в турецьких і близькосхідних десертах, але зовсім не притаманна традиційній українській випічці. Усі інші інгредієнти – мускат, цитрина (лимонна цедра), кориця та кардамон – поширені в історичних рецептах паски, зокрема у варіантах, записаних у ХІХ столітті.

Кадаїф

На хвилі моди "дубайського шоколаду", деякі господині почали експериментувати з кадаїфом і фісташковою пастою у великодній випічці. Кадаїф – це тонка локшина, популярна в турецьких і близькосхідних десертах, але зовсім не притаманна традиційній українській випічці. Усі інші інгредієнти – мускат, цитрина (лимонна цедра), кориця та кардамон – поширені в історичних рецептах паски, зокрема у варіантах, записаних у ХІХ столітті.

Усі варіанти

На хвилі моди "дубайського шоколаду", деякі господині почали експериментувати з кадаїфом і фісташковою пастою у великодній випічці. Кадаїф – це тонка локшина, популярна в турецьких і близькосхідних десертах, але зовсім не притаманна традиційній українській випічці. Усі інші інгредієнти – мускат, цитрина (лимонна цедра), кориця та кардамон – поширені в історичних рецептах паски, зокрема у варіантах, записаних у ХІХ столітті.

4/17

Паски з начинками не варто святити, бо це наруга над традиціями предків?

Так Церква ніяк не регламентує рецепти святкової випічки. Звісно, паски з начинками – це не давня традиція, а сучасна інтерпретація, тому комусь вона може здаватися надто екстравагантною. Але найважливіше на Великдень – доброзичливе ставлення до ближніх, а не асортимент вашого столу. Тож експериментуйте на здоров’я! Ні Церква ніяк не регламентує рецепти святкової випічки. Звісно, паски з начинками – це не давня традиція, а сучасна інтерпретація, тому комусь вона може здаватися надто екстравагантною. Але найважливіше на Великдень – доброзичливе ставлення до ближніх, а не асортимент вашого столу. Тож експериментуйте на здоров’я!

5/17

У яке свято люди йшли на кладовище до рідних з частуванням і писанками, вірячи, що ті теж святкують Великдень?

День мертвих Навський або Мертвецький Великдень – це свято, яке припадало на різні дати після Великодня. Українці вірили, що в цей день душі померлих теж святкують Пасху, тому йшли на кладовища, приносили писанки та різноманітні страви, щоб розділити свято з мертвими. А от лізти у землю чи гуляти потьомки в цей день боялися – не хотіли перетнутися з мертвими. Санта Муерте Навський або Мертвецький Великдень – це свято, яке припадало на різні дати після Великодня. Українці вірили, що в цей день душі померлих теж святкують Пасху, тому йшли на кладовища, приносили писанки та різноманітні страви, щоб розділити свято з мертвими. А от лізти у землю чи гуляти потьомки в цей день боялися – не хотіли перетнутися з мертвими. Навський Великдень Навський або Мертвецький Великдень – це свято, яке припадало на різні дати після Великодня. Українці вірили, що в цей день душі померлих теж святкують Пасху, тому йшли на кладовища, приносили писанки та різноманітні страви, щоб розділити свято з мертвими. А от лізти у землю чи гуляти потьомки в цей день боялися – не хотіли перетнутися з мертвими. Зелені свята Навський або Мертвецький Великдень – це свято, яке припадало на різні дати після Великодня. Українці вірили, що в цей день душі померлих теж святкують Пасху, тому йшли на кладовища, приносили писанки та різноманітні страви, щоб розділити свято з мертвими. А от лізти у землю чи гуляти потьомки в цей день боялися – не хотіли перетнутися з мертвими.

6/17

Яка випічка на Великдень була традиційною на теренах України?

