У полі на Волині знайшли давньоруський бронзовий перстень
Під час обробки землі між селами Туровичі та Миляновичі на Волині знайшли бронзовий перстень. Знахідку місцеві мешканці передали до Ковельського історичного музею.
Про це повідомила головна зберігачка фондів Ковельського історичного музею Мирослава Мороз.
Як розповіла музейниця, на території Волині персні є найбільш поширеними прикрасами серед експонованих артефактів. Так, лише в колекції Ковельського історичного музею зберігається декілька десятків перснів.
"Давньоруський перстень суцільнолитий щитковосерединний за формою, прикрашений стилізованим рослинним та геометричним орнаментом. Щиток круглої форми, діаметром 12 мм, прикрашений орнаментом у вигляді чотирьохпелюсткової квітки, вписаної у коло. Така квітка символізувала хрест, що був на Русі з давніх часів важливим символом", – пояснила Мирослава Мороз.
Перстень з таким візерунком міг бути не просто прикрасою, але й оберегом для власника – мав захищати від хвороб, зла та лиха. На ньому зображена чотирипелюсткова квітка, образи якої в давньоруський період були трендовими. Здебільшого прикраси з таким орнаментом вважаються жіночими, проте їх також носили чоловіки й діти.
Про археологічні знахідки в Україні
Крім чітко визначених місць археологічних розкопок, в Україні часто випадково виявляли стародавні артефакти на полях, будівельних майданчиках, у лісах та на приватних територіях.
Наприкінці 2023 року в Білій Церкві знайшли золотий скарб на місці будівництва. Серед артефактів виявили унікальний набір золотих прикрас, створений приблизно за часів Гетьманщини, а також давньоруські прикраси. Скарб зберігався у невеликій керамічній посудині, крім золота у ній також знайшли перламутровий бісер.
У 2021 році на Тернопільщині в полі виявили розкопану гробницю, знахідку виявили випадково, під час виконання весняно-польових робіт. Дослідники припустили, що вік поховання складає близько 5 тисяч років.
Того ж року на території Запорізької області на зораному полі у селі Веселянка знайшли жіночий гребінь для волосся. Знахідка датувалася 19 століттям й вірогідно належала графині Ніні Канкріній, що проживала з родиною на цій території.
