Залишити як є чи передати до музею: що робити з творами Бенксі на Київщині?

У листопаді 2022-го на Київщині побував всесвітньо відомий вуличний художник Бенксі (Banksy). Він залишив на руїнах Горенки, Ірпеня, Бородянки, Гостомеля та в центрі Києва 7 графіті. Звісно, за роботою ніхто Бенксі не упізнав, але авторство робіт він підтвердив у відео та дописах на своїх ресурсах.

Що робити з цими малюнками на понівечених стінах? Частина поціновувачів вважає, що їх варто перенести до музеїв або меморіальних комплексів. Проте є й такі, хто стверджує, що графіті варто залишити на стінах і дати їм жити власним життям – адже саме це основна ідея стрітарту.

УП. Життя розповідає, про які саме роботи йдеться, та що про їх майбутнє кажуть мистецтвознавці, активісти та куратори сучасного мистецтва.

7 робіт Бенксі на Київщині та що в них помітили глядачі

Бенксі підтвердив авторство 7 робіт на Київщині. У Бородняці, яка навесні 2022 сильно постраждала від атак РФ, художник створив два графіті. На одному зобразив хлопчика, який кидає на землю дзюдоїста, на іншому – дівчину-акробатку, що стоїть на руках.

На графіті у Бородянці Бенксі зобразив хлопчика, що переміг дзюдоїста. Фото: Instagram edr4m

Обидва зображення втілив на стінах напів зруйнованих вибухами будинків. Попри те, що мистецтвознавці невблаганні, стверджуючи, що однозначного трактування творів мистецтва немає і бути не може, дві роботи Бенксі вже отримали інтерпретацію українців. 

Першим графіті на Київщині, авторство якого підтвердив Бенксі, стала дівчина-акробатка у Бородянці. Фото: Instagram edr4m.

У Горенці Бенксі створив графіті на внутрішній стіні сильно пошкодженої будівлі. На малюнку – бородатий чоловік, що миється в ванні. 

Чоловіка, що миється, Бенксі зобразив на внутрішній стіні будинку. Фото: Instagram edr4m

У Гостомелі графіті з'явилося на будинку біля аеропорту, який окупанти штурмували в перші години повномасштабної агресії. На графіті – жінка в протигазі, вбрана в халат. В руці у жінки вогнегасник. Частиною композиції стали випалене вікно будинку та стілець, на який спирається персонажка графіті. 

У Гостомелі графіті Бенксі намалював поблизу аеродрому. Фото: Instagram edr4m

Ще одне зображення Бенксі створив в Ірпені. На вигорілу чорну стіну він наніс графіті з дівчиною-гімнасткою, що виконує вправу зі стрічкою. 

На зображенні в Ірпені Бенксі зобразив дівчину зі стрічкою. Фото: Instagram edr4m

Дві роботи Бенксі з'явилися і в центрі Києва. На бетонних блоках, на Майдані Незалежності, стрітартер створив композицію, на якій двоє дітей бавляться на гойдалці, роль якої виконує протитанковий їжак.

В центрі Києва Бенксі намалював дітей, що бавляться на гойдалці. Фото: "Вечірній Київ"

На Великій Житомирській Бенксі "обіграв" слід невідомого вандала на стіні будівлі. До схематичного зображення пеніса він домалював броньовану вантажівку з російською Z та солдатами ЗС РФ. Так, "член" набув нової функції – втілює ракети Путіна.

У центрі Києва Бенксі вписав у свою роботу малюнок невідомого вандала. Фото: Facebook

Що побачили в роботах українці

У численних коментарях до графіті з Бородянки українці пишуть, що "зчитали" композицію з хлопчиком і дзюдоїстом як "Україна перемагає путіна", адже президент РФ відомий своїм захопленням дзюдо. Акробатку ж, яка балансує на руках, українці трактують як "збереження рівноваги у складний час".

До роботи з Горенки користувачі мережі ставляться більш "спокійно". Проте вбачають у ній контраст між звичайною гігієнічною процедурою й болючим тлом, на якому втілена робота. Щоправда, додаткової популярності додав графіті режисер Олесь Санін. Він опублікував пост, в якому повідомив, що позував для роботи відеооператор Руслан Богдан. Багато уваги приділили і графіті з Великої Житомирської – намальований пеніс почав коштувати грошей.

Ідеї щодо збереження робіт Бенксі

Про те, що роботи стануть частиною музею або меморіального комплексу, заявили очільники Бородянки й Горенки. Так, влада селища Бородянка планує створити музей війни і там експонувати роботи британського митця. Про це в ефірі "Українського радіо" заявив в.о. Бородянського селищного голови Георгій Єрко.

"Ми хочемо зробити музей та помістити їх туди. Крім того, там могли би зберігатися й інші спогади про війну, зокрема розстріляний пам’ятник Тарасу Шевченку. У нас є експонати, і громада хоче бачити їх у музеї Бородянки", – сказав Єрко. 

Влада Горенки, за попередніми даними, планує перенести графіті Бенксі на Алею Героїв у Бучі або ж зробити частиною однієї з новобудов, які зводитимуть в рамках програми відновлення селища.

Читайте також: "Бенксі показав, як створював графіті в Україні. ВІДЕО"

Що кажуть митці та мистецтвознавці

Олена Сперанська, кураторка

Співзасновниця фестивалю сучасного мистецтва "Бірючий" Олена Сперанська наголошує – про збереження робіт Бенксі варто думати вже зараз.

"Можна створити такий собі "культурний маршрут по роботах Banksy" по наших містечках, в яких зараз створено мурали. Якщо казати про створення нових музеїв – я однозначно "за!". Щодо конкретного музею творів Banksy в Бородянці – вважаю що це місто, як і Горенка, Ірпінь, Ворзель, Гостомель і авжеж Київ будуть відновлюватись досить швидко. 24 лютого о 5 ранку ми з родиною дивом виїхали з Ірпеня, у перші дні окупації наше житло розбомбили. А вже зараз в Ірпені зруйновані будівлі розбирають частково або повністю і починають відбудову нових. Місто отримує кошти з міжнародних фондів підтримки. Так, мій будинок поки не відновлюють і ми збираємо кошти з сусідами самостійно, щоб зберегти те що є, але і до нас черга дійде. І ми вже зараз повинні думати про те, які музеї будуть створюватись після завершення війни, зберігати артефакти", – каже Олена.

Роботи Бенксі є в музеях інших країн – їх переносили з відкритого простору.

"Існує практика перенесення невеликих муралів або скульптур з публічного простору до музейного. Наприклад, в галереї Chase Contemporary в Манхеттені, Нью-Йорк, є така робота Banksy – відомий щур в капелюшку з балоном фарби, про якого є цілий сюжет в короткометражному фільмі (Exit through the Gift Shop – ред.). Частину зовнішньої стіни будинку в Сан-Франциско просто вирізали та перенесли до галерейного простору, до цього експонувавши на різних виставках й проектах", – розповіла Олена.

Також Олена Сперанська наголосила, що роботи можна "вписати" в відбудований простір містечок Київщини.

"У Римі руїни й фрески огороджують склом та зовсім поруч, не руйнуючи історичні та культурні об’єкти, будують нові споруди. Таким чином зберігається історична пам’ять і самого місця / об’єкта, і нова споруда несе вже зовсім іншу цінність – збереження культурної спадщини. Такий європейський підхід мені ближче, тим більше ці роботи створено на контрасті "прильотів залізних голубів миру" з країни агресора, якої ми всі сподіваємось дуже скоро не стане назавжди. Цю історію ми повинні зберегти правильно, і вона стане одним з культурних маркеров нашої країни в майбутньому", – каже Олена. 

Роботу Бенксі перенесли до музейного простору. Фото: Олена Сперанська

Олена Живкова, мистецтвознавиця, Музей Варвари і Богдана Ханенків

Мистецтвознавиця Олена Живкова каже, що в Києві є ціла традиція "стрітарту", який зберігався століттями. Щоправда, раніше він так не називався. 

"У барокових церквах дуже часто були зображення на вратних церквах, на мурах, як у Михайлівському Золотоверхому, були розписи, які виходили назовні храму. Існує певна традиція – як зберігають зовнішній живопис. Тут багато що залежить від техніки. Скажімо, акрилові фарби можуть бути більш пристосованим до умов зовнішнього середовища, аніж інші – темперні, олійний живопис. Тому варто провести експертизу, наскільки міцні фарби, якими створював графіті Бенксі", – каже мистецтвознавиця.

Щодо переміщення робіт до музею – мистецтвознавиця зауважила, що це розповсюджена європейська практика.

"Якби я вирішувала цю проблему, то замовила би дуже якісну копію, а оригінал перенесла би і подарувала у якийсь музей. До речі, наш музей – зарубіжного мистецтва – ми би з задоволенням прийняли цю роботу на зберігання. Вважаю, що це правильний сучасний підхід. У ХХІ столітті оригінали зрідка лишають назовні. Їх знімають, переміщують до музею, а на їх місце ставлять точні копії цих предметів, аби зберегти їхню автентичність у зовнішньому середовищі.