Маковий штрудель Усі перераховані види випічки були традиційними великодніми стравами для різних регіонів України. Наприклад, сирна паска була особливо поширена на Слобожанщині та Наддніпрянщині. Бабки та штруделі найчастіше пекли на Буковині та Галичині, а на Волині та Поліссі могли готувати “мазурки” – невеликі калачики з горіховим чи фруктовим наповненням. Сирна паска Усі перераховані види випічки були традиційними великодніми стравами для різних регіонів України. Наприклад, сирна паска була особливо поширена на Слобожанщині та Наддніпрянщині. Бабки та штруделі найчастіше пекли на Буковині та Галичині, а на Волині та Поліссі могли готувати “мазурки” – невеликі калачики з горіховим чи фруктовим наповненням. "Мазурки" (калачі) Усі перераховані види випічки були традиційними великодніми стравами для різних регіонів України. Наприклад, сирна паска була особливо поширена на Слобожанщині та Наддніпрянщині. Бабки та штруделі найчастіше пекли на Буковині та Галичині, а на Волині та Поліссі могли готувати “мазурки” – невеликі калачики з горіховим чи фруктовим наповненням. Бабка Усі перераховані види випічки були традиційними великодніми стравами для різних регіонів України. Наприклад, сирна паска була особливо поширена на Слобожанщині та Наддніпрянщині. Бабки та штруделі найчастіше пекли на Буковині та Галичині, а на Волині та Поліссі могли готувати “мазурки” – невеликі калачики з горіховим чи фруктовим наповненням. Усі варіанти Усі перераховані види випічки були традиційними великодніми стравами для різних регіонів України. Наприклад, сирна паска була особливо поширена на Слобожанщині та Наддніпрянщині. Бабки та штруделі найчастіше пекли на Буковині та Галичині, а на Волині та Поліссі могли готувати “мазурки” – невеликі калачики з горіховим чи фруктовим наповненням.

7/17

Що з цього було традиційним елементом приготувань до Великодня у Чистий четвер?

Картина: "Страсний четвер", Микола Пимоненко

Хату прикрашали витинанками і стінописом, зокрема малювали дерево життя. Після прибирання оселі у Чистий четвер українці прикрашали хату стінописом, зокрема у центральних областях та на Поділлі. Дуже часто малювали квіти й дерево життя, розповідає етнологиня Ярослава Музиченко. На Дніпропетровщині робили петриківські мальованки на папері та прикрашали ними стіни, а в західних областях хату оздоблювали витинанками – вирізаними з кольорового паперу симетричними візерунками. Водночас на городі в четвер ніхто не порався – завершити роботу потрібно було ще в середу. Дівчата вибігали на подвір’я з мітлою та співали жартівливих пісень. Після прибирання оселі у Чистий четвер українці прикрашали хату стінописом, зокрема у центральних областях та на Поділлі. Дуже часто малювали квіти й дерево життя, розповідає етнологиня Ярослава Музиченко. На Дніпропетровщині робили петриківські мальованки на папері та прикрашали ними стіни, а в західних областях хату оздоблювали витинанками – вирізаними з кольорового паперу симетричними візерунками. Водночас на городі в четвер ніхто не порався – завершити роботу потрібно було ще в середу. Люди закінчували всі роботи на городі до Страсної п’ятниці. Після прибирання оселі у Чистий четвер українці прикрашали хату стінописом, зокрема у центральних областях та на Поділлі. Дуже часто малювали квіти й дерево життя, розповідає етнологиня Ярослава Музиченко. На Дніпропетровщині робили петриківські мальованки на папері та прикрашали ними стіни, а в західних областях хату оздоблювали витинанками – вирізаними з кольорового паперу симетричними візерунками. Водночас на городі в четвер ніхто не порався – завершити роботу потрібно було ще в середу.

8/17

Що з цього українці клали у великодній кошик?

