МОЗ затвердило нову групу протоколів лікування бойових травм: що зміниться для медиків
Міністерство охорони здоров'я затвердило чергову групу нових клінічних протоколів за напрямом "бойова травма", які обов'язково мають застосовувати медики на госпітальному та догоспітальному етапах.
У МОЗ повідомили, що чергова група затверджених протоколів стосується:
- болю, тривоги та делірію;
- вентилятор асоційованої пневмонії;
- вибухової травми вуха/акустичній травмі та втраті слуху;
- утоплення;
- забезпечення прохідності дихальних шляхів при травматичних ураженнях;
- штучної вентиляції легень;
- візуальних досліджень поранених у фронтових умовах;
- реанімаційної ендоваскулярної балонної оклюзії аорти для лікування геморагічного шоку;
- реанімаційних заходів з контролем пошкоджень;
- первинної допомоги при травмі ока;
- лікуванні травм сечостатевої системи.
Для чого потрібні клінічні протоколи?
У коментарі для "УП. Життя" перший заступник міністра охорони здоров'я Сергій Дубров пояснив, що клінічні протоколи мають використовувати медики для того, щоб при пораненнях вони могли якомога швидше, правильно та ефективно надавати допомогу цивільним та військовим, які зазнали поранень.
Як затверджують клінічні протоколи бойових травм?
Нові клінічні протоколи є перекладом настанов країн з високим економічним розвитком, пояснив Сергій Дубров. Зокрема для бойових травм за основу взяли систему Joint Trauma System, які спрямовані на зниження смертності й підвищення виживання пацієнтів із травмами у воєнний час і використовуються в країнах-членах НАТО.
"Що важливо про Joint Trauma System, це те, що міжнародні експерти збираються щотижня, обговорюють усі нові публікації, досвід, зокрема український, для оновлення, перегляду або створення нових рекомендацій, які комісійно приймають чи відхиляють", – зауважив перший заступник міністра.
Клінічні протоколи перекладають та опрацьовують члени мультидисциплінарної групи, до якої входять фахівці з різних медичних напрямів, зокрема бойові медики, лікарі-анестезіологи та нейрохірурги.
За словами першого заступника міністра, переважна більшість членів групи – лікарі, що працюють на лінії фронту і мають досвід надання допомоги пораненим.
Роль мультидисциплінарної групи полягає в тому, щоб текст протоколів був зрозумілий для медиків.
"Ці протоколи перекладають, але не змінюють. Це наша принципова позиція. Усі члени робочої групи погодилися, що ми не будемо вигадувати нового в протоколах – використовуватимемо лише те, чим користуються лікарі в США і країнах Європи
Однак до них можуть вносити трактування, які, на думку членів робочої групи, слід додати. Це можуть бути пояснення чи корекція якихось положень", – пояснив Сергій Дубров.
Порядок затвердження черг визначають за клінічною потребою для військових та цивільних лікарів.
Коли медики застосовують клінічні протоколи бойових травм?
Засадами клінічних протоколів лікарі мають обов’язково керуватися на госпітальному, а подекуди догоспітальному рівнях.
"Якщо ми говоримо про умови бойових дій, про прифронтові території, то після поранення відбувається евакуація до стабілізаційного пункту або іншого підрозділу, де надають проміжну допомогу та виконують тимчасові втручання.
Після стабілізації стану пораненого якнайшвидше передають до закладу більш спеціалізованого, де виконуються наступні етапи оперативного втручання, якщо в них є потреба.
Тобто, звісно, протокол включає всю допомогу, але з акцентом на госпітальний етап", – пояснив Сергій Дубров.
За його словами, питання дотримання лікарем клінічних протоколів можуть розглядати у випадках скарг на його роботу. Тоді клініко-експертні комісії, зокрема Центральна в МОЗ, проводять експертизи медичної документації, де визначають, наскільки в медзакладі лікар дотримався стандартів надання допомоги.
"Звісно МОЗ не може позбавити диплома або притягнути до відповідальності, але ці висновки можуть бути підставою для ухвалення рішення слідчим органом чи судом.
Це стосується не лише протоколів з бойової травми. На превеликий жаль досвід діяльності Центральної комісії показує, що в понад 50% випадків розгляду скарг, є порушення стандартів протоколів при наданні медичної допомоги", – додав перший заступник міністра.
Сергій Дубров пояснив, що лікарі можуть використовувати не лише нові протоколи бойових травм, а й інші міжнародні правила, затверджені наказом МОЗ №751.
Чи мають медичні заклади доступ до інструментів та препаратів, які вимагають за протоколами?
За словами Дуброва, в протоколах враховували те, чи рекомендовані лікарські засоби офіційно зареєстровані в Україні. Якщо ні – щодо таких препаратів робили коментар із зазначенням альтернативи.
Заступник міністра стверджує, що препарати та розхідні матеріали, які передбачені протоколами та національним переліком, мають бути в медичних закладах, які мають договір із НСЗУ. Медзаклади, що підпорядковуються Міністерству оборони мають інший порядок забезпечення.
"Не все забезпечують коштом закладу або міністерства, тому з частиною препаратів та розхідних матеріалів допомагають волонтери. Але говорити про дефіцит чи відсутність того чи іншого лікарського засобу ми не можемо, бо дійсно є практично все, що потрібно", – заявив Сергій Дубров.
Нагадаємо, перші протоколи бойових травм МОЗ затвердило у квітні та липні 2024 року.
