Українська йога. Оксана Сиваківська

Якщо й бувають класичні, еталонні йоги, то керівник київської студії "Васудева" Оксана Сиваківська одна з них.

Практикує близько 20 років, навчалася за кордоном, має сертифікати авторитетних міжнародних організацій – школи йоги Карлоса Мігеля Переса (Іспанія, Мадрид), Міжнародної Федерації Йоги і Європейського Йога-альянсу. Має не тільки право викладання, а й навчання інструкторів.

[L]Чемпіонка Європи 2007 року в категоріях артистик і олімпік йога. Брала участь у чемпіонатах світу з йога-спорту, навіть була членом суддівської колегії.

Встає о 5 ранку, більше двох годин займається для себе.

Дуже багато працює з людьми: протягом дня встигає проводити 4-5 занять – і групових, і корпоративних, і індивідуальних.

Вона чітко знає, чого хоче від йоги і як збирається цього досягати.

Саме з Оксаною Сиваківською ми продовжуємо розмову в рамках циклу "Української правди. Життя" про найяскравіших викладачів йоги й говоримо про міжнародні стандарти навчання інструкторів, про справжні цілі цієї практики, про класичні тексти, про харчування і про те, чи варто займатися йогою тим, кого природа не наділила гнучкістю.

"ГУРУ В ЖИТТІ МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ ОДИН"

Оксана за освітою перекладач, закінчила Університет імені Шевченка. Вільне володіння англійською, іспанською й італійською надалі дуже згодилися їй у вивченні йоги.

Цією практикою вона всерйоз зацікавилася 1999 року, коли перекладала з іспанської книгу Андре ван Лізбета "Пранаяма – шлях до таємниць йоги".

Коли вирішила піти на заняття, вибір був не великий.

"На той момент у Києві було два варіанти – Андрій Лаппа або Андрій Сідерський. Я пішла до Сідерського, тому що ми були знайомі, і книгу з пранаями попросив мене перекласти саме він", – згадує йогиня.

Виявляється, в той же час у тій же залі займалися Тетяна Півень, В'ячеслав Смірнов і ще декілька відомих сьогодні викладачів.

Через кілька місяців Оксана вирішила продовжити практику самостійно, оскільки на заняттях були надто великі фізичні навантаження. З того часу більше вчилася з книг і за кордоном.

"Я регулярно їздила і продовжую їздити до США, де йога дуже розвинена й популярна. Там я займалася з викладачем", – згадує вона.

Оксана Сиваківська, керівник київської студії "Васудева"

На думку Оксани, різноманіття авторських шкіл йоги на пострадянському просторі спричинене тим, що за часів СРСР люди не мали можливості виїжджати за кордон, навчатися і обмінюватися досвідом. Більше того, йога взагалі була заборонена.

"Тому вони користувалися тими джерелами інформації, які були на той момент доступні, вчилися методом проб і помилок, і кожен накладав на практику своє власне бачення", – вважає вона.

2004 року наша героїня вперше виступила на чемпіонаті світу з йога-спорту в Іспанії.

Чемпіонат організовувала школа "Васудева" Карлоса Мігеля Переса, що займається підготовкою викладачів йоги з 1974 року. І Оксана зрозуміла, що хоче у нього навчатися.

"У цій школі дуже чітка, відпрацьована методика, що відповідає всім міжнародним стандартам підготовки інструкторів. Більше того, багато з цих стандартів і розроблялися на її основі", – пояснює вона.

Президента Європейського Йога-альянсу Карлоса Мігеля Переса вважає своїм гуру: "Вчителів може бути багато, а гуру в житті може бути тільки один".

65-річний Перес практикує йогу з 12 років. Уже в дорослому віці був частково паралізований, відновився, займається спортом. Минулого року став чемпіоном Європи з плавання на довгі дистанції.

Також значущим учителем Оксана вважає Ліно Мієле (Ashtanga research institute, Італія, Рим).

"Мені пощастило навчатися в багатьох дуже відомих викладачів йоги і в США, і у Європі, і в Індії. Напевно, мені просто подобається вчитися", – говорить вона.

НАВЧАННЯ НА ІНСТРУКТОРА В СЕРЕДНЬОМУ ТРИВАЄ ТРИ РОКИ

Всі відомі міжнародні організації йоги висувають певні вимоги до шкіл, що займаються підготовкою фахівців.

В іспанській "Васудеві" викладачам присвоюються різні категорії. В середньому навчання триває 3 роки і включає як дистанційну роботу, так і очні сесії.

"Базовий інструкторський курс – 200 годин. Потім 300, 500 годин і т.д. І ти або просто допущений до проведення занять, або можеш іще проводити різні тематичні воркшопи, або в тебе є кваліфікація для того, щоб готувати інших викладачів.

Це абсолютно окрема категорія, і цього треба вчитися набагато довше", – розповідає Оксана.

Оксана має право підготовки викладачів, однак зараз цим не займається

Вона отримала право підготовки викладачів, однак зараз цим не займається – саме тому, що на якісну підготовку інструкторів потрібно багато часу.