Фото: VadimVasenin/Depositphotos

Грудку масла і вепрове м’ясо. Крім пасок та яєць, українці традиційно освячували свинину, молочні продукти, мак і насіння, запечену або варену сіль. Часник і хрін також освячували – частіше на заході України. І, так, ножі та господарські предмети також могли бути в кошику. Хоч на Волині й Поділлі освячення ножа вважали ознакою відьомства, на теренах Наддніпрянщини така традиція існувала. Освячену паску потрібно було розрізати, відповідно, освяченим ножем. Цих традицій українці дотримуються й досі. Запечену сіль і мак. Крім пасок та яєць, українці традиційно освячували свинину, молочні продукти, мак і насіння, запечену або варену сіль. Часник і хрін також освячували – частіше на заході України. І, так, ножі та господарські предмети також могли бути в кошику. Хоч на Волині й Поділлі освячення ножа вважали ознакою відьомства, на теренах Наддніпрянщини така традиція існувала. Освячену паску потрібно було розрізати, відповідно, освяченим ножем. Цих традицій українці дотримуються й досі. Хрін та часник. Крім пасок та яєць, українці традиційно освячували свинину, молочні продукти, мак і насіння, запечену або варену сіль. Часник і хрін також освячували – частіше на заході України. І, так, ножі та господарські предмети також могли бути в кошику. Хоч на Волині й Поділлі освячення ножа вважали ознакою відьомства, на теренах Наддніпрянщини така традиція існувала. Освячену паску потрібно було розрізати, відповідно, освяченим ножем. Цих традицій українці дотримуються й досі. Ножі та ключі. Крім пасок та яєць, українці традиційно освячували свинину, молочні продукти, мак і насіння, запечену або варену сіль. Часник і хрін також освячували – частіше на заході України. І, так, ножі та господарські предмети також могли бути в кошику. Хоч на Волині й Поділлі освячення ножа вважали ознакою відьомства, на теренах Наддніпрянщини така традиція існувала. Освячену паску потрібно було розрізати, відповідно, освяченим ножем. Цих традицій українці дотримуються й досі. Усі варіанти. Крім пасок та яєць, українці традиційно освячували свинину, молочні продукти, мак і насіння, запечену або варену сіль. Часник і хрін також освячували – частіше на заході України. І, так, ножі та господарські предмети також могли бути в кошику. Хоч на Волині й Поділлі освячення ножа вважали ознакою відьомства, на теренах Наддніпрянщини така традиція існувала. Освячену паску потрібно було розрізати, відповідно, освяченим ножем. Цих традицій українці дотримуються й досі.

9/17

Які з цих заборон існували в українській традиції?

Фото: Ірина Михалевич/Facebook

У Страсну п’ятницю не можна було шити, ткати й прясти. Писанки створювали протягом усього Страсного тижня. Дуже часто їх робили в суботу, але неділя була забороненим днем. Усі писанки мали бути готові ще до Великодньої служби, а розпис у неділю вважався гріхом. Стосовно приготування паски наші пращури мали багато забобонів: коли паска пеклася, не можна було сваритися, пускати до хати чужих людей, вилазити на піч. Інколи ґаздині вірили, що не можна навіть сідати, поки печуться паски. У день приготування паски не можна було вилазити на піч. Писанки створювали протягом усього Страсного тижня. Дуже часто їх робили в суботу, але неділя була забороненим днем. Усі писанки мали бути готові ще до Великодньої служби, а розпис у неділю вважався гріхом. Стосовно приготування паски наші пращури мали багато забобонів: коли паска пеклася, не можна було сваритися, пускати до хати чужих людей, вилазити на піч. Інколи ґаздині вірили, що не можна навіть сідати, поки печуться паски. У неділю не можна було робити писанки. Писанки створювали протягом усього Страсного тижня. Дуже часто їх робили в суботу, але неділя була забороненим днем. Усі писанки мали бути готові ще до Великодньої служби, а розпис у неділю вважався гріхом. Стосовно приготування паски наші пращури мали багато забобонів: коли паска пеклася, не можна було сваритися, пускати до хати чужих людей, вилазити на піч. Інколи ґаздині вірили, що не можна навіть сідати, поки печуться паски. Усі варіанти. Писанки створювали протягом усього Страсного тижня. Дуже часто їх робили в суботу, але неділя була забороненим днем. Усі писанки мали бути готові ще до Великодньої служби, а розпис у неділю вважався гріхом. Стосовно приготування паски наші пращури мали багато забобонів: коли паска пеклася, не можна було сваритися, пускати до хати чужих людей, вилазити на піч. Інколи ґаздині вірили, що не можна навіть сідати, поки печуться паски.

