Протягом всієї історії були люди, які не хотіли, щоб жінки голосували. Вони мали працювати, платити податки, але голосування мало бути за чоловіками.
Жінки-суфражистки з середини XIX століття розпочали рух за це право. Вони організовували ненасильницькі акції - вуличні протести, писали звернення до парламенту, оголошували голодування.
Але були і радикально налаштовані групи, які влаштовували вибухи і невеликі диверсії.
І в 1918 році у Британії прийняли Закон про виборців, який дозволив голосувати жінкам від 30 років. А з 1928 на території Британської імперії жінки отримали можливість голосувати з 21 року на рівні з чоловіками.
У 2016 році в архівах Кембриджського університету знайшли колекцію плакатів початку XX століття, яка ілюструє, як відбувалася ця боротьба, пише BBC.
 |
| Вона: "Настав час вибратися із цього місця. Де я можу знайти ключ?". Каторжники, божевільні та жінки не мають права голосу на парламентських виборах |
"Вони створені для того, щоб висіти на стінах, щоб їх рвала негода або політичні опоненти, - розповідає Кріс Бегесс, співробітниця Кембриджської бібліотеки. - Тому те, що ці матеріали непошкоджені, дуже незвично".
У Кембриджському університеті було два коледжі тільки для жінок. І в обидвох були активні об'єднання суфражисток.
Але сам університет був "далекий" в цих питаннях. До кінця XIX століття жінкам дозволили вчитися в університеті, але наукового ступеня після закінчення їм не давали.
Спроба змінити це в 1897 році викликала опір.
Плакати намагалися привернути увагу і до проблем жінок робітничого класу.
 |
| Право голосу робітницям |
Деякі листівки звертали увагу на те, що у цих жінок не було права голосу навіть в питаннях, які їх безпосередньо стосуються.
Що краще для жінки - вирішували чоловіки, і самі ж за це голосували.
Історик Люсі Ділеп вважає, що більшість жителів Великої Британії того часу були проти того, щоб дати жінкам право голосу.
 |
| "У них є наглість, про яку я ніколи не просив" |
В результаті кампанія вийшла далеко за рамки простого заклику до рівноправності.
Вона показувала, як право голосувати може змінити порядки в сім'ях, на роботі, на вулицях, - в сферах, що стосуються всіх жінок.
У 1909 році відбулася масштабна акція протесту. Сталося це після того, як міністр внутрішніх справ Великої Британії Герберт Гледстоун видав указ про примусове годування ув'язнених активісток, які оголосили голодування.
 |
| Як закон "захищає вдову". Вдова: "Невже нічого не може змінити заповіт мого чоловіка?". Закон: "Ні, пані, чоловік може залишити гроші тому, хто йому довподоби, але ви повинні утримувати своїх дітей. Такі закони Англії." |
 |
| Як закон "захищає доньок". Англійські дівчатка (плачуть): "Медсестра сказала, що нам краще ужитися із меншим братом, бо коли ми станемо дорослими, у нас нічого не буде. Він все забере. Французькі дівчатка: "Який сором; брати і сестри рівні у нашій країні" |
 |
| Тортури жінок у тюрмах. Голосуй проти влади |
А на картинці нижче зображений Джон Бал - збірний образ,який активно використовували як символ Великої Британії, і Англії зокрема.
Він намагається сам, без допомоги жінки, впоратися з дітьми і домашніми проблемами.
Цим плакатом хотіли сказати, що якби жінки могли голосувати, це вирішило б проблеми дитячої смертності, поганої освіти і безробіття.
 |
|
"Вільна торгівля". "Митна реформа". "Безробіття, закон про бідних, реформа, невиплати, відокремлення церкви від держави". "Безкоштовне харчування". "Дитяча смертність, медичний огляд шкіл". "Навчи мене!". "Чому вони не дозволяють жінкам їм допомогти" |
Одним з найбільш популярних був плакат "Неповноцінна". Тут зображений успішний молодий чоловік, який легко рухється вперед завдяки можливості голосувати.
А поруч - жінка, яка попри хвилі намагається наздогнати чоловіка.
 |
| "Голосує". "Неповноцінна" |
Ще один відомий персонаж британської преси того часу - місіс Партингтон.
Це образ жінки, яка намагається в нерівному бою побороти приплив звичайною шваброю, на якій написано "антисуфражистське суспільство".
 |
|
"Жінки-суфражисти голосують за жінок" vs "Антисуфражистське суспільство" (на швабрі). "Воно приходить з початком припливу. Я незабаром зупиню цей приплив!". |
А цей плакат закликає підтримати політичні організації. Їхні назви іронічно зображені на дитячих хустинках.
 |
| Місіс Джон Бул: "А тепер, ненажерливі хлопці, я більше не дам вам нічого, поки не допоможу собі". Казан "політична допомога". |
Деякі листівки закликали до "законослухняних" зборів.
Чи потрібні більш радикальні заходи - у жінок-суфражисток думки розділялися.
Деякі войовничо налаштовані активістки були готові розбивати вікна і підпалювати будинки.
Інші - теж порушували закон, але "творчо", без насильства. Наприклад, відмовлялися брати участь у переписі населення або платити податки, поки не отримають право голосу.
 |
| Оголошення зустрічі жінок-суфражисток. Можуть приходити чоловіки та жінки. "Прийдіть і підпишіть петицію щодо голосування" |
Зрештою, "войовничими" вважалися будь-які дії суфражисток, каже історик:
"Активістка могла просто стати на ящик посеред ринку - як робили багато жінок, - і це вже викликало хвилю люті. Її могли закидати гнилими овочами або поліція могла її навіть побити".
 |
| У тарілці "голоси". Прислів'я: "Що підходить одному, має підходити й іншому" |
Вас також може зацікавити:
Українці здебільшого вважають, що справа жінки – сім’я, а чоловіка – заробітки. Опитування
8 березня: як доречно привітати жінок у цей день
Якщо ви жінка, вас б'ють чи принижують – зайдіть на цей сайт
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.