В іспанській школі йоги вивчається близько 15 предметів: анатомія і фізіологія, психологія, різні напрями йоги, класичні тексти, історія та філософія йоги, методика викладання і, звичайно, практична частина:

"Це схоже на заочне навчання. Вас навчають певних технік, потім ви їх відпрацьовуєте самостійно і складаєте іспит".

За словами Оксани, набір асан базується на давніх індійських текстах, із невеликими доповненнями.

"ЗАХІДНА ПОСТУРАЛЬНА ЙОГА"

"Є два класичних тексти, в яких описано досить пристойний набір асан – це "Хатха-йога прадіпіка" і "Гхеранда самхіта". Решта асан з'явилися значно пізніше", – пояснює Сиваківська.

За її словами, зараз з'явився новий термін – "західна постуральна йога", тобто йога пози.

"Шановані мною індійські школи говорять, що асана – це навіть не десята частина йоги, а дуже незначний її шматочок. Якщо ти робиш 20-30 якихось асан, рухаєшся вільно – підходить, можеш розвиватися далі.

А перекочувавши на Захід, йога стала асоціюватися з якимись закрученими положеннями тіла", – каже Оксана.

Саме такий підхід, на її думку, може відлякнути тих, хто не відрізняється гнучкістю або міцним здоров'ям, але кому йога могла б дуже багато дати:

"Якщо подивитися на рекламу йоги – як правило, на картинці молодь 20-30 років, тендітної статури і в гнучкою позі. Це, звичайно, добре для привернення уваги. Але якщо в людей є серйозні обмеження в русі, вони дивляться і думають: "Ні, це не для мене".

За словами Оксани, до неї часто приходять люди, які вважають, що до занять йогою потрібно якось готуватися.

"Вважати себе недостатньо гнучким для занять йогою – це все одно що сказати: "Я недостатньо чистий, щоб іти до душу", – посміхається вона.

ПРАГНЕННЯ ДО САМАДХІ ТА КОРМ ДЛЯ КІШКИ

Відома всім хатха-йога, що передбачає роботу з тілом для його оздоровлення і підвищення гнучкості, аж ніяк не є самоціллю вчення йоги.

"Існує п'ять різновидів йоги: хатха-йога, раджа-йога, джняна-йога, карма-йога і бхакті-йога. Мета у них одна, а методи різні", – пояснює Оксана.

Оксана – чемпіонка Європи 2007 року в категоріях артистик і олімпік йога

Йога розуму, або раджа-йога вважається вищим ступенем, порівняно з хатха-йогою.

"У будь-якому тексті з хатха-йоги є слова про те, що вона є початковим етапом до раджа-йоги. Ти практикуєш хатха-йогу не тому що просто хочеш стати здоровішим, а тому що згодом хочеш займатися раджа-йогою", – говорить майстриня.

Раджа-йога, описана в відомих "Йога-сутрах" Патанджалі, передбачає 8 ступенів, вищий з яких – стан самадхі.

А початкові ступені включають в себе моральні принципи, норми поведінки, а також роботу з тілом і диханням.

За словами Оксани, ці ступені не обов'язково практикувати в суворій послідовності, їх можна поєднувати, але все ж таки для опанування вищих потрібна певна підготовка, інакше заняття просто будуть марними.

"Коли ти займаєшся асанами (фізичними вправами), через якийсь час твоє тіло стає досить підготовленим, щоб виконувати пранаями (роботу з диханням).

Тому що пранаяма – більш тонка робота. Дихання пов'язане з нашою нервовою системою, і людина без спеціальної підготовки може собі нашкодити", – застерігає вона.

Вважається, що асани, пранаями, а також ряд інших технік очищують тіло і свідомість для того, щоб можна було якісно медитувати:

"Припустимо, ви прочитали в інтернеті статтю про те, що медитація надзвичайно корисна і вирішили спробувати. Там написано: "Сядьте, щоб нічого не заважало".

Сіли й починаєте думати: "Щось мені незручно сидіти з прямою спиною".

Чим ви зайняті, ви медитуєте? Ні, ваш розум просто зайнятий пошуком зручної позиції, в якій у вас нічого не болить.

Умовно, знайшли ви цю позицію, сіли. "Все, зараз як помедитую... А я вимкнула праску? А купила корм для кішки?"

Оксана пояснює, що так відбувається майже з усіма. Чим активніша людина, тим активніший її розум, і рідко кому вдається відразу, без підготовки навчитися медитації.

Оксана пояснює, що рідко кому вдається відразу, без підготовки навчитися медитації

ДІЄТОЛОГІЯ В США НЕ СУПЕРЕЧИТЬ ВГЕТАРІАНСТВУ ТА ЙОЗІ

Саме з необхідністю підтримувати певну "чистоту розуму" пов'язаний той факт, що більшість серйозно практикуючих йогу не їдять м'яса, риби та яєць.

Наша героїня стала вегетаріанкою ще до того, як зацікавилася йогою.