10/17

Як на Волині та Поліссі українці створювали карбовані писанки?

Спочатку яйце фарбували у найсвітліший колір, а потім крапали на нього воском, і так само робили аж до найтемнішого кольору. Карбовані писанки було прийнято дарувати на Волині та Поліссі. Звичай також досі зберігся на Чернігівщині. Спочатку воском розписували сирі яйця, потім клали їх у готовий холодний відвар з цибулиння і варили на малому вогні. Віск сходить не відразу, а поступово, тому орнамент карбується окропом, і на яйці залишаються світло-жовті візерунки. Водночас перший варіант відповіді описує процес створення “крапанки”, а третій варіант – “дряпанки” або “шкрябанки”. Сирі яйця розписували воском, а потім варили у цибулинні, щоб віск поступово сходив та залишав візерунки. Карбовані писанки було прийнято дарувати на Волині та Поліссі. Звичай також досі зберігся на Чернігівщині. Спочатку воском розписували сирі яйця, потім клали їх у готовий холодний відвар з цибулиння і варили на малому вогні. Віск сходить не відразу, а поступово, тому орнамент карбується окропом, і на яйці залишаються світло-жовті візерунки. Водночас перший варіант відповіді описує процес створення “крапанки”, а третій варіант – “дряпанки” або “шкрябанки”. Яйця фарбували в один темний колір та довгий час сушили, а тоді по сухому барвнику гострим предметом видряпували орнамент. Карбовані писанки було прийнято дарувати на Волині та Поліссі. Звичай також досі зберігся на Чернігівщині. Спочатку воском розписували сирі яйця, потім клали їх у готовий холодний відвар з цибулиння і варили на малому вогні. Віск сходить не відразу, а поступово, тому орнамент карбується окропом, і на яйці залишаються світло-жовті візерунки. Водночас перший варіант відповіді описує процес створення “крапанки”, а третій варіант – “дряпанки” або “шкрябанки”. Усі варіанти. Карбовані писанки було прийнято дарувати на Волині та Поліссі. Звичай також досі зберігся на Чернігівщині. Спочатку воском розписували сирі яйця, потім клали їх у готовий холодний відвар з цибулиння і варили на малому вогні. Віск сходить не відразу, а поступово, тому орнамент карбується окропом, і на яйці залишаються світло-жовті візерунки. Водночас перший варіант відповіді описує процес створення “крапанки”, а третій варіант – “дряпанки” або “шкрябанки”.

11/17

Коли на Поділлі та у центральних областях було прийнято писати писанку "сорококлин"?

У Страсну п’ятницю. Сорок святих – це свято, яке часто припадає на Великий піст і відзначається 22 березня. У цей день на Херсонщині, у Центрі України та на Поділлі нащі пращури писали “сорококлинки”. На "гробки". Сорок святих – це свято, яке часто припадає на Великий піст і відзначається 22 березня. У цей день на Херсонщині, у Центрі України та на Поділлі нащі пращури писали “сорококлинки”. На Свято сорока святих. Сорок святих – це свято, яке часто припадає на Великий піст і відзначається 22 березня. У цей день на Херсонщині, у Центрі України та на Поділлі нащі пращури писали “сорококлинки”.

12/17

Що не прийнято було зображувати на писанках?

