Сьогодні іноземні колекціонери готові інвестувати в українське мистецтво більше ніж будь-коли. Чому?

Колекціонерів часто вважають людьми, які витрачають величезну суму грошей на рідкісні артефакти, класичні та сучасні твори мистецтва. У суспільній уяві колекціонери – це диваки, які мають нераціональну потребу збирати велику кількість дорогоцінних предметів.

Насправді, усі ми з вами були, або є, колекціонерами певного медіуму. Потреба у колекціонуванні речей доволі зрозуміла, і це не настільки психологічна особливість, як еволюційно зумовлена природна схильність людини.

Прояв колекціонування залежить від культури та середовища. Тисячі років тому кочові народи обмежувались предметами, які можна було передавати, обмінювати або зберігати. Розвиток засобів виробництва змінили моделі споживання, а контроль над ресурсами, створив окремий тип колекціонування бажаних благ.

Колекція виконує функцію життєзабезпечення у часі: це і засіб торгівлі, і основа соціалізації, і спосіб накопичення багатства, а подекуди й механізм самоідентифікації. А отже колекціонування є фундаментальним аспектом людського існування, який сприяв еволюції, пропонуючи як матеріальну, так і емоційну цінність для нас як окремих осіб.

Незалежно від того, називаємо ми себе колекціонерами, чи ні, більшість із нас є набувачами об’єктів, які ми обираємо на основі особистих потреб, коштів і смаку, і часто зберігаємо їх, формуючи власну колекцію. Відтак за кожною мистецькою колекцією стоїть людина, яка усвідомлює цінність твору мистецтва та, у випадку наявності бажання та можливості, привласнює його собі.

Іноземні колекціонери та зміна контексту

Колекціонер зважає на цінність художньої роботи, яку формує комплекс різних факторів: біографія художника, контекст створення, технічне виконання, експонування роботи у інших інституція, спеціфіка особистих естетичних смаків. За останні два роки спостерігається зростання попиту іноземних колекціонерів на сучасне українське мистецтво, що свідчить про його цінність як об'єкта інвестування.

У березні 2024 року артплатформа Spilne Art вперше представила комплексний аналіз українського артринку за 2021–2023 роки. Згідно з отриманими статистичними даними, 64% продажів творів мистецтва відбуваються в Україні, тоді як інші 36% купуються за кордоном. Крім того, 36% опитаних дилерів і галеристів повідомили про збільшення їхньої присутності за кордоном, що включає продажі, виставки та колаборації.

Галереї та музеї світу організовували відкриті конкурси для українських художників, надаючи їм можливість експонувати свої роботи у своїх просторах. Виграють від цього як художники, так і іноземні галереї, що сприяє зростанню інтересу до українського мистецтва та культури. Під час війни митців відкрилися можливості проявити себе за кордоном завдяки підвищеному інтересу до контексту України.

Серед важливих подій українського арту 2022-2023 років було представлення робіт українських митців у колекціях світових музеїв. Музей сучасного мистецтва в Антверпені придбав твори Нікіти Кадана, Алевтини Кахідзе, Давида Чичкана, Олександра Бурлаки, Анни Звягінцевої, Лесі Хоменко, Яреми Малащука та Романа Хімея в межах проєкту "Уяви Україну", реалізованого у співпраці з PinchukArtCentre. Art Collection Telekom також поповнила свою колекцію кількома роботами на тему війни, зокрема "WE ARE THE PRICE" (2022) Нікіти Кадана та чотирма роботами Алевтини Кахідзе. У 2022 році лондонська галерея Тейт Модерн придбала роботу Кахідзе "Вторгнення 123" (2022). Також роботи Павла Макова стали частиною колекції музею Тіссен-Борнеміса в Іспанії, а твори Катерини Лісовенко – частиною колекцій угорського музею Людвіга та варшавського музею сучасного мистецтва.

Артринок є дуже чутливим середовищем, і реагує на будь-які зміни у політичному, економічному та соціокультурному полі. Будь-яка різка зміна їх контексту спричиняє хвилеподібну реакцію на ринку мистецтва, із стрімким зростанням, а подекуди стрімким падінням продажів.

Український контекст зазнав перманентних криз. Кожне кризове явище супроводжувалось відродженням національної свідомості, що у свою чергу формувало національний продукт. Розпад Радянського Союзу відкрив імена українських митців міжнародній спільноті – під кожною картиною вказували національність митця або мисткині, які походили з незалежної України. Революція Гідності та початок російсько-української війни привернули увагу міжнародної спільноти до українського самостійного протесту, що захищав свою ідентичність. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну стало шокуючим фактором світового масштабу, що спонукало більшість європейських інституцій та приватних колекціонерів висловити свою підтримку.

Відомий український політолог та колекціонер Микола Давидюк у випуску подкасту культурного проєкту "Сноби" прокоментував: "Є попит на українське мистецтво, але це не тому, що ми вивели на ринок наш бренд через мистецтво, а потім підтягнули країну. Війна в країні потягнула за собою інтерес до наших митців за кордоном".

Погляд та мотиви для інвестування в українське мистецтво

Щоб пояснити зростання попиту на українське мистецтво та мотиви міжнародної спільноти інвестувати в український артринок, проєкт "Сноби" звернувся до австрійського колекціонера Пітера Гемана.

Сам Пітер Геман колекціонує переважно сучасне мистецтво. З 2020 року колекціонер здебільшого зосереджує свої ресурси на молодих українських художниках. Пітер звернув увагу на те, що 10 років тому український артринок був непрозорим, з домінуванням місцевих колекціонерів, було мало журналів чи публікацій, щоб стежити за подіями. Колекціонер слідкував за світом мистецтва в Україні.

Нещодавно Пітер відвідав київські та львівські виставки, музеї та галереї. Колекціонер коментує: "Було дивовижно усвідомити, наскільки життєздатною є мистецька сцена, навіть під час війни. Реальність відчувається безпосередньо. Солідарність відчувається так само, як і сум та травма. Ми знаємо з історії, що велике мистецтво народжується в часи катастроф, тому є щось трохи тривожне у тому, щоб бути свідком цієї трагедії".

Сьогодні іноземні колекціонери готові інвестувати в українське мистецтво більше ніж будь-коли. Зміна контексту, спричинена повномасштабним вторгненням, розділила мистецтво на минуле, майбутнє та теперішнє. Кожна художня робота створюється з відбитком сучасності, віддзеркалюючи рефлексію, яка відбувається у конкретному моменті часу. Іноземні колекціонери реагують на цю унікальність. Для когось акт покупки українського мистецтва стає способом підтримки українських митців та мисткнь, для інших - способом зафіксувати у своїй колекції застиглий момент історії. Інші бачать це як інвестицію, що забезпечить фінансову стабільність у майбутньому.

Над матеріалом працювали:

Тетяна Тадай, авторка проекту культури Сноби, культурна менеджерка.

Вероніка Трейтяк - журналістка та редакторка культурного проєкту Сноби, студентка-дослідниця сучасного арт ринку

Пітер Хейнман - колекціонер українського мистецтва

Наталя Ткаченко - арт-едвайзерка та засновниця мистецької платформи Spilne Art

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.