Пізніше вона пройшла навчання в Американській асоціації фітнесу, отримавши сертифікати wellness coach і nutrition coach.

"У США вегетаріанство і веганство стало популярним набагато раніше. І там коректно ставляться до людей, які з якихось міркувань не їдять м'яса. І це не суперечить підходу, який практикується в йозі", – запевняє Оксана.

Вона підтверджує, що вегетаріанцям необхідно приймати певні вітаміни і сама періодично п'є курс мультивітамінів.

Оксана пояснює, що коли людина практикує йогу, всі її дії спрямовані на те, щоб рухатися в заданому напрямку – до досягнення стану самадхі:

"Якщо якісь продукти цьому заважають, для мене це не питання. Треба просто розставити пріоритети".

Крім того, за її словами, коли починаєш серйозно працювати з диханням, їжі тваринного походження, як й іншої шкідливої, просто не хочеться.

Всупереч розповсюдженій думці, виявляється, що харчування йогів і аюрведичне харчування – не одне й те саме.

"У канонічних текстах йоги про харчування взагалі написано не багато. Є більш пізній текст "Аштанга йога", він не перекладений навіть на англійську мову, я читала тільки коментарі англійською. Там є цілий розділ, присвячений харчуванню, і це питання обговорюється досить докладно", – розповідає Сиваківська.

І деякі рекомендації для практикуючих відрізняються від того, що рекомендує аюрведа для всіх:

"По-перше, в йогівському харчуванні не вітаються спеції, а в аюрведичному харчуванні їх дуже багато. Те ж саме стосується цибулі й часнику".

Це пояснюється теорією про три гуни або види енергії – саттва, раджас і тамас (благість, пристрасть і невігластво). Вважається, що в цибулі та часнику переважають дві останні, а людина, яка практикує йогу, прагне накопичувати енергію благості.

Оксана пояснює, що коли починаєш серйозно працювати з диханням, шкідливої їжі просто не хочеться

"ПРОСТО НАРЕШТІ ПОЧНІТЬ"

Оксана радить не перебільшувати небезпеку деяких асан йоги, але вибирати хорошого інструктора:

"Все залежить від людини та її стану. Одна й та ж сама асана може бути порятунком для одного і абсолютно неприйнятна для іншого. Як зрозуміти, що підходить особисто вам? Зверніться до фахівця".

За словами майстрині йоги, якщо людина приходить на заняття здоровою, то у грамотного інструктора навряд чи вона собі чимось зашкодить.

Якщо ж зі здоров'ям є проблеми, потрібно обов'язково сказати про них викладачеві. І краще починати хоча б з декількох індивідуальних занять.

У самої Оксани та її учнів, серед яких є і підлітки, і 70-річні, не було проблем зі здоров'ям внаслідок занять йогою. Навпаки, багато проблем вирішувалися, в тому числі зі станом хребта.

"Але треба не просто думати: "У мене болить спина, піду-но я на йогу". Потрібно спочатку розуміти, що за проблема, обстежитися. Якщо ти з конкретною назвою проблеми підходиш до викладача, він тобі щось підкаже", – радить вона.

На питання, з чого почати людям, які тільки думають піти на заняття з йоги, відповідає:

"Просто нарешті почніть. Запитайте друзів, у кого вони займаються і сходіть до цього викладача. Якщо не сподобається, йдіть до іншого. Подивіться їм в очі, поставте питання.

Спочатку можна навіть знайти в YouTube відео з викладачем, обличчя якого вам буде подобатися, і займатися в своїй кімнаті. А якщо зачепило і хочеться дізнатися про йогу більше – ходіть на семінари або, наприклад, поїдьте в йога-тур".

[L]Спочатку достатньо ходити на заняття тричі на тиждень або займатися самостійно по півгодини чи навіть 15 хвилин щодня, так формується стійка звичка.

Потім людина починає розуміти, що йога дає набагато більше, ніж забирає часу, і їй хочеться займатися довше.

"Я знаю людей, які встають о 4:30 ранку, виконують практику, а потім ідуть і відпрацьовують повний робочий день на досить відповідальній посаді", – розповідає Оксана.

При цьому вона підкреслює, що мотивація для занять у новачків може бути різною – від бажання схуднути до "подарували сертифікат, шкода, що пропаде".

Не обов'язково відразу ставати вегетаріанцями чи прагнути до самадхі. Навіть сама вона свого часу зайнялася йогою просто з цікавості.

"Люди, які приходять з бажанням схуднути, дійсно худнуть. Але не тому що вимотують себе навантаженнями, а тому що стають більш уважні до свого тіла, і їм просто не хочеться шкідливої їжі", – пояснює викладачка.

Згодом, регулярно займаючись, людина відкриває й інші переваги йоги, переглядає цілі:

"Всі починають з асан, оскільки це видима і легко контрольована частина практики. Ну, а все інше йде бонусом, і я дуже сумніваюся, що хтось відмовиться від такого подарунка".

Катерина Тищенко, УП