Чи справді в людському організмі так багато мікропластику: вчені піддали сумніву дослідження
На початку 2025 року науковці заявили про помітне зростання кількості мікропластику в організмі людини, особливо в мозку. В тому ж році дослідження піддали критиці, адже науковці поки не знають, як точно проаналізувати наночастинки пластику в тканинах організму людини.
Про це повідомляє The Guardian.
У лютому 2025 року група науковців на чолі з професором Метью Кампеном опублікували дослідження у Nature Medicine, де стверджували, що в період від 1997 по 2024 рік у людському мозку зріс рівень мікро- та нанопластику.
Проте у листопаді 2025 року інша група вчених оскаржила це дослідження, опублікувавши лист "Питання, що виникли". Головна причина оскарження – методологічні проблеми, які можуть вплинути на достовірність вказаних концентрацій мікро- і нанопластику в мозку людини.
Серед авторів листа є доктор Душан Материч з Центру екологічних досліджень імені Гельмгольца в Німеччині. Він прямолінійно висловився про це дослідження: "Стаття про мікропластик мозку – це жарт. Вона справді погана. Відомо, що жир дає хибнопозитивні результати на поліетилен. Мозок містить [приблизно] 60% жиру".
Материч і його колеги припустили, що зростання рівня ожиріння може бути альтернативним поясненням тенденції, про яку повідомляли в дослідженні.
У відповідь на оскарження професор Метью Кампен заявив: "Ми перебуваємо на ранній стадії спроб зрозуміти потенційний вплив наночастинок на здоров'я людини, і немає жодного збірника рецептів, як це зробити… Ми намагаємося витрачати наші обмежені ресурси на створення кращих аналізів і даних, а не на постійний діалог".
Проте це не єдине дослідження професора Кампена і його колег, які були оскаржені. Зокрема, вчені не погодилися з твердженням, що пацієнти з виявленими частинками мікропластику у бляшках сонної артерії мали вищий ризик серцевих нападів та інсультів, а також з дослідженням, у якому повідомляли про мікропластик у яєчках людини.
Виробництво пластику зросло у 200 разів з 1950-х років, й очікують, що воно майже потроїться до 2060 року, перевищивши мільярд тонн на рік. В результаті забруднення пластиком також різко зросло, і зараз 8 мільярдів тонн забруднюють планету. При цьому переробляють всього менш як 10% пластику.
"Я думаю, що все менше і менше сумнівів у тому, що мікропластик присутній у тканинах. Завдання досі полягає в тому, щоб точно знати, скільки його", – каже доктор Фредерік Бен з Амстердамського вільного університету і додає, що наразі не існує спеціально встановлених рекомендацій щодо точного аналізу наночастинок пластику.
"Але я думаю, що ми все більше звужуємо цю невизначеність", – підсумовує доктор.
Зараз ключовим способом вимірювання маси наночастинок у зразку є метод Py-GC-MS, який передбачає його випаровування з подальшим захопленням парів. Цей метод зазнав суттєвої критики, особливо через те, що деякі малі молекули в парах, отриманих з поліетилену і ПВХ, можуть утворюватися і з жирів у тканинах людини.
"Я думаю, що багато концентрацій [нанопластику], про які повідомляють, є абсолютно нереалістичними, – каже Кассандра Рауерт, хімік-еколог Квінслендського університету в Австралії. – Це не дорікання [іншим вченим]. Вони використовують ці методи, тому що у нас немає нічого кращого. Але багато досліджень, які ми бачили, використовують цю методику, не до кінця розуміючи дані, які вона дає".
Професор Мар'я Ламорі з Амстердамського вільного університету, яка у 2022 році заявила, що виявила мікропластик у крові і чиє дослідження також піддали критиці, каже: "Я справді думаю, що нам [вченим] слід співпрацювати на набагато кращій основі, з набагато більш відкритим спілкуванням, і не намагатися спалити результати інших людей. Ми всі повинні рухатися вперед, а не боротися один з одним".
Враховуючи дуже обмежені докази, професор Ламорі зауважує, що не може сказати, наскільки людям слід турбуватися наявністю мікропластику в організмі.
