Їхати чи лишатися: як ухвалити рішення про переїзд

Після трьох тижнів війни хвиля паніки щодо виїзду затихла. Але чимало українців досі вагаються щодо евакуації в інші області чи закордон.

Їхати, лишатися чи повертатися – це вибір людини. Визначним критерієм рішення про виїзд є безпека. А ще – тепло, їжа, фінанси, комфорт. Як не потрапити у пастку емоцій та хибних рішень, для "Української правди. Життя" розказала психологиня Дарина Гороховська.

Важливо пам'ятати, що боятися – це нормально, але діяти в страху – нераціонально. Тому преш ніж пакувати валізу, застрибувати у потяг чи автобус та виїжджати, поставте собі ці питання та дайте чесні відповіді.

Частина перша: аналіз

BiancoBlue / Depositphotos

Я зараз критично мислю чи на емоціях?

Запитайте себе: чого я боюсь? Це може бути тваринний страх, "накрутка" від знайомих та істерія в оточенні, синдром поганої мами й почуття сорому тощо.

"Коли нас переповнюють такі емоції, то критичне мислення відсутнє. Рішення про втечу від проблеми стимулює дитячий еґо-стан, а не "дорослий".

"Емоційні" рішення часто бувають неконструктивними, тому треба спершу заспокоїтись. А вже тоді підходити до питання розсудливо", – пояснює Дарина.

Щоб повернути собі контроль над ситуацією, варто подихати, поприсідати або зайнятися іншою фізичною активністю.

Чи є в мене сили?

Проаналізуйте свій ресурс. Перш за все, чи маєте ви сили для того, щоб переїхати.

Наприклад, зібрати речі для себе і дитини, добратися до вокзалу, подбати про харчування тощо.

Якщо немає, то скільки часу потрібно, щоб відновитися? Година, дві, три чи доба?

Чи справді навколо мене є небезпека?

Мова йде про пряму загрозу. Якщо місто чи селище атакують окупанти, варто забратися звідти за першої ж можливості. Якщо наразі ситуація стабільна, то варто визначити власний критичний показник для виїзду.

"У мене є знайомі, які жили й досі живуть в Києві. Для них критична межа ще не наступила. Але я знаю й людей зі Львова, які в перший же день стали в чергу до кордону. Це як рівень болю – хтось може витримати операцію на собі, а хтось не може навіть уколу", – порадила спеціалістка.

Наприклад: коли буде удар по інфраструктурі мого міста або житловому району. Для мене це не прийнятно, тож я збираюся та їду.

Проте якщо ви живете в місті, де все наразі спокійно, то піддаватися істерії не варто. Якщо ви маєте комфортне житло, дотримуєтесь правила двох стін, маєте достатньо води, їжі та грошей, психологиня радить залишитися на місці.

Частина друга: планування

*Цей пункт стосується спокійніших обласних центрів, де немає безпосередньої небезпеки.

Їхати можна в тому випадку, якщо є конкретний план: куди ви їдете, до кого, чи достатньо грошей, що будете робити на новому місці.

"Поясню на власному прикладі. Я розуміла, що може розпочатися війна, тому завчасно зібрала тривожну валізку, мінімум речей та домовилась зі знайомими зі Львова. Коли в Києві стало небезпечно, я сіла в потяг і прямувала за планом", – пояснює психологиня Дарина Гороховська.

Якщо ви в полоні небезпеки, то необхідно діяти швидко, але зважено. Наприклад, виїхати гуманітарним коридором або евакуаційним рейсом. Про речі, їжу та житло подбаєте на місці або отримаєте допомогу у волонтерів.

Які мої критерії поїздки?

"Я б виписала один, найголовніший – моя безпека", – наголосила фахівчиня.

Він стосується всього:

• з ким буду їхати та ким я буду їхати: роль біженця чи переміщеної особи, моральна підтримка, соціальні контакти та чи безпечно це;
• дорога: чи я шукаю автобус/волонетрів, чи готова стрибати у першу-ліпшу машину?
• фінанси: вони є чи немає; що я роблю для того, аби вони з'явились (завертаюсь до волонтерів, використовую накопичення тощо);
• перетин кордону: я даю комусь свій паспорт в руки крім прикордонників чи не даю?
• житло та харчування: чи зможу я забезпечити себе й дитину тимчасом прихистком, не наражаючи на небезпеку?

На кожному етапі треба відповісти на питання: "Як я зможу захистити себе і дітей у разі надзвичайної ситуації?"

Якщо рішення не тільки моє?

Рішення про виїзд стосується безпосередньо особи, яка відповідатиме за себе та своїх дітей. Тому перш за все, саме вона має це вирішити, а не мама чи купа родичів, які вважають, що "так краще".

Зберіть аргументи та проаналізуйте, бажано – з холодним розумом. Якщо у словах близьких є зерно раціональності, а не страху – переходьте до планування. Але варто спиратися на власні відчуття та бачення.

Вас також може зацікавити:

"Вдалося виїхати, і почуваюся зрадником": як приборкати провину вцілілого

Хочете знайти прихисток в іншій країні? Інформація, яку варто знати перед виїздом за кордон

По інший бік страху: що відбувається на залізничному вокзалі Львова в час війни

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.