"Передала музичною мовою весь жах Одеси навесні 2022-го": Шевченківська лавреатка Кармелла Цепколенко

Передала музичною мовою весь жах Одеси навесні 2022-го: Шевченківська лавреатка Кармелла Цепколенко

Вона написала ці твори у мороці облоги Одеси навесні 2022 року: в кантати “Читаючи історію”, “Звідки ти, чорна валко, пташина зграє”, дуель-дует №14 і симфонію №5 композиторка Кармелла Цепколенко вклала поезії Оксани Забужко і Сергія Жадана.

Два роки по тому вона вийшла на сцену Театру Франка у Києві, щоб отримати за створену музику Премію імені Шевченка.

Пані Кармелла народилась в Одесі і не полишає місто навіть в найтяжчі дні. Але відома вона далеко за його межами - на офіційній сторінці Шевченківського комітету у розділі “коментарі” композиторці залишили найбільше відгуків серед усіх інших лавреатів цьогорічної премії. Писали з Японії, Австрії, Швейцарії, Німеччини, Польщі, звісно, з України.

В рідній Одесі Кармелла Цепколенко опікується заснованим нею фестивалем “Два дні й дві ночі нової музики”, викладає композицію студентам Одеської національної музичної академії імені Нежданової і безупинно пише нові твори.

Музична оглядачка УП.Культура Наталка Писанка засвідчила, що попри трагічні події в Одесі, композиторка не втрачає надії і натхнення.

ВІДЕО ДНЯ

Розкажіть про свої емоції, коли ваше ім'я зі сцени оголосив Володимир Сіренко диригент і Шевченківський лавреат.

Хвилювання було дуже велике, хоча я, як творча людина, не раз виступала на сцені. Я там щось підготувала сказати, але коли звернулася до зали, то зрозуміла: те, що я думала сказати це все нічого не значить, бо я побачила багато наших військових, які нас захищають, які, можливо, тільки з передової. Я вже не знаю, що я говорила, але я говорила загалом для них щоб вони почули мене, щоб відчули ту повагу, вдячність за те, що ми тут, під їхнім захистом, працюємо.

Пригадуєте процес написання творів, за які отримали премію?

– Це все було у 2022-му році. Я писала Сьому симфонію, і коли почалося повномасштабне вторгнення, я відклала партитуру. Розпач, щем… Ми бачили у морі російські кораблі, які стояли на рейді і чекали погоди. Але, на щастя, російському десанту не вдалося висадитися.

Був страх, жах, відчуття безпорадності. Але потроху ми бачили, як місто укріплюється, і це заспокоювало. Десь через два тижні я знову повернулася до роботи.

Раптом чую: “Стук-стук-стук!” до мене прийшли віолончеліст, піаніст і сопраністка (ансамбль Senza Sforzando: Тетяна Муляр-Огородник – сопрано, Евген Довбиш – віолончель та Олександр Перепелиця – фортепіано). “Кармелло, може, напишете для нас твір? Ми б могли все тут вивчити, зіграти, зробити концерт навіть у будинку”. Я була дуже схвильована. Дуже швидко знайшла текст (“Читаючи історію” Оксани Забужко), за два-три тижні написала кантату, і ми одразу почали її розбирати. Потім запросили всіх охочих до нас у хату на концерт, зробили запис (ред.фрагмент цього запису є на ролику, який крутять під час вручення премії)

Karmella Tsepkolenko / Facebook

Потім я отримала замовлення від віденського вокального квартету «das Ensemble REIHE Zykan +», вони просили, щоб текст був німецькою мовою, бо їм так легше співати. Я подзвонила Жадану, а він каже: так є вже переклад мого вірша! Якраз того, який я обрала для кантати. Мені хотілося музичною мовою передати цей жах, ці вибухи, ракети, сирени. Якось під час ракетного обстрілу ми сиділи в нашій криївці десь у підвалі і я кажу своїм друзям (тоді у нас зібралася велика компанія з Херсона й Одеси): ти робиш сирену, хтось робить вибух снаряду, хтось ППО.

Твір був написаний десь за 3-4 тижні, прем'єра була у жовтні 2022-го у Відні, потім кантату виконували кілька разів на фестивалях, вона вже у репертуарі колективу. Потім одразу прийшло замовлення зі Швейцарії від дуету скрипальки Ґабріель Бруннер і контрабасиста Івана Нестіча, з якими я вже не раз працювала. І після цього замовлення для фестивалю у Кишиневі, для якого я зробила другу редакцію своєї 5-ї симфонії. Тобто всі твори були написані і виконані вперше 2022-го.

Чи можна вибудувати сюжетну лінію, яка ці твори поєднує?

Ці твори поєднує стан мисткині. Ти не можеш піти і захищати свою країну ти просто не вмієш, але ж ти повинна якось відреагувати. І ти повинна написати так, щоб слухачі відчували оцю напругу, оцю незламність нашого народу. Наприклад, у Дуелі-дуо я використовувала слоган “Слава Україні!”, але це вимовляється на видиху по буквах: с-л-а-в-а У-к-р-а-ї-н-і - під час виконання твору.

