"Книжка, яку я ніколи не хотів би написати": Олександр Михед видав хроніки болю і надії

Книжка, яку я ніколи не хотів би написати: Олександр Михед видав хроніки болю і надії

"Позивний для Йова. Хроніки вторгнення" – спроба Олександра Михеда, письменника, який жив у Гостомелі до 24 лютого, розповісти світу про 13 місяців війни крізь призму коротких особистих свідчень, історій близьких людей і свою власну трагедію війни.

Книжка з’явиться в книгарнях лише сьогодні, але книжкова оглядачка УП.Життя Олена Лисенко вже прочитала її і розповідає, чому це особисте свідчення про злочини Росії стане важливим надбанням домашньої бібліотеки.

Читайте УП.Культура у Telegram

Це вже друга книжка Михеда з початку повномасштабного вторгнення. Але якщо в першій він запаковує свій біль в (майже) дитячу казку "Котик, півник, шафка", то в "Позивному..." він дає йому вихід без прикрас. Бо вірить: "якщо люди можуть формулювати свої переживання, цей біль не мовчить і він відрефлексований".

Біль від втрати свого будинку в Гостомелі, 3 тижні окупації в Бучі батьків, смерті друзів, про які він розповідає іноземним журналістам і перші 100 днів у війську зібрані під однією обкладинкою. На ній розбите вікно у квартирі батьків і вид на колись прекрасну Бучу. На сторінках цієї книжки Буча залишається кривавою раною.

РЕКЛАМА:
Ілюстрації до книги створив Мітя Фєнічкін

Ілюстрації до "Позивного..." створив Мітя Фєнічкін, основою для них стали скріншоти новин, які робив Михед упродовж 13 місяців під початку повномасштабної війни.

А щодо рефлексії, то книжка ця, скоріше, лише перший крок до неї. В ній Михед обирає на позір простий, репортажний стиль оповіді, де фіксує крок за кроком такі свої і, водночас, такі знайомі багатьом українцям травми. Він детально описує, як вони з дружиною готувалися до можливого наступу, як згодом виїхали у Чернівці, як на деякий час знайшли там притулок, як дізналися, що дому більше немає, як приїхали на руїни того, що плекали роками…

Є книжки для пізнання, а є і для впізнавання.

Твір Михеда саме другий варіант. В ній читач знайде багато знайомого, нагадає собі досвід і життєві висновки, які пережив і сам.

"Позивний для Йова" наче збирає найгустіше. Це книжка жирних і незарозумілих висновків: "Хай би як українці чубилися між собою, перед обличчям ворога – ми разом".

Ця книжка не лише про особистий біль. Михед в ній міркує над колективною історією втрат і розірваностей. І фіксує те, що іще раз увиразнила війна: "Українська історія – це історія постійного знесення налаштувань. Ми рідко щось отримуємо в спадщину. Рідко коли підтримується зв’язок між поколіннями, поколіннями митців. Митців страчених, розстріляних, репресованих. Щоразу ми все починаємо спочатку". Ця війна додала до списку втрат Курбас-Куліш-Хвильовий-Стус, зокрема, і Вакуленка.

Ілюстрація до "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення"

Читайте також: "Ми запропонували війні себе самі": солдатка Ярина Чорногуз видала збірку поезій прямо з передової

Тож, як не складно здогадатись, Багатостраждальний Йов з назви цієї книжки це алюзія на Україну. І книжка ця не лише про страждання, а про те, що вони нарешті колись та й закінчаться, попри весь скепсис спостерігачів. А стражденні будуть винагороджені щасливим життям. Та для початку треба обрати Йову позивний: "Думаю – якби сучасний Йов потрапив до війська, йому б точно довелося обирати собі позивний. Який би він був?"

Йов не втрачає своєї віри в Господа, а у що не мають втрачати віру українці? Михед пропонує свою відповідь - в перемогу: "Зло перетнуло ту лінію, за якою добро починає перемагати".

Ілюстрація до "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення"

Цей літопис болю та надії буде корисний не лише українцям - нагадати собі чи розповісти своїм дітям, що ми всі переживаємо зараз. "Позивний..." розрахований і на закордонного читача. Перекласти ці тексти буде не складно, а людям, що не стикались із досвідом війни, буде цікаво роздивитись, якою може бути війна постінформаційного суспільства.

Ілюстрація до "Позивний для Йова. Хроніки вторгнення"

Читайте також: "Ми в ЗСУ вірили більше, ніж в Бога": Ukraïner видає збірку репортажів з деокупованих територій

Реклама: