Гормони керують вами більше, ніж здається. А що ви знаєте про них? ТЕСТ

Окситоцин синтезується в гіпоталамусі, а потім транспортується до задньої частки гіпофіза, звідки вивільняється у кров. Окситоцин відіграє важливу роль у роботі жіночої та чоловічої репродуктивних систем, зокрема під час пологів і грудного вигодовування. Цей гормон здобув славу "романтичного", оскільки він бере участь у багатьох формах поведінки й соціальної взаємодії, зокрема сексуальному збудженні, формуванні романтичної прив’язаності тощо.

Окситоцин синтезується в гіпоталамусі, а потім транспортується до задньої частки гіпофіза, звідки вивільняється у кров. Окситоцин відіграє важливу роль у роботі жіночої та чоловічої репродуктивних систем, зокрема під час пологів і грудного вигодовування. Цей гормон здобув славу "романтичного", оскільки він бере участь у багатьох формах поведінки й соціальної взаємодії, зокрема сексуальному збудженні, формуванні романтичної прив’язаності тощо.

Окситоцин синтезується в гіпоталамусі, а потім транспортується до задньої частки гіпофіза, звідки вивільняється у кров. Окситоцин відіграє важливу роль у роботі жіночої та чоловічої репродуктивних систем, зокрема під час пологів і грудного вигодовування. Цей гормон здобув славу "романтичного", оскільки він бере участь у багатьох формах поведінки й соціальної взаємодії, зокрема сексуальному збудженні, формуванні романтичної прив’язаності тощо.

Окситоцин синтезується в гіпоталамусі, а потім транспортується до задньої частки гіпофіза, звідки вивільняється у кров. Окситоцин відіграє важливу роль у роботі жіночої та чоловічої репродуктивних систем, зокрема під час пологів і грудного вигодовування. Цей гормон здобув славу "романтичного", оскільки він бере участь у багатьох формах поведінки й соціальної взаємодії, зокрема сексуальному збудженні, формуванні романтичної прив’язаності тощо.

Тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3) – основні гормони щитоподібної залози. Також парафолікулярні C-клітини щитоподібної залози виробляють кальцитонін. Т3 і Т4 передусім відповідають за регулювання обміну речовин (метаболізму), впливають на температуру тіла, частоту серцебиття, ріст і розвиток. Водночас кальцитонін бере участь у регуляції рівня кальцію в організмі.

Тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3) – основні гормони щитоподібної залози. Також парафолікулярні C-клітини щитоподібної залози виробляють кальцитонін. Т3 і Т4 передусім відповідають за регулювання обміну речовин (метаболізму), впливають на температуру тіла, частоту серцебиття, ріст і розвиток. Водночас кальцитонін бере участь у регуляції рівня кальцію в організмі.

Тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3) – основні гормони щитоподібної залози. Також парафолікулярні C-клітини щитоподібної залози виробляють кальцитонін. Т3 і Т4 передусім відповідають за регулювання обміну речовин (метаболізму), впливають на температуру тіла, частоту серцебиття, ріст і розвиток. Водночас кальцитонін бере участь у регуляції рівня кальцію в організмі.

Тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3) – основні гормони щитоподібної залози. Також парафолікулярні C-клітини щитоподібної залози виробляють кальцитонін. Т3 і Т4 передусім відповідають за регулювання обміну речовин (метаболізму), впливають на температуру тіла, частоту серцебиття, ріст і розвиток. Водночас кальцитонін бере участь у регуляції рівня кальцію в організмі.

Грелін – це гормон, що виробляється переважно у шлунку і бере участь у регуляції апетиту (але не тільки). Він зростає перед прийомом їжі, сигналізуючи про голод, та знижується після нього. Окрім регуляції апетиту, грелін виконує й інші функції: сприяє накопиченню жирової тканини, стимулює виділення гіпофізом гормону росту, впливає на рух їжі шлунково-кишковим трактом, бере участь у регуляції секреції інсуліну та глюкагону. Також грелін пов’язаний із роботою серцево-судинної системи, навчанням та пам’яттю, реакцією на стрес, циркадним ритмом тощо.

Грелін – це гормон, що виробляється переважно у шлунку і бере участь у регуляції апетиту (але не тільки). Він зростає перед прийомом їжі, сигналізуючи про голод, та знижується після нього. Окрім регуляції апетиту, грелін виконує й інші функції: сприяє накопиченню жирової тканини, стимулює виділення гіпофізом гормону росту, впливає на рух їжі шлунково-кишковим трактом, бере участь у регуляції секреції інсуліну та глюкагону. Також грелін пов’язаний із роботою серцево-судинної системи, навчанням та пам’яттю, реакцією на стрес, циркадним ритмом тощо.

Грелін – це гормон, що виробляється переважно у шлунку і бере участь у регуляції апетиту (але не тільки). Він зростає перед прийомом їжі, сигналізуючи про голод, та знижується після нього. Окрім регуляції апетиту, грелін виконує й інші функції: сприяє накопиченню жирової тканини, стимулює виділення гіпофізом гормону росту, впливає на рух їжі шлунково-кишковим трактом, бере участь у регуляції секреції інсуліну та глюкагону. Також грелін пов’язаний із роботою серцево-судинної системи, навчанням та пам’яттю, реакцією на стрес, циркадним ритмом тощо.

Грелін – це гормон, що виробляється переважно у шлунку і бере участь у регуляції апетиту (але не тільки). Він зростає перед прийомом їжі, сигналізуючи про голод, та знижується після нього. Окрім регуляції апетиту, грелін виконує й інші функції: сприяє накопиченню жирової тканини, стимулює виділення гіпофізом гормону росту, впливає на рух їжі шлунково-кишковим трактом, бере участь у регуляції секреції інсуліну та глюкагону. Також грелін пов’язаний із роботою серцево-судинної системи, навчанням та пам’яттю, реакцією на стрес, циркадним ритмом тощо.

Унікальність плаценти в тому, що цей орган формується тимчасово, а після народження дитини – виходить із тіла жінки. Плацента виконує багато функцій: захищає плід, забезпечує живлення і надходження кисню, передає материнські антитіла тощо. Крім цього, плацента виробляє гормони, важливі для підтримання вагітності. Серед них – естроген (необхідний для росту матки й молочних залоз), прогестерон (для підтримки вагітності), ХГЛ (для стимуляції прогестерону), плацентарний лактоген (для лактації та обміну речовин), плацентарний гормон росту (для росту плода) та релаксин (для підготовки організму до пологів).

Унікальність плаценти в тому, що цей орган формується тимчасово, а після народження дитини – виходить із тіла жінки. Плацента виконує багато функцій: захищає плід, забезпечує живлення і надходження кисню, передає материнські антитіла тощо. Крім цього, плацента виробляє гормони, важливі для підтримання вагітності. Серед них – естроген (необхідний для росту матки й молочних залоз), прогестерон (для підтримки вагітності), ХГЛ (для стимуляції прогестерону), плацентарний лактоген (для лактації та обміну речовин), плацентарний гормон росту (для росту плода) та релаксин (для підготовки організму до пологів).

Унікальність плаценти в тому, що цей орган формується тимчасово, а після народження дитини – виходить із тіла жінки. Плацента виконує багато функцій: захищає плід, забезпечує живлення і надходження кисню, передає материнські антитіла тощо. Крім цього, плацента виробляє гормони, важливі для підтримання вагітності. Серед них – естроген (необхідний для росту матки й молочних залоз), прогестерон (для підтримки вагітності), ХГЛ (для стимуляції прогестерону), плацентарний лактоген (для лактації та обміну речовин), плацентарний гормон росту (для росту плода) та релаксин (для підготовки організму до пологів).

Унікальність плаценти в тому, що цей орган формується тимчасово, а після народження дитини – виходить із тіла жінки. Плацента виконує багато функцій: захищає плід, забезпечує живлення і надходження кисню, передає материнські антитіла тощо. Крім цього, плацента виробляє гормони, важливі для підтримання вагітності. Серед них – естроген (необхідний для росту матки й молочних залоз), прогестерон (для підтримки вагітності), ХГЛ (для стимуляції прогестерону), плацентарний лактоген (для лактації та обміну речовин), плацентарний гормон росту (для росту плода) та релаксин (для підготовки організму до пологів).

Унікальність плаценти в тому, що цей орган формується тимчасово, а після народження дитини – виходить із тіла жінки. Плацента виконує багато функцій: захищає плід, забезпечує живлення і надходження кисню, передає материнські антитіла тощо. Крім цього, плацента виробляє гормони, важливі для підтримання вагітності. Серед них – естроген (необхідний для росту матки й молочних залоз), прогестерон (для підтримки вагітності), ХГЛ (для стимуляції прогестерону), плацентарний лактоген (для лактації та обміну речовин), плацентарний гормон росту (для росту плода) та релаксин (для підготовки організму до пологів).

Домашні тести на вагітність шукають у сечі жінки хоріонічний гонадотропін людини, який на ранніх термінах вагітності підтримує функцію жовтого тіла та секрецію естрогену й прогестерону. Рівень ХГЛ зростає після зачаття й досягає піку приблизно на 10-му тижні вагітності.

Домашні тести на вагітність шукають у сечі жінки хоріонічний гонадотропін людини, який на ранніх термінах вагітності підтримує функцію жовтого тіла та секрецію естрогену й прогестерону. Рівень ХГЛ зростає після зачаття й досягає піку приблизно на 10-му тижні вагітності.

Домашні тести на вагітність шукають у сечі жінки хоріонічний гонадотропін людини, який на ранніх термінах вагітності підтримує функцію жовтого тіла та секрецію естрогену й прогестерону. Рівень ХГЛ зростає після зачаття й досягає піку приблизно на 10-му тижні вагітності.

Домашні тести на вагітність шукають у сечі жінки хоріонічний гонадотропін людини, який на ранніх термінах вагітності підтримує функцію жовтого тіла та секрецію естрогену й прогестерону. Рівень ХГЛ зростає після зачаття й досягає піку приблизно на 10-му тижні вагітності.

GLP-1 – це кишковий гормон, який виділяється після прийому їжі. Він стимулює секрецію інсуліну, пригнічує глюкагон, уповільнює спорожнення шлунка та посилює відчуття ситості. Агоністи рецепторів GLP-1, серед яких Оземпік (семаглутид) і Саксенда (ліраглутид), імітують частину його ефектів.

GLP-1 – це кишковий гормон, який виділяється після прийому їжі. Він стимулює секрецію інсуліну, пригнічує глюкагон, уповільнює спорожнення шлунка та посилює відчуття ситості. Агоністи рецепторів GLP-1, серед яких Оземпік (семаглутид) і Саксенда (ліраглутид), імітують частину його ефектів.

GLP-1 – це кишковий гормон, який виділяється після прийому їжі. Він стимулює секрецію інсуліну, пригнічує глюкагон, уповільнює спорожнення шлунка та посилює відчуття ситості. Агоністи рецепторів GLP-1, серед яких Оземпік (семаглутид) і Саксенда (ліраглутид), імітують частину його ефектів.

Підшлункова залоза є частиною як травної, так і ендокринної системи. Вона виробляє ферменти, що допомагають перетравлювати їжу, та гормони, які регулюють рівень цукру в крові. Шлунок, кишківник та печінка також можуть виробляти гормони, але ці органи не вважають частиною ендокринної системи, оскільки вони мають інші основні функції.

Підшлункова залоза є частиною як травної, так і ендокринної системи. Вона виробляє ферменти, що допомагають перетравлювати їжу, та гормони, які регулюють рівень цукру в крові. Шлунок, кишківник та печінка також можуть виробляти гормони, але ці органи не вважають частиною ендокринної системи, оскільки вони мають інші основні функції.

Підшлункова залоза є частиною як травної, так і ендокринної системи. Вона виробляє ферменти, що допомагають перетравлювати їжу, та гормони, які регулюють рівень цукру в крові. Шлунок, кишківник та печінка також можуть виробляти гормони, але ці органи не вважають частиною ендокринної системи, оскільки вони мають інші основні функції.

