Хвороба, яку не діагностують роками. Що таке ендометріоз та як він впливає на шанси завагітніти?
Жінки часто вважають рясні менструації та виражений тазовий біль під час них нормою. Проте такі прояви можуть бути ознаками ендометріозу.
Попри важкість діагностики, це досить поширене захворювання, яке вражає приблизно 1 з 10 жінок репродуктивного віку у всьому світі.
За приблизними оцінками, на ендометріоз страждають близько 280 тисяч українок, однак реальна кількість може бути значно вищою. В одному з досліджень, яке оцінювало поширеність ендометріозу серед жінок в Україні, його виявили у 28,4 % гінекологічних пацієнток.
Ендометріоз – це стан, при якому тканина, схожа на внутрішню слизову оболонку матки (ендометрій), починає рости поза її межами, тобто у місцях, де вона не повинна бути.
Це захворювання може не лише спричиняти значний дискомфорт для жінки, а й впливати на можливість завагітніти.
Щоб дізнатися, чому виникає ендометріоз, які його симптоми та лікування, "УП. Життя" поспілкувалася з гінекологинею ЛДЦ "Добробут" Анною Безкоровайною.
Що таке ендометріоз?
Хоча ендометріоз може розвинутися у будь-кого з менструальним циклом (тобто навіть у підлітків), найчастіше його виявляють у віці близько 30 років. Іноді перебіг заворювання є безсимтомним та не турбує жінку, а у випадку наявності ознак ендометріозу – діагностика може бути утрудненою та тривалою.
Існують такі види ендометріозу:
- поверхневий ендометріоз (вогнища ендометріозу на поверхні очеревини таза чи черевної порожнини);
- ендометріома яєчника (заповнена темною кров'ю кіста в яєчнику);
- глибокий інфільтративний ендометріоз (при цьому патологія проникає глибоко за очеревину чи в органи тазу, наприклад кишечник чи сечовий міхур);
- екстрагенітальний ендометріоз (рідкісна форма, коли ендометріоз з'являється поза репродуктивними органами, наприклад, у легенях, кишківнику або рубцях).
"До прикладу, ендометріоз може з'явитися на яєчниках, зв'язках, очеревині, в міометрії (мʼязі матки) та іноді навіть у печінці, легенях, чи мозку", – пояснює гінекологиня Анна Безкоровайна.
Навколо ділянок ендометріозу виникає хронічне запалення та формуються злуки ("склеювання" органів між собою), які спричиняють біль та змінюють роботу організму.
Зазвичай ендометріоз класифікують за стадіями від легкого до важкого, що допомагає лікарям оцінити поширеність та тяжкість захворювання.
Ендометріоїдні вогнища поводяться подібно до ендометрію в матці. Вони також реагують на гормональні зміни протягом циклу. Коли під час менструації знижується рівень гормонів, насамперед прогестерону, ці тканини починають відшаровуватися.
Описані рідкісні випадки шкірного ендометріозу, при яких уражені ділянки шкіри починають кровоточити під час менструацій.
Кровоточивість у ділянці післяопераційного шва (після кесаревого розтину або лапароскопії) може бути проявом шкірного ендометріозу також. Зазвичай вона виникає виключно під час менструації. Ураження може виглядати як невелика ранка, болючий інфільтрат або синюшно-фіолетовий вузлик у зоні рубця. Механізм розвитку пов'язаний із перенесенням клітин ендометрію в шкіру та/або підшкірну клітковину під час хірургічного втручання.
Чому виникає ендометріоз?
За словами лікарки, точні причини розвитку ендометріозу невідомі. Є кілька теорій, які пояснюють його виникнення.
"Існує теорія "зворотної" менструації – при ній частина менструальної крові через маткові труби потрапляє в черевну порожнину і там приживається, хоча на сьогодні цей механізм все менше підтверджується. Або ж причинами можуть бути порушення ембріональної закладки, реактивність імунітету, наявність інфекції чи генетична схильність", – зазначає експертка.
Хоча точна причина ендометріозу невідома, вчені виявили, що історія цього захворювання в родині підвищує ризик його розвитку.
Наразі ендометріоз вважається хронічним системним запальним та імунним захворюванням, а не лише проблемою репродуктивної системи жінки.
Які симптоми ендометріозу?
Найхарактернішим симптомом ендометріозу є тазовий біль. Він може бути як помірним, так і дуже сильним.
Зазвичай біль посилюється безпосередньо перед менструацією та під час неї, що пов'язано із запаленням і десквамацією (відшаруванням), спричиненими гормональними змінами в цей період.
Найчастіше ендометріоз проявляється через:
- сильний біль під час менструації (дисменорея);
- хронічний тазовий біль, навіть поза менструацією;
- біль під час статевого акту (диспареунія);
- проблеми з настанням вагітності.
- болі при дефекації або сечовипусканні, зокрема під час менструації;
- рясні та/або тривалі менструації, що супроводжуються появою великих згортків крові.
Згортки під час менструації не є специфічною ознакою ендометріозу та можуть бути при нормальній менструальній кровотечі. Вони виглядають як темно-червоні желеподібні скупчення крові. Зверніть увагу, що згортки розміром більше ніж 2-3 см можуть бути ознакою аномальних менструацій.
Ендометріоз часто пов'язаний із нетиповими менструаціями, зокрема змінами в тривалості кровотечі, інтервалах між менструаціями та нерегулярними виділеннями. Це може проявлятися довшими або більш рясними періодами менструацій, кровотечами між менструаціями або іншими відхиленнями від звичного циклу.
За словами гінекологині, інколи ендометріоз проявляється не так стереотипно, серед нетипових ознак:
- біль у ногах, стегнах або спині;
- поширення болю на грудну клітку (якщо вогнища знаходяться в діафрагмі чи легенях, що буває дуже рідко);
- кров у сечі або калі (якщо глибоко уражений кишківник або сечовивідні шляхи);
- порушення роботи ШКТ (проноси, закрепи, здуття);
- затримка сечі (при стисненні сечоводів).
"Але найбільше дивують випадки повної відсутності болю при великих вогнищах. Такі симптоми іноді можуть "збити з пантелику" лікаря при діагностичному пошуку та скерувати в невірному напрямку", – каже гінекологиня Безкоровайна.
Тяжкість симптомів не завжди відповідає тяжкості самого захворювання. У деяких жінок невелика кількість вогнищ ендометріозу викликає сильний біль, тоді як в інших (навіть за наявності багатьох вогнищ) біль може бути незначним або відсутнім.
"При ендометріозі можливі формування великих ендометріоїдних кіст, хронічний біль та злукова хвороба, порушення роботи кишківника або сечоводів. Наслідком рясних менструальних кровотеч може бути анемія та повʼязані з нею ускладнення", – зазначає гінекологиня Безкоровайна.
- Як підтверджують наявність ендометріозу?
Класично "золотим стандартом" для підтвердження такого діагнозу вважали лапароскопію з гістологічним дослідженням. Тобто для остаточного встановлення захворювання проводиться хірургічне втручання (лапароскопія), при якому беруть зразки тканини, щоб під мікроскопом переконатися, що це справді ендометріоз.
Проте лікарка пояснює: за останні роки методи візуалізації (особливо експертне трансвагінальне УЗД і МРТ) стали дуже корисними – вони можуть з великою точністю виявити ендометріоми та глибокі вогнища, та допомагають безпечніше планувати операцію за потреби.
"Для початкової оцінки та прийняття рішення про лікування часто достатньо УЗД на тлі клінічної картини. Водночас лапароскопія все ще є безцінною для хірургічного лікування та уточнення діагнозу (якщо необхідно)", – пояснює експертка.
Чи може при ендометріозі виникнути безпліддя?
Людина може мати ендометріоз та дізнатися про нього лише тоді, коли постає перед труднощами при спробі завагітніти.
Гінекологиня пояснює, що ця хвороба може знижувати шанси на вагітність через анатомічні порушення (злуки, деформації звʼязок, яєчників або маткових труб). Через це яйцеклітині та сперматозоїду важко зустрітись. Водночас при обмеженнях прохідності маткових труб можливі ектопічні (неправильно розташовані) вагітності.
Іншим чинником є хронічне запалення в малому тазу, яке погіршує середовище для запліднення. При цьому запальні та окислювальні процеси пошкоджують яйцеклітину ще до овуляції – мембрана яйцеклітини стає менш еластичною, а внутрішні органели можуть працювати гірше, через що знижується її життєздатність.
Пошкодження яєчників ендометріозом та порушення гормональної функції зменшує запас, якість та можливість запліднення яйцеклітин. А утворення ендометріоїдних кіст яєчників може зменшувати кількість здорових фолікулів і таким чином резерв яєчників.
"Ендометріоз може знижувати природну фертильність. Під час вагітності біль у більшості випадків зменшується, але є дослідження, що пов'язують ендометріоз з більшим ризиком деяких ускладнень вагітності (наприклад, передчасні пологи, плацентарні проблеми) – ризики індивідуальні та залежать від розповсюдженості хвороби та локалізації вогнищ", – каже гінекологиня Анна Безкоровайна.
При цьому багато жінок з ендометріозом вагітніють природно або з допомогою репродуктивних технологій.
"При ендометріозі можна завагітніти. За рахунок того, що при вагітності не відбувається відшарування ендометрію (бо він стабілізований прогестероном, який значно підвищений під час вагітності), ендометріоз не розвивається та може навіть регресувати. Якщо пацієнтка намагається завагітніти, то їй (за потреби) спочатку пропонують курси медикаментів чи хірургічне втручання, або нічого не призначають та одразу дозволяють вагітніти", – пояснює лікарка.
Якщо ви плануєте вагітність та маєте ендометріоз – обговоріть з лікарем потребу лікування, щоб скласти індивідуальний план, який максимально підтримає безпечну вагітність.
Чи може ендометріоз зникнути самостійно?