Навіть оздоба будівель Паризькою опери, яка прикрашена мармуровою скульптурою Жана-Батіста Карпо, має на фасаді копії. Так само роблять і в Італії – з творами скульптури – Донателло, Мікеланджело. Давид, який стоїть на площі Синьйорії у Флоренції, це не оригінал, а мармурова дуже якісна копія. А оригінал зберігається в музеї скульптури Барджелло в тій же Флоренції", – каже мистецтвознавиця.

Перенесення робіт до музею можуть виконати реставратори. 

"У жодному разі не можна звертатись до художників. Художник має виготовити якісну копію, а реставратори можуть зняти зображення разом із тиньком, перенести на іншу поверхню. У Києві дуже кваліфікована фахова школа реставрації й цілий національний науково-дослідний центр. Їхні фахівці реставрують монументальний живопис по всій Україні", – каже Олена Живкова.

Єгор Анцигін, митець, куратор мистецьких проєктів

Куратор Євген Анцигін категорично проти того, щоби переносити роботи Бенксі до музеїв.

"Роботи Бенксі – це site-specific art. Тобто такий, який створений для конкретного місця й контексту. В цьому випадку, якщо ми будемо розглядати варіант вилучення твору мистецтва з середовища – роботи втратять важливу частину висловлювання. По-друге, сама естетика, концепція стрітарту пов’язана з тим, що це робота в публічному просторі, взаємодіє з ним", – каже Єгор.

Також він зауважив, що роботи можна захистити, залишивши в публічному просторі. 

"Зрозуміло, що ці твори мистецтва можуть руйнуватись від часу, оскільки створюються на вулиці і можуть бути вразливими до дії довкілля. Але також є випадки, коли держава або інституції починають дбати про твір мистецтва, який знаходиться на вулиці – в публічному просторі. За об’єктом доглядають, щоби його не руйнували. Але я в будь-якому разі проти грубого випилювання частини стіни задля того, щоби ці твори мистецтва занести в музей – це буде абсолютно вандально по відношенню до об’єкту, який створюється на вулиці", – каже Єгор Анцигін.

Олекса Манн, митець, куратор

Також за збереження робіт у публічному просторі висловився Олекса Манн. Митець зауважив, що вони мають сенс саме в цьому контексті. Проте проєкти відновлення міст і містечок, вочевидь, диктуватимуть свої правила.

"В ідеалі роботи Бенксі варто було б зберегти в тому просторі, я якому вони створені. Тому що це є інтервенція образу в простір і без цього простору руйнації, катастрофи і боротьби вони втрачають свій сенс. Але це в ідеалі, тому що тут є дуже тонка грань, через те, що це стіни поневічених росіянами будинків, в яких жили люди, там їх помешкання, там все їх життя і вони мають бути відбудовані. Бенксі, звісно, абсолютно свідомий, що ці роботи можуть бути знищені, це закони вуличного мистецтва. Вони зберігаються в документації і в медійний історії. Тут варто б дати слово професійним музейникам, спеціалістам, які можуть запропонувати варіант, як це можна перенести в простір музею, з мінімальною втратою сили образу, якщо є така можливість", – каже Олекса Манн.

Митець зауважив, що можна розробити проєкти, які зберегли би частину контексту. 

"Я би переніс в музей цей цілий обуглений будинок, який нависає над гімнасткою, як символ трагедії цієї війни. Можливо, це можна зробити за рахунок інсталяції, але цими рішеннями мають займатись професіонали, які знають як це грамотно зробити, без втрати сенсів і зайвої пафосності, щоб це не виглядало, як бутафорія. В цьому, якщо зробити це професійно, немає нічого неможливого. Я і не такої складнощі бачив інсталяції в серйозних музеях", – висловився куратор.

Проте Олекса Манн наголосив, що музеїв, до яких можна передати роботи Бенксі, в Україні досі нема. 

"У нас же досі немає музею сучасного мистецтва. Сучасне мистецтво є, а музею немає. От такий цікавий парадокс. І, наскільки я розумію, він в ближчій перспективі не передбачається. Хоча люди, які розуміють його необхідність і важливість, б'ються над його створенням вже десятиріччями, але наша влада не розуміє важливості такої інституції. Вона не хоче розуміти наскільки вона важлива для репрезентації нашої сучасної культури у світі. Можливо Бенксі, окрім того, що дав світу однозначне повідомлення, що він за нас, Україна переможе, тут жахлива війна і катастрофа, не мовчіть, реагуйте, ще своїми роботами, створеними в Україні, зсуне з мертвої точки і цю проблему", – каже митець. 