Підшлункова залоза є частиною як травної, так і ендокринної системи. Вона виробляє ферменти, що допомагають перетравлювати їжу, та гормони, які регулюють рівень цукру в крові. Шлунок, кишківник та печінка також можуть виробляти гормони, але ці органи не вважають частиною ендокринної системи, оскільки вони мають інші основні функції.

Кортизол – так званий "гормон стресу" – синтезується у корі наднирників, причому переважно в пучковій зоні (zona fasciculata), яка спеціалізується на виробленні глюкокортикоїдів. Тим часом сітчаста зона кори (zona reticularis) переважно виробляє андрогени.

Кортизол – так званий "гормон стресу" – синтезується у корі наднирників, причому переважно в пучковій зоні (zona fasciculata), яка спеціалізується на виробленні глюкокортикоїдів. Тим часом сітчаста зона кори (zona reticularis) переважно виробляє андрогени.

Кортизол – так званий "гормон стресу" – синтезується у корі наднирників, причому переважно в пучковій зоні (zona fasciculata), яка спеціалізується на виробленні глюкокортикоїдів. Тим часом сітчаста зона кори (zona reticularis) переважно виробляє андрогени.

Кортизол – так званий "гормон стресу" – синтезується у корі наднирників, причому переважно в пучковій зоні (zona fasciculata), яка спеціалізується на виробленні глюкокортикоїдів. Тим часом сітчаста зона кори (zona reticularis) переважно виробляє андрогени.

Що занадто, то нездраво. Не можна просто дати людині багато дофаміну, щоб вона стала щасливою. Насправді надмірну дофамінову активність пов’язують із тривожністю, безсонням, галюцинаціями та маренням, зокрема у пацієнтів із шизофренією. Підвищена дофамінова активність також може виникати при манії у пацієнтів із біполярним розладом, а деякі ліки та стимулятори, що різко посилюють дію дофаміну, здатні викликати психоз. У пацієнтів із хворобою Паркінсона існує навіть специфічне ускладнення – синдром дофамінової дисрегуляції, коли людина компульсивно вживає препарати, що імітують дію дофаміну, у надмірних кількостях. Це може призводити до виражених мимовільних рухів (дискінезії), ейфорії, агресивності та психозу.

Що занадто, то нездраво. Не можна просто дати людині багато дофаміну, щоб вона стала щасливою. Насправді надмірну дофамінову активність пов’язують із тривожністю, безсонням, галюцинаціями та маренням, зокрема у пацієнтів із шизофренією. Підвищена дофамінова активність також може виникати при манії у пацієнтів із біполярним розладом, а деякі ліки та стимулятори, що різко посилюють дію дофаміну, здатні викликати психоз. У пацієнтів із хворобою Паркінсона існує навіть специфічне ускладнення – синдром дофамінової дисрегуляції, коли людина компульсивно вживає препарати, що імітують дію дофаміну, у надмірних кількостях. Це може призводити до виражених мимовільних рухів (дискінезії), ейфорії, агресивності та психозу.

Кортизол – це стероїдний гормон, що синтезується з холестерину в корі надниркових залоз і переважно метаболізується в печінці. Окрім впливу на реакцію на стрес, кортизол виконує низку інших важливих функцій: регулює, як організм використовує глюкозу для отримання енергії, зменшує запалення, регулює артеріальний тиск, допомагає контролювати цикл сну і неспання тощо.

Кортизол – це стероїдний гормон, що синтезується з холестерину в корі надниркових залоз і переважно метаболізується в печінці. Окрім впливу на реакцію на стрес, кортизол виконує низку інших важливих функцій: регулює, як організм використовує глюкозу для отримання енергії, зменшує запалення, регулює артеріальний тиск, допомагає контролювати цикл сну і неспання тощо.

Кортизол – це стероїдний гормон, що синтезується з холестерину в корі надниркових залоз і переважно метаболізується в печінці. Окрім впливу на реакцію на стрес, кортизол виконує низку інших важливих функцій: регулює, як організм використовує глюкозу для отримання енергії, зменшує запалення, регулює артеріальний тиск, допомагає контролювати цикл сну і неспання тощо.