Фото: Ірина Михалевич/Facebook

Тварин. На писанках не зображували символи, не пов’язані з життям. Наприклад, не прийнято було зображати кістки, труни, деяких комах (мух), пояснює етнологиня Ярослава Музиченко. Однак назви візерунків могли називатися, скажімо, "павуками". Свастичні символи. На писанках не зображували символи, не пов’язані з життям. Наприклад, не прийнято було зображати кістки, труни, деяких комах (мух), пояснює етнологиня Ярослава Музиченко. Однак назви візерунків могли називатися, скажімо, "павуками". Бджіл. На писанках не зображували символи, не пов’язані з життям. Наприклад, не прийнято було зображати кістки, труни, деяких комах (мух), пояснює етнологиня Ярослава Музиченко. Однак назви візерунків могли називатися, скажімо, "павуками". Символи та істот, які асоціюються зі смертю. На писанках не зображували символи, не пов’язані з життям. Наприклад, не прийнято було зображати кістки, труни, деяких комах (мух), пояснює етнологиня Ярослава Музиченко. Однак назви візерунків могли називатися, скажімо, "павуками". Усі варіанти. На писанках не зображували символи, не пов’язані з життям. Наприклад, не прийнято було зображати кістки, труни, деяких комах (мух), пояснює етнологиня Ярослава Музиченко. Однак назви візерунків могли називатися, скажімо, "павуками".

13/17

Що робили дівчата, коли "водили гаївки"?

Ходили навколо церкви і по цвинтарю, тримаючись за руки. Зазвичай цвинтарі були біля церкви, тому українці несли Великодню радість і до могил предків. Після служби там виводили гаївки – стародавні весняні рухливі ігри з піснями. Тримаючись за руки, дівчата ходили неначе лабіринтами й “виводили” кола, зигзаги, спіралі. Ці “лабіринти” між могилами були символом проходження від смерті до життя – спадщиною язичницьких вірувань. Учасниці гри також відтворювали різні ігри-плетениці. Наприклад, коли грали у “Жучка”, то утворювали місточок із рук, а “Огірочки” і “Горошок” передбачали “заплітання” за допомогою рук у довгу вервечку. Грали в різноманітні ігри-плетениці: “Жучок”, "Огірочки", "Горошок", “Воротар”. Зазвичай цвинтарі були біля церкви, тому українці несли Великодню радість і до могил предків. Після служби там виводили гаївки – стародавні весняні рухливі ігри з піснями. Тримаючись за руки, дівчата ходили неначе лабіринтами й “виводили” кола, зигзаги, спіралі. Ці “лабіринти” між могилами були символом проходження від смерті до життя – спадщиною язичницьких вірувань. Учасниці гри також відтворювали різні ігри-плетениці. Наприклад, коли грали у “Жучка”, то утворювали місточок із рук, а “Огірочки” і “Горошок” передбачали “заплітання” за допомогою рук у довгу вервечку. Обирали “королеву весни” і коронували її вінком. Зазвичай цвинтарі були біля церкви, тому українці несли Великодню радість і до могил предків. Після служби там виводили гаївки – стародавні весняні рухливі ігри з піснями. Тримаючись за руки, дівчата ходили неначе лабіринтами й “виводили” кола, зигзаги, спіралі. Ці “лабіринти” між могилами були символом проходження від смерті до життя – спадщиною язичницьких вірувань. Учасниці гри також відтворювали різні ігри-плетениці. Наприклад, коли грали у “Жучка”, то утворювали місточок із рук, а “Огірочки” і “Горошок” передбачали “заплітання” за допомогою рук у довгу вервечку. Перший і другий варіант. Зазвичай цвинтарі були біля церкви, тому українці несли Великодню радість і до могил предків. Після служби там виводили гаївки – стародавні весняні рухливі ігри з піснями. Тримаючись за руки, дівчата ходили неначе лабіринтами й “виводили” кола, зигзаги, спіралі. Ці “лабіринти” між могилами були символом проходження від смерті до життя – спадщиною язичницьких вірувань. Учасниці гри також відтворювали різні ігри-плетениці. Наприклад, коли грали у “Жучка”, то утворювали місточок із рук, а “Огірочки” і “Горошок” передбачали “заплітання” за допомогою рук у довгу вервечку. Другий і третій варіант. Зазвичай цвинтарі були біля церкви, тому українці несли Великодню радість і до могил предків. Після служби там виводили гаївки – стародавні весняні рухливі ігри з піснями. Тримаючись за руки, дівчата ходили неначе лабіринтами й “виводили” кола, зигзаги, спіралі. Ці “лабіринти” між могилами були символом проходження від смерті до життя – спадщиною язичницьких вірувань. Учасниці гри також відтворювали різні ігри-плетениці. Наприклад, коли грали у “Жучка”, то утворювали місточок із рук, а “Огірочки” і “Горошок” передбачали “заплітання” за допомогою рук у довгу вервечку.

