Від 1000 годин до Тисячовесни: конфлікти та надії на президентський грант для культури
За п'ять днів в івано-франківському "Промприладі" експерти переглянули сотні заявок на створення українських фільмів, музики, вистав, книжок і візуальних проєктів. У восьми залах одночасно відбувалися пітчинги та презентації, обговорення й голосування за переможців подекуди тривали до 4-ї ранку. Загалом на оцінювання проєктів витратили понад 320 годин.
Для української культурної сфери це був експеримент такого масштабу, якого вона давно не бачила. І водночас – перша можливість перевірити, як на практиці працюватиме програма, на яку держава заклала майже 4 мільярди гривень.
Ще до старту "Тисячовесна" встигла стати предметом суперечок. Одні запитували, навіщо під час війни витрачати такі гроші на культуру і чому їх не можна спрямувати на потреби війська. Інші – як саме держава збирається розподіляти безпрецедентну суму і чи не перетвориться конкурс на черговий механізм підтримки тих, хто й без того добре орієнтується в культурній системі.
Після насичених днів пітчингів запитань стало не менше. У різних напрямах виявилися різні проблеми: від конфліктів інтересів до суперечок про склад експертних комісій, якість заявок і змішування в одній категорії проєктів, що нібито належать до різних. А частина результатів конкурсу на момент публікації цього тексту так і не була оголошена.
Журналістки УП.Культура Дар'я Лобанок та Анастасія Большакова побували на "Тисячовесні", поспілкувалися з експертами та учасниками, розібрали механіку відбору і документи бюджетної програми. Розповідаємо, як держава обирає, на що витратити 4 мільярди гривень, що пішло не за планом – і що організатори вже збираються змінити до наступного конкурсу.
Пішла весна, пройшла "Тисячовесна"
Попри промовисту назву – "Тисячовесна", фінальний пітчинг проєктів програми відбувся наприкінці літа. З 12 по 16 серпня в Івано-Франківську тривав третій етап програми під кураторством Президента України, на який запросили учасників, експертів, а також представників медіа.
Водночас подію могли відвідати й містяни, адже організатори підготували довколакультурну освітню програму про культурні інституції та низку концертів. На сцені виступали репер OTOY, театрально-музичний гурт Schmalgauzen, музиканти LOVERA BREАUX та Євген Хмара.
До слова, навіть під час виступів про контекст "Тисячовесни" нагадували зі сцени: учасники гурту Schmalgauzen жартували про свого соліста Владислава Михальчука, який є експертом програми; Святослав Вакарчук у кількох рядках пісень замінив слово "весна" на "Тисячовесна", а в перебивках між піснями згадав жартома про те, що радий не брати участі в такому масштабному конкурсі.
Що ж до роботи експертів, навантаженість у різних категоріях була шаленою. У секторі "Перформативного мистецтва" в один із днів пітчингів вони, з урахуванням перерв, слухали заявки учасників з 9-ї ранку й до 8-ї вечора. Виступ кожного учасника складав рівно 5 хвилин, після яких презентацію зупиняли модератори й давали 2 хвилини на відповіді на питання експертів. Декого з журі навіть підганяли власні колеги, адже час на формулювання питання експерта так само входив до цих двох хвилин. А не кожен був лаконічним.
Атмосфера в різних залах суттєво відрізнялася: від стриманої у "Візуальному мистецтві" та "Сучасній музиці" до майже перформативної у всіх розділах "Кіно-" та "Перформативному мистецтві". Подекуди під час пітчингів складалося враження, що експерти не оцінюють колег, а змагаються з ними.
Усього експерти прослухали 320 годин пітчингів і прочитали невідомо скільки супровідних документів.
За підрахунками самого Мінкульту, фестиваль відвідали 6 500 людей. Зокрема, подивитися на своє творіння приїхав і сам Володимир Зеленський. Зі сцени він сказав про те, що живе цією ідеєю багато років. Утім, часу на реалізацію цієї програми дали лише пів року.
За словами Президента, від цьогорічних учасників залежить розвиток наступної програми "Тисячовесни" – проєкт проводитимуть щороку, поповнюючи його новими категоріями.
"Це перша українська постійно діюча мільярдна програма підтримки української культури. Я впевнений, що нам потрібно щонайменше 5-10 років підтримувати такий темп. Адже сьогодні ми вже бачимо спроможність індустрії, а держава, відповідно, забезпечує її підтримку. У результаті має з'явитися великий масив класичного й некласичного, сучасного, якісного та конкурентоспроможного українського контенту", – сказав Зеленський.
Протягом усього періоду пітч-фестивалю на території "Промприладу" представники міністерства спілкувалися з учасниками. Дехто з експертів зазначає, що в міністерстві одразу нотували зауваження, якщо такі з'являлися. Теперішня команда Мінкульту помітно відкритіша та ближча до спільноти за своїх попередників, за що їх багато критикували. Таке ж враження висловлюють експерти.
Театральний режисер Євген Лавренчук, що оцінював категорію "Перформативне мистецтво", також відзначив організацію пітч-фестивалю: "Тисячовесна" створює умови, не втручаючись у саму експертизу. І навіть без знижки на терміни, строки та форс-мажори – це було зроблено якісно. Зокрема, добре була налагоджена комунікація з міністеркою культури та всіма учасниками".
Він, зокрема, похвалив роботу представників Держмистецтв, яке відповідало за напрям перформативного мистецтва, та Міністерства культури: "Я був режисером на "Євробаченні", але там не було цієї людиноорієнтованої складової. Там усі розуміють, що вони невиспані, надто завантажені й мають дуже багато відповідальності. А тут комунікація на всіх рівнях була прозорою та відповідальною".
Хоча в останній день фестивалю, 16 серпня, оголосили результати, проєкти ще проходять перевірки і досі не затверджені Міністерством культури й профільними органами – Держкіно і Держмистецтв.
Питання експертизи
Відбір проєктів відбувався у три етапи. Усього надійшло 2 634 заявки. Під час першого етапу відкидали проєкти за формальними показниками: неправильно заповнена анкета, не вистачило підпису тощо. На другому етапі з проєктами вже знайомилися експерти, яких було понад 180. Таку кількість експертів з різних напрямів зібрали, аби "уникнути конфлікту інтересів" і зменшити вірогідність голосувань за проєкти "друзів".
До третього етапу потрапляли заявки, які набрали понад 60 балів за 100-бальною шкалою й внутрішніми критеріями кожної категорії – до фіналу дійшло 1 215 проєктів, з яких за п'ять днів відібрали 545. З них 105 проєктів (19%) – дебютанти.
Тим часом лишається одна категорія, результати якої досі невідомі – "Аудіовізуальні шоу та відеоролики для соціальних мереж". Міністерка культури Тетяна Бережна пояснила: оскільки категорія має короткі формати, команда не бачила потреби у тому, щоб проводити окремий пітчинг на фестивалі. Спочатку Мінкульт обіцяв дати результати у середу, 19 серпня, потім у четвер… зрештою, зійшлися на тому, що оголосять результати в понеділок, 24 серпня.
За словами експертів цього напряму, саме 21 серпня вони мають підготувати остаточний список проєктів. Тобто, на момент виходу матеріалу конкурс ще фактично триває.
Тетяна Бережна розповіла, що до другого етапу у "Аудіовізуальному контенті…" пройшли 462 проєкти – вони складені у рейтинг. За її словами, експерти "як дуже відповідальні люди" відмовилися формувати переможців з цього рейтингу відповідно до виділеного бюджету на секцію, тому прослуховування проєктів триває досі.
Через це експерти поки не поспішають коментувати результати категорії. Для них конкурс ще не завершений, а остаточний список проєктів не сформований. Важливо побачити не лише, хто врешті отримає фінансування, а й за якими критеріями оцінювали проєкти та чому саме ці заявки виявилися сильнішими за інші.
Оцінювання усіх проєктів відбувалося у внутрішній системі. Кожен експерт мав оцінити проєкти через спеціальну CRM-програму. Експерти, як і учасники, були присутні і онлайн, і офлайн. Питання конфлікту інтересів також було визначено через цю програму. Якщо експерт або його команда пітчили свій проєкт, то в системі автоматично блокувався доступ до нього саме у цього члена журі.
1000 годин якості і різноманіття
У категорії "Сучасна музика" відібрали 144 проєкти. Серед них до фінансування рекомендували сольні концерти та їхнє фільмування, створення музичних альбомів, фестивалів, дослідження української музики та переосмислення народних пісень.
За словами експерта у цій категорії Олексія Бондаренка, на третьому етапі передусім оцінювали спроможність реалізувати проєкт, відповідність кошторису масштабу проєкту, його значущість та важливість для сектору, в якому він буде реалізовуватися.
На його думку, головна складність у секторі сучасної музики полягала у браку класних проєктів й тих, хто не дійшов до третього етапу з різних причин:
"Особисто мені дуже сильно не вистачило нової молодої музики: інді, репу, року, попмузики. Будь-чого, що артисти часто не можуть нормально реалізувати через брак коштів. Я знаю десятки гуртів, які, скоріш за все, могли б отримати фінансування, але вони навіть не подали заявку, – пояснює експерт.
Найменше проєктів зібрали у "Візуальному мистецтві" – 77. Зокрема, профінансують проєкти, пов'язані з оцифруванням виставок, створенням місць пам'яті, освітньо-мистецькими проєктами для дітей. Здебільшого теми стосувалися війни, збереження спадщини, деколонізації.
Мисткиня Алевтина Кахідзе, яка була експерткою у цій категорії, дотримується позиції, що організація фестивалю "була фантастичною, а пітчі були класними". На її думку, було мало заявок від художників та художниць, проте багато подавалося від громадських організацій, ФОПів, музеїв, комунальних підприємств, об'єднань тощо.
Серед складнощів при оцінюванні робіт експертка називає бюджет. Вона зазначає, що наступного разу варто давати аплікантам рекомендації щодо гонорарів. Адже на схожі проєкти могли запитувати дуже різні суми.
У категорії "Перформативного мистецтва" до фіналу дійшло 133 заявки. Під час пітчингів чимало заявників пропонували знімати вистави та публікувати їх на платформах, щоб вони були більш доступними та інклюзивними.
Режисер театру та експерт у "'Перформативному мистецтві" Євген Лавренчук зазначив, що було видно недосвідченість театралів у форматі пітчингів:
"Ми знали, що перформативний сектор не має досвіду пітчингів, і це стало хорошим не лише інструментом, а й воркшопом із того, як запаковувати свої ідеї. Тут не так, як у кіно: дехто не знав, який у нього кошторис, дехто з представників технічної команди пітчив проєкт і не міг обґрунтувати художню складову".
Міністерство також зібрало приблизну картину спостережень про "Тисячовесну". Чимало проєктів, відібраних на третьому етапі, були пов'язані з відомими українцями. Зокрема, про Василя Симоненка, Івана Дзюбу, Георгія Гонгадзе, Максима Кривцова, Григорія Сковороду, Ольгу Харлан, Майка Йогансена, Миколу Лисенка, Віктора Зарецького, Квітку Цисик тощо.
Бережна окремо наголосила на великій кількості контенту для дитячої аудиторії – "про дорослішання під час війни, стосунки поколінь, науку, історичну пам'ять".
Також серед рекомендованих проєктів йдеться про авторів, які мають досвід на міжнародних фестивалях, а самі категорії кіно об'єднали дебютантів та професійних режисерів. Щоправда, тут Бережна зауважує, що, найімовірніше, наступного року для дебютантів все ж виділять окрему категорію.
Серед основних тем були: захист України, родина і дитинство, українські традиції, фольклор, спадщина та автентика, молодь як тема чи цільова авдиторія, українська ідентичність, відновлення та відбудова.
Тепер комісії повторно перевіряють аплікантів та надсилають список рекомендованих переможців на підпис до Мінкульту. Після цього почнеться вручення грантів та реалізація проєктів.
Свої серед своїх
Напрям кіно став найскандальнішим у "Тисячовесні". Він також є найдорожчим (загальна вартість проєктів – 4,72 мільярда гривень) і отримав найбільшу кількість заявок. Крім того, його розділили на кілька категорій: ігрові фільми та серіали, неігрові (документальні) фільми та серіали, анімаційні фільми та серіали, фільми та серіали для дитячої аудиторії.
Це все одно не допомогло. Глобальною темою обговорень стало те, що у категоріях об'єднали дебютантів та вже досвідчених режисерів. Ще одна проблема – перемішали в цих категоріях експертів та заявників, які відповідають за різні напрями: творців авторського кіно, комерційного кіно та серіалів. Через це вони не розуміли одне одного і не могли нормально оцінити проєкти. Про це, зокрема, написала режисерка Ірина Цілик, чий анімаційний фільм для дорослої аудиторії пройшов у категорії "Анімаційні фільми та серіали, фільми та серіали для дитячої аудиторії".
"Мене здивувало, як можуть сусідувати в одній категорії короткі, повні метри і серіали, фільми для дітей і для дорослих, ігрові та анімація, авторські та фільми для широкої глядацької аудиторії. Тобто всі вони загалом лежать на дуже різних полицях, і не хотіла б я бути експерткою, якій би довелося оцінювати одночасно, скажімо, ігровий фільм для малюків та авторський анімадок для дорослих", – написала Цілик.
Продюсерка Галина Храпко також звернула увагу на цей дисбаланс: "У результаті фахівці з анімації мали оцінювати ігрове кіно: його бюджети, режисерське бачення, виробничу модель тощо. На майбутнє ці напрями точно потрібно розвести".
Проте найбільшою проблемою, яку обговорюють останніми днями, став конфлікт інтересів. Кінематографісти звинувачують експертів "Тисячовесни", оскільки чимало з них подали власні проєкти або були якимось чином залучені до проєктів-конкурсантів.
Зокрема, режисерка Ольга Журба опублікувала допис, у якому спонукає Міністерство культури провести внутрішнє розслідування вибору експертів та оцінювання проєктів, переглянути та перевірити експертів-заявників на наявність порушень. Зараз вона збирає підписи представників категорії "Ігрові фільми та серіали", щоб подати Мінкульту офіційне звернення.
Вона зауважила, що 24 із 40 експертів ігрових фільмів та серіалів зазначені серед учасників одного або кількох проєктів, рекомендованих до фінансування, а 8 експертів, які мають власні пітчинговані проєкти, стали переможцями.
Серед 92 допущених до фінансування проєктів ігрових фільмів та серіалів 32 проєкти належать експертам ігрового напряму та ще 7 проєктів пов'язані з експертами документального напряму, які також брали участь у проєктах, поданих до ігрового напряму.
"Тобто з відкритих джерел відомо про 39 із 92 проєктів-переможців, напряму пов'язаних з експертами. Це приблизно 42%. Ці цифри є достатньою підставою для офіційної перевірки дотримання експертами принципів доброчесності та правил запобігання конфлікту інтересів", – написала режисерка.
Водночас режисер Іван Сауткін, який цьогоріч був експертом у секторі документального кіно, написав у Facebook, що умови конкурсу добре підготовані і виключають конфлікт інтересів.
"Все чесно та прозоро. Але за однієї важливої умови – якщо самі експерти хочуть, щоб все було чесно та прозоро (...) Я зробив свою роботу чесно. І не побачив, щоб хтось з експертів у тій групі, де ми працювали, розводив шахрайство", – зазначив він.
Схожі проблеми виникли у багатьох категоріях, втім, на другому місці за гучністю дискусій є "Перформативне мистецтво". Євген Лавренчук був експертом і водночас учасником трьох проєктів (хоч і не заявником), які представляли на пітчингу.
Він задекларував конфлікти інтересів ще після технічного відбору, коли експерти отримали список допущених проєктів. Це було обов'язковою умовою для усіх експертів, а звіряли й затверджували письмові заяви про конфлікт представники Держмистецтв та Держкіно.
Після жеребкування 20 експертів розподілили на групи по п'ять осіб, а до кожної з них визначили ще трьох резервних експертів. Якщо хтось із членів групи мав конфлікт інтересів щодо конкретного проєкту, система блокувала йому можливість голосувати, а за потреби його міг замінити резервний експерт.
Лавренчук стверджує, що ця система спрацювала без збоїв. Щобільше, на наступних етапах експерт не бачив коментарів колег до проєктів, щодо яких сам задекларував конфлікт інтересів. Коли ж усі учасники перейшли до підготовки до фінального пітчингу, ці заявки взагалі не потрапили до його особистого списку для ознайомлення.
"Коли нам вивантажили повний перелік проєктів, які допустили до третього туру, з кошторисами, виписками та іншими документами, проєкти, щодо яких я задекларував конфлікт інтересів, мені не відкривалися. Тобто я не читав коментарів колег до цих проєктів".
Водночас сам Лавренчук не вважає, що участь експертів у конкурсах, де вони водночас можуть бути пов'язані з окремими заявками, потрібно повністю заборонити. Він пояснює це специфікою культурного середовища: у деяких вузьких професійних сферах кількість фахівців, які мають достатню експертизу для оцінювання проєктів, обмежена.
"Ідеального рецепту немає. Якщо ми керуємося презумпцією невинуватості й доброчесністю, то я б залишив цю систему. Крутих, проактивних і дієвих експертів дуже мало. У вузьких спеціалізаціях може бути буквально кілька людей на всю країну – і, звісно, вони водночас можуть бути залучені до багатьох проєктів".
Під час брифінгу 20 серпня Тетяна Бережна відповіла, що наразі розглядають лише розподіл на дебютантів та професіоналів. Далі вона наголосила на необхідності аналізу, щоб зрозуміти, як саме можна поділити кіно, серіали та авторські проєкти. Тому наразі готового рішення немає.
Також Бережна зауважила, що у сфері кіно було заявлено понад 300 конфліктів інтересів. Проте вона також пояснила механізм оцінювання:
"Спочатку всі експерти слухали проєкти. Вони ставили одну з трьох оцінок: "так", "ні", "до обговорення". Після того, як вони прослухали всі проєкти, ми вивантажували їм рейтинг. Далі комісії обговорювали кожен проєкт, незважаючи на те, чи це був зелений проєкт, чи жовтий, чи червоний. По кожному проєкту, який потрапив на пітчинг, було ще додаткове обговорення, під час якого проголосували всі експерти, які мали на те право", – поділилася Бережна.
Вона додала, що команда опрацювала систему визначення і запобігання конфлікту інтересів, яка працювала на кожному з етапів програми, починаючи від жеребкування і закінчуючи пітчингом.
На першому етапі перед жеребкуванням команда отримала заяви від усіх, хто має конфлікт інтересів. Коли відбувалося жеребкування, вони не могли бути експертами у проєктах, які якимось чином їх стосувалися.
На самому пітчингу експерти не могли голосувати за проєкти, з якими пов'язані, а також не могли брати участь в обговоренні та опитуванні, а подеколи експерти виходили з кімнати під час пітчингу.
"Звісно, є певні речі на рівні людської поведінки, які ми контролювати не можемо. Але, знову ж таки, саме зараз у Міністерстві немає жодної заяви про конфлікт інтересів. У нас є заяви щодо авторських прав. Можемо сказати, що порушення авторського права – це той юридичний факт, який встановлюється судом. Тому, звичайно, ми все фіксуємо, але поки немає рішення суду, ми не можемо нічого вдіяти", – заявила Бережна.
На думку Андрія Осіпова, голови Державного агентства України з питань кіно, не вистачило додаткового джерела повідомлення про можливий конфлікт інтересів.
"Що я маю на увазі? Можливість одного експерта подати інформацію щодо потенційного або реального конфлікту інтересів іншого з експертів, а також від заявників – мінімальна можливість повідомлення про те, що є конфлікт, упередження і так далі.
Бо конфлікт інтересів – це не завжди про пряму вигоду, це також може бути і приватний інтерес, і він може бути як в плюс, так і в мінус. Різка конфліктна ситуація – різке заниження. Тому, очевидно, ми такі випадки записували, і багато вдосконалень буде, в тому числі щодо конфлікту інтересів", – сказав він.
Також Осіпов зазначив, що розглядають можливість, щоб експерт, який має конфлікт інтересів, не був присутнім у залі.
Ганна Красноступ, директорка Департаменту стратегічних комунікацій та промоції української культури Міністерства культури України, зауважила, що наразі кожен орган – Держкіно, Держмистецтв, Мінкульт – отримав усі заяви про конфлікт інтересів і не виявив порушень після оприлюднення відповідних пропозицій.
Красноступ додала, що постановою передбачено можливість переголосувати, якщо після оголошення результатів виявлено конфлікт інтересів.
Водночас міністерка культури наголосила, що для розгляду фактів порушення необхідні офіційні звернення, а не тільки дописи у соцмережах.
Також щодо ризиків заниження оцінок потенційним конкурентам у Мінкульті зауважили, що сподівалися також на доброчесність експертів. Власне, обираючи експертів, з ними провели багато розмов та обговорювали репутаційні ризики.
"Чому не на дрони"
Питання про гроші виникло навколо "Тисячовесни" одразу після анонсування бюджету програми. Чому саме 4 мільярди гривень на культуру під час повномасштабної війни? І чому ці кошти не можна спрямувати, наприклад, на потреби війська?
Ще влітку 2025 року тогочасна прем'єрка Юлія Свириденко говорила про необхідність приділяти увагу культурі саме як стратегічному питанню в плані роботи уряду. Напередодні вона навіть пропонувала вимірювати її в годинах і зробити цей показник одним із KPI культурної політики.
За кілька місяців ця ідея отримала конкретний бюджет. У проєкті держбюджету-2026 уряд заклав 4 мільярди гривень у вже наявну бюджетну програму Мінкульту №3801030. Її повна назва звучала як "забезпечення стратегічних комунікацій, інформаційної безпеки, заходів з європейської та євроатлантичної інтеграції, національної ідентичності, героїзму, створення та поширення аудіовізуальних творів патріотичного спрямування".
Тобто "Тисячовесна" не стала окремою "скарбничкою", яку держава раптом вирішила відкрити для культури. Вона отримала фінансування в межах уже існуючої бюджетної програми, яку на 2026 рік збільшили. У версії бюджету на 2025 рік на цю програму передбачали значно менше коштів, тоді як на 2026-й її обсяг зріс до майже 4 мільярдів.
Тетяна Бережна раніше в коментарі УП.Культура називала їх дотаційними коштами, наданими міжнародними партнерами, і пояснювала, що витратити їх на потреби війни неможливо. Інші представники культурної сфери, зокрема очільниця "Коаліції дієвців культури" Ольга Сагайдак, також наголошували на міжнародному походженні коштів.
У бюджетних документах 4 мільярди гривень є видатками загального фонду державного бюджету. Тобто йдеться не про окремий міжнародний рахунок, з якого Україна фізично не могла б профінансувати оборону. Водночас держава справді розділяє внутрішній та зовнішній ресурс: внутрішні доходи й запозичення максимально спрямовуються на оборону, тоді як міжнародне фінансування покриває значну частину невійськових, або ж цивільних, видатків.
Держава від початку розглядала ці гроші саме як кошти на виробництво культурного продукту. У грудні 2025 року Бережна в інтерв'ю УП.Культура наголошувала, що всі 4 мільярди мають піти безпосередньо на створення контенту, без витрат на адміністрування програми.
На кожну категорію проєктів "Тисячовесни" виокремили певну суму:
- ігрові фільми та серіали – 1,9 млрд грн;
- неігрові (документальні) фільми та серіали – 240 млн грн;
- анімаційні фільми та серіали, фільми та серіали для дитячої аудиторії – 490 млн грн;
- сучасна музика – 300 млн грн;
- перформативне мистецтво – 400 млн грн;
- аудіовізуальні шоу та відеоролики для соціальних мереж – 260 млн грн;
- візуальне мистецтво – 300 млн грн.
Під час конкурсу стало зрозуміло, наскільки великим є попит на ці гроші. До третього етапу відбору дійшли 545 проєктів із заявленими бюджетами на загальну суму близько 5,7 мільярда гривень. Загалом же учасники презентували проєкти майже на 16 мільярдів (якщо рахувати тих, хто відсіявся ще з другого етапу).
Зрештою, державне фінансування, яке припадає на проєкти, що дійшли до фінального етапу, становить близько 3,37 мільярда гривень. Ще 2,33 мільярда мають забезпечити самі команди у вигляді співфінансування.
Тобто, навіть за наявності 4 мільярдів у бюджеті держава не збирається оплачувати всі заявлені проєкти повністю. Навпаки, у багатьох категоріях учасники повинні додати власні або залучені кошти. Саме тому загальна вартість проєктів, які дійшли до третього етапу, виявилася значно більшою за суму державного фінансування.
При цьому частина передбачених грошей поки залишається нерозподіленою. Бережна повідомила, що в мистецьких напрямках після фінального відбору залишилися невикористані бюджети. За її словами, експерти свідомо не захотіли віддати ці кошти проєктам, які, на їхню оцінку, не відповідали рівню "Тисячовесни".
"Експерти сказали, що "Тисячовесна" – це певний рівень. Навіть якщо в нас залишилися гроші, ми не будемо розподіляти їх на тих, хто, на їхню думку, цього року цього не вартий. Коли ми отримаємо від кожної комісії точну суму задокументованого залишку, ми будемо робити додаткове засідання комісій з перерозподілу цієї суми", – сказала Бережна.
Тепер Мінкульт має отримати від кожної комісії точний розрахунок залишку. Після цього планують провести додаткові засідання і вирішити, чи можна перерозподілити ці кошти між проєктами, які не стали переможцями першої "Тисячовесни".
Є й інший резерв. Переможцям спочатку виплачують 90% погодженої суми, а решту 10% – після завершення проєкту. За оцінкою Бережної, близько 250 мільйонів гривень із цих відкладених виплат можуть залишитися в поточному році і також стати ресурсом для додаткового розподілу.
Окреме питання – що саме держава отримує натомість. За умовами програми права на створені твори залишаються у митців. Держава може використовувати їх для некомерційних цілей, а в разі подальшого комерційного використання передбачений механізм повернення частини прибутку до державного бюджету.
Ще один ресурс, який може отримати культурна індустрія завдяки "Тисячовесні", – можливість бронювати працівників. Саме це стало однією з причин публічного скепсису навколо програми: у соцмережах та професійному середовищі лунали припущення, що для частини компаній участь у конкурсі може бути цікавою не лише через державне фінансування.
Вже під час пітчинг-фесту "Тисячовесни" Бережна повідомила, що підприємства, установи та організації, безпосередньо залучені до створення проєктів програми за договорами вартістю від 100 тисяч гривень, зможуть претендувати на статус критично важливих. А вже цей статус дає можливість бронювати працівників за встановленою процедурою.
Втім, автоматичного бронювання перемога в конкурсі не дає. Компанія спочатку має отримати статус критично важливої, а вже після цього – оформлювати бронювання працівників відповідно до загальних правил. Тому говорити, що усі переможці "Тисячовесни" отримують бронювання, некоректно.
Водночас новий критерій потенційно розширює коло культурних компаній, які можуть претендувати на цей статус. Ба більше, після оголошення результатів буде важливо побачити не лише остаточний список переможців і суми, які вони отримають із державного бюджету, а й те, які саме компанії отримають статус критично важливих завдяки участі в "Тисячовесні" та скількох працівників зможуть забронювати. Для компанії, що працює в умовах мобілізації та дефіциту фахівців, можливість зберегти частину команди може бути не менш цінним ресурсом, ніж безпосереднє фінансування.
Тисячовесна 2.0
У вересні 2025 року, коли Володимир Зеленський уперше запропонував виділити 4 мільярди гривень на виробництво "1000 годин українського контенту", сама програма ще існувала як задум. Йшлося про масштабне виробництво українського культурного продукту, а вже пізніше – про великий публічний формат із пітчингами, митцями та міжнародними партнерами. Відповідальність за створення такого проєкту поклали на плечі Міністерства культури України.
У культурної спільноти одразу виникло питання про створення нових інституцій розподілення коштів на противагу посиленню існуючих – УКФ, Держкіно та Держмистецтв. Згодом виявилося, що останні дві інституції будуть операційно залучені до "Тисячовесни", водночас Український культурний фонд має інший юридичний статус і тому працюватиме й надалі незалежно над виданням грантів. У жовтні 2025 року члени профільного комітету Верховної Ради пропонували переспрямувати ці кошти через Український культурний фонд, Інститут книги, Інститут національної пам'яті та інші установи.
Тоді Тетяна Бережна прямо не пояснила, чому уряд обрав інший шлях. Вона лише зазначила, що під час формування програми важливо зберегти суб'єктність уже створених культурних інституцій і залучити їхню експертизу.
Згодом роботу нововведеного механізму пояснила заступниця керівника Офісу Президента Олена Ковальська. За її словами, "1000 годин українського контенту" відрізняється від звичної роботи профільних установ самою послідовністю: спочатку держава має визначити, якого саме культурного продукту потребує країна, а вже потім розподілити фінансування між різними секторами.
Це, вірогідно, і стало причиною формування цієї окремої програми, адже "Тисячовесна" має перелік рекомендованих тем, що закладені у фінансування "патріотичного контенту". Ба більше, УКФ та інші інституції могли б відкривати конкурси "по темі", однак тоді державі б довелося координувати одразу кілька конкурсів, процедур та рейтингів результатів. Це припущення співзвучне з тим, як це артикулюють ОП та Мінкульт: спочатку визначити, якого культурного "патріотичного" продукту держава потребує, а потім розподілити гроші між різними секторами.
Вже після першої хвилі критики щодо розмитої цільової аудиторії та реальних потреб глядачів, міністерство разом з дослідницькою платформою Gradus провели дослідження споживання культурного контенту, а ще стратсесію з дієвцями культури.
При цьому сама програма поступово відійшла від формули "1000 годин". В інтерв'ю УП.Культура Тетяна Бережна раніше пояснила, що кількість годин не є самоціллю. Робоча назва ініціативи від початку звучала як "Національна програма фінансування української культури".
За пів року ідея отримала назву "Тисячовесна", окрему бюджетну програму та правила відбору. У березні 2026 року Кабмін ухвалив відповідну постанову №404, яка запустила механізм проєкту "українського культурного продукту", де визначив усі необхідні правила. 3 квітня 2026 року її офіційно запустили й почали приймати заявки.
Тоді ж міністерка культури наголосила, що для зручності конкурсантів та експертів юридичну складову модифікуватимуть, тому вищезгадана постанова №404 отримала фінальні доповнення наприкінці липня. У них йшлося про механізми голосувань та презентацій проєктів. Вже влітку сотні авторів, продюсерів, музикантів, режисерів і художників презентували свої проєкти експертним комісіям в Івано-Франківську.
Після цьогорічного конкурсу сама конструкція програми, схоже, знову змінюватиметься. У Мінкульті вже говорять про "Тисячовесну 2.0". І якщо перший конкурс мав довести, що держава взагалі здатна одночасно профінансувати культурні проєкти такого масштабу, то наступний має врахувати проблеми, які виявилися під час відбору.
Передусім міністерство планує підвищити прохідний бал до етапу пітчингу.
"Підняття прохідного балу дуже важливе. Цьогоріч було дуже багато не особливо сильних проєктів, які потрапили на пітчинг, оскільки прохідний бал був 60 зі 100. Якщо ми піднімемо його, можливо, це полегшить роботу в третьому турі", – пояснила Тетяна Бережна.
Окремо планують розділити дебютантів і професійних авторів. Такий поділ має змінити саму механіку конкурсу: проєкти людей, які лише починають працювати в індустрії, більше не змагатимуться за фінансування на однакових умовах із досвідченими командами.
Ще одна проблема, на яку звернули увагу експерти під час першого відбору, – використання штучного інтелекту. За словами Бережної, частину презентацій автори створювали за допомогою ШІ, і це, на думку експертів, іноді заважало оцінювати саму ідею та авторський потенціал. Тому перед наступним конкурсом Мінкульт планує окремо врегулювати використання таких інструментів.
Змінитися має і сама структура напрямів. Міністерство планує повернути до програми книжкову категорію. На ранніх етапах розробки "1000 годин українського контенту" книжки вже фігурували серед можливих напрямів, однак у фінальній версії першого конкурсу їх не було. Тепер Мінкульт говорить про обов'язкову підтримку авторів, видавництв і друкарень.
Ще один запланований крок до покращення – освіта. У міністерстві хочуть допомагати потенційним учасникам краще готувати заявки, а також працювати над якістю реалізації вже профінансованих проєктів.
Окремо Мінкульт обіцяє переглянути механізм запобігання конфлікту інтересів. Після першого конкурсу ця тема стала однією з найбільш дискусійних, особливо в кінематографічному напрямі. У наступному відборі, за словами представників міністерства, до експертних комісій планують залучати незалежних фахівців через відкритий конкурс, а правила відбору та роботи комісій мають бути доопрацьовані.
Тобто наступна "Тисячовесна" потенційно буде ширшою за перший конкурс. Крім кіно, серіалів, документальних та анімаційних проєктів, музики, перформативного й візуального мистецтва, можуть додатися книжки та відеоігри.
На старті головним завданням було запустити програму, на яку держава виділила безпрецедентні для культурної сфери 4 мільярди гривень. Тепер у Мінкульті вже мають конкретний досвід першого відбору разом із його слабкими місцями: перевантаженими комісіями, суперечками навколо конфлікту інтересів, великою кількістю слабких заявок і питаннями до самої архітектури конкурсних категорій.