Марія Куліковська, мультимедійна художниця, архітекторка, перформерка-акціоністка, дослідниця

Мисткиня Марія Куліковська вважає, що подальшу долю робіт Бенксі мають вирішувати фахівці.

"Думаю, для початку нам треба побудувати хоча б один музей сучасного мистецтва. Запросити міжнародне жюрі, чи професіоналів з міжнародною художною карьєрою, і вже ті хто будуть займатись розвитком і наповненням сховищ цього музею, будуть вирішувати (в залежності від програми музею), чи переносити ці мурали в приміщення музею, чи консервувати на місці і охороняти, але презентувати, як обьєкт мистецтва в публічному просторі", – каже Марія.

Дослідниця зауважила. що роботи Бенксі цінні й важливі для України. 

"Дуже круто, що Бенксі приїхав в Україну і не через місяць після звільнення Київщині, а вже майже через рік, тобто не забув і не втомився. Його присутність, тим більше власна добра воля, а не запрошення когось чи проплачений жест – нагадують в першу чергу західним країнам, що війна триває і зараз вона, як і раніше, носить характер терору. Базові потреби людини, як тепло, світло, можливість приготувати їсти, отримати воду – повністю знищуються російськими окупантами. Якби більше, ба всі, західні художники і культурні діячі не були "нейтральними" а робили крихітка по крихітці – тоді ми б мали ще більше світової згуртованості і спромоглися б надавити на політиків і зупинити війну якомога скоріше", – каже Марія.

Одну з робіт Бенксі активісти захистили склом 

А поки вирішують, що робити з графіті, активісти закрили графіті в Бородянці захисним склом. Акцію організував політолог Максим Джигун. Він є поціновувачем робіт Бенксі і намагається вберегти графіті від руйнування.

"Я бачив роботи Бенксі по всьому світу, палкий його прихильник. Щойно стало відомо, що стріартист підтвердив авторство перших графіті на Київщині – поїхав їх побачити. Зображення в Горенці виконане на шпалерах внутрішньої стіни майже зруйнованого будинку. Мені видалось, що робота руйнується просто на моїх очах. Частина шпалер була відклеена, від води графіті почало потроху розпливатись. Мені було важливо, аби вона збереглась", – розповів Максим.

Захисну конструкцію виконала меблева фірма. Саме зображення захистили оргсклом із отворами для вентиляції, а навколо графіті зробили металеві дашки.  

"Щоби робота не псувалась і не цвіла – по кутках скла зробили невеликі отвори. У Торонто бачив роботу Бенксі, яку обрамлювали рамкою оргсклом. Це було для мене прикладом. Також бачив роботу Бенксі в Лондоні – вона під склом і обрамлена металевим профілем", – пояснив активіст.

Максим Джигун наголосив, що такий захист тимчасовий – хотів зберегти роботу до того, як місцева влада вирішить її майбутнє. 

"Особливість робіт в тому, що Бенксі робив їх у найбільш пошкоджених місцях. Прагнув показати світові, що ось що відбувається в Україні. Вже зараз роботи вже приваблюють закордонних туристів.  А надалі, після відбудови міст і містечок, можуть стати справжнім туристичним магнітом. І навіть допомогти відбудувати Київщину", – каже активіст.

Хто такий Бенксі

Бенксі – псевдонім британського вуличного художника, який створює графіті з 1990-х, зберігаючи анонімність. З трафаретами художник почав працювати задля економії часу, адже, як зізнався сам Бенксі в одній зі своїх книг, коли починав займатись стрітартом, то часто мав справу з поліцією. Меседжі робіт Бенксі здебільшого іронічні. Митець працює з гостросоціальними темами, зокрема виступає проти війни. За оцінками колекціонерів, роботи Бенксі коштують від кількох десятків до мільйонів доларів. У 2022 з аукціону в англійському місті Ньюкасл мініатюрну стайню, яку розмалював Бенксі, продали за понад 1 мільйон фунтів стерлінгів.

У жовтні 2021 року одну з найвідоміших робіт Бенксі "Дівчинка з кулькою", яка була наполовину знищена, продали на аукціоні за рекордні 25,4 мільйона доларів. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну принт антивоєнної роботи Бенксі 2005 року – CND Soldiers Unsigned продали з аукціону на підтримку київської дитячої лікарні "Охматдит". Роботу придбали за 81 тис. фунтів стерлінгів. Мурали, створені на Київщині – перші публічні роботи Бенксі за останній рік. 

Місцеві жителі Горенки розповіли, що Бенксі працював у балаклаві і створював роботи не сам – команда була з 4-х людей. 

Ганна Щокань, журналістка УП.Культура