14/17

Що з цього українці НЕ робили після Великодня?

Ставили у дворі гойдалки, на яких молодь гойдалася. Водіння кози – це характерний обряд для Маланки. На Великдень і після свята наші пращури мали інші не менш цікаві забави (наприклад, на фото – скакання через одного). Водили козу та ставили побутові сценки еротичного характеру. Водіння кози – це характерний обряд для Маланки. На Великдень і після свята наші пращури мали інші не менш цікаві забави (наприклад, на фото – скакання через одного). Зводили барикади у хаті, щоб не бути облитими водою. Водіння кози – це характерний обряд для Маланки. На Великдень і після свята наші пращури мали інші не менш цікаві забави (наприклад, на фото – скакання через одного).

15/17

Які з цих звичаїв практикували молоді хлопці у Великодній (Обливаний) понеділок?

Хлопці поливали водою не лише дівчат, але й худобу. У Великодній понеділок хлопці традиційно обливали дівчат водою. Та великодньою водою поливали також худобу, птицю і навіть вулики – вода була символом захисту, здоров’я та родючості. Також вони ходили з риндзівками і "волочилися" – це були обхідні обряди, як і колядування. Парубки ходили по хатах і співали риндзівки здебільшого для дівчат. Якщо дівчатам подобався спів (або й хлопець), вони давали хлопцям винагороду, зокрема писанки та крашанки. Під час волочіння парубки співали волочебні пісні із побажаннями гарного урожаю та звеличуванням господарів дому – за це отримували подарунки. Хлопці ходили по хатах із риндзівками. У Великодній понеділок хлопці традиційно обливали дівчат водою. Та великодньою водою поливали також худобу, птицю і навіть вулики – вода була символом захисту, здоров’я та родючості. Також вони ходили з риндзівками і "волочилися" – це були обхідні обряди, як і колядування. Парубки ходили по хатах і співали риндзівки здебільшого для дівчат. Якщо дівчатам подобався спів (або й хлопець), вони давали хлопцям винагороду, зокрема писанки та крашанки. Під час волочіння парубки співали волочебні пісні із побажаннями гарного урожаю та звеличуванням господарів дому – за це отримували подарунки. Вони співали "волочебні" пісні, схожі на колядки. У Великодній понеділок хлопці традиційно обливали дівчат водою. Та великодньою водою поливали також худобу, птицю і навіть вулики – вода була символом захисту, здоров’я та родючості. Також вони ходили з риндзівками і "волочилися" – це були обхідні обряди, як і колядування. Парубки ходили по хатах і співали риндзівки здебільшого для дівчат. Якщо дівчатам подобався спів (або й хлопець), вони давали хлопцям винагороду, зокрема писанки та крашанки. Під час волочіння парубки співали волочебні пісні із побажаннями гарного урожаю та звеличуванням господарів дому – за це отримували подарунки. Усі варіанти. У Великодній понеділок хлопці традиційно обливали дівчат водою. Та великодньою водою поливали також худобу, птицю і навіть вулики – вода була символом захисту, здоров’я та родючості. Також вони ходили з риндзівками і "волочилися" – це були обхідні обряди, як і колядування. Парубки ходили по хатах і співали риндзівки здебільшого для дівчат. Якщо дівчатам подобався спів (або й хлопець), вони давали хлопцям винагороду, зокрема писанки та крашанки. Під час волочіння парубки співали волочебні пісні із побажаннями гарного урожаю та звеличуванням господарів дому – за це отримували подарунки.