Іноді ендометріоз може зменшитися або зникнути сам по собі, зокрема після менопаузи, коли рівень естрогену в організмі природно знижується.
"Після природної менопаузи, коли відбувається зниження рівня естрогенів, активність вогнищ ендометріозу зазвичай зменшується разом з симптомами. Проте у жінок, які приймають гормональну замісну терапію без гестагенів (похідних прогестерону) або мають дуже великі, глибокі чи фіброзні (щільні) вогнища, прояви хвороби можуть зберігатися або в рідкісних випадках загострюватися", – консультує гінекологиня Анна Безкоровайна.
Однак більшості людей потрібне постійне лікування для контролю болю та інших симптомів. Важливо регулярно відвідувати лікаря, щоб контролювати стан.
Як лікують ендометріоз?
Лікування ендометріозу індивідуальне та залежить від мети (зменшити біль, покращити фертильність тощо).
Гінекологиня розповідає про такі основні методи лікування ендометріозу:
- медикаментозне (гормональна, знеболювальна та протизапальна терапія);
Гінекологиня зазначає, що не всім пацієнткам варто приймати комбіновані оральні контрацептиви (КОКи) при ендометріозі. Найоптимальнішими є похідні прогестерону (гестагени). Це природний жіночий гормон, який відповідає за другу фазу менструального циклу та підтримку вагітності, він зупиняє подальше потовщення ендометрію та стабілізує його.
Ендометріоз реагує на зміни менструального циклу так само, як і ендометрій (внутрішній шар, слизова оболонка матки). Під час менструації, на тлі падіння рівня гормонів (особливо прогестерону), буде відбуватися відшарування цих вогнищ. Тому прийом гестагенів допомагає стабілізувати ендометрій та, відповідно, вогнища ендометріозу.
"Похідні прогестерону досліджені найбільше щодо ефективності при ендометріозі. Проте і їх призначають не всім, а тільки тим пацієнткам, яким це показано: з рясними болісними менструаціями, утворенннями в яєчниках, зі злуковою хворобою, які не підлягають оперативним втручанням. Такі препарати не лише усувають симптоми, при їх застосуванні ми можемо справді бачити зменшення вогнищ ендометріозу. Водночас, якщо ми говоримо про пацієнтку, яка не бажає завагітніти, то їй можна призначити комбіновані оральні контрацептиви, які містять в складі і гестагени, які допомагають стабілізувати ендометрій", – пояснює гінекологиня Анна Безкоровайна.
Лікарка додає: зараз фахівці сперечаються, чи обов'язково пацієнткам при ендометріозі блокувати овуляцію. В ендометріоїдних вогнищах можуть бути свої специфічні ферменти, за рахунок яких хвороба може бути нечутливою до гормонального лікування.
- хірургічне (лапароскопічне видалення вогнищ ендометріозу);
"Золотим стандартом лікування ендометріозу в світі все-таки вважається оперативне втручання – тобто висічення вогнищ. Але не завжди це реально зробити через особливості анатомії", – каже гінекологиня Анна Безкоровайна.
Лікарка додає: така хірургія, при значному розповсюдженні процесу, може передбачати залучення колег інших спеціальностей для резекції (повного або часткового видалення) суміжних органів (кишківника, сечового міхура) з можливим виведенням стоми.
- допоміжні репродуктивні технології (за показів, при проблемах із фертильністю).
Часто для зменшення рецидивів, хірургічне втручання поєднують з медикаментозною терапією.
Лікар підбирає план лікування індивідуально, враховуючи кілька чинників:
- ступінь тяжкості ендометріозу;
- плани щодо майбутньої вагітності;
- вік;
- інтенсивність симптомів (передусім больового синдрому).
Цікавим є те, що після проведеного лікування ендометріозу можливі рецидиви (повернення) захворювання.
За словами гінекологині, гормональні препарати в основному пригнічують та ставлять на паузу захворювання, але не назавжди – після припинення лікування симптоми можуть з'являтися знову. Рецидиви після операції також можливі: їх частота залежить від виду операції, збереження яєчників, застосування післяопераційної гормональної терапії та індивідуальних факторів.
"На жаль, у більшості випадків ми очікуємо на повернення хвороби протягом декількох років. Тому потрібні тривале спостереження та лікування, а також вчасне планування вагітності", – застерігає лікарка Анна Безкоровайна.
Коли звертатися до лікаря при ендометріозі?
Рання оцінка симптомів допомагає зменшити ускладнення ендометріозу.
Обов'язково зверніться до лікаря, якщо наявні:
- дуже сильні менструальні болі, що заважають життю або роботі;
- хронічний тазовий біль;
- біль під час статевого акту;
- незрозумілі проблеми з кишківником чи сечовипусканням, особливо під час менструацій;
- труднощі із зачаттям.
Також важливо повідомити лікаря, якщо інтенсивність болю наростає або з'явилися нові, нетипові симптоми.
Гінекологиня наголошує: навіть якщо вас нічого не турбує, щорічний візит до гінеколога – це найважливіший крок до діагностики безсимптомних форм будь-яких захворювань.