Усі чотири твори виконувалися за кордоном. Чи були відгуки від колег?

Я за цим не стежила, але знаю, що віденський квартет спершу з острахом ставив мою кантату у програму, оскільки цей твір непростий для сприйняття пересічному слухачеві. Але перед тим, як вийти на великий фестиваль, вони презентували кантату на концерті. І слухачі були у захваті.

Кармелла Цепколенко та Оксана Забужко (по центру)
Кармелла Цепколенко та Оксана Забужко (по центру)
Lessia Oliinyk / Facebook

До слова, про "непросту музику". З чого варто починати слухати сучасну музику тому самому "пересічному" слухачеві?

Треба починати з музики 20-го сторіччя: Шенберга, Веберна, Берга… Слухати українських композиторів Лятошинського, Станковича, Скорика, Сильвестрова. І обов'язково ходити на концерти! Правда, є композитори зараз, які намагаються зробити реверанси минулим століттям, але я завжди кажу, що краще Шопена і Моцарта ти не напишеш. Треба шукати свій шлях.

Серед переможців у номінації “Музичне мистецтво” бачимо два жіночі імені ваше і Джамали. Як думаєте, це випадковість чи тенденція?

Я вважаю, що не варто розділяти композиторів і композиторок. Бо коли ти пишеш музику чи вірші, чи малюєш, ти не можеш бути ні чоловіком, ні жінкою. “Це жіноча музика”, так у радянські часи казали. Коли я пишу я не знаю, хто я! Коли ми виписуємо чоловічі образи в опері ми це робимо, як жінки? Певно, ні. Коли митець компонує, він не має статі.

Яка зараз ситуація з фестивалем "Два дні і дві ночі нової музики"?

2022-го ми пропустили фестиваль. Але 2023-го провели вже 28-й раз. Це було не у квітні, як завжди, а у серпні. Були представлені композиторські школи різних країн, виконавці переважно українські, із закордонних приїхали лише польські музиканти.

Наступний фестиваль плануємо у серпні 2024-го, до нас дуже хочуть приїхати віденці з проєктом за Жаданом. Але поки не знаємо, як складеться. Головне фестиваль триває і ми тримаємося.

Після концерту Національного одеського філармонійного оркестру
Після концерту Національного одеського філармонійного оркестру
Karmella Tsepkolenko / Facebook

Ще з 95-го року, коли був перший фестиваль, ми виховали цілу плеяду слухачів, які вже без фестивалю не можуть жити. Це не лише музиканти. Це й інженери, архітектори. Вони були просто здивовані тим, що привезли до нас в Одесу. Спочатку вони казали: ми вас не розуміємо. А музику неможливо розуміти! Її треба відчути.

Ось у мене є твір “Subrosa” (або “Сад композиторок”). Назва розшифровується з латини “у таємниці”. Я довго не могла збагнути її значення. Але якось сиділа біля куща троянди, читала книжку. І раптом бачу що там коїться! Там, під пелюстками, жучки і мошки, вони хто кохається, хто б'ється, хто виштовує когось… Це і є subrosa. Ми просто підійшли і не бачимо цього, але якщо поспостерігати то це і є життя в таємниці. Під трояндою. Отака суть мистецтва: все в таємниці (сміється)

Оскільки ви багато років працюєте зі студентами, не можу не спитати щодо ситуації, яка склалася навколо мистецьких вишів. Чи підтримуєте ви ініціативу, щоб абітурієнти цих вишів не складали ЗНО, а вступали лише на основі творчих конкурсів?

Думаю, ЗНО варто складати всім. Музика це і математика, і архітектура. Наприклад, до мене в консерваторію першокурсниця прийшла, вона вчиться у математичному виші. У неї з музичної освіти лише музична школа. Але за пів року вона зробила великий стрибок, і розуміє, що саме потрібно робити краще, ніж інші студенти.

Згадаймо композитора Ксенакіса, який вчився в архітектурному, а потім пішов у музику. Або ж Лігеті, який планував спочатку вивчати фізику і математику, а потім використовував ці знання у своїх творах. Математика невід'ємна складова в схематиці музичного твору.

Contrasts International Festival of Contemporary Music / Facebook

Якби ви не стали композиторкою, чим би ви займалися?

Важке запитання. Якщо ти вже став композитором, важко уявити себе ще кимось. Але я, наприклад, збираю морське каміння і роблю з нього статуетки. Можу щось розмалювати, до 2000-го року всі мої партитури були розмальовані не на кожній сторінці, а лише знакові моменти. Люблю займатися всім, що пов'язане з мистецтвом. А ще люблю готувати, пекти торти.

Чому сучасна музика важлива, особливо, зараз у наш воєнний час? Що вона може розказати українцям і світові?

Кожен з нас має свою зброю. “Бий в барабани, нічого не бійся” це слова Гейне. Ви кажете, сучасну музику не розуміють. Її ніколи не розуміли. Так було з музикою Моцарта, Бетховена. Митці мають бути трохи попереду.

Реклама:

Головне сьогодні