16/17

Як дівчина мала відповісти на те, що її облили водою?

Фото: mala.storinka.org

Вийти заміж за того, хто першим її облив. За обливання дівчата давали хлопцям писанки та крашанки. Та на наступний день, у вівторок, дівчата могли обливати хлопців у відповідь. Обливання нікого не зобов’язувало до заміжжя, утім, воно могло свідчити про симпатію. Дуже часто парубки обливали саме тих дівчат, до яких планували свататись. А от відсутність уваги з боку хлопців у Обливаний понеділок була поганим знаком – таку дівчину могли вважати навіть "непристойною". Дати хлопцеві писанки за це. За обливання дівчата давали хлопцям писанки та крашанки. Та на наступний день, у вівторок, дівчата могли обливати хлопців у відповідь. Обливання нікого не зобов’язувало до заміжжя, утім, воно могло свідчити про симпатію. Дуже часто парубки обливали саме тих дівчат, до яких планували свататись. А от відсутність уваги з боку хлопців у Обливаний понеділок була поганим знаком – таку дівчину могли вважати навіть "непристойною". Вдарити по голові та накричати. За обливання дівчата давали хлопцям писанки та крашанки. Та на наступний день, у вівторок, дівчата могли обливати хлопців у відповідь. Обливання нікого не зобов’язувало до заміжжя, утім, воно могло свідчити про симпатію. Дуже часто парубки обливали саме тих дівчат, до яких планували свататись. А от відсутність уваги з боку хлопців у Обливаний понеділок була поганим знаком – таку дівчину могли вважати навіть "непристойною". При нагоді штовхнути хлопця у ставок або багнюку. За обливання дівчата давали хлопцям писанки та крашанки. Та на наступний день, у вівторок, дівчата могли обливати хлопців у відповідь. Обливання нікого не зобов’язувало до заміжжя, утім, воно могло свідчити про симпатію. Дуже часто парубки обливали саме тих дівчат, до яких планували свататись. А от відсутність уваги з боку хлопців у Обливаний понеділок була поганим знаком – таку дівчину могли вважати навіть "непристойною".

17/17

Що українці робили зі шкаралупою від яєць, використаних для паски, після Великодня?

Фото: Ірина Михалевич/Facebook

Давали їсти худобі. Яєчну шкаралупу наділяли цілющою і навіть магічною силою, тому чіпляли її на дерева або на палиці. Зокрема такі звичаї були поширені на Закарпатті. Також шкаралупу дрібно товкли і давали їсти худобі та птиці. А от чого точно не практикували – так це спалювання. Чіпляли на палиці та встромляли на городі. Яєчну шкаралупу наділяли цілющою і навіть магічною силою, тому чіпляли її на дерева або на палиці. Зокрема такі звичаї були поширені на Закарпатті. Також шкаралупу дрібно товкли і давали їсти худобі та птиці. А от чого точно не практикували – так це спалювання. Спалювали у печі. Яєчну шкаралупу наділяли цілющою і навіть магічною силою, тому чіпляли її на дерева або на палиці. Зокрема такі звичаї були поширені на Закарпатті. Також шкаралупу дрібно товкли і давали їсти худобі та птиці. А от чого точно не практикували – так це спалювання. Перший і другий варіант. Яєчну шкаралупу наділяли цілющою і навіть магічною силою, тому чіпляли її на дерева або на палиці. Зокрема такі звичаї були поширені на Закарпатті. Також шкаралупу дрібно товкли і давали їсти худобі та птиці. А от чого точно не практикували – так це спалювання.