Майже всі гормони так чи інакше пов’язані з лібідо. У цьому переліку зайвий лише паратгормон (ПТГ) – гормон паращитоподібних залоз, необхідний для регулювання рівня кальцію в крові, щоб нерви, м’язи та серце могли правильно функціонувати. З-поміж іншого, ПТГ також допомагає регулювати рівень фосфору та вітаміну D в крові та кістках.

Майже всі гормони так чи інакше пов’язані з лібідо. У цьому переліку зайвий лише паратгормон (ПТГ) – гормон паращитоподібних залоз, необхідний для регулювання рівня кальцію в крові, щоб нерви, м’язи та серце могли правильно функціонувати. З-поміж іншого, ПТГ також допомагає регулювати рівень фосфору та вітаміну D в крові та кістках.

Майже всі гормони так чи інакше пов’язані з лібідо. У цьому переліку зайвий лише паратгормон (ПТГ) – гормон паращитоподібних залоз, необхідний для регулювання рівня кальцію в крові, щоб нерви, м’язи та серце могли правильно функціонувати. З-поміж іншого, ПТГ також допомагає регулювати рівень фосфору та вітаміну D в крові та кістках.

Майже всі гормони так чи інакше пов’язані з лібідо. У цьому переліку зайвий лише паратгормон (ПТГ) – гормон паращитоподібних залоз, необхідний для регулювання рівня кальцію в крові, щоб нерви, м’язи та серце могли правильно функціонувати. З-поміж іншого, ПТГ також допомагає регулювати рівень фосфору та вітаміну D в крові та кістках.

Альдостерон виробляється корою наднирників і стимулює затримку натрію та виведення калію нирками. Він подає сигнал певним органам, зокрема ниркам і товстому кишківнику, збільшувати кількість натрію, що надходить у кров, або кількість калію, що виводиться із сечею. Також цей гормон допомагає контролювати кількість води, яку нирки повторно всмоктують у кров, відтак збільшує об’єм крові та впливає на артеріальний тиск.

Альдостерон виробляється корою наднирників і стимулює затримку натрію та виведення калію нирками. Він подає сигнал певним органам, зокрема ниркам і товстому кишківнику, збільшувати кількість натрію, що надходить у кров, або кількість калію, що виводиться із сечею. Також цей гормон допомагає контролювати кількість води, яку нирки повторно всмоктують у кров, відтак збільшує об’єм крові та впливає на артеріальний тиск.

Альдостерон виробляється корою наднирників і стимулює затримку натрію та виведення калію нирками. Він подає сигнал певним органам, зокрема ниркам і товстому кишківнику, збільшувати кількість натрію, що надходить у кров, або кількість калію, що виводиться із сечею. Також цей гормон допомагає контролювати кількість води, яку нирки повторно всмоктують у кров, відтак збільшує об’єм крові та впливає на артеріальний тиск.

Альдостерон виробляється корою наднирників і стимулює затримку натрію та виведення калію нирками. Він подає сигнал певним органам, зокрема ниркам і товстому кишківнику, збільшувати кількість натрію, що надходить у кров, або кількість калію, що виводиться із сечею. Також цей гормон допомагає контролювати кількість води, яку нирки повторно всмоктують у кров, відтак збільшує об’єм крові та впливає на артеріальний тиск.

Жирова тканина (adipose tissue) вважається ендокринним органом/ендокринною тканиною, тому що вона не лише накопичує енергію, а й активно виділяє гормони (зокрема лептин, ангіотензин та адипонектин) й інші сигнальні молекули. Завдяки цьому вона бере участь у регуляції апетиту, енергетичного балансу, чутливості до інсуліну та перетворення надлишку глюкози на ліпіди.

Жирова тканина (adipose tissue) вважається ендокринним органом/ендокринною тканиною, тому що вона не лише накопичує енергію, а й активно виділяє гормони (зокрема лептин, ангіотензин та адипонектин) й інші сигнальні молекули. Завдяки цьому вона бере участь у регуляції апетиту, енергетичного балансу, чутливості до інсуліну та перетворення надлишку глюкози на ліпіди.